Постанова

від 12.12.2019 по справі 2-76/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-76/2010

провадження № 61-13192св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у складі суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

заявник за апеляційною скаргою - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2008 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про визнання довіреності і договору купівлі-продажу недійними та визнання права власності в порядку спадкування після ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. 26 листопада 2011 року мати ОСОБА_7 - ОСОБА_2 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

03 липня 2017 року ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_7 подала позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якій просила визнати довіреність від 21 вересня 2004 року на право продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчену нотаріусом Дев`ятої Київської нотаріальної контори Бодак О. М., недійсною; визнати договір купівлі-продажу від 30 листопада 2004 року квартири АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Дев`ятої Київської нотаріальної контори Гриценко С. М., недійсним та визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 квітня 1997 року ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_7 усе належне їй майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. При житті ОСОБА_7 стало відомо, що спірна квартира була продана шахрайським шляхом, тому вона звернулася до суду та правоохоронних органів за захистом порушеного права.

Ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 03 липня 2017 року залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залучено правонаступника відповідача ОСОБА_8 - спадкоємця ОСОБА_6 та виключено з числа відповідачів ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, Десята Київська державна нотаріальна контора в особі Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у частині заявлених вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійним закрито.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково.Визнано недійсною довіреність від 21 вересня 2004 року, видану від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 на право продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчену державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М., зареєстровану в реєстрі за №1-3103. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 . У решті заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку експерта № 282/тдд від 07 серпня 2006 року НДКЦ при ГУМВС України, що було проведено в рамках кримінальної справи, підпис від імені ОСОБА_9 в наданих на дослідження довіреності та нотаріальному бланку строгої звітності серії НОМЕР_1 , ймовірно виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою. Таким чином, спірна довіреність від 21 вересня 2004 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1-3103 та посвідчена державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М., є недійсною, оскільки складена шляхом злочину та обману після смерті ОСОБА_9 , цивільна правоздатність якої припинена 13 квітня 2003 року. Аналізуючи зібрані усправі докази у їх сукупності судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 мала намір оформити спадщину на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_9 26 оютого 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 26 лютого 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За викладених обставин суд вважає, що заявлені вимоги щодо визнання права власності підлягають частковому задоволенню, оскільки до спадкового майна належить не вся спірна квартира, а лише 11/100 частки, у зв`язку з чим за ОСОБА_2 слід визнати право власності на спадкове майно, яким є 11/100 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що спірна довіреність є недійсною, оскільки складена шляхом злочину та обману з метою незаконного заволодіння майном після смерті ОСОБА_9 , цивільна правоздатність якої припинена 13 квітня 2003 року, є правильним. ОСОБА_7 при житті займалася оформленням спадщини після смерті ОСОБА_9 , зверталася до суду із заявами про захист порушених прав, до правоохоронних органів (вирок щодо шахрайських дій лише 29 листопада 2010 року), але ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. За таких обставин, судом правильно визнано за ОСОБА_2 як спадкоємцем першої черги право власності на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 . Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що 06 квітня 2005 року вона придбала спірні 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 , а тому мала бути обов`язковим учасником справи. Крім того, без судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним суд безпідставно визнав за позивачем право власності на спірне майно. Визнання недійсною довіреності не скасовує її права власності на майно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що відповідно до договору дарування частини квартири від 21 листопада 1997 ОСОБА_10 подарував, а ОСОБА_9 прийняла в дар 11/100 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 21,6 кв. м та житловою 13,5 кв. м. Договір посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської держаної нотаріальної контори Вороніною С. Н., зареєстрований в реєстрі за №2у-1171.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. За життя 03 квітня 1997 року ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Вашагашвілі Д. Д., зареєстрований у реєстрі за № 4501, відповідно до якого заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, в тому числі грошові вклади, а також все те, на що вона за законом буде мати право, ОСОБА_7

ОСОБА_7 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Дніпровського суду м. Києва від 02 листопада 2004 року встановлено ОСОБА_7 як спадкоємцеві за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 до нотаріальної контори не зверталися.

Відповідно до інформаційного листа № 062/14-2951(И-2017) від 14 березня 2017 року КП КМР Київського міського бюро технічної інвентаризації, реєстрація права власності на 7/100 частин квартири була проведена за ОСОБА_9 на підставі договору дарування, посвідченого 21 листопада 1997 року. Далі право власності на 7/100 частин квартири зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 листопада 2004 року.

Згідно довіреності від 21 вересня 2004 року, посвідченої державним нотаріусом Дев`ятої Київської держаної нотаріальної контори Бодак О. М., ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_5 продати належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 за ціну і на умовах за його розсудом.

Відповідно до договору купівлі-продажу 11/100 частин квартири від 30 листопада 2004 року, укладеного між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продала ОСОБА_8 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської держаної нотаріальної контори Гриценко С.М., зареєстрований в реєстрі за № 7-2132.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 . Згідно заповіту від 20 грудня 2002 року ОСОБА_8 все своє майно заповіла ОСОБА_11

01 липня 2005 року постановою слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_7 визнано потерпілою у кримінальній справі №04- 09430 про шахрайство.

16 грудня 2005 року слідчим в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу щодо підроблення документів відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.

Згідно висновку експертизи № 282/тдд від 07 серпня 2006 року НДКЦ при ГУМВС України, проведеної в рамках кримінальної справи, підпис від імені ОСОБА_9 в наданих на дослідження довіреності та нотаріальному бланку строгої звітності серії НОМЕР_1 , ймовірно виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою.

Рішенням Дніпровського суду м. Києва від 10 грудня 2008 року у справі № 2-1176/08 визнано недійсним договір купівлі-продажу 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 30 листопада 2004 року від імені ОСОБА_9 , інтереси якої на підставі доручення від 21 вересня 2004 року представляв ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 .

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності і справу відносно неї закрито, ОСОБА_3 визнано винним за частиною другою статті 189, частиною четвертою статті 190 КК України та призначено покарання.

Вироком встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 за винагороду в розмірі 100 доларів США з проханням сфотографуватись для паспорту для того, щоб в нотаріальній конторі мати можливість отримати доручення на продаж квартири. ОСОБА_4 сфотографувалась та передала ОСОБА_3 фотокартку, яку він вклеїв у паспорт на ім`я ОСОБА_9 . Після цього оформлено доручення на продаж квартири, де ОСОБА_4 проставила власноручно підпис та зазначила дані ОСОБА_9 .

В силу статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Підставою для припинення представництва за довіреністю, серед іншого, є смерть особи, яка видала довіреність. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність (стаття 248 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, спірна довіреність від 21 вересня 2004 року є недійсною, оскільки складена шляхом злочину та обману з метою незаконного заволодіння майном після смерті ОСОБА_9 , цивільна правоздатність якої припинена 13 квітня 2003 року.

Крім того, визнаючи у справі № 2-1176/08 недійсним договір купівлі-продажу 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 , укладений 30 листопада 2004 року від імені ОСОБА_9 , інтереси якої на підставі доручення від 21 вересня 2004 року представляв ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 , суд виходив із того, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вчинений від імені особи, яка на момент укладення спірного договору померла, а її уповноважений представник ( ОСОБА_5 ) не мав права вчиняти будь-які дії щодо майна, яке належало померлій особі.

Враховуючи те, що ОСОБА_14 не мала волі на відчуження квартири АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що вказане майно увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_9

ОСОБА_7 при житті займалася оформленням спадщини після смерті ОСОБА_9 (подала відповідну заяву про прийняття спадщини, у судовому порядку встановила додатковий строк для її прийняття), зверталася до суду із заявами про захист порушених прав, але ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

За правилами частини четвертої статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

26 січня 2011 року мати ОСОБА_7 - позивач у справі ОСОБА_2 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 26 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 26 лютого 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд правильно визнав за ОСОБА_2 право власності на частину квартири 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

06 квітня 2005 року відбувся повторний перепродаж 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 , право власності на вказане майно перейшло від ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , яка посилається на порушення її прав оскажуваними судовими рішеннями.

ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, тобто спір розглянуто з урахуванням доводів ОСОБА_1 щодо її права на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Аналогічні доводи щодо порушення прав ОСОБА_1 наводить у касаційній скарзі.

Разом з тим, не можна погодитися із доводами касаційної скарги про те, що без судового рішення про визнання договору купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року недійсним суд безпідставно визнав за позивачем право власності на спірне майно, як із підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Неправомірність вибуття 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 із володіння власника ОСОБА_9 встановлено визнанням недійсності договору купівлі-продажу від 30 листопада 2004 року та довіреності від 21 вересня 2004 року, а тому правонаступник ОСОБА_9 у матеріальних правовідносинах уповановажений звернутися до ОСОБА_1 із вимогами про витребування спірного майна у порядку статті 388 ЦК України.

Задоволенням вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 судом підтверджено обставини спадкування ОСОБА_2 спірного майна, тобто правомірного переходу права власності на 11/100 частин квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_9 до позивача. Вирішення спадкового спору не порушує права на спірне майно ОСОБА_1 , яка придбала його в особи, що не мала права відчужувати частку у квартирі.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а окаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко