Постанова

від 12.12.2019 по справі 263/10522/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2566/19

263/10522/18

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Биліни Т.І.

за участі секретаря Сікора М.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач - Державна установа Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області , представник відповідача Д`яконова Кристина Ігорівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, постановленого 06 серпня 2019 року у місті Маріуполі у складі судді Кулика С.В., повний текст якого виготовлено 16 серпня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДУ Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області (далі ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просила визнати неправомірним та скасувати наказ № 304ос від 04 липня 2018 року ДУ ТМО МВС України по Донецькій області про звільнення, поновити на роботі з дня її звільнення, стягнути з ДУ ТМО МВС України по Донецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 липня 2018 року по дату ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20 липня 2015 року її було прийнято на роботу на посаду бухгалтера лікарні з поліклінікою Сектору Медичного Забезпечення ГУМВС України по Донецькій області, правонаступником якого є ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , відповідно до наказу № 143 від 07 листопада 2015 року. 04 липня 2018 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - через скорочення посади бухгалтера І категорії. Проте вважає, що скорочено було не її посаду, оскільки її було прийнято на роботу саме на посаду бухгалтера. Про присвоєння їй І категорії нічого відомо не було. Про це відсутній запис у трудовій книжці. Зазначає, що за наявним рівнем освіти вона не може займати посаду бухгалтера І категорії. Вважає, своє звільнення наслідком наявного конфлікту між нею та адміністрацією підприємства, які бажали, щоб позивач віддавала їм частину отриманого нею заробітної плати. В наслідок цього позивач зверталась до правоохоронних органів, а представники адміністрації підприємства наполягали на її звільненні. Звільнення відбулось без згоди профспілкової організації, Донецької обласної професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ (далі ДОПСАП ОВС), членом якої вона є. Професійною спілкою відмовлено у наданні згоди на звільнення на підставі ст.42 КЗпП України, оскільки вона є багатодітною матір`ю і має переважне право на залишення на посаді при скороченні штатів підприємства. Адміністрацією установи не було надано професійній спілці доказів того, що перед звільненням позивача було застосовано вимоги ст.42 КЗпП та не надано доказів необхідності звільнення позивача. Штатний розпис ДУ ТМО МВС України по Донецькій області передбачає 6 штатних одиниць бухгалтерів. Крім того, зауважує, що відповідачем порушено встановлений чинним законодавством порядок звільнення при скороченні чисельності штату, оскільки за три місяці, які передують звільненню, не надано профспілці інформацію щодо запланованих звільнень, не здійснено консультації щодо заходів уникнення таких звільнень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідача відбулися зміни щодо чисельності та штату працівників. Про майбутнє вивільнення позивач згідно ст.49-2 КЗпП України була повідомлена за два місяці. Відповідач запропонував ОСОБА_1 вакантні посади, які відповідали її кваліфікації, проте остання відмовилась від переведення на запропоновані посади. Позивач не мала переваг на залишення на роботі згідно ч.1 ст.42 КЗпП України, тому рішення профспілкового органу про ненадання згоди на звільнення з підстав п.1 ч.2 ст.42 КЗпП України немає правового обґрунтування.

Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст

Не погодившись з рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано аналогічними доводами, які містяться і у позовній заяві. Зокрема зазначено, що суд не надав належної оцінки рішенню профспілки та проігнорував його. Довідка про бухгалтерів, на яку посилався суд як на належний доказ, не містить інформації, яка передбачена ст.42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Таким чином, з довідки не вбачається інформація, яка повинна бути врахована роботодавцем та профспілкою при визначенні осіб, які мають перевагу залишення на роботі. Також, роботодавець звільнив її з посади на якій вона не працювала, тому як посада має іншу назву.

Аргументи учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ДУ ТМО МВС України по Донецькій області вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, судом першої інстанції було з`ясовано усі обставини справи, надано правову оцінку доказам та зазначено норми закону, якими суд керувався при винесені рішення. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Третя особа ДОПСАП ОВС зазначила, що згоду на звільнення ОСОБА_1 профспілка не надавала. Роботодавець не застосував вимоги ст.42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, тобто не розглянув питання щодо наявності або відсутності підстав, що дають переважне право на залишання останньої на роботі, через утримання нею трьох дітей. Просили врахувати викладену позицію при розгляді справи.

2.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Третя особа, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила, надала заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає у повній мірі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Згідно наказу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області від 07 листопада 2015 року №143 ОС ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду бухгалтера бухгалтерії ДУ ТМО МВС України по Донецькій області .

Згідно виписки з наказу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області № 143/а ОС від 07 листопада 2015 року, ОСОБА_1 , бухгалтеру бухгалтерії ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , присвоєно І категорію, враховуючи обсяг здійснюваної ОСОБА_1 роботи та встановлено доплату у розмірі 30% посадового окладу за складність та напруженість в роботі за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року (т.2 а.с.189,190).

Положенням про ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , затвердженим відповідно до наказу МВС України від 07 листопада 2015 року №1430 встановлено, що вказана установа є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні та інші заклади, що забезпечують на основі відповідної ліцензії медичним обслуговуванням державних службовців МВС, поліцейських, військовослужбовців НГУ, пенсіонерів з числа осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців НГУ, поліцейських, членів їх сімей, працівників МВС, ветеранів ОВС (п.1 Положення). Структура та штатний розпис ТМО затверджується наказом МВС, згідно із п.4 Положення про ДУ ТМО МВС України по Донецькій області .

Згідно із штатним розкладом ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , затвердженим наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1392, до складу бухгалтерії наведеної установи входило 5 штатних одиниць: головний бухгалтер - одна штатна одиниця, бухгалтери І та ІІ категорії - чотири штатних одиниці (т.1 а.с.135-145).

Відповідно до наказу МВС від 02 квітня 2018 року №268 Про організаційно-штатні зміни у МВС , з метою забезпечення належного виконання службових завдань затверджено Перелік змін у штатах МВС, зокрема у штатному розкладі ДУ ТМО МВС України по Донецькій області у штатному розкладі ДУ ТМО МВС України скорочено посади: бухгалтер (І або ІІ категорії), лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу Центру превентивної медицини, сестра медична поліклініки лікарні (з поліклінікою) м.Маріуполь, молодша медична сестра терапевтичне відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) м.Маріуполь, сестра медична хірургічного відділення лікарні (зі поліклінікою) м.Маріуполь (т.1 а.с.131-134).

На виконання вказаного наказу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , було внесено зміни до штатного розкладу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , відповідно до наказу №88 від 19 квітня 2018 року, а саме скорочено посади: бухгалтера першої категорії; лаборанта хіміко-бактеріологічного аналізу Центру превентивної медицини; сестри медичної поліклініки лікарні (з поліклінікою) м. Маріуполь; молодшої медичної сестри терапевтичне відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) м.Маріуполь; сестру медичну хірургічного відділення лікарні (зі поліклінікою) м.Маріуполь. Вказаний наказ погоджено представником профспілкового органу (т.1 а.с.57-58).

Відповідно до акту від 20 квітня 2018 року, складеного співробітниками ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом ДУ ТМО МВС України по Донецькій області від 19 квітня 2018 року № 88 (т.2 а.с.123).

Повідомленням № 33/25-295 від 20 квітня 2018 року, бухгалтера І категорії ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє скорочення займаної нею посади у зв`язку із організаційно-штатними змінами ДУ ТМО МВС України по Донецькій області (т.2 а.с.122).

Згідно акту від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 було запропоновано наступні вакантні посади у ДУ ТМО МВС України по Донецькій області : молодша медична сестра Центру превентивної медицини ДУ ТМО МВС України по Донецькій області; молодша медична сестра хірургічного відділення лікарні (з поліклінікою) м. Маріуполя ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ; молодша медична сестра поліклініки лікарні (з поліклінікою) м.Маріуполя ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ; молодша медична сестра терапевтичного відділення лікарні (з поліклінікою) м.Маріуполя ДУ ТМО МВС України по Донецькій області; сестра-господиня терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) м. Краматорськ - 0,5 ставки; молодша медична сестра терапевтичного відділення стаціонару лікарні (з поліклінікою) м.Краматорськ. Одночасно ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з посадовими інструкціями на наведені вакантні посади та надати згоду на переведення на одну із запропонованих вакантних посад в перебігу трьох робочих днів (т.1 а.с.68-69).

Відповідно до акту від 20 квітня 2018 року, складеному співробітниками ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих вакантних посад у ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , зазначених у акті від 19 квітня 2018 року (т.1 а.с.62).

За результатами розгляду подання начальника ДУ ТМО МВС України по Донецькій області первинною профспілкою апарату ГУНП в Донецькій області ухвалено рішення про те, що в першу чергу перевага для залишення на роботі згідно п.1 ст.42 КЗпП України надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців. ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, на її утриманні знаходяться троє дітей. Роботодавець при вирішенні питання про скорочення ОСОБА_1 повинен був застосувати, але не застосував вимоги ст.42 КЗпП України, тобто не розглянув питання щодо наявності або відсутності підстав, що дають переважне право на залишення ОСОБА_1 на роботі. З урахуванням наведеного профспілка не надала згоди на звільнення бухгалтера І категорії ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (протокол №10 від 04 липня 2018 року).

Згідно наказу про припинення трудового договору ДУ ТМО МВС України по Донецькій області № 304ос від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - через зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (т.1 а.с.48,97).

Судом було досліджено редакції штатного розкладу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , які безпосередньо стосуються змін у чисельності та складі бухгалтерської служби ДУ ТМО МВС України по Донецькій області зокрема: штатний розклад ДУ ТМО МВС України по Донецькій області станом на 07 листопада 2015 року, затверджений наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1392, яким передбачено склад бухгалтерії у кількості 5 штатних одиниць, які складаються з головного бухгалтера та чотирьох бухгалтерів І та ІІ категорії; штатний розклад ДУ ТМО МВС України по Донецькій області станом на 16 лютого 2017 року, затверджений наказом МВС України від 16 лютого 2017 року №131, яким внесено певні зміни до штатного розкладу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , зокрема, уведено одну штатну одиницю бухгалтера (І або ІІ категорії) бухгалтерської служби ДУ ТМО МВС України по Донецькій області ; штатний розклад ДУ ТМО МВС України по Донецькій області станом на 02 квітня 2018 року, затверджений наказом МВС України від 02 квітня 2018 року №268, яким внесено певні зміни до штатного розкладу ДУ ТМО МВС України по Донецькій області , а саме уведено нову штатну одиницю - економіста та скорочено посаду бухгалтера (І або ІІ категорії) бухгалтерії (т.2 а.с.36-55, 62-63,76-77).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Згідно із ч.ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п.2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Колегія суддів наголошує, що суди при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язані лише перевірити наявність підстав для звільнення (скорочення чисельності працівників), але вони не наділені повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Факт зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності працівників у відповідача, перевірений і встановлений судом першої інстанції на підставі досліджених редакцій штатних розкладів станом на 07 листопада 2015 року, 16 лютого 2017 року та 02 квітня 2018 року.

Встановлено, що мало місце скорочення чисельності працівників, у тому числі штатної одиниці посади бухгалтер І категорії , яку обіймала ОСОБА_1 . Відповідач в установленому законом порядку за два місяці попередив позивача про наступне вивільнення та запропонував їй вакантні посади, на які вона могла претендувати, однак позивач відмовилася від продовження роботи.

Коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з працівників має переважне право на залишення на роботі, у відповідності до вимог ст.42 КЗпП України.

Питання щодо працевлаштування та переважного права на залишення на роботі взаємопов`язані і якщо дійде до ухвалення рішення про звільнення працівника із займаної посади, то правова оцінка дотримання процедури цього звільнення стосуватиметься не тільки того, чи виконав роботодавець обов`язок щодо працевлаштування, але і щодо того, чи врахував він переважне право на залишення на роботі.

Таким чином, звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Згідно ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Рівень кваліфікації вимірюється рівнем освіти працівника та здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю. До уваги приймаються дані останньої атестації працівника, обґрунтована та об`єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про його роботу. Особливо треба звертати увагу на якість виконання працівником своїх трудових обов`язків (ст.139 КЗпП). Ураховується також наявність (відсутність) документального підтвердження фактів притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (догани) за останній рік (ст.ст. 147, 148,151 КЗпП), інших документів, які характеризують роботу працівника.

Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками. Це, зокрема, кількість відпусток без збереження заробітної плати, наданих на прохання працівника, обсяг втрат робочого часу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (крім випадків виробничого травматизму чи професійних захворювань) тощо.

За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі згідно з ч.2 ст.42 КЗпП України надається, зокрема особам, що мають двох та більше утриманців.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на своє переважне право зазначала, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ); доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ); доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ). Згідно з посвідченням № НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають право на пільги, передбачені для багатодітних сімей.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення переважного права (п.1ч.2 ст.42 КЗпП) не можуть бути розцінені судом як обґрунтовані, оскільки положення ч.2 цієї статті застосовуються лише за умови рівності продуктивності праці та кваліфікації в порівнянні з іншими працівниками, в іншому ж разі перевага надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю.

Згідно дослідженої довідки про бухгалтерів ДУ ТМО МВС України по Донецькій області, складеної старшим інспектором з кадрів ОСОБА_8 у порівнянні з іншими працівниками бухгалтерії, які на момент скорочення посади бухгалтера (І або ІІ категорії) займали відповідні посади, ОСОБА_1 мала найнижчу кваліфікацію (не має неповної вищої або вищої освіти за відповідним напрямком), не_відповідала кваліфікаційним вимогам для займання нею посади - бухгалтера І категорії.

Відсутність у ОСОБА_1 необхідного рівня освіти, невідповідність кваліфікаційним вимогам посади бухгалтер І категорії розділу фахівці , з якої її було звільнено, а також кваліфікаційним вимогам, встановленим й для посади бухгалтер розділу фахівці , було встановлено і комісією департаменту внутрішнього аудиту МВС в акті від 26 жовтня 2017 року № 92 про результати перевірки питань виплати заробітної плати в ДУ ТМО МВС України по Донецькій області за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року.

Яким зокрема, встановлено, що окремі працівники не відповідають вимогам, визначеним Випуском 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників , затвердженого наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року № 336 - в частині обов`язковості відповідної освіти або стажу роботи, зокрема, - без наявності базової або неповної вищої освіти відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) призначена на посаду з 07 листопада 2015 року бухгалтер І категорії ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що за період з 01 серпня 2017 року по 04 липня 2018 року ОСОБА_1 мала найменшу продуктивність праці, порівно з іншими працівниками. Кількість відпрацьованих нею днів за вказаний період становить - 76; кількість днів непрацездатності - 152 календарних днів; кількість днів відпустки - 28 календарних днів. Крім того, за неналежне виконання посадових обов`язків позивачка двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності: відповідно до наказу № 169 від 05 грудня 2017 року та наказу № 82 від 06 квітня 2018 року.

Відповідно до ст.43 КЗпП України, ст.39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виробничого органу профспілки.

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 61-21339св 18, відповідно до якої в аспекті положень ч.7 ст.43 і ч.6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Суд першої інстанції встановивши, що в порівнянні з іншими працівниками бухгалтерії, позивач ОСОБА_1 мала найнижчу кваліфікацію та найменшу продуктивність праці, дійшов правильного висновку щодо недостатності обґрунтування рішення профспілкового органу про відмову у надані згоди на звільнення позивачки лише на підставі п.1 ч.2 ст.42 КЗпП України, без врахування положень ч.1 цієї статті. В даному випадку відсутність згоди профспілкового комітету не свідчить про незаконність звільнення в розумінні ст.43 КЗпП України та Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги, що на момент звільнення позивачкою обіймалась посада бухгалтера , а не бухгалтера І категорії , оскільки такої посади як бухгалтер не передбачено штатним розкладом ДУ ТМО МВС України по Донецькій області .

Той факт, що ОСОБА_1 займала посаду саме бухгалтера І категорії підтверджується наявними в матеріалах справи штатними розкладами, кадровими наказами, тарифікаційними списками. Згідно з якими ОСОБА_1 встановлено восьмий тарифний розряд, що відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики від 05 жовтня 2005 року № 308/519, відповідає посаді бухгалтер І категорії.

Порушень вимог ст.53 Закону України Про запобігання корупції при звільненні ОСОБА_1 судом не встановлено. Із заявою до Харківського територіального управління національного антикорупційного бюро України щодо можливих корупційних дій з боку посадових осіб ДУ ТМО МВС України в Донецькій області позивачка звернулась 24 липня 2018 року, тобто вже після свого звільнення (04 липня 2018 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, висновків суду не спростовують. При вирішенні даної справи судом правильно визначено характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано їм належну правову оцінку.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками, викладеними судом першої інстанції у рішенні.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

Т.І. Биліна