Постанова

від 18.12.2019 по справі 485/1001/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 485/1001/16-ц

провадження № 61-44481св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави Україна,

відповідачі: Снігурівська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_1 , приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Куйбишевське ,

треті особи: фермерське господарство Куйбишевське , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави Україна з позовом до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Снігурівська РДА), ОСОБА_1 , приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Куйбишевське (далі - ПОСГП Куйбишевське ), третя особа - фермерське господарство Куйбишевське (далі - ФГ Куйбишевське ), про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути їх у власність держави.

Прокурор обґрунтовував вимоги тим, що розпорядженням Снігурівської РДА від 26 жовтня 2012 року № 544-р ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Розпорядженням Снігурівської РДА від 25 грудня 2012 року № 706-р такий проект землеустрою затверджено, передано ОСОБА_1 в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 439,6032 га, у т. ч. 334,075 га ріллі (з них 238,8675 га невитребувані паї) та 105,5282 га пасовищ.

На підставі цього розпорядження 27 грудня 2012 року між Снігурівською РДА (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди землі.

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 , не створивши фермерського господарства, передав земельну ділянку в суборенду строком на 25 років за таку ж саму орендну плату ПОСП Куйбишевське , керівником якого він був на вказаний момент.

29 грудня 2015 року до договору оренди внесено зміни, відповідно до яких виключено з об`єкту оренди земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 10,0968 га.

Прокурор вважав, що передача земель в оренду є незаконною, оскільки ОСОБА_1 не створив фермерське господарство, його наміри та матеріальні можливості щодо використання вказаних земель у фермерській діяльності при видачі розпоряджень не перевірялись, що призвело до передачі у використання земель сільськогосподарського призначення приватному підприємству без проведення процедури публічних торгів, земля виділена не єдиним масивом та без отримання відповідного погодження державної експертизи землевпорядної документації.

Ураховуючи наведене, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Снігурівської РДА про надання дозволу на розробку проектної документації та її затвердження з передачею в оренду, визнати недійсним договір оренди землі, укладений між районною радою та ОСОБА_1 , зобов`язати суборендаря ПОСГП Куйбишевське повернути у власність держави в особі Снігурівської РДА та ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області спірну земельну ділянку.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 лютого 2017 року, позов заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави Україна задоволено.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Снігурівської РДА від 26 жовтня 2012 року № 544-р Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради .

Визнано незаконним і скасовано розпорядження Снігурівської РДА від 25 грудня 2012 року № 706-р Про надання земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради .

Визнано недійсним договір оренди землі від 27 грудня 2012 року, укладений між Снігурівською РАД та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Снігурівському районі за № 482578004007081-7164.

Зобов`язано ПОСГП Куйбишевське повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 200,7357 га з нормативною грошовою оцінкою 3 257 085 грн 42 коп., розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Зобов`язано ПОСГП Куйбишевське повернути державі в розпорядження Снігурівської РДА земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані паї) загальною площею 227,43 га нормативною грошовою оцінкою 7 936 559 грн 67 коп., розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

При задоволенні позову суди виходили з того, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності, передана у довгострокове користування відповідачу для ведення фермерського господарства не єдиним масивом, без належної перевірки проведення дійсності його волевиявлення, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу, без процедури проведення земельних торгів, що свідчить про те, що оспорювані розпорядження прийняті в порушення встановленого статей 124, 134 ЗК України щодо порядку надання земельних ділянок в оренду.

Суди вважали, що прокурор не пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення вимог законодавства при наданні відповідачу в оренду земельних ділянок стало відомо після отримання інформації на запити до відділу Держгеокадастру у січні 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що у січні 2013 року прокуратурі Снігурівського району заступником голови Снігурівської РДА надіслані копії розпоряджень за жовтень, листопад, грудень 2012 року.

19 березня 2013 року на виконання вимог прокурора Снігурівського району щодо додержання органами виконавчої влади вимог земельного законодавства при використанні, вилученні, наданні у власність і користування, продажу земель сільськогосподарського призначення за 2012-2013 роки Снігурівською районною державною адміністрацією надано перелік розпоряджень (в тому числі від 25 грудня 2012 року № 706-р).

З огляду на викладене суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок про обізнаність прокурора щодо порушень вимог законодавства за результатами проведеної перевірки у січні 2016 року.

Крім того, вирішуючи спір у частині вимог про повернення спірної ділянки, суди вважали, що така вимога підлягає задоволенню на підставі статті 1212 ЦК України, відповідно до якої права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статті 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

При цьому суди не звернули увагу на те, що правовідносини між сторонами виникли з приводу оренди спірних земельних ділянок відповідачем, у зв`язку з чим не з`ясували, чи підлягає застосуванню до них Закон України Про оренду землі , зокрема в частині, що стосується наслідків припинення або розірвання договору оренди землі.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову прокурору відмовлено.

Суд зробив висновок про те, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор пропустив позовну давність.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2018 року рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову прокурора.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Снігурівської РДА від 26 жовтня 2012 року № 544-р Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради .

Визнано недійсним і скасовано розпорядження Снігурівської РДА від 25 грудня 2012 року № 706-р Про надання земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради .

Визнано недійсним договір оренди землі від 27 грудня 2012 року, укладений між Снігурівською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Снігурівському районі за № 482578004007081-7164.

Зобов`язано ПОСГП Куйбишевське повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельні ділянки загальною площею 200,7357га земель сільськогосподарського призначення, із них 95,2075 га ріллі і 105,5282 га пасовищ, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825782500:06:000:0029, 4825782500:07:000:0125, 4825782500:09:000:0106, 4825782500:11:000:0021, 4825782500:12:000:0048, 4825782500:13:000:0045, 4825782500:13:000:0048, 4825782500:16:000:0116, нормативна грошова оцінка яких складає 3 257 085 грн 42 коп.

Апеляційний суд виходив із доведеності факту порушення порядку надання спірних земельних ділянок у користування ОСОБА_1 .

Зокрема, суд вказав, що заява ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не містить сукупності передбачених частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство відомостей та обставин.

Із визнанням договору оренди недійсним припиняється і дія договору суборенди, додаткового оспорювання якого у судовому порядку не вимагається (пункт 8 договору суборенди).

Крім того, суд визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про порушення прав держави прокурор міг дізнатися лише у грудні 2015 року - січні 2016 року.

Короткий зміст касаційної скарги

У вересні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Заявник вважає, що апеляційний суд безпідставно відхилив його заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки цей строк повинен обраховуватися від дня прийняття оспорюваного розпорядження РДА, а не з моменту, коли прокурор дізнався про порушення права.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позов прокурора в частині зобов`язання ПОСГП Куйбишевське повернути земельну ділянку стосується особи, яка не є стороною правочину (договору оренди), тому до цих вимог не можуть бути застосовані норми статті 216 ЦК України.

Крім того, заявник вважає неправильним розподіл судових витрат.

Короткий зміст відзиву

Від заступника прокурора Миколаївської області надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Обставини справи

Суди встановили, що 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Снігурівської РДА про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 486,28 га, із яких: 149,23 га невитребувані паї та 142,8 га пасовища, із земель державної власності в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради, додавши до заяви погодження Куйбишевської сільської ради на оренду вказаних земель.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви з відповідними додатками (документи наявність освіти та трактора) 26 жовтня 2012 року Снігурівська РДА прийняла розпорядження № 544-р про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради орієнтовною площею 343,48 га ріллі (із них 149,23 га - невитребувані паї) та 142,8 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Розпорядженням Снігурівської РДА від 25 грудня 2012 року № 706-р затверджено наданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданим коректурним аркушем, на підставі якого йому передано в оренду строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 334,075 га ріллі (із них-238,8675 га невитребувані паї) та 105,5282 га пасовищ, а також зобов`язано укласти договір оренди та рекомендовано створити фермерське господарство і зареєструвати його в порядку, передбаченому законом.

