Постанова

від 20.12.2019 по справі 924/166/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/166/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015"

на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 (суддя Кочергіна В. О.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий суддя Саврій В. А., судді Коломис В. В., Дужич С. П.)

за заявою Хмельницької міської ради

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 924/166/18

за позовом Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015"

про зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Хмельницька міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" (далі - відповідач, ТОВ "ЖЕД ПМК 2015") про зобов`язання вчинити дії щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання акту приймання-передачі.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав вимоги позивача щодо передачі спірного гуртожитку в комунальну власність територіальної громади міста в добровільному порядку на виконання положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а відтак, у відповідності до положень вказаного закону, така передача має відбутись за рішенням суду.

3. 07.08.2019 Рада подала до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме на кімнати 16, 17, 19, 30, 32, 35, 41, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 66, 68, 69, 71, 73, 76, 77, 79, 91, 92, 100, які належать на праві власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" та кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101, реєстрація права власності на які відсутня згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

4. Аргументуючи заяву, позивач посилається на те, що на момент подачі позову за ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" було зареєстровано право власності на приміщення гуртожитку площею 2078,1 кв.м по вул. Зарічанській, 14 /А. Позивач зазначає, що під час розгляду справи відповідач уклав договір про поділ нерухомого майна від 06.12.2018 р/н 246, договір про поділ нерухомого майна від 21.02.2019 р/н 246, що стало підставою для реєстрації за ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на праві власності наступних кімнат у будинку по вул. Зарічанській, 14/А у м. Хмельницькому: 16, 17, 19, 30, 32, 35, 41, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 66, 68, 69, 71, 73, 76, 77, 79, 91, 92, 100; 16.07.2019 приміщення гуртожитку по вул . Зарічанській, 14/А площею 1044,7 кв.м було зареєстровано за Дочірнім підприємством ЖЕД колективного виробничого підприємства "ПМК-33" (далі - ДП ЖЕД КВП "ПМК-33"). Вказані обставини, за твердженням заявника, свідчать про те, що відповідач у подальшому буде вчиняти дії щодо перепродажу (відчуження) спірного об`єкту, а саме кімнат у гуртожитку по вул. Зарічанській, 14/А у м. Хмельницькому, а відповідно, невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити подальше відновлення порушених прав територіальної громади.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, задоволено заяву Ради про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у приміщенні гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А, а саме на кімнати 16, 17, 19, 30, 32, 35, 41, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 66, 68, 69, 71, 73, 76, 77, 79, 91, 92, 100, які належать на праві власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" та кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101, реєстрація права власності на які відсутня згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

6. Аргументуючи судові рішення, суди виходили з того, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 31.07.2019 №175785807 16.07.2019 приміщення гуртожитку по вул. Зарічанській, 14/А площею 1044,7 кв.м зареєстровано за ДП ЖЕД КВП "ПМК-33"; під час розгляду справи відповідач уклав договір про поділ нерухомого майна від 06.12.2018 р/н 246, договір про поділ нерухомого майна від 21.02.2019 р/н 246, що стало підставою для реєстрації за ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на праві власності наступних кімнат у будинку по вул. Зарічанській, 14/А: 16, 17 , 19 , 30, 32, 35, 41, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 66, 68, 69, 71, 73, 76, 77, 79, 91, 92, 100.

7. За таких обставин, суди дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відчуження спірного нерухомого майна і внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо особи власника призведе до неефективності обраного позивачем способу судового захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає, що забезпечення позову може застосовуватися лише щодо майна, яке є предметом спору, разом з тим, за змістом позовних вимог позивач просить суд зобов`язати відповідача передати гуртожиток як цілісний майновий об`єкт (або його частину), що включає в себе мережі необхідні для його обслуговування, земельну ділянку під ним та прибудинкову територію, а не як окремі житлові кімнати (окремі об`єкти нерухомості).

10. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не спростував доводи відповідача стосовно того, що кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98 належать на праві власності фізичним особам, не залученим до участі у справі, а тому оскаржувана ухвала порушує права третіх осіб.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

11. Позивач подав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на повноту встановлених обставин справи і додержання судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

12. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

15. Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 908/685/18.

16. Суд погоджується з висновками судів про існування підстав для накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у приміщенні гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А, а саме на кімнати 16, 17, 19, 30, 32, 35, 41, 43, 47, 48, 49, 50, 54, 66, 68, 69, 71, 73, 76, 77, 79, 91, 92, 100, які належать на праві власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" з огляду на те, що предметом спору є передача зазначеного гуртожитку у власність територіальної громади, і з огляду на встановлені судами обставини щодо реєстрації у процесі розгляду справи приміщення гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А площею 1044,7 кв.м за іншою юридичною особою - ДП ЖЕД КВП "ПМК-33", а також укладення відповідачем договорів про поділ нерухомого майна, що стало підставою для реєстрації за відповідачем на праві власності наведених вище кімнат у гуртожитку, а також з огляду на те, що заперечуючи в ході розгляду справи (у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень про накладення арешту у цій справі), відповідач не спростував підстави для накладення арешту на вказані приміщення у гуртожитку, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на ці приміщення порушує його права, не зазначив інших обставин, що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності невиконання або утруднення виконання рішення господарського суду у цій справі у випадку задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на приміщення гуртожитку, які належать на праві власності відповідачу.

17. Доводи скаржника, викладені у пункті 9 цієї постанови, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що заходи забезпечення позову стосуються нерухомого майна щодо якого позивач заявив позовні вимоги, а отже відповідають предмету позовних вимог.

18. Разом з тим, звертаючись з заявою про забезпечення позову в частині накладення арешту на кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101 у гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А позивач не надав доказів на підтвердження того, що вказані приміщення належать на праві власності відповідачу, а суди, відповідно не встановили таких обставин, а відтак припустилися неправильного застосування приписів пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, оскільки положення вказаної норми процесуального закону передбачають накладення арешту на майно, що належить саме відповідачу.

19. За таких обставин, Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у приміщенні гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А, а саме кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101, реєстрація права власності на які відсутня згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

21. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

22. З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосовали пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у приміщенні гуртожитку по вул. Зарічанська, 14/А, а саме кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101, реєстрація права власності на які відсутня згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 924/166/18 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у приміщенні гуртожитку по вул. Зарічанська, 14А, а саме кімнати 11, 12, 18, 20, 34, 42, 44, 75, 90, 93, 96, 98, 101, реєстрація права власності на які відсутня згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

3. У решті ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 924/166/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил