Постанова

від 04.12.2019 по справі 397/683/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 397/683/17

провадження № 61-673св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н ,

третя особа - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2017 року в складі судді Мирошниченка Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Гайсюка О. В., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н (далі - ТОВ Агроконтракт-Н ), третя особа - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними пунктів договорів оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Родниківської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Між ОСОБА_1 і ТОВ Агроконтракт-Н 03 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 394 строком на 10 років, тобто до 2017 року.

Вказали, що у цей же день на аналогічних умовах ОСОБА_2 уклав

з ТОВ Агроконтракт-Н договори оренди земельних ділянок № 393, 397 та 395.

До закінчення строку дії договору позивачі повідомили орендаря про небажання продовжувати орендні відносини, на що їм була надана відповідь про закінчення строку дії договорів у 2020 році, оскільки ці договори були зареєстровані у 2010 році, а строк дії договорів сторонами погоджено - 10 років.

При укладенні договорів оренди вказана обставина (щодо початку відліку строку дії договорів з часу їх державної реєстрації) з позивачами погоджена не була.

Разом з тим, після отримання позивачами з Відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області примірників оспорюваних договорів, ними було виявлено, що пункт 9 цих правочинів викладений в іншій редакції, а саме замість договір укладено на десять років. Дія договору закінчується 03 грудня 2017 року зазначено договір укладено на десять років, починаючи з дати його державної реєстрації .

Вказували, що викладений у оспорюваних договорах пункт 9 суперечить волевиявленню позивачів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним пункт 9 в укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області

від 06 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки

від 03 грудня 2007 року № 3, укладеного між ОСОБА_1

і ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого в Олександрівському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Олександрівський РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру ) 15 грудня 2010 року за № 041037900216, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .

Визнано недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки

від 03 грудня 2007 року № 4, укладеного між ОСОБА_2

і ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру 15 грудня 2010 року за № 041037900215, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .

Визнано недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки

від 03 грудня 2007 року № 5, укладеного між ОСОБА_2

і ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру 15 грудня 2010 року за № 041037900214, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .

Визнано недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки

від 03 грудня 2007 року № 242, укладеного між ОСОБА_3

і ТОВ Агроконтракт-Н , зареєстрованого у Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру 15 грудня 2010 року за № 041037900185, в частині починаючи з дати його державної реєстрації .

Стягнуто з ТОВ Агроконтракт-Н на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору та 5 000 грн витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

Стягнуто з ТОВ Агроконтракт-Н на користь ОСОБА_2 1 920 грн судового збору та 12 100 грн витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ Агроконтракт-Н після підписання спірних договорів позивачами, перед направленням вказаних правочинів на державну реєстрацію замінив перший аркуш цих договорів без повідомлення орендодавців і без отримання від них згоди, чим було порушено права останніх як власників земельних ділянок щодо вільного розпорядження цим майном.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада

2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідач, здійснивши державну реєстрацію оспорюваних договорів - 15 грудня 2010 року, фактично збільшив термін дії договору до 13 років, що не відповідає домовленості сторін, про те, що договір укладено на 10 років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ТОВ Агроконтракт-Н , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували пропуск позивачами строку позовної давності, оскільки вони могли довідатися про порушення своїх прав з моменту державної реєстрації спірних договорів. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14 щодо презумпції обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав.

Вказує, що волевиявлення позивачів не було порушено, оскільки перший аркуш спірного договору, який було зареєстровано, відповідає нормам матеріального права щодо початку відліку десятирічного терміну дії оренди землі.

Позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що позивач замінив перший аркуш спірних договорів перед їхньою державною реєстрацією.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року в справі № 532/129/16-ц дійшов правового висновку, що договори оренди землі набувають чинності з моменту державної реєстрації. Вказані положення також закріплені у нормах статей 638 ЦК України, 125 та 126 ЗК України.

Отже суди дійшли помилкового висновку, що договір оренди землі набуває чинності з часу його укладення, а не з часу його державної реєстрації.

Також суди неправильно вирішили питання розподілу судових витрат.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

03 серпня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки

№ НОМЕР_1 площею 5,97 га, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, які розташовані на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 5,68 га, земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 6,32 га, земельної ділянки № НОМЕР_4

площею 6,11 га.

Між ОСОБА_1 і ТОВ Агроконтракт-Н 03 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 3, який 15 грудня 2010 року зареєстрований в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 041037900216.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 грудня

2007 року орендодавець ( ОСОБА_1 ) передала, а орендар

(ТОВ Агроконтракт-Н ) прийняв земельну ділянку № НОМЕР_1 , розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі зазначеного договору оренди.

Між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н 03 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 4, який 15 грудня 2010 року зареєстрований в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 041037900215.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 грудня

2007 року орендодавець ( ОСОБА_2 ) передав, а орендар

(ТОВ Агроконтракт-Н ) прийняв земельну ділянку № НОМЕР_2 , розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі зазначеного договору оренди.

Між ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н 03 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 5, який 15 грудня 2010 року зареєстрований в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 041037900214.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 грудня

2007 року орендодавець ( ОСОБА_2 ) передав, а орендар

(ТОВ Агроконтракт-Н ) прийняв земельну ділянку № НОМЕР_3 , розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі зазначеного договору оренди.

Між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт-Н 03 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 242, який 15 грудня 2010 року зареєстрований в Олександрівському РВ Кіровоградської РФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 041037900185.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 грудня

2007 року орендодавець ( ОСОБА_2 ) передав, а орендар

(ТОВ Агроконтракт-Н ) прийняв земельну ділянку № НОМЕР_4 , розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі зазначеного договору оренди.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки є його син ОСОБА_2 .

Пункт 9 зазначених договорів викладений у наступній редакції: Договір укладено на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації… .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним договори оренди землі, посилаючись на те, що відповідачем замінено перший аркуш договорів, оскільки у попередній редакції, щодо якої сторони досягли згоди було зазначено, що договір укладено на 10 років. Дія договору закінчується 03 грудня 2017 року , у той час як на заміненій сторінці міститься умова про те, що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації .

Згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Встановлено, що на зворотній стороні перших аркушів договорів міститься наступна інформація: Друк Імекс-ЛТД , м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29, тел. (0522) 32-17-05, 22-79-30, ЗН 6331-09 .

Довідкою ТОВ Імекс-ЛТД від 13 червня 2017 року підтверджується, що перша сторінка наданих для огляду договорів оренди є продукцією їх товариства згідно з заказом-нарядом № ЗН 6331-09, сформованим 09 грудня 2009 року на замовлення ТОВ Агроконтракт-Н , на яких внесено, зокрема і прізвище ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні норми права містяться й у статтях 12, 13, 81 ЦПК України

(в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції).

Посилаючись на те, що ТОВ Агроконтракт-Н змінив істотну умову спірних договорів, замінивши першу його сторінку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели цих обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, та не надали судам доказів того, яку саме редакцію договорів підписували. Сама по собі заміна першої сторінки не свідчить безумовно про зміну будь-яких умов договору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Свій примірник спірного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судам не надали.

Правильно вказавши, що на теперішній час встановити, який саме зміст мав перший аркуш договорів оренди до його заміни неможливо, оскільки сторони заявили, що вони не мають цього аркушу, суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову, адже неможливість встановлення певних обставин, не звільняє учасників процесу від необхідності довести обставини, на які вони посилаються.

Крім того, умова договорів, на яку посилаються позивачі, повністю відповідає положенням вищенаведеної статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та узгоджується з пунктом 43, яким передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а відтак строк дії оспорюваних договорів починається після набрання ними чинності, а не з моменту їх укладення.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання пунктів договору недійсним є помилковими, оскільки вони не довели обґрунтованості своїх позовних вимог.

Разом з тим, безпідставним є посилання апеляційного суду на висновки у справі № 397/935/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ Агроконтракт-Н , третя особа - відділ Держгеокадастру у Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання договору оренди землі недійсним, оскільки за розглядом вказаної справи вирішено питання щодо договору оренди, який є відмінним від спірних у цій справі правочинів. Отже, висновки у справі № 397/935/16-ц не мають преюдиційного значення для вирішення цього спору.

Отже, позивачами не доведено ті обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення у цій справі позовних вимог про визнання недійсними пунктів договорів оренди землі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Агроконтракт-Н задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області

від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , третя особа - Відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними пунктів договорів оренди землі відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська