Рішення

від 09.12.2019 по справі 161/9075/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9075/19

Провадження № 2/161/2497/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудська С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд", про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що рішеннями Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області (далі - Підгайцівська с/р) від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території було затверджено ОСОБА_5 розроблений детальний план території площею, 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка Луцького району (далі - земельна ділянка). Рішенням Підгайцівської с/р від 01.08.2016 року № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) на підставі рішення від 01.07.2016 року № 8/15, був затверджений проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також передано вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення в землі громадської забудови. 10.10.2016 року Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, на підставі рішення Підгайцівської с/р від 01.07.2016 року № 8/15, були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144. 26.07.2017 року між ним ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2017 року, відповідно якого він набув право власності на вказану земельну ділянку. Надалі, 07.12.2017 року між ним, як Замовником, та ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, було укладено Договір Генпідряду № 012.1, предметом якого було будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці (далі - Договір Генпідряду № 012.1). Крім того, у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа № 803/1254/17 за позовом ОСОБА_4 , предметом якої було визнання незаконним та скасування рішень Підгайцівської с/р від 01.07.2016 року № 8/15 та від 01.08.2016 року № 9/10, а також містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані 10.10.2016 року Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року в справі № 803/1254/17, за клопотанням ОСОБА_4 , було ухвалень зупинити дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, до набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили. На виконання зазначеної ухвали суду від 21.11.2017 року, Управлінням ДАБІ у Волинській області було винесено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.12.2017 року (далі - Припис), яким будівництво, що мало здійснюватися на підставі Договору Генпідряду № 012.1, було зупинено. Так, за наслідками розгляду адміністративної справи № 803/1254/17, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено, а заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року, втратили свою дію. Разом з тим, внаслідок накладених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року в справі № 803/1254/17 заходів забезпечення позову шляхом зупинення будівництва, спричинені ним наслідки призвели до простою залучених ТзОВ Маневичіагробуд механізмів та робітників, а відтак і до порушення умов договору щодо здійснення сторонами своїх зобов`язань, у зв`язку з чим Генпідрядник звернувся до нього з вимогою про сплату штрафних санкцій в загальному розмірі 519176,64 грн., які ним було сплачено 10.05.2019 року. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 519176,64 грн. на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, а також понесені судові витрати по даній справі.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_4 транспортні засоби (а.с. 6-8).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2019 року в задоволенні вищевказаного клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову було відмовлено (а.с. 30-31).

11.11.2019 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає заявлені позовні вимоги надуманими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову зазначила, що в межах розгляду адміністративної справи № 803/1254/17 ОСОБА_4 27.10.2017 року було подано до Волинського окружного адміністративного суду клопотання про забезпечення позову, яке було вмотивоване порушенням прав останньої на безпечні та комфортні умови проживання, повноцінне навколишнє середовище і умови життєдіяльності, що спричинено початком активних будівельних дій ТзОВ Маневичіагробуд щодо здійснення планування та забудови земельної ділянки. В свою чергу, Волинський окружний адміністративний суд погодився із наявними порушеннями при здійсненні вказаного будівництва, у зв`язку з чим постановив ухвалу, якою зупинив дію мостобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, а своєю постановою від 12.12.2017 року за наслідками розгляду заявлених ОСОБА_4 вимог про визнання незаконними та скасування рішень Підгайцівської с/р від 01.07.2016 року № 8/15 та від 01.08.2016 року № 9/10, а також містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані 10.10.2016 року Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, позов задовольнив. Вищевказане свідчить про законність дій ОСОБА_4 з метою реального захисту своїх інтересів та відсутність факту зловживання наданими їй процесуальними правами, які мали на меті ускладнити чи завдати шкоду іншій стороні. Відтак, у даному випадку відсутні підстави для відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, оскільки обставин, передбачених ст. 158 КАС України, на яку позивач посилається як на матеріально-правову підставу для задоволення позову, Волинським окружним адміністративним судом при розгляді адміністративної справи № 803/1254/17 встановлено не було. Разом з тим, безспірний перерахунок ОСОБА_3 на користь ТзОВ Маневичіагробуд нарахованих штрафних санкцій викликає сумніви, оскільки позивач, маючи усі законні підстави доводити відсутність своєї вини у зупиненні будівництва, жодних дій для зазначеного не вчинив. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, однак у даному випадку вина відповідачки відсутня, а тому просить в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 79-83).

15.11.2019 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву у якій зазначено, що відшкодування шкоди, заподіяне забезпеченням позову можлива у випадку, зокрема, повної чи часткової відмови в задоволенні позову. Так, судове рішення в адміністративній справі № 803/1254/17, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , набрало законної сили 23.04.2018 року за наслідком розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом. При цьому, постановою суду апеляційної інстанції від 23.04.2018 року встановлено відсутність у ОСОБА_4 підстав для звернення до суду за захистом, а відтак й заявою про забезпечення позову, що свідчить про неправомірність поведінки ОСОБА_4 . Разом з тим, вина у цивільному правопорушенні може існувати у двох формах - умисел та необережність, тобто ОСОБА_4 при поданні заяви про забезпечення позову, в силу існування законодавчої норми щодо можливості відшкодування завданих таким забезпеченням збитків, хоч і не могла передбачити, однак повинна була враховувати ризик їх настання. Таким чином, ОСОБА_3 , з метою відновлення свого порушеного права, був змушений понести витрати з відшкодування ТзОВ Маневичіагробуд штрафних санкції, що були обумовлені Договором Генпідряду № 012.1, та які фактично виникли внаслідок накладення ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року заходів забезпечення позову, оскільки у випадку несплати таких коштів, ТзОВ Маневичіагробуд мало повне право не передавати результат виконання робіт. Отже, сплачені позивачем кошти на користь ТзОВ Маневичіагробуд , є витратами, які ОСОБА_3 поніс на відновлення свого права, а тому, в розумінні ЦК України, являються збитками.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначив, що при нарахуванні та сплаті ТзОВ Маневичіагробуд штрафних санкцій, ОСОБА_3 не намагався довести відсутність своєї вини у зупиненні будівництва. Також вказав, що йому не відомо чи оскаржувалася його довірителем ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року про забезпечення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заявлених позовних вимог із викладених у відзиві на позовну заяву підстав та пояснила, що позивачем оскаржувалася ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року. Також зазначила, що Договір Генпідряду № 012.1 був укладений через 2 тижні після вжиття заходів забезпечення позову, при цьому, укладаючи 08.12.2017 року Додаткову угоду № 1, ОСОБА_3 взяв на себе додаткову відповідальність за порушення Договору Генпідряду № 012.1, знаючи про існування ухвали про забезпечення позову. Разом з тим, розмір збитків та фактичну їх наявність дослідити не можливо і такі позивачем не обґрунтовані. Поряд з тим, штрафні санкції нічим не обґрунтовані, а відповідний їх розрахунок в матеріалах справи відсутній. В задоволені позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник ТзОВ Маневичіагробуд в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними судовими повістками (а.с. 32, 46, 52, 59, 74, 91), які були направлені ТзОВ Маневичіагробуд за його юридичною адресою (а.с. 68-73), а також судовими оголошеннями, розміщеними на веб-порталі судової влади України (а.с. 90).ю Заяви, клопотання, пояснення на позовну заяву від ТзОВ Маневичіагробуд на адресу суду не надходили.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, на підставі поданих сторонами доказів, неявка її представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з ЄДРСР, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду Волинській області від 23.04.2018 року, якою було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року, в адміністративній справі № 803/1254/17 за позовом ОСОБА_4 до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА Волинської області, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішень (далі - адміністративна справа № 803/1254/17), в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Вищевказана постанова набирала законної сили з дати її прийняття, а тому, в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, має преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Вищевказаним судовим рішення встановлені наступні обставини та факти.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території , ОСОБА_5 було затверджено розроблений детальний план території площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в селі Струмівка, Луцького району Волинської області.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.08.2016 № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) на підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території був затверджений проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (цільове призначення якої змінюються) ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також переведено вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення в землі громадської забудови.

10.10.2016 року Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, з урахуванням рішення Ради від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,2833 г для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2017 року ОСОБА_5 продав вказану земельну ділянку площею 0,2833 г у с. Струмівка, Луцького району Волинської області ОСОБА_3 .

26.09.2017 року ОСОБА_4 звернулася до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила: визнати незаконними та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території , від 01.08.2016 року № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ; визнати незаконними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, видані сектором містобудування та архітектури Луцької РДА.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 року та від 26.10.2017 року в рамках розгляду адміністративної справи № 803/1254/17, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ГУ Держгеокадастру у Волинській області відповідно.

При розгляді адміністративної справи № 803/1254/17, Волинським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу від 21.11.2017 року, якою було задоволено клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову, а саме: зупинено дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, виданих сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, до ухвалення рішення у даній адміністративній справі та набрання постановою суду законної сили (а.с. 11-13).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року в адміністративній справі № 803/1254/17, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено у повному обсязі, вирішено визнати протиправними та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 року № 8/15 Про затвердження детального плану території та від 01.08.2016 року № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ; визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду Волинській області від 23.04.2018 року в адміністративній справі № 803/1254/17, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішень було відмовлено у повному обсязі.

07.12.2017 року між ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, та ОСОБА_3 , як Замовником, було укладено Договір Генпідряду № 012.1, за умовами якого Генпідрядник зобов`язався виконати роботи з Будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власними і залученими силами та засобами (далі - роботи), й передати їх Замовнику у встановлений строк, а останній зобов`язався прийняти вказані роботи та повністю оплатити їх вартість, а також відшкодувати усі витрати Генпідрядника на умовах даного Договору (а.с. 19-20).

07.12.2017 року Протоколом погодження договірної ціни, як Додатком № 1 до Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, сторони погодили вартість робіт з Будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

08.12.2017 року між ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, та ОСОБА_3 , як Замовником, було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, відповідно до якої сторонами правочину було викладено окремі його положення в зміненій (новій) редакції та доповнено новими. Всі інші умови Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, не змінені даною Додатковою угодою, залишилися чинними і не змінними (а.с. 22).

В цей же день - 08.12.2017 року Управлінням ДАБІ у Волинській області було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким ОСОБА_3 було доведено до відому зміст ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року, а також зобов`язано зупинити будівництво з 11.12.2017 року, дозвіл на яке надано 10.10.2016 року Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА. Вказаний припис ОСОБА_3 отримав 08.12.2019 року під особистий підпис (а.с. 15).

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок накладених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року в справі № 803/1254/17 заходів забезпечення позову шляхом зупинення будівництва, спричинені ним наслідки призвели до простою залучених ТзОВ Маневичіагробуд механізмів та робітників, а відтак і до порушення умов Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року щодо здійснення сторонами своїх зобов`язань, у зв`язку з чим Генпідрядник звернувся до нього з вимогою про сплату штрафних санкцій в загальному розмірі 519176,64 грн., які ним були сплачені 10.05.2018 року.

З урахуванням наведеного, посилаючись на положення ст. 158 КАС України, позивач просить суд на відшкодування завданої майнової шкоди стягнути з відповідача 519176,64 грн. збитків, які були заподіяні йому заходами забезпечення позову в справі № 803/1254/17, за наслідками розгляду якої у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 158 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, а саме втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). Крім того, у вказаних відносинах шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті - завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Так, обов`язковою умовою для виникнення відповідальності є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, і вини заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При цьому, обов`язковому доведенню підлягає фактичний розмір завданої майнової шкоди.

Як вбачається з п. 1.3 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, термін виконання робіт по даному Договору становить 14 місяців з моменту його підписання.

Згідно п. 3.3 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, з урахуванням укладеної 08.12.2017 року Додаткової угоди № 1, ОСОБА_3 зобов`язаний сприяти ТзОВ Маневичіагробуд у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених чинним законодавством України. У разі невиконання ОСОБА_3 цього обов`язку, ТзОВ Маневичіагробуд має право вимагати відшкодування завданих збитків (в тому числі, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, та/або підвищення ціни роботи; штрафні санкції тощо.

Відповідно до п. 9.2 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, з урахуванням укладеної 08.12.2017 року Додаткової угоди № 1, за порушення ОСОБА_3 своїх зобов`язань за даним Договором (зокрема, але не виключно, незабезпеченням Генпідряднику умов для безперебійного та/або безперервного виконання робіт, не передання будівельного майданчику, порушення строку оплати виконання робіт, дії/бездіяльність Замовника, що мали наслідком простій у Генпідрядника, тощо), останній сплачує Генпідряднику штрафну санкцію (пеню) в розмірі 1% від договірної ціни відповідних робіт цього Договору за кожен день проточки. При існуванні відповідного порушення зі сторони Замовника понад тридцять днів, останній сплачує додатково, понад вищезазначену штрафну санкцію (пеню), на користь Генпідрядника штраф у розмірі 15% від договірної ціни, зазначеної в цьому Договорі.

Пунктом 10.2 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, з урахуванням укладеної 08.12.2017 року Додаткової угоди № 1 визначено, що у випадку призупинення (зупинення) виконання робіт на об`єкті з причин, незалежних від Генпідрядника та/або з причин, що в розумінні чинного законодавства України є форс-мажорними обставинами, існування яких підтверджується Торгово-промисловою палатою, Замовник зобов`язаний відшкодувати Генпідряднику шкоду (збитки), в т.ч. штрафні санкції, спричинені таким призупиненням (зупиненням).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

31.08.2018 року ТзОВ Маневичіагробуд звернулося до ОСОБА_3 з вимогою про сплату штрафних санкції, яка обґрунтована тим, що станом з 11.12.2017 року будівництво, яке мало здійснюватися ТзОВ Маневичіагробуд попередньо залученими механізмами та робітниками за замовленням ОСОБА_3 було зупинено, а Генпідрядник, відповідно, позбавлений можливості виконувати свої договірні зобов`язання в силу незалежних від нього обставин. Таким чином Замовником порушено умови Договору в частині незабезпечення Генпідряднику умов для безперебійного та/або безперервного виконання робіт, що призвело до простою роботи на об`єкті та відповідно, втрати коштів з іншої сторони. Зазначене свідчить про наявність фактичних та договірних підстав для стягнення ТзОВ Маневичіагробуд з ОСОБА_3 штрафних санкцій виходячи з наступних розрахунків: пеня - виходячи з договірної ціни 4460911 грн. становить: за період з 11.12.2017 по 14.12.2017 (за ставкою НБУ - 13,5) 13199,41 грн.; за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 (за ставкою НБУ - 14,5) 148860,00 грн.; за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 (за ставкою НБУ - 16,0) 136882,70 грн.; за період з 02.03.2018 по 11.04.2018 (за ставкою НБУ - 17,0) 170370,10 грн.; за період з 12.04.2018 по 23.04.2018 (за ставкою НБУ - 17,0) 49864,43 грн. (а.с. 17).

Відповідно до квитанції № 0.0.1348451396.1 від 10.05.2019 року ОСОБА_3 перерахував на користь ТзОВ Маневичіагробуд 519176,64 грн. (а.с. 18).

Таким чином, ТзОВ Маневичіагробуд звернулося до ОСОБА_3 з вимогою про сплату штрафних санкції в загальному розмірі 519176,64 грн. виходячи з розрахунку пені у розмірі подвійної ставки НБУ за період з 11.12.2017 року по 23.04.2018 року.

Однак, згідно Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, який 08.12.2017 року відповідно до Додаткової угоди № 1, було викладено у зміненій редакції, визначений обов`язок ОСОБА_3 , у випадку порушення умов даного Договору, сплатити ТзОВ Маневичіагробуд штрафну санкцію (пеню) в розмірі 1% від договірної ціни відповідних робіт цього Договору за кожен день проточки, а при існуванні відповідного порушення зі сторони Замовника понад тридцять днів, останній сплачує додатково, понад вищезазначену штрафну санкцію (пеню), на користь Генпідрядника штраф у розмірі 15% від договірної ціни, зазначеної в цьому Договорі.

Отже, штрафні санкції в загальному розмірі 519176,64 грн., ТзОВ Маневичіагробуд нараховані не у відповідності до умов Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, що є порушенням договірних правовідносин, а тому заявлена ОСОБА_3 сума понесених збитків у вказаному розмірі є необґрунтованою.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Так, Договір Генпідряду № 012.1 та Додаткова угода № 1 були укладені між ТзОВ Маневичіагробуд та ОСОБА_3 були укладені 07.12.2017 року та 08.12.2017 року відповідно.

При цьому, про наявність припису, яким зупинено дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 144 від 10.10.2016 року, виданих сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, а відтак і про існування ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року, ОСОБА_3 було достовірно відомо станом на 08.12.2017 року, оскільки такий припис йому було вручено особисто.

Крім того, як слідує з ЄРДСР, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року про забезпечення позову ОСОБА_3 оскаржував до Львівського апеляційного адміністративного суду, однак своєю постановою ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін.

Таким чином, знаючи про існування ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року про забезпечення позову, ОСОБА_3 не вживалося жодних заходів з метою недопущення настання негативних для нього наслідків у вигляді штрафних санкцій, передбачених Договором Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 року, який 08.12.2017 року відповідно до Додаткової угоди № 1, було викладено в остаточній редакції.

Враховуючи усе вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

З вищевикладеного слідує, що понесені судові витрати по справі слід залишити за позивачем.

Таким чином суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ТзОВ "Маневичіагробуд", про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16, 22 ЦК України, ст. 158 КАС України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маневичіагробуд", про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 19 грудня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська