Рішення

від 25.02.2020 по справі 804/5985/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 804/5985/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняГрунської Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Кумченко В.Ю. Колодки Б.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС , вулиця Сухий Острів, будинок 3, місто Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 34561966) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856), у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000401412 від 13.05.2017 року винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ АСКОМ СЕРВІС контролюючому органу було надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом-постачальником за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ АСКОМ СЕРВІС та ТОВ Трейд-Векс мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Також надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: відсутність придбання ТОВ Голметресурс певного товару (інвентарю для прибирання, миючих засобів та інших побутових товарів) у ТОВ Трейд-Векс , неможливість встановлення походження товару, дефектність первинних документів. Крім того, у ході перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ Трейд-Векс за період жовтень 2016 року з ТОВ Голметресурс . Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв у межах чинного законодавства України. Також надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС ) задоволено частково:

- постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року у справі №804/5985/17 скасовано;

- справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 року вказано, що судами попередніх інстанцій зазначено, що прийняття товару повинно здійснюватися в м.Дніпро, вул.Мічуріна, 9, а не за адресами розвантаження, оскільки невідомо, що знаходиться за такими адресами розвантаження. Разом з тим, судом не здійснено перевірки зазначених обставин, а висновок щодо необхідності розвантаження товару за адресою м.Дніпро, вул.Мічуріна, 9 необґрунтований. Доводи позивача щодо розвантаження товарів за місцем надання клінінгових послуг не перевірені та не спростовані ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що наявність у контрагента транспортних засобів, якими здійснювалося транспортування товару, не підтверджено. При цьому, судами не враховано можливості оренди ТОВ Трейд-Векс транспортних засобів для виконання господарських операцій. Перевірки належності транспортних засобів, зазначені в акті перевірки та в товарно-транспортних накладних автомобілів, на праві власності чи оренди, здійснено не було. Колегія суддів Верховного Суду у своїй постанові також зазначає, що визначальною ознакою права платника податку на формування податкового кредиту є придбання товарів з метою використання їх у власній господарській операції. З матеріалів справи вбачається, що одним із видів діяльності позивача є інші види діяльності із прибирання . Відтак, придбаний позивачем товар пов`язаний із його господарською діяльністю. Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовського Р.З. від 16.01.2020 року адміністративну справу №804/5985/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнято до свого провадження. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

10.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що договір між ТОВ АСКОМ СЕРВІС (правонаступник ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС ) ТОВ Трейд-Векс , укладено за адресою постачальника у м. Кропивницькому. Також, умовами вказаного договору передбачено наявність заявок, на підставі яких здійснюється замовлення на поставку товару. Крім того, у видаткових накладних зі сторони позивача вказується особа за довіреністю, однак, видаткові накладні не містять ані дати, ані номеру довіреності. Пункт навантаження відрізається від місця складання видаткових накладних, а пунктом розвантаження замість м.Дніпро, вул. Мічуріна, 9, вказано інші чотири адреси, але не відомо що саме за цими адресами знаходиться.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС код ЄДРПОУ 34561966) зареєстровано 14.08.2006 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Основним видом економічної діяльності ТОВ АСКОМ СЕРВІС є інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (код КВЕД 81.22).

На підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2017р. №1858 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Голметресурс (код ЄДРПОУ34561966) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ Голметресурс по взаємовідносинах із ТОВ Трейд-Векс за жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2017 року №4462/04-36-14-34561966.

Висновками акту перевірки від 25.04.2017 року №4462/04-36-14-34561966 зафіксовані наступні порушення:

- відсутність об`єктів оподаткування ТОВ Голметресурс операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ Трейд-Векс у жовтня 2016 року на суму ПДВ 750 246,72 грн.;

- порушення ст.1, п.2 ст. 3, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996 (зі змінами та доповненнями): пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995 р. за № 168/704;

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.112.2010 року за №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2016 року в сумі 750246,72 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.04.2017 року №4462/04-36-14-34561966 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 року за №0000401412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 750247,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 375123,50 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом 4 п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями пп. а) та в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного видно, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, ухвала ВАСУ від 18.08.2015 р. К/800/19833/15).

З аналізу наведених норм видно, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій з ТОВ Трейд-Векс (код ЄДРПОУ 40806018), суд робить наступний висновок.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ Трейд-Векс (код ЄДРПОУ 40806018), судом встановлено наступне.

Між ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС (покупець за договором) та ТОВ Трейд-Векс (постачальник за договором) було укладено договір поставки від 31.10.2016 року №31/10, згідно з умовами якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю інвентар для прибирання, миючи засоби та інші побутові товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.2 Договору від 31.10.2016 року №31/10 визначено, що кількість, асортимент та ціна Товару узгоджуються сторонами у відповідності до умов даного Договору і відображаються у видаткових накладних на кожну партію Товару.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ Трейд-Векс поставило, а ТОВ ГОЛМЕТРЕСУРС прийняло товар, зазначений у видаткових накладних, складених у відповідності до Договору від 31.10.2016 року №31/10.

Згідно з умовами договору, транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору, до суду було надано:

- видаткові та податкові накладні №633 від 31.10.2016 року на загальну суму 78 589,66 грн. з ПДВ; №674 від 31.10.2016 року на загальну суму 104 818,80 грн. з ПДВ; №662 від 31.10.2016 року на загальну суму 111 452,26 грн. з ПДВ; №642 від 31.10.2016 року на загальну суму 66 018,30 грн. з ПДВ; №641 від 31.10.2016 року на загальну суму 99 856, 33 грн. з ПДВ; №653 від 31.10.2016 року на загальну суму 96 678,30 грн. з ПДВ; №659 від 31.10.2016 року на загальну суму 101 293,25 грн. з ПДВ; №658 від 31.10.2016 року на загальну суму 84 485,03 грн. з ПДВ; №661 від 31.10.2016 року на загальну суму 101 280,54 грн. з ПДВ; №656 від 31.10.2016 року на загальну суму 97 081,54 грн. з ПДВ; №655 від 31.10.2016 року на загальну суму 76 952,78 грн. з ПДВ; №654 від 31.10.2016 року на загальну суму 92 561,58 грн. з ПДВ; №651 від 31.10.2016 року на загальну суму 96 678,30 грн. з ПДВ; №652 від 31.10.2016 року на загальну суму 80 484,84 грн. з ПДВ; №673 від 31.10.2016 року на загальну суму 104 062,74 грн. з ПДВ; №672 від 31.10.2016 року на загальну суму 100 673,10 грн. з ПДВ; №671 від 31.10.2016 року на загальну суму 91 603,43 грн. з ПДВ; №670 від 31.10.2016 року на загальну суму 85м163,78 грн. з ПДВ; №669 від 31.10.2016 року на загальну суму 77 268,60 грн. з ПДВ; №668 від 31.10.2016 року на загальну суму 83 222,04 грн. з ПДВ; №667 від 31.10.2016 року на загальну суму 93 684,95 грн. з ПДВ; №665 від 31.10.2016 року на загальну суму 83 114,70 грн. з ПДВ; №664 від 31.10.2016 року на загальну суму 81 814,56 грн. з ПДВ; №663 від 31.10.2016 року на загальну суму 70 859,82 грн. з ПДВ; №649 від 31.10.2016 року на загальну суму 93 240,12 грн. з ПДВ; №648 від 31.10.2016 року на загальну суму 74 200,70 грн. з ПДВ; №647 від 31.10.2016 року на загальну суму 109 875,60 грн. з ПДВ; №646 від 31.10.2016 року на загальну суму 89 654,35 грн. з ПДВ; №645 від 31.10.2016 року на загальну суму 115 402,56 грн. з ПДВ; №643 від 31.10.2016 року на загальну суму 100 658,30 грн. з ПДВ; №644 від 31.10.2016 року на загальну суму 124 522,73 грн. з ПДВ; №640 від 31.10.2016 року на загальну суму 89 658,65 грн. з ПДВ; №639 від 31.10.2016 року на загальну суму 88 456,24 грн. з ПДВ; №638 від 31.10.2016 року на загальну суму 95 658,30 грн. з ПДВ; №637 від 31.10.2016 року на загальну суму 85 625,95 грн. з ПДВ; №636 від 31.10.2016 року на загальну суму 85 985,60 грн. з ПДВ; №635 від 31.10.2016 року на загальну суму 115 625,34 грн. з ПДВ; №634 від 31.10.2016 року на загальну суму 95 587,35 грн. з ПДВ; №633 від 31.10.2016 року на загальну суму 78 589,66 грн. з ПДВ; №631 від 31.10.2016 року на загальну суму 99 856,45 грн. з ПДВ; №630 від 31.10.2016 року на загальну суму 87 596,30 грн. з ПДВ; №629 від 31.10.2016 року на загальну суму 65 253,50 грн. з ПДВ; №628 від 31.10.2016 року на загальну суму 89 875,66 грн. з ПДВ; №627 від 31.10.2016 року на загальну суму 88 985,60 грн. з ПДВ; №657 від 31.10.2016 року на загальну суму 92 546,50 грн. з ПДВ; №650 від 31.10.2016 року на загальну суму 83 526,17 грн. з ПДВ; №675 від 31.10.2016 року на загальну суму 78 654,24 грн. з ПДВ; №660 від 31.10.2016 року на загальну суму 100 543,25 грн. з ПДВ; №632 від 31.10.2016 року на загальну суму 103 546,25 грн. з ПДВ; №666 від 31.10.2016 року на загальну суму 86 245,40 грн. з ПДВ;

- товарно-транспортні накладні №660 від 31.10.2016 року, №637 від 31.10.2016 року;

- платіжні доручення №4677 від 25.11.2016 року на суму 70 000,00 грн., №4618 від 24.11.2016 року на суму 100 000,00 грн.; №4731 від 30.11.2016 року на суму 117 670,24 грн., №4704 від 28.11.2016 року на суму 50 000,00 грн., №4603 від 23.11.2016 року на суму 30 000,00 грн., №4579 від 22.11.2016 року на суму 50 000,00 грн., №4527 від 17.11.2016 року на суму 50 000,00 грн., №4509 від 17.11.2016 року на суму 50 000,00 грн;

Пунктом розвантаження придбаних товарів згідно з наданими товарно-транспортними накладними є наступні адреси:

- м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1,

- м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, буд.18Б,

- м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1.

Згідно з поясненнями позивача пунктом розвантаження придбаних товарів є місця надання клінінгових послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необхідно зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного, вчинення господарської операції визначається не підписанням договору, а фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року №К/9901/2923/18.

Суд зазначає, що відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

У цей же час, жодною нормою чинного законодавства України на платника податків не покладено обов`язку доводити контролюючому органу наявність у його контрагентів матеріально-технічної бази, необхідної для виконання умов договорів, укладених з таким платником податків. Проте, контролюючий орган наділений повноваженнями, які дають змогу отримувати інформацію від платників податків під час здійснення заходів контролю.

Визначальною ознакою права платника податку на формування податкового кредиту є придбання товарів з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності позивача є інші види діяльності із прибирання . Відтак, придбаний позивачем товар пов`язаний із його господарською діяльністю.

Вказані обставини за сукупністю та з урахуванням наданих до суду доказів не викликають сумніву щодо реальності ланцюгу постачання товару від ТОВ Трейд-Векс до позивача та подальшого використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, шляхом надання останнім клінінгових послуг.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на зібраній інформації з баз даних ДФС щодо контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що у свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді донарахування податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності транспортних засобів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальником позивача транспортних засобів, шляхом укладення договорів оренди або в іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт).

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до об`єкту оподаткування з податку на додану вартість та до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі відповідних договорів товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд робить висновок про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаним контрагентом.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, за сукупності вказаних обставин, висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000401412 від 13.05.2017 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 16880,55 грн., відповідно до платіжного доручення №4400 від 11.09.2017 року.

Керуючись статтями 2, 73, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС , вулиця Сухий Острів, будинок 3, місто Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 34561966) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вулиця Сімферопольська, 17А, місто Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000401412 від 13.05.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛМЕТРЕСУРС , вулиця Сухий Острів, будинок 3, місто Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 34561966) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 16880 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 55 коп.., відповідно до платіжного доручення №4400 від 11.09.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя Р.З. Голобутовський