Постанова
від 19.12.2019 по справі 820/15828/14
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №820/15828/14

адміністративне провадження №К/9901/5566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Сагайдак В.В. від 17.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М. від 08.04.2015 у справі №820/15828/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Мегабуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2014 № 0002872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 968641,50 гривень, з яких 645791,00 гривень за основним платежем, 322895,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002862201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 32415,00 гривень, з яких 21610,00 гривень за основним платежем, 10805,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обгрунтовуючи позовну заяву, посилалось на помилковість висновків відповідача про порушення Товариством положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0002872201 та № 0002862201, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об`єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ "Група Екліпт") є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач обгрунтовано включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Зазначає про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, а також залишення судами поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача інформації, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 19 грудня 2019 року, у яке представники учасників справи не з`явилися, у зв`язку з чим, беручи до уваги положення частини 9 статті 205, статті 345 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Податковим органом подано до суду клопотання про заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Київську об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у зв`язку з перейменуванням на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 № 892 "Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", Київську об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Харківській області, а відтак, відповідно до приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд прийшов до висновку про наявність підстав для заміни відповідача належним правонаступником - Головним управлінням ДФС у Харківській області; що ж до долучення додаткових доказів, то суд касаційної інстанції не наділений такими повноваженнями, зважаючи на приписи частини другої статті 341 КАС України, відповідно до якої останній не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас в ході розгляду касаційної скарги з`ясовано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - будівельна компанія "Мегабуд" (код 30234797) припинило свою діяльність (дата на номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 04.01.2016 №14801170012052057) й правонаступники юридичної особи (позивача у справі) відсутні.

У відповідності до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Частиною ж другою вказаної статті передбачено, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 25.04.2013 № 1100/20-31-22-01-07/30234797, у якому встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а отже й безпідставне віднесення до складу доходів суми по операціях з контрагентами в розмірі 2567631,00 гривень, в т.ч. за 4 квартал 2012 року в сумі 237733,00 гривень та за 2013 рік в сумі 2329898,00 гривень;

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, внаслідок чого занижено валові доходи на суму 3361459,00 гривень, в т.ч. за 4 квартал 2012 року в сумі 355700,00 гривень, за 2013 рік в сумі 3005759,00 гривень;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України й необгрунтоване віднесення до складу валових витрат суми по придбанню будівельно-ремонтних робіт та матеріалів у підприємств - контрагентів протягом періоду з 01.10.2011 по 31.12.2013 в загальній сумі 2567631,00 гривень, а саме за 4 квартал 2012 року в сумі 237733,00 гривень, за 2013 року в сумі 2329898,00 гривень;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статтей 185, 187 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов`язання в сумі 513526,00 гривень, а саме: за листопад 2012 року в сумі 47546,00 гривень, за січень 2013 року в сумі 6741,00 гривень, за березень 2013 року в сумі 44904,00 гривень, за квітень 2013 року 64005,00 гривень, за травень 2013 року в сумі 31400,00 гривень, за червень 2013 року в сумі 48627,00 гривень, за липень 2013 року в сумі 47266,00 гривень, за вересень 2013 року в сумі 80817,00 гривень, за жовтень 2013 року в сумі 46907,00 гривень, за листопад 2013 року в сумі 30764,00 гривень, за грудень 2013 року в сумі 64549,00 гривень - в частині формування податкових зобов`язань з податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Новобуд-Світ", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ПК Унітек", ТОВ "Асток-Інвест", ТОВ "Комітет об`єднаних аудиторів", ТОВ "Тітус Трейд", ТОВ "Група Екліпт";

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та за нульовою ставкою" в сумі 535136,00 гривень, а саме: за листопад 2012 року в сумі 47546,00 гривень, за січень 2013 року в сумі 6741,00 гривень, за березень 2013 року в сумі 44904,00 гривень, за квітень 2013 року 64005,00 гривень, за травень 2013 року в сумі 31400,00 гривень, за червень 2013 року в сумі 48627,00 гривень, за липень 2013 року в сумі 47266,00 гривень, за вересень 2013 року в сумі 80817,00 гривень, за жовтень 2013 року в сумі 46907,00 гривень, за листопад 2013 року в сумі 30764,00 гривень, за грудень 2013 року в сумі 86159,00 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи ж - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами ( підпункт14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Визначення поняття безповоротної фінансової допомоги міститься у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із такими суб`єктами господарювання:

з ТОВ "Новобуд-Світ" на підставі договорів субпідряду на виконання будівельних та ремонтних робіт від 02.04.2013 № 13/04-04, № 13/04-03, № 13/04-02, № 13/04-04, від 19.03.2013 № 13/03-01, від 28.02.2013 № 13/02-08, № 13/02-07, № 13/02-06, від 22.02.2013 № 13/02-05, № 13/02-04, від 19.02.2013 № 13/02-0, № 13/02-01, від 31.01.2013 № 13/01-08, № 13/01-07, № 13/01-06, № 13/01-05, від 13.01.2013 № 13/01-04, № 13/01-02;

з ТОВ "Комітет об`єднаних аудиторів" на підставі договорів субпідряду на виконання будівельних та ремонтних робіт від 05.09.2012 № 09/12-02, від 20.09.2012 № 09/12-Б, від 12.11.2012 № 16-12/11/12-СП, від 24.12.2012 № 24/12/12-Г, від 10.12.2012 № 10/12/12-Б;

з ТОВ "Бруно-Плюс" на підставі договорів субпідряду на виконання ремонтних робіт від 11.07.2013 № 13/07-05, від 02.07.2013 № 13/07-01, від 05.06.2013 № 13/06-11, № 13/06-10, від 21.06.2013 № 13/06-09, від 19.06.2013 № 13/06-08, від 28.05.2013 № 13/05-10, від 23.05.2013 № 13/05-07, від 30.04.2013 № 13/04-15, від 25.04.2013 № 13/04-14, від 30.04.2013 № 13/04-13, від 25.04.2013 № 13/04-12, від 15.04.2013 № 13/04-10, від 30.04.2013 № 13/04-08, № 13/04-07;

з ТОВ "ПК Унітек" на підставі договорів субпідряду на виконання ремонтних робіт від 03.06.2013 № 13/06-01, № 13/06-02, № 13/06-03, № 13/06-04№ 13/06-05, № 13/06-06, № 13/06-07;

з ТОВ "Асток-Інвест" на підставі договорів субпідряду на виконання ремонтних робіт від 19.09.2013 № 13/09-09, від 13.09.2013 № 13/09-08, від 12.09.2013 № 13/09-07, від 02.09.2013 № 13/09-04, № 13/09-03, № 13/09-02, від 15.08.2013 № 13/08-12, № 13/08-11, № 13/08-13, № 13/08-10, від 12.08.2013 № 13/08-08, від 31.07.2013 № 13/07-15, від 22.07.2013 № 13/07-11, від 18.07.2013 № 13/07-09, від 18.07.2013 № 13/07-08, від 22.07.2013 № 13/07-12;

З ТОВ "Тітус-Трейд" на підставі договорів субпідряду на виконання ремонтних робіт від 02.10.2013 № 13/10-10, № 13/10-09, № 13/10-01, № 13/10-02, № 13/10-03, № 13/10-08, № 13/10-04, від 12.11.2013 № 13/11-08, № 13/11-09, № 13/11-11, від 01.12.2013 № 13/12-13, № 13/12-05, № 13/12-06, № 13/12-01, від 31.10.2013 № 13/10-14, № 13/10-15, від 21.10.2013 № 13/10-13, від 13.10.2013 № 13/10-03, від 12.11.2013 № 13/11-10.

Також в перевіряємому періоді позивач (Покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "Група Екліпт" (Постачальник), з яким були укладені договори на поставку керамзиту, асфальту та іншого від 27.11.2013 № 13/11/16, № 13/11/19, № 13/11/20, № 13/11/21.

За висновком судів фактичне виконання комплексу будівельних та ремонтних робіт, поставки товарів вказаними суб`єктами господарювання підтверджується залученими до матеріалів справи документами: актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ3, актами про витрати давальницьких матеріалів субпідрядником, відомостями ресурсів, приймально-здавальними актами на передачу основних матеріалів замовника, кошторисами (договірними цінами), накладними на придбані для ремонту матеріали, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Жодних дефектів у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й податковий орган на такі обставини не посилався ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З`ясовано, що матеріали та послуги отримані позивачем за фінансово-господарськими взаємовідносинами з контрагентами були використані Товартством у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з АКБ "Мегабуд" ТОВ, ВАТ "Турбоатом" та ПАТ "Мегабанк".

Відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено у відповідності до норм матеріального права та без порушення процесуальних норм, що, в свою чергу, враховуючи припинення юридичної особи - Товариства не дає підстав для застосування, в даному випадку, положень частини другої статті 354 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення19.12.2019
Оприлюднено23.12.2019
Номер документу86504297
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/15828/14

Постанова від 19.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 14.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 18.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 02.12.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 28.04.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Рибченко А.О.

Ухвала від 08.04.2015

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Шевцова Н.В.

Ухвала від 09.02.2015

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Шевцова Н.В.

Ухвала від 14.01.2015

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Шевцова Н.В.

Постанова від 17.12.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Сагайдак В.В.

Ухвала від 09.09.2014

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Сагайдак В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні