Постанова

від 12.03.2020 по справі 161/9075/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9075/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/277/20 Категорія: 44 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

серетар судового засідання Савчук О. В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Маневичіагробуд , до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 31.05.2019 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Маневичіагробуд . Позов мотивує тим, що рішеннями Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території було затверджено ОСОБА_5 розроблений детальний план території площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в с. Струмівка Луцького району (далі земельна ділянка). Рішенням Підгайцівської сільської ради від 01.08.2016 № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) на підставі рішення від 01.07.2016 № 8/15, був затверджений проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також передано вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення в землі громадської забудови. 10.10.2016 Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, на підставі рішення Підгайцівської с/р від 01.07.2016 № 8/15, були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1. 26.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі ? продажу земельної ділянки від 26.07.2017, відповідно якого ОСОБА_3 набув право власності на вказану земельну ділянку. Надалі, 07.12.2017 між ним, як Замовником, та ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, було укладено Договір Генпідряду № 012.1, предметом якого було будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці (далі - Договір Генпідряду № 012.1). У провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа № 803/1254/17 за позовом ОСОБА_4 , предметом якої було визнання незаконним та скасування рішень Підгайцівської с/р від 01.07.2016 № 8/15 та від 01.08.2016 № 9/10, а також містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані 10.10.2016 Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 в справі № 803/1254/17, за клопотанням ОСОБА_4 , було ухвалено зупинити дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016, до набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили. На виконання зазначеної ухвали суду від 21.11.2017, Управлінням ДАБІ у Волинській області було винесено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.12.2017 (далі Припис), яким будівництво, що мало здійснюватися на підставі Договору Генпідряду № 012.1, було зупинено. За наслідками розгляду адміністративної справи № 803/1254/17, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено, заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017, втратили свою дію. Разом з тим, внаслідок накладених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 в справі № 803/1254/17 заходів забезпечення позову шляхом зупинення будівництва, спричинені ним наслідки призвели до простою залучених ТзОВ Маневичіагробуд механізмів та робітників, а відтак і до порушення умов договору щодо здійснення сторонами своїх зобов`язань, у зв`язку з чим Генпідрядник звернувся до нього з вимогою про сплату штрафних санкцій в загальному розмірі 519176,64 грн, які ним було сплачено 10.05.2019. Просить суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 519176,64 грн на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, а також понесені судові витрати по даній справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій вказує, що відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, можливе у випадках залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, повної або часткової відмови у задоволенні позову. Зазначає, що у справі № 803/1254/17 (в межах якої було застосовано заходи забезпечення позову) послідовність подій мала наступний вигляд: 1) 21.11.2017 - ухвала Волинського окружного адміністративного суду про забезпечення позову шляхом зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016; 2) 08.12.2017 Управлінням Державної архітектурної-будівельної інспекції у Волинській області було винесено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, якою встановлено вимогу зупинити будівництво з 11.12.2017; 3) 12.12.2017 - постанова Волинського окружного адміністративного суду про задоволення позову ОСОБА_4 ; 4) 23.04.2018 - постанова Львівського апеляційного адміністративного суду, якою постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 скасовано та відмовлено в задоволенні позову. Таким чином, набрало законної сили судове рішення у справі № 803/1254/17, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , що і є підставою для звернення до суду з вимогою про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. У даному випадку не можуть застосовуватись норми ст. ст. 614, 623 та 1166 ЦК України, оскільки ст. ст. 614, 623 ЦК України регулюють відносини договірного характеру, а між сторонами договірних відносин немає, правове регулювання стягнення збитків, заподіяних забезпеченням позову, не закладено у норму ст. 1166 ЦК України.

Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Крючков В. О. подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що виходячи із предмету розгляду справи № 803/1254/17, в клопотанні про забезпечення позову вказувалось на порушення прав позивача на безпечні та комфортні умови проживання та на очевидні порушення положень ст. 21 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , яким заборонено затвердження на місцевому рівні містобудівної документації (детального плану) без проведення громадських слухань Громадські слухання щодо детального плану земельній ділянці площею 0,2833 га, кадастровий № 0722884800:03:001:8254 не проводились. Із такими обставинами погодився Волинський окружний адміністративний суд та постановив ухвалу про зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016. Ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_3 оскаржував до Львівського апеляційного адміністративного суду, однак ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін. Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/715/17 роз`яснено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а сааме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Цимбала І. З. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Крючков В. О. апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце судового розгляду.

Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що знаючи про існування ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 про забезпечення позову, ОСОБА_3 не вживалося жодних заходів з метою недопущення настання негативних для нього наслідків у вигляді штрафних санкцій, передбачених Договором Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, який 08.12.2017 відповідно до Додаткової угоди № 1, було викладено в остаточній редакції.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду Волинської області від 23.04.2018, якою було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в адміністративній справі № 803/1254/17 за позовом ОСОБА_4 до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА Волинської області, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішень, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказаним судовим рішення встановлені наступні обставини та факти.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території , ОСОБА_5 було затверджено розроблений детальний план території площею 0, 2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в селі Струмівка, Луцького району Волинської області.

Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.08.2016 № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) на підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території був затверджений проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (цільове призначення якої змінюються) ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також переведено вказану земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення в землі громадської забудови.

10.10.2016 Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, з урахуванням рішення Ради від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки площею 0,2833 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в„– НОМЕР_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.07.2017 ОСОБА_5 продав вказану земельну ділянку площею 0,2833 г у с. Струмівка, Луцького району Волинської області ОСОБА_3

26.09.2017 ОСОБА_4 звернулася з адміністративним позовом до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області суду, у якому після уточнення своїх вимог, просила: визнати незаконними та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території , від 01.08.2016 № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ; визнати незаконними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016, видані сектором містобудування та архітектури Луцької РДА.

При розгляді адміністративної справи № 803/1254/17 Волинським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 21.11.2017, якою задоволено клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову, а саме: зупинено дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016, виданих сектором містобудування та архітектури Луцької РДА, до ухвалення рішення у даній адміністративній справі та набрання постановою суду законної сили.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в адміністративній справі № 803/1254/17, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено у повному обсязі, вирішено визнати протиправними та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 01.07.2016 № 8/15 Про затвердження детального плану території та від 01.08.2016 № 9/10 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ; визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016, видані сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду Волинській області від 23.04.2018 в адміністративній справі № 803/1254/17, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 до сектору містобудування та архітектури Луцької РДА, Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконними та скасування рішень було відмовлено у повному обсязі.

07.12.2017 між ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, та ОСОБА_3 , як Замовником, було укладено Договір Генпідряду № 012.1, за умовами якого Генпідрядник зобов`язався виконати роботи з Будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власними і залученими силами та засобами (далі роботи), й передати їх Замовнику у встановлений строк, а останній зобов`язався прийняти вказані роботи та повністю оплатити їх вартість, а також відшкодувати усі витрати Генпідрядника на умовах даного Договору/

07.12.2017 Протоколом погодження договірної ціни, як Додатком № 1 до Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, сторони погодили вартість робіт з Будівництва житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1. 08.12.2017 між ТзОВ Маневичіагробуд , як Генпідрядником, та ОСОБА_3 , як Замовником, було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, відповідно до якої сторонами правочину було викладено окремі його положення в зміненій (новій) редакції та доповнено новими. Всі інші умови Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, не змінені даною Додатковою угодою, залишилися чинними і не змінними.

В цей же день - 08.12.2017 Управлінням ДАБІ у Волинській області було винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким ОСОБА_3 було доведено до відому зміст ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017, а також зобов`язано зупинити будівництво з 11.12.2017, дозвіл на яке надано 10.10.2016 Сектором містобудування та архітектури Луцької РДА. Вказаний припис ОСОБА_3 отримав 08.12.2019 під особистий підпис.

На обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач зазначає, що внаслідок накладених ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 в справі № 803/1254/17 заходів забезпечення позову шляхом зупинення будівництва, спричинені ним наслідки призвели до простою залучених ТзОВ Маневичіагробуд механізмів та робітників, а відтак і до порушення умов Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 щодо здійснення сторонами своїх зобов`язань, у зв`язку з чим Генпідрядник звернувся до нього з вимогою про сплату штрафних санкцій в загальному розмірі 519176,64 грн, які ним були сплачені 10.05.2018.

Як вбачається з п. 1.3 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, термін виконання робіт по даному Договору становить 14 місяців з моменту його підписання.

Згідно п. 3.3 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, з урахуванням укладеної 08.12.2017 Додаткової угоди № 1, ОСОБА_3 зобов`язаний сприяти ТзОВ Маневичіагробуд у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених чинним законодавством України. У разі невиконання ОСОБА_3 цього обов`язку, ТзОВ Маневичіагробуд має право вимагати відшкодування завданих збитків (в тому числі, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, та/або підвищення ціни роботи; штрафні санкції тощо.

Відповідно до п. 9.2 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, з урахуванням укладеної 08.12.2017 Додаткової угоди № 1, за порушення ОСОБА_3 своїх зобов`язань за даним Договором (зокрема, але не виключно, незабезпеченням Генпідряднику умов для безперебійного та/або безперервного виконання робіт, не передання будівельного майданчику, порушення строку оплати виконання робіт, дії/бездіяльність Замовника, що мали наслідком простій у Генпідрядника, тощо), останній сплачує Генпідряднику штрафну санкцію (пеню) в розмірі 1% від договірної ціни відповідних робіт цього Договору за кожен день прострочки. При існуванні відповідного порушення зі сторони Замовника понад тридцять днів, останній сплачує додатково, понад вищезазначену штрафну санкцію (пеню), на користь Генпідрядника штраф у розмірі 15% від договірної ціни, зазначеної в цьому Договорі.

Пунктом 10.2 Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, з урахуванням укладеної 08.12.2017 Додаткової угоди № 1 визначено, що у випадку призупинення (зупинення) виконання робіт на об`єкті з причин, незалежних від Генпідрядника та/або з причин, що в розумінні чинного законодавства України є форс-мажорними обставинами, існування яких підтверджується Торгово-промисловою палатою, Замовник зобов`язаний відшкодувати Генпідряднику шкоду (збитки), в т.ч. штрафні санкції, спричинені таким призупиненням (зупиненням).

31.08.2018 ТзОВ Маневичіагробуд звернулося до ОСОБА_3 з вимогою про сплату штрафних санкції, яка обґрунтована тим, що станом з 11.12.2017 будівництво, яке мало здійснюватися ТзОВ Маневичіагробуд попередньо залученими механізмами та робітниками за замовленням ОСОБА_3 було зупинено, а Генпідрядник, відповідно, позбавлений можливості виконувати свої договірні зобов`язання в силу незалежних від нього обставин. Замовником порушено умови Договору в частині незабезпечення Генпідряднику умов для безперебійного та/або безперервного виконання робіт, що призвело до простою роботи на об`єкті та відповідно, втрати коштів з іншої сторони. Зазначене свідчить про наявність фактичних та договірних підстав для стягнення ТзОВ Маневичіагробуд з ОСОБА_3 штрафних санкцій виходячи з наступних розрахунків: пеня виходячи з договірної ціни 4460911 грн. становить: за період з 11.12.2017 по 14.12.2017 (за ставкою НБУ - 13,5) 13199,41грн; за період з 15.12.2017 по 25.01.2018 (за ставкою НБУ 14,5) 148860,00 грн; за період з 26.01.2018 по 01.03.2018 (за ставкою НБУ 16,0) 136882,70 грн; за період з 02.03.2018 по 11.04.2018 (за ставкою НБУ 17,0) 170370,10 грн; за період з 12.04.2018 по 23.04.2018 (за ставкою НБУ 17,0) 49864,43 грн.

Відповідно до квитанції № 0.0.1348451396.1 від 10.05.2019 ОСОБА_3 перерахував на користь ТзОВ Маневичіагробуд 519176,64 грн.

Таким чином, ТзОВ Маневичіагробуд звернулося до ОСОБА_3 з вимогою про сплату штрафних санкції в загальному розмірі 519176,64 грн, виходячи з розрахунку пені у розмірі подвійної ставки НБУ за період з 11.12.2017 по 23.04.2018.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, який 08.12.2017 відповідно до Додаткової угоди № 1, було викладено у зміненій редакції, визначений обов`язок ОСОБА_3 , у випадку порушення умов даного Договору, сплатити ТзОВ Маневичіагробуд штрафну санкцію (пеню) в розмірі 1% від договірної ціни відповідних робіт цього Договору за кожен день прострочки, а при існуванні відповідного порушення зі сторони Замовника понад тридцять днів, останній сплачує додатково, понад вищезазначену штрафну санкцію (пеню), на користь Генпідрядника штраф у розмірі 15% від договірної ціни, зазначеної в цьому Договорі. На підставі наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що штрафні санкції в загальному розмірі 519176,64 грн, ТзОВ Маневичіагробуд нараховані не у відповідності до умов Договору Генпідряду № 012.1 від 07.12.2017, що є порушенням договірних правовідносин, а тому заявлена ОСОБА_3 сума понесених збитків у вказаному розмірі є необґрунтованою.

Згідно ч. 1 ст. 158 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2 та 4 частини першої статті 238 цього Кодексу, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Завдання шкоди та процес її відшкодування є деліктним зобов`язанням з конкретно визначеним суб`єктним складом - боржником, який завдав збитків, та кредитором, якому завдані збитки мають бути відшкодовані.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Станом на дату постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову від 21 листопада 2017 року в справі № 803/1254/17 не існувало правовідносин між позивачем та ТзОВ Маневичіагробуд , договір Генпідряду № 012.1 був укладений 07 грудня 2017, Додаткова угода № 1 до даного договору - лише 08 грудня 2017, а отже станом на момент укладення договору Генпідряду № 012.1 та Додаткової угоди № 1 до нього позивач знав про існування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову від 21 листопада 2017 року в справі № 803/1254/17, оскільки брав участь у даному судовому засіданні.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За ч. 2, 5 ст. 26 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. (ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності ).

Позивач, розуміючи наслідки зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2016 року, виданих сектором містобудування та архітектури Луцької районної державної адміністрації, що були покладені в мотиви клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, уклав Договір генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 із змінами, що внесені Додатковою угодою № 1 від 08.12.2017 та свідомо взяв на себе зобов`язання, які не міг виконати, отже діяв недобросовісно.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за п. 9.2. Договору генпідряду № 012.1 від 07.12.2017 з змінами, що внесені Додатковою угодою № 1 від 08.12.2017 наступає за порушення Замовником своїх зобов`язань за даним договором (зокрема, але не виключно, незабезпечення Генпідряднику умов для безперебійного та/або безперервного виконання робіт, не передання будівельного майданчику, порушення строку оплати виконання робіт, дії/бездіяльність Замовника, що мали наслідком простій у Генпідрядника, тощо).

Так, вимога про сплату штрафних санкцій стосувалась саме невиконання обов`язку позивача забезпечити виконання будівництва Генпідрядником, а отже дане зобов`язання не є грошовим, а тому за невиконання такого зобов`язання не може нараховуватись пеня.

Позивач не надав суду жодного доказу, що саме він мав право на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 від 10.10.2016, дія яких була зупинена ухвалою суду про забезпечення позову за клопотанням ОСОБА_4 , стосувалась ОСОБА_5 .

Відповідачка ОСОБА_4 була позивачем у справі, у якій забезпечено позов, і вона реалізувала своє суб`єктивне право на позов, її дії не були протиправними і не були направлені для завдання шкоди позивачу ОСОБА_3 , який не був відповідачем у цій справі, будь-яких вимог до ОСОБА_3 ОСОБА_4 не пред`являлось.

Припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.12.2017 ОСОБА_3 не оскаржувався.

Частиною 1 статті 5 встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довів заподіяння йому забезпеченням позову збитків і підстав для їх стягнення з відповідача немає.

Дану справу розглянуто в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач свої позовні вимоги обґрунтовує ст. 22 ЦК України. Посилаючись в своєму рішенні на ст. 1166 ЦК України, суд першої інстанції не робить ніяких висновків щодо її застосування. Право на відшкодування збитків у цій справі ґрунтується на прямій вказівці процесуального закону. Разом з тим, у цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди. При цьому у предмет доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала прийняття заходів забезпечення позову. Ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (основний позов) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову. Отже, підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої судом були вчиненні такі дії.

Протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків, і шкідливих наслідків такої протиправної поведінки у даній справі не встановлено.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову на підставі.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії судді,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді