Постанова

від 20.12.2019 по справі 804/5985/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №804/5985/17

адміністративне провадження №К/9901/52162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аском Сервіс (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС )

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя Ількова В.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (судді Дадим Ю.М., Божко Л.А., Уханенко С.А.)

у справі № 804/5985/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС (далі по тексту - позивач, ТОВ Голметресурс ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 № 0000401412.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Трейд-Веск підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які оформленні відповідно до вимог законодавства та містять всі необхідні реквізити. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податків перевіряти достовірність зазначення даних у первинних документах контрагентів та контролювати їх показники податкової звітності. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами. В акті перевірки не наведено жодного доводу відсутності ділової мети у діях позивача. Покупець може отримати товар не лише у податковому періоді, в якому виникають грошові зобов`язання продавця, а і в наступних податкових періодах, а відтак безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій щодо маніпулювання ТОВ Трейд-Векс даними в податкових накладних. Крім того, в доводах касаційної скарги позивач посилається на те, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не були досліджені умови договору та його виконання в частині розвантаження придбаних товарів, а також наявність ділової мети як підставу укладання договору.

Відповідач у письмовому відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.04.2017 по 24.04.2017 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 31.03.2017 № 1858 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ Голметресурс по взаємовідносинах із ТОВ Трейд-Векс за жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2017 № 4462/04-36-14-12-34561966 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2016 року в сумі 750 246,72 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 13.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 125 370,5 грн, в тому числі 750 247 грн - за основним платежем та 375 123,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акта перевірки від 25.04.2017 № 4462/04-36-14-12-34561966 для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ Трейд-Векс , які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у видаткових накладних зі сторони позивача вказується особа за довіреністю Сидорчук Р.О., однак, видаткові накладні не містять ані дати, ані номеру довіреності. Позивачем не було надано як до перевірки та і до матеріалів справи, передбачені договором поставки №31/10 від 31.10.2016 заявки на поставку товарів. Матеріали справи містять видаткові накладні датовані одним днем - 31.10.2016 року та на той факт, що здійснення вказаних операцій: підписання договору, завантаження 1304 позицій (у видаткових накладних номер по порядку) кожна з яких налічує 30 штук та вище з урахуванням часу, віддаленості осіб задіяних в операції та кількості працівників, що працюють в ТОВ Трейд-Векс унеможливлює реальне виконання умов договору. Наявність у контрагента автомобілів, якими здійснювалася поставка товару, не підтверджено, оскільки контрагент не звітує щодо наявності останніх. Зазначені в документах адреси навантаження та розвантаження товарів є недостовірними. Відповідно до бази даних ЄРПН ТОВ Трейд-Векс зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів з номенклатурою, яка не зазначена в отриманих податкових накладних від постачальників, що свідчить про маніпулювання даними та ставить під сумнів сам факт отримання товарів (робіт, послуг) покупцями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, вважаючи її передчасною та такою, що зроблена без повного встановлення фактичних обставин справи, виходячи з такого.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ Голметресурс та ТОВ Трейд-Векс укладено договір поставки №31/10 від 31.10.2016р. згідно якого постачальник ТОВ Трейд-Векс зобов`язується здійснити поставку покупцю ТОВ Голметресурс інвентар для прибирання, миючі засоби та інші побутові товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Договір поставки №31/10 від 31.10.2016р. укладений в м. Кропивницькому 31.10.2016 року, адреса постачальника: м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, буд. 9, Кіровоградська область.

На підтвердження виконання умов договору складено: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні від 31.10.2016 та платіжні доручення від 30.11.2016, 28.11.2016, 25.11.2016, 24.11.2016, 23.11.2016, 22.11.2016, 17.11.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Так, позивач, доводячи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та реальність господарських операцій зазначав, що транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника та пунктом розвантаження товарів були безпосередньо місця надання клінінгових послуг. Вказане зазначено і в акті податкової перевірки.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що прийняття товару повинно здійснюватися в м. Дніпро, вул. Мічуріна, 9, а не за адресами розвантаження, оскільки невідомо, що знаходися за такими адресами розвантаження. Разом з тим, судом не здійснено перевірки зазначених обставин, а висновок щодо необхідності розвантаження товару за адресою м. Дніпро, вул. Мічуріна, 9 необґрунтований. Доводи позивача щодо розвантаження товарів за місцем надання клінінгових послуг не перевірені та не спростовані ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що наявність у контрагента транспортних засобів, якими здійснювалося транспортування товару, не підтверджено. При цьому, судами не враховано можливості оренди ТОВ Трейд Векс транспортних засобів для виконання господарських операцій. Перевірки належності транспортних засобів, зазначені в акті перевірки та в товарно-транспортних накладних автомобілів, на праві власності чи оренди, здійснено не було.

Колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою права платника податку на формування податкового кредиту є придбання товарів з метою використання їх у власній господарській операції. З матеріалів справи вбачається, що одним із видів діяльності позивача є інші види діяльності із прибирання . Відтак, придбаний позивачем товар пов`язаний із його господарською діяльністю. Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Щодо неможливості реального здійснення контрагентом позивача господарської операції з урахуванням наявних на підприємстві трудових ресурсів та невідповідності номенклатури товарів, судами також не надано належної оцінки. Оскільки всі придбані позивачем товари є дрібними побутовими товарами та не потребують значних трудових ресурсів для їх навантаження та розвантаження. Помилка в номенклатурі товарів при значній кількості позицій не може свідчити про відсутність таких та про відсутність факту їх реального придбання.

Позивач вірно зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого також у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору у вказаній частині, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно надати оцінку доводам сторін щодо транспортування товарів, місць розвантаження придбаних товарів, використання придбаних товарів позивачем у власній господарській діяльності. У разі недостатності доказів для встановлення вказаних фактичних обставин суд може витребувати докази, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, на підставі частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аском Сервіс (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС ) задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі № 804/5985/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко