Постанова

від 13.12.2019 по справі 495/2712/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6322/19

Номер справи місцевого суду: 495/2712/19

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Цюра Т.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Ткачука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Область Координат" про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації, звільнення з чужого незаконного володіння об`єкту будівництва не введеного в експлуатацію,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Область Координат" про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації, звільнення з чужого незаконного володіння об`єкту будівництва не введеного в експлуатацію.

Також, до суду першої інстанції від позивача ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник посилається на те, що що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2018 року по справі №495/658/18 за позовом виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_4 , реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Дениса Вікторовича про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності: визнано незаконним та скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. від 01.08.2016 року індексний номер 30943314, на підставі якого за гр. ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме на будівлю відпочинку рибака та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 15913452 щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме на будівлю відпочинку рибака та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1000446751208.

Після того, як відповідач ОСОБА_4 дізнався про вищевказану справу, через чотири дні, 16.03.2018 року він уклав договір дарування будівлі відпочинку рибака та зберігання плавзасобів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого вказане майно подарував своєму батькові ОСОБА_1 .

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразово на папері змінювали геометричні розмірі параметри будівлі відпочинку та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з ціллю сховати зв`язок між скасованим правом власності, деклараціями та об`єктом.

Таким чином, апелянт вважає, що може бути втрачена можливість захисту порушеного права позивача, враховуючи необхідність в позовному провадженні скасування записів про реєстрацію права власності які відповідачі вдало змінюють і втрачається можливість належним чином виконати рішення суду.

На підставі вищевикладеного, просив суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на будівлю відпочинку та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 233,9 кв.м., а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуватись, державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного майна: будівлю відпочинку та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 233,9 кв.м.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року заяву позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , ПН: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд", код: 25020789, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 12, Товариства з обмеженою відповідальністю "Область Координат" код ЄДРПОУ: 33217341, що знаходиться за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, 5/7 кв. 2, про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації, звільнення з чужого незаконного володіння об`єкту будівництва не введеного в експлуатацію - задоволено частково.

Накладено арешт на будівлю відпочинку та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 233,9 кв.м., до ухвалення рішення по справі.

В задоволені іншої частини заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року, а в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити. Крім того, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року про забезпечення позову.

До суду апеляційної інстанції з`явились представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , інші сторони у справі до суду не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що вид забезпечення позову, обраний позивачем, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів до забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України , згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Встановлено, що заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору є визнання недійсним договору дарування будівлі відпочинку рибака та зберігання плавзасобів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.03.2018 року, визнання недійсним рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень та його скасування, звільнення з чужого на законного володіння майна, а також зобов`язання ТОВ Главбуд та ТОВ Область координат підписати акт приймання - передачі об`єкту будівництва.

03.04.2019 року, в межах розгляду даної справи судом першої інстанції накладено арешт на будівлю відпочинку та зберігання плавзасобів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 233,9 кв.м., до ухвалення рішення по справі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, оскільки наявний спір у справі щодо зазначеної будівлі та невжиття таких заходів може призвести до того, що у разі якщо ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розпорядяться спірним майном, це ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.

З огляду на викладене суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи про забезпечення позову, їх обґрунтування, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви.

Відтак, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, при розгляді заяви враховується правова позиція, викладена у Постанові ВС/КЦС № 474/475/18 від 05.12.2018 року, згідно якої достатність наданих доказів та переконливість наведеного обґрунтування позову не можуть бути предметом перевірки судом на стадії прийняття заяви про забезпечення позову.

Оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер, тому апеляційним судом не встановлено порушень прав скаржника шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а оскаржувана ухвала відповідає нормам права, тому підстави для її скасування відсутні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Область Координат" про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації, звільнення з чужого незаконного володіння об`єкту будівництва не введеного в експлуатацію - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.12.2019 року.

Головуючий Т.В.Цюра

Судді: С.М.Сегеда

О.С.Комлева