На виконання зазначених розпоряджень 27 грудня 2012 року між Снігурівською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який 29 грудня 2012 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За актом приймання-передачі від 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав земельні ділянки у визначеній загальній площі із зазначенням кадастрового номеру кожної ділянки.

Того ж дня, 29 грудня 2012 року, всі вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передав у суборенду ПОСГП Куйбишевське , керівником якого одночасно він був, строком на 25 років за ту ж саму плату на підставі відповідного договору суборенди.

29 грудня 2015 року до договору оренди землі від 27 грудня 2015 року внесено зміни, відповідно до яких з об`єкту оренди виключено земельні ділянки кадастровими номерами 4825782500:16:000:0120, 4825782500:15:000:0093, 4825782500:03:000:0067, загальною площею 10,0968 га.

У подальшому на підставі розпорядження Снігурівської РДА від 07 травня 2018 року № 240-р усунуто невідповідності у кадастрових номерах земельних ділянок та припинено право користування орендарем ОСОБА_1 нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями) загальною площею 238,8675 га ріллі, проведено заміну орендодавця за договором оренди зі Снігурівської РДА ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Таким чином, у користуванні ОСОБА_1 залишилися земельні ділянки загальною площею 200,7357 га із земель сільськогосподарського призначення, із них 95,2075 га ріллі і 105,5282 га пасовищ, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825782500:06:000:0029, 4825782500:07:000:0125, 4825782500:09:000:0106, 4825782500:11:000:0021, 4825782500:12:000:0048, 4825782500:13:000:0045, 4825782500:13:000:0048, 4825782500:16:000:0116, нормативною грошовою оцінкою на час укладення договору в розмірі 2 608 470 грн і на момент звернення до суду 3 257 085 грн 42 коп.

Відповідно до відомостей із витягу з ЄДРЮОФОПГФ 21 березня 2016 року зареєстроване ФГ Куйбишевське , засновником якого на момент створення був ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що при зверненні до суду із позовом прокурор пропустив позовну давність.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову апеляційний суд зробив висновок про те, що про порушення інтересів держави прокурор дізнався, отримавши у січні 2016 року проектну документацію щодо надання земельних ділянок, а також усі документи, на підставі яких Снігурівською РДА приймалися оспорювані розпорядження, у зв`язку з чим визначена законом позовна давність має обчислюватись з січня 2016 року.

Апеляційний суд вказав, що земельні ділянки отримані ОСОБА_1 в спеціальному (спрощеному) порядку, запровадженому законодавцем лише для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Проте у день отримання земельних ділянок він передав їх у суборенду на весь період оренди, а саме на 25 років без утворення фермерського господарства, що свідчить про відсутність у нього наміру здійснювати фермерську діяльність ні на час укладання договору, ні в майбутньому.

Колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Статтею 20 ГПК України визначені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За змістом Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або ФОП.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянки, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельної ділянки, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 14-5цс18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19) міститься висновок про те, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

У даній справі 02 серпня 2016 року заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПОСГП Куйбишевське про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави.

Відповідно до пунктів 1 і 16 договору оренди землі земельна ділянка передана ОСОБА_1 для створення фермерського господарства.

У цій справі фермерське господарство Куйбишевське , засновником якого на момент створення був ОСОБА_1 , зареєстровано 21 березня 2016 року як юридична особа в установленому законом порядку після отримання ним прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.

Вирішуючи спір в порядку цивільного судочинства, суди попередніх інстанції зазначене не врахували.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені рішення - скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 485/1001/16-ц за позовом заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави України до ОСОБА_1 , приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Куйбишевське , треті особи: фермерське господарство Куйбишевське , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави закрити.

Повідомити заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави Україна, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило