Постанова
від 12.12.2019 по справі 910/15883/14
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа№ 910/15883/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, керівник; Блажкевич О.А., дов. б/н від 03.07.19

від відповідача-1: Томашевич О.А., дов. № 17895/125/56-2017 від 30.11.17

від відповідача-2: Кухаревська Н.О., дов. № МК-2152/175/05/13-2018 від 27.03.18

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: Костіна Т.Л., дов. № 2/2018 від 14.09.18

від третьої особи-4: Грінцов М.М., дов. № 7/ЦОУ від 26.09.19

розглянувши апеляційні скарги Національної поліції України, Шевченківського районного управління Головного управління МВС, України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. (повний текст складено 01.10.2018 р.)

у справі № 910/15883/14 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

до відповідача-1 Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві

відповідача-2 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

відповідача-3 Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"

2) Білозерський районний відділ УМВС України в Херсонській області

3) Міністерство внутрішніх справ

4) Національна поліція України

про стягнення 523 826 176,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 135 227 391,00 грн. збитків від псування товару; 19 630 523,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 37 654 285,00 грн. упущеної вигоди; 38 502 440,00 грн. податку на додану вартість; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, а всього 331 014 639 грн.

29.11.2016 р. до суду першої інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 16-17 том 8), в якій позивач просив стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України 241 664 267,00 грн. суми прямого збитку; 26 973 250,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди; 70 637 696,00 грн. податку на додану вартість; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, а всього 523 826 176,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправну бездіяльність посадових осіб Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, яка полягала у неналежному зберіганні вилучених у межах кримінального провадження речових доказів (агрохімікатів), а також неповернення останніх після закриття кримінальної справи позивачу, чим завдало товариству збитків. За твердженнями позивача, товар втратив свої властивості (строк гарантійного зберігання закінчився), є непридатним для використання за цільовим призначенням та неліквідним, оскільки не може бути реалізований третім особам, в результаті чого заявнику завдано збитки у вигляді упущеної вигоди та збитки внаслідок витрат на утилізацію товару. Також, на думку позивача, відшкодуванню підлягає податок на додану вартість (далі - ПДВ) товару та моральна шкода, яка полягає у приниженні престижу та ділової репутації суб`єкта господарювання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві за рахунок Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн. прямих збитків, 22 379 270,00 грн. вартості утилізації, 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. ПДВ; у задоволенні решти позову відмовлено. (а.с. 77-89 том 8 )

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що вилучені працівниками Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві докази (агрохімікати) не зберігалися в належних умовах; не проводилася перевірка їх стану та умов зберігання; агрохімікати не були передані на реалізацію до закінчення терміну їх придатності, у зв`язку з чим за розрахунком проведеної додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи задоволені позовні вимоги в частині стягнення сум прямих збитків, вартості утилізації, упущеної вигоди та податку на додану вартість. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено, з підстав недоведеності позивачем розміру такої шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017р. рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову. (а.с. 183-188 том 9)

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною позивачу шкодою від псування вилученого товару зі спливом терміну придатності та діями органу досудового розслідування, оскільки встановлені обставини не зумовлені діями чи бездіяльністю слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України.

Постановою Верховного Суду від 07.03.2018 р. у справі № 910/15883/14 (а.с. 308-333 том 9) вказані судові акти скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва з мотивів неналежного дослідження судами на підставі яких первинних документів позивачем був придбаний товар, вилучений слідчим Шевченківського РУ ГУ МВС України під час обшуку; чи належав цей товар позивачеві на праві власності; яка дійсна вартість цього товару на момент придбання і якими документами це підтверджується. Верховним Судом також зазначено, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання з`ясування правових підстав вилучення спірного товару у позивача та його подальша передача на зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"; не з`ясовано правової підстави зберігання майна; коли і в який спосіб це майно було передане на зберігання; чи є воно в наявності на теперішній час; чи належним чином третя особа-1 виконувала обов`язки із зберігання такого товару та на якій правовій підставі відмовила позивачу у його поверненні. Касаційним судом вказано, що встановлюючи розмір завданих позивачу збитків суд першої інстанції обмежився лише посиланням на висновки додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи №№ 8660, 8700 і судове рішення не аргументовано необхідністю призначення такої експертизи; не вказано правових підстав, за яких суд віддав перевагу зазначеним висновкам експертизи перед оцінкою наявних у матеріалах справи інших письмових доказів. Не знайшло свого відображення у судовому рішенні і питання встановлення факту протиправної поведінки відповідача-1 та відповідача-2, адже саме їх позивач визначив суб`єктами, неправомірні дії/бездіяльність яких призвела до завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі. При цьому, з`ясування цих обставин слід здійснювати у взаємозв`язку із дослідженням обставин розслідування зазначених у судовому рішенні кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб позивача, їх закриття слідчими та поновлення розслідування таких справ на підставі постанов Шевченківського районного суду міста Києва. Суд першої інстанції не досліджував, чи мав позивач господарські договори на поставку продукції, на яку накладено арешт, внаслідок чого товариство було позбавлено можливості отримати прибуток, та чи міг позивач взагалі реалізувати продукцію, яка була у нього вилучена. Не з`ясованим залишилось питання визначення розміру витрат, необхідних для утилізації вилучених агрохімікатів; чи понесені позивачем такі витрати; чи є взагалі необхідність в утилізації вилучених товарів тощо. Аналогічно не з`ясованим залишилось питання чи сплачувався податок на додану вартість позивачем; чи звертався він з вимогою до відповідних органів державної фіскальної служби про відшкодування вартості сплаченого ПДВ тощо. Передчасним та таким, що здійснений без належного встановлення усіх зазначених вище обставин, є і висновок суду про відмову позивачу у стягненні моральної шкоди. Водночас відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не відобразив у судовому рішенні доказів, які ним було оцінено та на підставі яких дійшов відповідних висновків.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано конкретних доказів, які містяться у матеріалах справи, та не здійснено на підставі такого аналізу обґрунтованих висновків про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову.

За результатами нового розгляду 26.09.2018 р. господарським судом міста Києва прийнято рішенням (а.с. 103-116 том 11), яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" задоволено частково: стягнуто з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві за рахунок державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн. прямих збитків, 22 379 270,00 грн. вартості утилізації, 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. податку на додану вартість; в задоволені решти позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні докази придбання позивачем спірного товару, а також те, що відповідачі не надали підтверджень виконання обов`язків з повернення агрохімікатів у встановленому порядку та зберіганні їх в належних умовах, тож позивачем доведено факт заподіяння відповідачем-1 прямих збитків від псування товару у встановленому експертом розмірі відповідно до проведених додатковій судовій комплексній товарознавчій та економічній експертизах №№ 8660, 8700. Враховуючи наявність листів та договорів поставки укладених позивачем з контрагентами, зокрема, з ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД", ТОВ "Агропромтехтранс", ПП "Іркан", ООО "Агрохим Трейд" і дії покупців з оформлення поставки у передбаченому законодавством порядку, судом зроблено висновок про намір позивача поставити агрохімікати, однак зважаючи на закінчення гарантійного строку продукції (агрохімікатів) у лютому 2013 року, позивача позбавлено можливості вчинити дії на виконання взятих на себе зобов`язань за договорами поставки, у зв`язку з чим було задоволено позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 84 550 963,00 грн. Оскільки гарантійний термін агрохімікатів закінчився та наявні підстави для утилізації й вилучення товару, що підтверджується, зокрема, листами Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції № 29147/000324 від 08.11.2014 р. та № 14933/039124 від 09.04.2014 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 22 379 270,00 грн. витрат на утилізацію за розрахунком наведеним у експертних висновках №№ 8660, 8700. В частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено, з підстав недоведеності позивачем розміру шкоди у сумі 100 000 000,00 грн., а також за відсутністю обґрунтованого розрахунку шкоди у заявленому розмірі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Національна поліція України, Шевченківське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві звернулися з апеляційними скаргами, у яких просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. у справі № 910/15883/14 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказували на те, що позивачем не доведено неправомірності дій чи бездіяльності посадових осіб Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, а також безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю органу державної влади щодо неповернення вилученого товару та понесеними позивачем збитками. За твердженням скаржників речові докази вилучені у позивача в 2011 році, під час дії Кримінального процесуального кодексу України від 28.12.1960 р., тож відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. слідчі та процесуальні дії, розпочаті до дня набрання чинності цим кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності, а отже після набрання чинності цим кодексом оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.

Так, згідно статті 81 Кримінального процесуального кодексу України від 28.12.1960 р. питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого прокурора про закриття справи.

Враховуючи наведене та те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013230080000024 триває (здійснюється Білозерським управлінням поліції) і в ньому проводяться експертні дослідження вилученого у позивача товару (агрохімікатів), який є речовим доказом і відшкодування вартості якого вимагає позивач, апелянти стверджують, що питання відшкодування/повернення вилученого майна мають вирішуватися за наслідками розгляду вказаного кримінального провадження. Водночас, матеріали справи не містять судових рішень, якими встановлено протиправність дій органів досудового слідства під час проведення обшуку, вилучення майна у позивача або бездіяльності органів державної влади щодо повернення майна.

На думку апелянтів судом першої інстанції при здійснені розгляду справи було порушено принцип змагальності сторін судового процесу, оскільки приймаючи ухвалу про витребування матеріалів кримінального провадження № 12013230080000024 суд помилково зазначив невірний номер кримінального провадження та направив ухвалу органу, в провадженні якого не заходилась така справа.

Скаржники також вказували на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, відповідно до яких обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу або орган державної влади, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу, оскільки збитки були стягнуті з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві.

Задовольняючи позов в частині стягнення реальних збитків у розмірі 88 559 025,00 грн., судом не було досліджено обґрунтування вимог позову про відшкодування вартості саме 8 найменувань агрохімікатів, в той же час експертами визначено суму збитків з 34 найменувань агрохімікатів, які відрізняються від переліку та кількості вилученого у позивача майна за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання. Окрім того, висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-31 від 28.02.2014 р. зроблений на підставі актів інвентаризації позивача, а судові експертизи здійснені на підставі висновків Черкаської торгово-промислової палати, а отже огляд і визначення кількості вилученої продукції судовими експертами не проводився, про що також зазначено в експертизах. Копії актів інвентаризації, які використовував експерт до матеріалів справи не надано.

Апелянти наголошували, що позивачем не доведено виникнення права власності на майно (зокрема: троль, таксон, кредо, страйк, карібу, гриніл), а агрохімікати: сегмент, парус, нобль, грифон - заявлені у більшому розмірі, відшкодування вартості яких було предметом експертного дослідження. Крім цього, в рамках розгляду справи лабораторні аналізи на непридатність продукції та необхідності її утилізації не проводились, тому під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів виникнення права власності на агрохімікати та необхідності їх утилізації.

Наводячи заперечення щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 84 550 963,00 грн., скаржники вказували на те, що експертами не проводився аналіз (наслідки розірвання) договорів поставки укладених позивачем з контрагентами, проте з наданих позивачем до матеріалів справи договорів вбачається поставка 27 агрохімікатів в обсягах, які значно перевищують кількість вилученої продукції і законність використання яких є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013230080000024 (незаконне використання товарного знака (позначення)).

Висновки судових експертиз, якими керувався суд першої інстанції, визначаючи суму бюджетного відшкодування не є належними доказами у справі, оскільки судові експерти не уповноважені здійснювати розрахунки сум податків, які підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, відповідачі не належать до органів, уповноважених здійснювати бюджетне відшкодування, оскільки відповідно до статей 19.1, 19.3 Податкового кодексу України такі дії покладено на державні податкові інспекції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження, апеляційні скарги об`єднані в одне апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 04.12.2018 р.

22.11.2018 р. до апеляційного суду від позивача надійшли відзиви із запереченнями на апеляційні скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. оголошено перерву до 15.01.2019 р.

09.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 р. оголошено перерву до 22.01.2019 р.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

21.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

22.01.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про доручення документів до справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А., оголошено перерву у судовому засіданні до 19.02.2019 р.

14.02.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 р. оголошено перерву до 19.03.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

18.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

19.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 р. оголошено перерву до 26.03.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

26.03.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р. визнано необґрунтованою заяву позивача про відвід суддів; провадження у справі № 910/15883/14 зупинено, а матеріали справи № 910/15883/14 передано для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р., у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Власов Ю.Л., Мартюк А.І., відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід суддів Руденко М.А., Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А. у справі № 910/15883/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.04.2019 р., запропоновано Національній поліції України надати до суду для огляду у судовому засіданні оригінал протоколу обшуку від 17.05.2011 р. (відповідно до постанови про проведення обшуку від 13.05.2011 р.).

22.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до справи документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 р., у складі колегії суддів Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., оголошено перерву до 24.03.2019 р.

24.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

24.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на тиждень для вивчення документу по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 р. призначено у справі № 910/15883/14 повторну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення судової експертизи (судовим експертам) поставлено наступні питання:

- яке найменування, кількість та вартість вилучених агрохімікатів у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" в межах кримінальної справи № 10-26040 станом на 17.05.2011 р. підтверджується матеріалами справи (зокрема, протоколом обшуку від 17.05.2011 р. та актом приймання-передачі на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21)?

- яка ринкова вартість вилучених агрохімікатів у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" в межах кримінальної справи № 10-26040 станом на час проведення експертизи?

Зупинено апеляційне провадження на час проведення експертизи до надходження висновку експертів та повернення матеріалів справи.

24.06.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів необхідних для проведення повторної товарознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 р. поновлено провадження у справі № 910/15883/14; розгляд справи призначено на 09.07.2019 р.; запропоновано сторонам завчасно у строк до 08.07.2019 р. надати суду всі наявні документи, перелік яких зазначено в клопотанні експертів; надати письмові пояснення стосовно вимог експертів.

08.07.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-4 надійшли пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 р. клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення повторної експертизи задоволено; запропоновано сторонам справи надати документи та забезпечити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз можливість огляду об`єктів дослідження; про час та місце проведення експертизи повідомити сторін; у разі ненадання документів за цим клопотанням зобов`язати сторони надати пояснення з приводу їх ненадання; погоджено строк виконання експертизи понад два місяці; зазначено, що проведення судової експертизи підлягає здійсненню за наявними та додатково поданими матеріалами справи; зупинено провадження у справі та матеріали направлено до експертної установи.

03.10.2019 р. Київський науково дослідний інститут судових експертиз направив супровідним листом № 15315/19-53 від 24.09.2019 р. матеріали справи та повідомлення про неможливість надання висновку повторної товарознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 р. поновлено провадження та розгляд справи призначено на 05.11.2019 р.

30.10.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про встановлення обставини ухилення від експертизи.

05.11.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2019 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 20.11.2019 р.; викликано у судове засідання судових експертів Павленко О.В. та Сорокіну В.О., які є працівниками Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, для надання усних пояснень щодо повідомлення про неможливість надання висновку повторної товарознавчої експертизи.

14.11.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому представник запропонував питання з метою з`ясування обставин справи.

15.11.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи-3 надійшло клопотання про перелік питань експерту в судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 02.12.2019 р.; повторно викликано у судове засідання судових експертів, для надання пояснень неможливості проведення повторної експертизи, а також відповідей на питання учасників справи.

02.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від експертної установи надійшли відповіді судових експертів на поставлені питання третьої особою-3 та позивачем.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 р. оголошено перерву до 10.12.2019 р.

09.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

09.12.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. оголошено перерву до 12.12.2019 р.

В судовому засіданні 12.12.2019 р. представники апелянтів та третіх осіб-3, 4 просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача-3 та третіх осіб-1, 2.

Заслухавши пояснення представників сторін, що з`явились, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що одним з видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" є оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); (а.с. 31 том 12).

04.04.2007 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" отримано ліцензію Міністерства аграрної політики України серії АВ № 230571 для здійснення діяльності з оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) (а.с. 21 том 1).

06.08.2009 р., 09.08.2010 р., 01.02.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (покупець) та приватним підприємством "Агрохімпро-Одеса" (продавець) укладено договори купівлі-продажу №№ 16/08, 04-01/05, згідно з умовами яких продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його за ціною, вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

21.04.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 19, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його за ціною, вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

Належним чином завірені копії вказаних вище договорів, додаткові угоди до них та видаткові накладні долучені до матеріалів справи (а.с. 103-208 том 5).

11.11.2009 р. до Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього середовища України директором аграрного бізнесу, Україна, Східна Європа, Азія Дюпон де Немур енд Компані надіслано лист про порушення інтелектуальної власності товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", а саме порушення патенту № 19806, який захищає використання сульфонілсечовини, що є римсульфуроном (а.с. 26 том 9).

На підставі вказаного листа, 19.04.2011 р. слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу № 10-26040 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2011 р. у справі № 4-1265/11 постановлено провести обшук житлового приміщення за місцем фактичного знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/17536635 ) (а.с. 169-170 том 12).

17.05.2011 р. працівниками ВДСБЕЗ Шевченківського РВ ГУМВС в м. Києві проведено обшук приміщень позивача, розташованих за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр траси Херсон-Одеса. В ході обшуку було вилучено і передано на склад державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" агрохімікати (а.с. 28 том 9), що підтверджується актом приймання-передачі під відповідальне зберігання майна (агрохімікатів) в загальній кількості 167 300,6 одиниць л/кг та 8 407 шт. етикеток до них, 48 найменувань. Акт підписано директором підприємства Онищенко В.Д. та ст. о/у ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ст. л-нт міліції Сухиною О.О. (а.с. 35 том 9).

21.09.2011 р. слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 (директор позивача) за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 177 Кримінального кодексу України, у зв`язку із зловживанням своїм службовим становищем, чим спричинено матеріальну шкоду в сумі 28 060,73 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" внаслідок незаконного продажу препаратів "Конус в.г." та "Тритон в.г." (порушення права власників патентів). Порушено кримінальну справу; прийнято до провадження та об`єднано з кримінальною справою № 10-26040, під загальним реєстраційним № 10-26040 (а.с. 28-30 том 1).

19.12.2011 р. постановою слідчого СУ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Вітряком О.А. кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_1 , за ознаками в її діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 177 Кримінального кодексу України закрито, у зв`язку з відсутністю складу злочину. Запобіжний захід обраний у вигляді застави скасовано та повернуто грошові кошти ОСОБА_1 (а.с. 31-34 том 1).

28.12.2011 р. Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві отримано звернення директора позивача ОСОБА_1 про повернення майна, вилученого 17.05.2011 р. під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040 (а.с. 35 том 1).

19.04.2012 р. позивач направив на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві заяву про повернення майна, вилученого 17.05.2011 р. під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040 (а.с. 38 том 1).

21.05.2012 р. постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/8353/2012 задоволено скаргу компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані, товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"; скасовано постанови слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Вітряк О.А. від 19.12.2011 р. та 19.12.2012 р. про закриття кримінальної справи № 10-26040, порушеної відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 177 Кримінального кодексу України, направлено матеріали кримінальної справи № 10-26040 прокурору м. Києва для відновлення досудового слідства (ІНФОРМАЦІЯ_1).

04.09.2012 р. слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві лейтенантом міліції Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінального переслідування ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 177 Кримінального кодексу України; скасовано запобіжний захід обраний у вигляді застави (а.с. 39-42 том 1).

13.10.2012 р. з кримінальної справи № 10-26040 було виділено матеріали стосовно вилучених під час обшуку 17.05.2011 р. у складському приміщенні за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр траси Херсон-Одеса, ряду хімічних речовин та направлені для додаткової перевірки до Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області.

На підставі вказаних матеріалів, 03.01.2013 р. Білозерським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 229 Кримінального кодексу України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару) (а.с. 31 том 9).

11.01.2013 р. постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/28929/2013 задоволено скаргу компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані, товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна"; скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві лейтенанта міліції Сушак В.М. від 04.09.2012 р. про закриття кримінальної справи № 10-26040, порушеної відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 177 Кримінального кодексу України, направлено матеріали кримінальної справи № 10-26040 прокурору Шевченківського району м. Києва для відновлення досудового слідства.

20.02.2013 р. слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. матеріали кримінальної справи № 10-26040 внесено до ЄРДР за № 12013110100002966 за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 177 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. від 17.09.2013 р. закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013110100002966 від 20.02.2013 р., у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (а.с. 51-55 том 1).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2013 р. відмовлено в задоволенні скарги компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company), товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" на постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. від 17.09.2013 р. про закриття кримінального провадження № 12013110100002966.

Наведе встановлено ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24.12.2013 р. у справі № 11-сс/796/2155/2013, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company), товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна", а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2013 р. без змін (а.с. 67-71 том 5).

Таким чином, було закрито кримінальне провадження № 12013110100002966 відносно директора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" ОСОБА_1 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 177 Кримінального кодексу України, а саме: незаконне використання патенту України №19806, що належить компанії Дюпон, посадовими особами товариства під час виготовлення, реалізації та зберігання агрохімічної продукції в с. Чорнобаївка.

Начало формы

Конец формы

16.04.2013 р. державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило листом за вихідним № 20-465 старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківського Є.І. на його запит (лист № 39/4914 від 28.03.2013 р.) про надання інформації по кримінальному провадженню № 12013230080000024, що агрохімічна продукція згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011 р. була передана на відповідальне зберігання і на даний час вся продукція зберігається на території заводу (а.с. 43 том 1).

24.04.2013 р. старший слідчий Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківський Є.І. прийняв постанову про закриття кримінального провадження № 12013230080000024 від 03.01.2013 р. за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 229 Кримінального кодексу України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об`єкти). Крім того, зазначеною постановою вирішено повернути вилучені агрохімікати перелік яких вказано в протоколі обшуку представнику позивача та повідомити про таке рішення позивача та державне підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" (а.с. 44-46 том 1).

Постановою заступника прокуратури Білозерського району від 03.06.2013 р. скасовано постанову від 24.04.2013 р. слідчого СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківського Є.І. про закриття провадження по кримінальному провадженні № 12013230080000024 на підставі п. 7 ч. 2 ст. 36, ч. 5 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження № 12013230080000024 направлено до СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області для проведення подальшого розслідування (а.с. 33-34 том 9).

З пояснень відповідача-1 випливало, що в подальшому протягом 2013-2016 років слідчим Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області приймались постанови про закриття кримінальної справи, а саме 23.03.2013 р., 26.04.2013 р., 10.07.2014 р., 09.11.2015 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, які скасовувались постановами прокуратури Білозерського району Херсонської області та Білозерського районного суду Херсонської області.

Так, ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області у справі № 648/2575/16-к (провадження № 1-кс/648/195/16) від 02.06.2016 р. скаргу компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані задоволено частково; скасовано постанову слідчого СВ Білозерського ВП Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області Зубок Є.А. від 09.11.2015 р. про закриття кримінального провадження № 12013230080000024 (а.с. 36-37 том 9).

Таким чином, на час розгляду даної справи триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013230080000024 щодо незаконного використання посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" знаків для товарів та послуг компаній Sengenta та Bayer, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України. Протилежних доказів матеріали справи не містять.

24.09.2013 р. позивач листом № 02-01/146 звернувся до державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" із заявою про повернення майна, вилученого під час обшуку 17.05.2011 р. у кримінальній справі №10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966).

У відповідь, 16.10.2013 р. державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило позивача листом № 20-1026 про неможливість повернення майна, переданого йому на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011 р., у зв`язку з відсутністю розпоряджень щодо повернення цього майна та просило надати рішення про скасування арешту, винесене компетентним органом чи посадовою особою відповідно до чинного законодавства. Підприємство також зазначило, що в іншому випадку арештовану продукцію повернути не можливо через відсутність законних підстав (а.с. 56 том 1).

26.09.2013 р. позивач листами №№ 02-01/150, 02-01/151 звернувся до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві та прокурора міста Черкаси щодо припинення протиправних дій третьої особи-1, які полягають у неповерненні майна, переданого на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966) (а.с. 57-60 том 1).

30.10.2013 р. прокуратура міста Черкаси листом за вихідним № 221-7023-13 повідомила позивача про відсутність підстав для реагування на дії третьої особи-1 щодо неповернення майна позивачу, оскільки питання про повернення вилученого майна має вирішувати слідчий суддя та зазначала про звернення заявника до суду міста Києва для оскарження дій слідчого в судовому порядку (а.с. 61-62 том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" звернулось до Черкаської торгово-промислової палати із заявою про проведення експертизи щодо визначення якості та придатності до використання вилучених у товариства агрохімікатів.

Зі змісту зробленого експертами висновку № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської торгово-промислової палати вбачається, що кількість наданих на дослідження агрохімікатів встановлена актом інвентаризації товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (агрохімікати в загальній кількості 994 624,23 одиниць л/кг препаратів та 119 520 шт. етикеток до них, 35 найменувань) і огляд об`єктів дослідження проводився 11.02.2014 р. в приміщенні складу державного підприємства "Черкаський державний завод хімічних реактивів", за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21 в присутності юристконсульта третьої особи-1 Руденко Ю .А. та старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудковського Е.И. Експерти дійшли висновку, що агрохімікати (гербіциди, інсектициди, фунгіциди та протруйники) в загальній кількості не придатні для використання за призначенням з підстав перевищення гарантійний терміну їх зберігання (строк закінчився у грудні 2012 року - лютому 2013 року) та порушення температурного режиму зберігання (а.с. 63-69 том 1).

Також суб`єктом оціночної діяльності приватного підприємства "Синергія" проведено оцінку майнових прав на відшкодування збитку, що був завданий позивачу внаслідок вилучення 17.05.2011 р. партії товару у кількості 994 624,23 одиниць (л/кг) агрохімікатів, всього 37 товарних позицій (перелік та кількість оцінюваних товарних позицій прийняті згідно інвентаризаційного опису № 1 від 17.05.2011 р.) та у висновку про вартість майна станом на 14.07.2016 р. визначено збитки у розмірі 353 188 480,00 грн. (прямий збиток + збитки внаслідок витрат на утилізацію товару + упущена вигода) без ПДВ (а.с. 28-62 том 8).

Предметом позову є завдана позивачу шкода незаконною бездіяльністю посадових осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві внаслідок незабезпечення належних умов зберігання вилучених доказів (агрохімікатів), нездійснення перевірки стану та умов зберігання таких речових доказів, невжиття заходів, направлених на приведення доказів (агрохімікатів) до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання, не направлення агрохімікатів для реалізації до відповідних установ, що призвело до втрати придатності вилученої у позивача продукції (агрохімікатів) у розмірі 241 664 267,00 грн. суми прямого збитку; 26 973 250,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963,00 грн. упущеної вигоди; 70 637 696,00 грн. ПДВ; 100 000 000,00 грн. моральної шкоди, які позивачем заявлені до відшкодування з Державного бюджету України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу завдано 88 559 025,00 грн. прямих збитків, внаслідок невиконання посадовими особами Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду щодо повернення позивачу як власнику вилученого майна (агрохімікатів). Крім цього, відшкодовано 84 550 963 грн. упущеної вигоди, у зв`язку з закінченням терміну зберігання агрохімікатів у лютому 2013 р. та наміром позивача поставити продукцію своїм контрагентам за договорами поставки. З підстав закінчення гарантійного терміну агрохімікатів та необхідності утилізації вилученого товару, судом першої інстанції задоволено вимогу позивача в частині стягнення 22 379 270,00 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару за здійсненим експертом розрахунком. Частково задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування податку на додану вартість в розмірі 39 097851, 60 грн., суд першої інстанції вказав на те, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується належним чином завіреними копіями податкових накладних на відповідні агрохімікати. В частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено, з підстав недоведеності розміру шкоди у сумі 100 000 000,00 грн., а також відсутністю обґрунтованого розрахунку шкоди у заявленому розмірі.

Однак колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень шляхом вилучення майна, належного позивачеві, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Згідно із частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. У випадку заподіяння шкоди органами державної влади, вона відшкодовується незалежно від їх вини.

Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні досудового розслідування кримінальної справи № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013230080000024) за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 177 Кримінального кодексу України 17.05.2011 р. працівниками ВДСБЕЗ Шевченківського РВ ГУМВС в м. Києві проведено обшук приміщень позивача, вилучено і передано державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" агрохімікати на відповідальне зберігання в загальній кількості 167 300,6 одиниць л/кг та 8 407 шт. етикеток до них, 48 найменувань (актом приймання-передачі а.с. 35 том 9).

Власником вилучених агрохімікатів слідчим ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, є позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", що підтверджується договором поставки № 19 від 21.04.2011 р. (а.с. 103 т.5), договорами купівлі-продажу № 04-01/05 від 01.02.2011 р., № 16/08 від 09.08.2010 р., № 16/08 від 06.08.2009 р.(а.с.3,16,23 т.2) та видатковими накладними (а.с.110-112,120-133,135-137,139,146-154,156-161,168,170,172,173,176-193,195-201,203-206,208 т.5).

Згідно статті 177 Кримінального кодексу України (в редакції на час здійснення досудового розслідування) незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об`єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі (ч. 1). Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі (ч. 2). Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі,- караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення (ч. 3).

Статтею 186 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення слідчих дій) визначено, що при обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи. Всі предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред`явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.

Відповідно до частини 1 статті 188 Кримінально-процесуального кодексу України про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений.

Згідно статті 189 Кримінально-процесуального кодексу України другий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. При проведенні обшуку або виїмки в підприємстві, установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації. При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

Враховуючи наведене, за результатами проведення обшуку складається відповідний протокол в якому, зокрема, зазначається майно яке підлягає вилученню та примірник протоколу вручається представникові підприємства.

Єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлюються Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою наказом Генерального прокурора України, Голови Державної податкової адміністрації України, в.о. Голови Верховного Суду України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010р. (далі - Інструкція).

Пунктом 12 Інструкції передбачено, що під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи (п. 13 Інструкції).

Відповідно до пункту 14 Інструкції відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно з пунктом 33 Інструкції забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об`єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об`єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання.

Пунктом 49 Інструкції речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні. Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

Відповідно до пунктів 82, 83 Інструкції прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов`язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов`язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції. За результатами перевірки складається акт, що надсилається керівникам вищого рівня прокуратур, слідчих підрозділів, органів дізнання та керівникам апаратів вищестоящих судів, які зобов`язані вживати заходів до обладнання спеціальних приміщень і сховищ для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов їх зберігання.

07.12.2012 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 р. "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" було введено в дію Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5, 6 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження і здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому Порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий у строки, зазначені в пункті 10 цього Порядку, зобов`язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

Відповідно до пункту 16 Порядку перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Згідно з пунктом 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

З`ясовуючи питання правових підстав вилучення майна у позивача та його подальшу передачу на зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів", судом апеляційної інстанції встановлено, що агрохімікати вилучено на підставі здійснення слідчим Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві досудового розслідування у кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966; постанова про проведення обшуку від 13.05.2011 р.); (а.с. 169-170 том 12) відносно ОСОБА_1 (директора позивача) за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію). При цьому, у позивача було вилучено агрохімікати, як речові докази і передано на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" в загальній кількості 167 300,6 одиниць л/кг та 8 407 шт. етикеток до них, 48 найменувань на підставі акта приймання-передачі від 17.05.2011 р.

У даній справі неодноразово витребовувались додаткові докази, зокрема, акт від 17.05.2011 р. стосовно вилучення у позивача агрохімікатів в межах кримінальної справи № 10-26040. Оскільки протокол обшуку від 17.05.2011 р. має значення для правильного визначення фактичної кількості та найменування вилученого у позивача майна, підлягає оцінці в комплексі з іншими доказами наявними в матеріалах справи, і позивачем його не було долучено до справи, судом апеляційної інстанції ухвалою від 24.04.2019 р. (а.с. 113-131 том 13) прийнято та долучено вказаний доказ (161-168 том 12) до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

З протоколу вбачається, що обшук проводився за участю водія-експедитора ОСОБА_4 та комірника ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп". За наслідками проведеного обшуку та вилучення майна працівникові товариства ОСОБА_4 було вручено копію протоколу, що підтверджується його підписом. Водночас, зауважень щодо достовірності переліку та розміру вилученого майна в протоколі не зазначено; скарг та зауважень щодо змісту протоколу обшуку матеріали справи не містять, а отже заперечення позивача про неотримання копії протоколу обшуку спростовуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представників позивача про те, що експедитор ОСОБА_4 та комірник ОСОБА_5 були неуповноваженими особами на підписання та отримання протоколу обшуку, оскільки зазначені особи є матеріально відповідальними за облік та збереження майна на складі, зазначене підтверджується відповідно до відомостей зазначених в інвентаризаційному опису № 1 від 17 травня 2011 року, наданого позивачем, та згідно якого до членів комісії, що проводила інвентаризацію позивача станом на 17 травня 2017 року входили завідуючий складом ОСОБА_4 та завідуючий складом ОСОБА_5 (а.с. 224 том 12)

Отже, зазначене свідчить про те, що позивач був обізнаний про проведення обшуку та перелік майна, яке під час його проведення вилучалося та відповідно в разі незгоди з даними, зазначеними в протоколі обшуку від 17.05.2011 р., мав змогу звертатись до правоохоронних органів щодо незаконного вилучення чи крадіжки майна, що на його думку не було зазначено в вищевказаному протоколі обшуку.

Під час розгляду даного спору виникла необхідність у проведенні експертизи, у зв`язку з встановленням дійсності та обсягів понесених позивачем збитків, фактичних умов зберігання вилучених у позивача агрохімікатів, їх первісної, залишкової вартості та придатності для подальшого використання.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. (а.с. 19-21 том 5) було призначено судову експертизу.

Висновками експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15587/14-53 (а.с. 39-83 том 6); експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15589/14-45 від 30.10.2015 р. (а.с. 90-99 том 6); експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз № 15589/14-34 від 01.02.2016 р. (а.с. 3-12 том 7) встановлено наступне:

- щодо найменування, кількості та цільового призначення досліджуваних пестицидів, за варіантом вихідних даних найменувань товару - 9 та загальною кількістю товару - 24180 л/кг (варіант 1); за варіантом вихідних даних найменувань товару - 34 та загальною кількістю товару - 994 624,23 л/кг (варіант 2); за варіантом вихідних даних найменувань товару - 37 та загальною кількістю товару - 996 423,73 л/кг (варіант 3);

- щодо встановлення початкової вартості досліджуваних пестицидів станом на 17.05.2011 р. за першим варіантом вихідних даних не проводились; за другим варіантом вихідних даних становить 13 068 886,24 грн.; за третім варіантом вихідних даних становить 13 094 709,06 грн.

- фактичні умови зберігання досліджуваних пестицидів за другим та третім варіантами вихідних даних не відповідають відповідним вимогам законодавчо-нормативних документів за параметрами, що викладені у дослідницькій частині висновку.

- станом на 28.02.2014 р. закінчився гарантійний строк зберігання, а отже і сплив термін придатності досліджуваних пестицидів за другим та третім варіантом вихідних даних. Дослідження щодо дійсності гарантійних строків зберігання досліджуваного товару за першим варіантом вихідних даних не проводилось по причині викладеній у дослідницькій частині висновку;

- так як експерт не мав можливості безпосередньо оглянути досліджувані пестициди через незабезпечення доступу до об`єктів дослідження, тому відповісти на питання щодо наявності ознак їх пошкоджень та яких саме не можливо;

- досліджувані пестициди станом на 28.02.2014 р., через недотримання належних умов їх зберігання, закінчення гарантійного строку зберігання і термінів придатності, могли повністю втратити свої споживчі властивості, що унеможливлювало їх подальше використання за призначенням. Отже, їх вартість могла дорівнювати нулю, на зазначений термін часу, але тільки при умові підтвердження непридатності до використання за призначенням досліджуваних пестицидів відповідними лабораторними аналізами;

- враховуючи висновки товарознавчої експертизи № 15587/15-53 стосовно встановленої загальної початкової вартості (без урахування ПДВ) досліджуваних пестицидів (за другим варіантом вихідних даних) в розмірі 13 068 886,24 грн. та за третім варіантом вихідних даних в розмірі 13 094 709,06 грн., товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" в наслідок порушення умов зберігання вилучених (в межах кримінальної справи №10-26040) та в наслідок встановленого закінчення станом на 28.02.2014 р. гарантійного строку зберігання вилучених агрохімікатів, отримало прямі матеріальні збитки у зазначеному розмірі;

- встановлено розмір упущеної вигоди товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", у зв`язку з вилученням агрохімікатів на строк більший, ніж їх термін придатності, та в подальшому їх неналежного зберігання, на протязі періоду з 17.05.2011 р. по 28.02.2014 р., складає: за варіантом 2 вихідних даних - 10 482,00 тис. грн. (6 534,44 тис. грн. розмір недоотриманого товариством прибутку від можливої реалізації агрохімікатів + 3948,21 тис. грн. неотриманий прибуток з урахуванням фактору часу (упущена вигода)); за варіантом 3 вихідних даних - 10 503,36 тис. грн. (6 547,36 тис. грн. +3 956,01 тис. грн.).

- відомості щодо відповідності агрохімікатів вимогам державних стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії, а відповідно й придатності їх використання за цільовим призначенням, містяться у наданих сертифікатах якості на товар та у текстах маркувань на етикетках упаковок. Документів, які б вказували на невідповідність агрохімікатів, станом на момент вилучення у товариства в межах кримінальної справи № 10-26040 і передачі на відповідальне зберігання, вимогам державних стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії, а відповідно й придатності їх використання за цільовим призначенням, у наданих матеріалах справи не виявлено;

- агрохімікати, тобто отримані шляхом хімічного синтезу складні органічні, неорганічні та змішані хімічні речовини та їх суміші, внаслідок впливу на них зовнішніх фізико-хімічних факторів та впливу фактору часу, здатні до хімічних перетворень і відповідно втрати властивостей необхідних для використання їх за цільовим призначенням. Умови зберігання досліджуваних пестицидів не відповідають встановленим нормативним умовам. Крім того, на момент проведення експертизи, сплили гарантійні строки зберігання та терміни придатності всіх досліджуваних пестицидів. Тому, станом на момент проведення експертизи використання агрохімікатів, які було вилучено у товариства в межах кримінальної справи № 10-26040 і передачі на відповідальне зберігання за їх цільовим призначенням є неможливим.

- згідно із Законом України "Про пестициди і агрохімікати", ДСанПІН 8.8.1.2.001-98 "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві", пестициди з простроченим терміном зберігання підлягають обов`язковому аналізу (дослідженню) у "відповідних лабораторіях для вирішення питання про можливість подальшого використання".

- лабораторія КНДІСЕ не відноситься до спеціалізованих установ з дослідження пестицидів "для вирішення питання про можливість подальшого використання", тому вирішення питання щодо можливості подальшого їх використання не в межах компетенції судових експертів Інституту, але за відсутності вказаного дослідження використання описаних пестицидів недопустиме.

В подальшому за клопотанням позивача про призначення додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи, яке обґрунтовано недостатньо ясними та неповними зробленими попередніми висновками судових експертів, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2016 р. (а.с. 55-56 том 7) призначено додаткову судову комплексну товарознавчу та економічну експертизи. Проведення експертиз доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".

На вирішення судового експерта були поставлені такі питання:

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку № В-31 від 28.02.2014 р., та які було вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" в межах кримінальної справи № 10-26040 та передано на відповідальне зберігання державному підприємству "Заводу хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21, станом на 17.05.2011 р. - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії)?;

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи № 10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р.?;

- які витрати необхідно понести товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи № 10-26040?;

- який матеріальний збиток заподіяно власнику внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів?;

- який розмір упущеної вигоди товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" від можливої реалізації агрохімікатів та подальшого використання отриманих грошових коштів?

Положеннями статті 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Висновками експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 8660 від 30.08.2016 р. (а.с. 123-168 том 7) та експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи № 8700 від 02.11.2016 р. (а.с. 169-188 том 7) визначено, що:

- загальна середня ринкова вартість партії агрохімікатів згідно переліку (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку № В-31 від 28.02.2014 р., та які було вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" в межах кримінальної справи № 10-26040 та передано на відповідальне зберігання державному підприємству "Черкаський державний завод хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21, станом на 17.05.2011 р. - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії), складає 88 559 025,00 грн. без ПДВ;

- ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Дельта Груп в межах кримінальної справи № 10-26040 та передано на відповідальне зберігання державному підприємству "Черкаський державний завод хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21, станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р. дорівнює нулю, але при умові підтвердження непридатності продукції до використання за призначенням відповідними лабораторними аналізами;

- у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи № 10-26040, товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" необхідно понести витрати у сумі 22 379 270,00 грн. без ПДВ;

- матеріальний збиток у частині прямих збитків (які дорівнюють середній ринковій вартості партії агрохімікатів згідно переліку станом на 17.05.2011 р. - дату вилучення майна та вартості витрат з утилізації агрохімікатів на даний час), що заподіяні власнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів складає 110 938 295,00 грн. без ПДВ - при умові підтвердження непридатності продукції до використання за призначенням відповідними лабораторними аналізами;

- внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів, товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Дельта Груп заподіяний матеріальний збиток:

або, 65 135 669,15 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів великим оптом (52 072 222,76 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/)

або, 76 433 384,85 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів середнім, дрібним оптом, при роздрібному продажі (63 369 938,47 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/).

У позові заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України суми прямого збитку від псування товару в розмірі 241 664 267,00 грн. визначеному відповідно звіту про оцінку майна на 14.07.2016 р., зробленого суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством "Синергія" на замовлення позивача на підставі вихідних даних експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської ТПП.

Оскільки у даній справі неодноразово витребовувались додаткові докази (зокрема, акт від 17.05.2011 р. стосовно вилучення у позивача агрохімікатів в межах кримінальної справи № 10-26040 та акт передачі їх на відповідальне зберігання державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів"), призначались судові експертизи щодо визначення розміру шкоди, яка включає в себе, зокрема, розмір збитків вилученого у позивача майна (агрохімікатів) в межах кримінальної справи № 10-26040, і для проведення експертизи вищевказані докази надані не були, усі експертизи у даній справі були проведені на підставі вихідних даних експертного висновку № В-31 від 28.02.2014 р. Черкаської ТПП, згідно якого не було встановлено фактичну кількість вилученого в межах кримінальної справи № 10-26040 за протоколом обшуку від 17.05.2011 р. та переданого за актом приймання-передачі на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" товару, а здійснювались розрахунки та дослідження на підставі акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 17.05.2011 р., наданого позивачем.

Таким чином протокол обшуку та акт приймання-передачі на зберігання від 17.05.2011 р. мають значення для вірного визначення фактичної кількості та найменування вилученого у позивача майна; підлягають оцінці в комплексі з іншими доказами наявними в матеріалах справи; не оцінювались та не досліджувались у експертизах Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз, звітах про оцінку майна ПП "Синергія" (від 30.05.2014 р.; від 14.07.2016 р.), зокрема, в частині визначення найменування, кількості та вартості (у тому числі ринкової) фактично вилучених у позивача агрохімікатів.

З пояснень державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" № 04/11/2014 від 04.11.2014 р. (а.с. 5-6 том 5), № 15/01/2015 від 15.01.2015 р. (а.с. 50-51 том 5) вбачається, що договір на відповідальне зберігання з підприємством не укладався, а умови зберігання не обумовлювалися. Для зберігання продукції підприємство надало не задіяні у виробництві вільні площі складського приміщення. Також вказаний учасник судового процесу наголосив, що інформації про наявність наказу слідчого Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві про визначення відповідальної особи за зберігання речових доказів та дотримання посадовими особами органів МВС вимог наказу № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р. на підприємстві не має. За ведення складського господарства відповідає комірник відповідно до обов`язків, встановлених його посадовою інструкцією. 11.02.2014 р. експертами ТПП за участю представників МВС та підприємства проведено огляд складських приміщень щодо умов зберігання агрохімікатів і умови зберігання майна не змінювались з моменту їх огляду в процесі експертизи.

Питання зберігання вилученого у позивача майна досліджувалось та викладено експертами у висновку Черкаської торгово-промислової палати № В-31 від 28.02.2014 р. згідно якого, зокрема, встановлено, що було порушено температурний режиму зберігання агрохімікатів (а.с. 64 том 1).

Постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. від 17.09.2013 р. закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013110100002966 від 20.02.2013р., у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (а.с. 51-55 том 1), яка залишена без змін ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2013 р. та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24.12.2013 р. у справі № 11-сс/796/2155/2013 (а.с. 67-71 том 5).

Проте звернення позивача до відповідача-1 та третьої особи не дали власнику змоги повернути вилучене майно. Відмовляючи позивачу у поверненні майна, третя особа-1 посилалась на відсутність правових підстав (розпоряджень щодо повернення майна; рішень про скасування арешту) (лист № 20-1026 від 16.10.2013 р., а.с. 56 том 1).

Слід також зазначити, що матеріали кримінальних справ та кримінальних проваджень №№ 12013110100002966, 12013230080000024, які стосуються предмету спору у даній справі не було надано, тож посилання апелянтів на порушення місцевим господарським судом принципу змагальності сторін судового процесу при розгляді справи є необґрунтованими.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем-1 не спростовано те, що вилучені у позивача речові докази (агрохімікати) не зберігалися в належних умовах; не проводилася перевірка стану та умов їх зберігання у відповідності до Інструкції та Порядку.

Доводи апелянтів про те, що неправомірність або бездіяльність дій органу державної влади встановлюється відповідним судовим рішенням, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки неправомірна бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку та неповернення майна законному власнику протягом тривалого часу свідчить про невиконання відповідачем-1 покладеного на нього Законом обов`язку щодо забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна. При цьому під час розгляду справи суду не подано документального підтвердження належного виконання відповідачем-1 вимог Інструкції та Порядку.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок, між вибуттям із власності позивача належного йому майна та протиправною бездіяльністю відповідача-1.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути "законним": у п. 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення "законів". Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним (п. 39 рішення від 9 червня 2005 року № 68443/01 у справі "Бакланов проти Росії"; п. 33 рішення від 24 березня 2005 року № 58254/00 у справі "Фрізен проти Росії").

Суд при розгляді справи повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Європейський суд з прав людини наголошує на особливій важливості дотримання державою принципу законності чи правової визначеності.

У разі невиконання цієї вимоги відпадає необхідність переходити далі до розгляду легітимності цілей держави чи питання пропорційності. Суд зазначив: "Суд повторює, що першочергова і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання з боку державного органу в мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту першого допускає позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт другий визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом застосування "законів". Більше того, верховенство права - один з основних принципів демократичного суспільства - притаманне всім статтям Конвенції... і передбачає обов`язок держави чи іншого органу влади виконувати судові постанови і рішення, винесені не на їхню користь... Звідси випливає, що розгляд питання про те, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами щодо загальних інтересів суспільства і вимогами щодо захисту основних прав особи... є доречним тільки тоді, коли встановлено, що конкретне втручання у право відповідає вимозі законності і не є свавільним" (п.58 рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 25.03.1999 р.).

В наведеній справі суд вважав, що розглядуване втручання явно суперечило грецькому законодавству і робило його несумісним з правом заявника на мирне володіння майном. Цей висновок позбавляє необхідності розглядати питання про те, чи було забезпечено належний баланс між потребою загального інтересу суспільства і вимогою захисту фундаментальних прав особи (п.62 рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 25.03.1999 року).

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Враховуючи, що для встановлення розміру збитків вилученого у позивача майна (агрохімікатів) в межах кримінальної справи № 10-26040, необхідним є визначення його фактично/ринкової вартості, найменування та кількість якого зазначені в протоколі обшуку від 17.05.2011 р. та акті приймання-передачі на відповідальне зберігання державному підприємству "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/15883/14 призначалась повторна судова експертиза, оскільки експертизи, наявні в матеріалах даної справи, були проведені на підставі акту інвентаризації позивача від 17.05.2011 р. наданого позивачем та складеного ним же, що є внутрішнім обліковим документом товариства та не може підтверджувати фактично вилучене майно.

З аналізу протоколу обшуку від 17.05.2011 р. та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання вбачається, що у позивача було вилучено 48 од. найменувань, а саме:

Назва Кількість Ємкість

Ацетамиприт 245 2450 кг

Базагран (Basf) 8 бут. 160 л

Бентазон, Бастер, Базагран 1400 бут. 28000 л

Бритон 917 18350 л

Витадель 56 1120 л

Гран Стар ПРО 75 В.Г. (Dupont) 1 бут. 0,5 кг

Десилет 209 4195 л

Дикамба 123 460 л

Дукат 29 580 кг

Имидаклоприт, Престиж 36 360 кг

Импакт (Keminova) 11 220 л

Карате 050 ЕС (Syngenta) 440 8800 л

Карате Зеон (Syngenta) 26 бут. 130 л

Карибу (Dupont) 6 пак. 3,6 кг

Клетодим 125 2500 л

Клопералит 300 62 1240 л

Кордон 29 580 л

Кредо 495 9915 л

Круйзер 350 FS (Syngenta) 24 480 л

Кулон 114 1140 кг

Лонтрел 300 (Dow agroSciences) 2 155 л

Лямбда-цигалотрин 59 1180 л

Метрибузин 71 710 кг

Милагро 040 SC К.С. (Syngenta) 2 35 л

Миранда 11 225 л

Моспилан (Саммит Агро) 3 30 кг

Никосульфурон 6 120 л

Нурел (Dow agroSciences) 1 кан. 5 л

Парус (Тиаметоксам) 598 11960 л

Престиж (Bayer) 2 20 л

Пушка 700 7000 л

Пушка (один куб) 21 18900 л

Раут 152 3040 л

Римсульфурон 246 2460 кг

Сага 539 10780 л

Страйк 43 860 кг

Тарга Суцер (Саммит Агро) 40 800 л

Тиаметоксан 116 2320 л

Тилт (Syngenta) 3 75 л

Трагон 48 480 кг

Трибенурон-метил 94 940 кг

Тритон 224 1121,5 кг

Троль 47 940 л

Турбин 90 бут. 1800 л

Фастак (Basf) 3 60 л

Флутриафол 21 420 л

Хлорперевит (Укравіт) 82 1640 л

Эфиран 927 18540 л

Таким чином, під час обшуку слідчим було вилучено 33 види агрохімікатів та 15 видів хімічних речовин, які використовуються для створення агрохімікатів і не можуть вважатися агрохімікатами на час вилучення.

Аналіз кількості та найменування агрохімікатів зазначених в протоколі обшуку та акті прийманні-передачі від 17.05.2011 р. свідчить, що заявлені до відшкодування позивачем агрохімікати на підставі акту інвентаризації від 17.05.2011 р. не відповідають кількості та їх найменуванню, є в більшому розмірі ніж фактично було вилучено, а отже проведені експертизи в частині визначення вартості товару в заявленому позивачем розмірі не можуть братися до уваги, оскільки суперечать фактичним даним (реальній кількості вилучених агрохімікатів).

З урахуванням протоколу обшуку та акта прийманні-передачі від 17.05.2011 р. фактична кількість заявлених позивачем до відшкодування агрохімікатів складає 23 найменування: круйзер 350 FS, сага, дєсілет, брітон, міранда К.С., тритон, турбин, пушка, раут, парус, пушка, тіаметоксан, бастер (базарган), ефіран, троль, кордон, кредо, вітадель, кулон, трагон, страйк, дукат, карібу; у вищезазначеному розмірі (ємкості).

З огляду на повідомлення 03.10.2019 р. експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання Північному апеляційному господарському суду висновку повторної товарознавчої експертизи, колегія суддів вважає, що визначення фактичної вартості підлягає здійсненню на підставі наявних матеріалів справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу пропонувалось надати данні ринкової вартості товарів вилучених згідно протоколу обшуку від 17.05.2011 р. та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання, однак останній не скористався своїм правом щодо надання такого доказу, посилаючись на наявність в справі висновків експертиз, які були проведенні на підставі даних інвентаризації, наданих позивачем та складених в односторонньому порядку.

Суд апеляційної інстанції враховує, що іноді точний підрахунок сум, необхідних для повного відшкодування матеріальних втрат, яких зазнав заявник, може бути неможливим у зв`язку із невизначеним по своїй природі характером шкоди, що витікає з порушення (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Сміт та Грейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. the United Kingdom), заяви №№ 33985/96 та 33986/96, п. 18, ECHR 2000-IX). Можуть існувати інші перешкоди. Наприклад, неможливо точно підрахувати вартість майна, яке більше не існує (рішення щодо справедливої сатисфакції від 15 листопада 2011 року у справі "Ованнісян та Широян проти Вірменії" (Hovhannisyan and Shiroyan v. Armenia), заява № 5065/06, п. 13).

Якщо один або більше з аспектів шкоди не можуть бути точно визначені, cуд може вирішити здійснити загальну оцінку на засадах справедливості (рішення щодо справедливої сатисфакції від 25 липня 2013 року у справі "Агрокомплекс проти України" (Agrokompleks v. Ukraine), заява № 23465/03, пп. 80 і 93).

У світлі вищезазначених міркувань та з огляду на усі наявні матеріали cуд вважає за потрібне винести рішення на засадах справедливості та здійснити загальну оцінку у цій справі (вищезазначене рішення у справі "Агрокомплекс" проти України" (Agrokompleks v. Ukraine), пп. 80 і 93).

Враховуючи наведене та здійснивши власний перерахунок фактичної вартості вилучених агрохімікатів на підставі видаткових накладних наданих позивачем до матеріалів справи, які використовувались при проведення судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судової товарознавчої експертизи № 15587/14-53 (а.с. 39-83 том 6), судом апеляційної інстанції встановлено, що початкова вартість вилученого майна становить 1 838 382,98 грн., з яких:

круйзер 350 FS (Syngenta) 480 л - 15 360,00 грн. (32,00 грн. за 1 л);

сага 10 780 л - 107 800,00 грн. (10,00 грн. за 1 л);

дєсілет 4 195 л - 41 111,00 грн. (9,80 грн. за 1 л);

брітон 18 350 л - 183 500,00 грн. (10 грн. за 1 л);

міранда К.С . 225 л - 2 542,50 грн. (11,30 грн. за 1 л);

тритон 1 121,5 кг - 16 093,50 грн. (14,35 грн. за 1 кг);

турбин 1 800 л - 17 352,00 грн. (9,64 грн. за 1 л);

пушка 7 000 л - 64 400,00 грн. (9,20 грн. за 1 л);

раут 3 040 л - 100 320,00 грн. (33,00 грн. за 1 л);

парус 11 960 л - 127 972,00 грн. (10,70 грн. за 1 л);

пушка 18 900 л - 173 880,00 грн. (9,20 грн. за 1 л);

тіаметоксан 2 320 л - 371 200,00 грн. (160,00 грн. за 1 л);

бастер (базарган) 28 000 л - 252 000,00 грн. (9,00 грн. за 1 л);

ефіран 18540 л - 222 480,00 грн. (12,00 грн. за 1 л);

троль 940 л - 9 400,00 грн. (10,00 грн. за 1 л);

кордон 580 л - 5 423,00 грн. (9,35 грн. за 1 л);

кредо 9915 л - 91 218,00 грн. (9,20 грн. за 1 л);

вітадель 1120 л - 21 830,00 грн. (18,50 грн. за 1 л);

кулон 1140 кг - 19 038,00 грн. (16,70 грн. за 1 кг);

трагон 480 кг - 4 800,00 грн. (10,00 грн. за 1 кг);

страйк 860 л - 10 406,00 грн. (12,10 грн. за 1 л);

дукат 580 кг - 7 743,00 грн. (13,35 грн. за 1 кг);

карібу 3,6 кг - 11 324,98 грн. (3 145,83 грн. за 1 кг),

а у відповідності до методики формування ринкової ціни агрохімікатів, дані якої використані компанією "Інфоіндустрія" (методика використана в експертних висновках № 8700 від 02.11.2016 р., № 8660 від 30.08.2016 р.) загальна ринкова вартість вилучених агрохімікатів (23 найменування у фактично вилученій кількості) відшкодування яких вимагає позивач становить 11 127 489,50 грн. (ринкова вартість майна на момент розгляду справи), з яких:

круйзер 350 FS (Syngenta) 480 л - 622 560,00 грн. (1 292,00 грн. за 1 л);

сага 10 780 л - 658 011,00 грн. (61,04 грн. за 1 л);

дєсілет 4 195 л - 41 111,00 грн. (9,80 грн. за 1 л);

брітон 18 350 л - 184 500,00 грн. (90,47 грн. за 1 л);

міранда К.С. 225 л - 39 937,50 грн. (177,55 грн. за 1 л);

тритон 1 121,5 кг - 1 227 706,05 грн. (1 094,70 грн. за 1 кг);

турбин 1 800 л - 107 325,00 грн. (59,62 грн. за 1 л);

пушка 7 000 л - 390 670,00 грн. (55,81 грн. за 1 л);

раут 3 040 л - 245 115,20 грн. (80,63 грн. за 1 л);

парус 11 960 л - 2 504 124,00 грн. (209,29 грн. за 1 л);

пушка 18 900 л - 1 073 709,00 грн. (55,81 грн. за 1 л);

тіаметоксан 2 320 л - 485 552,80 грн. (209,29 грн. за 1 л);

бастер (базарган) 28 000 л - 759 640,00 грн. (27,13 грн. за 1 л);

ефіран 18540 л - 782 017,20 грн. (42,18 грн. за 1 л);

троль 940 л - 112 095,00 грн. (119,25 грн. за 1 л);

кордон 580 л - 28 797,00 грн. (49,65 грн. за 1 л);

кредо 9915 л - 1 496 074,35 грн. (150,89 грн. за 1 л);

вітадель 1120 л - 75 040,00 грн. (67,00 грн. за 1 л);

кулон 1140 кг - 106 305,00 грн. (93,25 грн. за 1 кг);

трагон 480 кг - 45 028,00 грн. (93,81 грн. за 1 кг);

страйк 860 л - 85 380,80 грн. (99,28 грн. за 1 л);

дукат 580 кг - 41 539,60 грн. (71,62 грн. за 1 кг);

карібу 3,6 кг - 15 251,00 грн. (4 236,50 грн. за 1 кг).

Оскільки особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Шевченківське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, а отже наявні підстави для стягнення заподіяних позивачу збитків від псування товару мають бути відшкодовані у розмірі 11 127 489,50 грн. з Державного бюджету України, а не як помилково зазначено судом першої інстанції з Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві за рахунок державного бюджету України.

Відхиляючи твердження Національної поліції України, що частина агрохімікатів не підлягає відшкодуванню з огляду на наявність судових рішень №№ 5011-42/5973-2012 від 15.01.2013 р. (визнано деклараційний патент України на корисну модель недійсним; визнано недійсним реєстрацію препарату Парус,ТН; зобов`язано вилучити з обороту та знищити препарат), 20/320 від 21.06.2011 р. (заборонено позивача продавати препарат Тритон,в.г), 5011-12/5401-2012 від 16.01.2013 р. (визнано недійсним свідоцтво Бастер), 54/7 від 11.07.2011 р. (визнано недійсним свідоцтво на препарат Ефіран), колегія суддів зазначає на те, що вищевказані судові рішення прийнятті після вилучення агрохімікатів у позивача, отже за час до їх винесення ТОВ Агро-Дельта Груп було позбавлено можливості реалізувати зазначений товар.

Стосовно стягнення понесених позивачем збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в сумі 84 550 963 грн., у зв`язку з вилученням агрохімікатів на строк більший, ніж їх термін придатності, та в подальшому їх неналежного зберігання, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов`язків. До складу виду збитків відноситься неодержаний прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов`язання було б виконано контрагентом. Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції, помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна.

На підтвердження заявлених збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач посилався на наявність укладених господарських договорів з контрагентами на поставку продукції, яку було вилучено в рамках здійснення слідчих дій досудового кримінального провадження.

Так, позивачем надано до матеріалів справи договори поставки № 13-01/1 від 01.02.2011 р., № 10-01/1 від 01.04.2011 р., № 27-01/1 від 01.03.2011 р., № 11-01/1 від 01.04.2011 р., № 26 від 30.03.2011 р., № 11-1 від 04.05.2011 р., № 37 від 27.01.2011 р., № 04-01/24 від 24.03.2011 р., № 34 від 18.04.2011 р., № 36 від 26.04.2011 р., № 04-01/23 від 24.03.2011 р. які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп", як продавцем, та покупцями - ТОВ "Агрохим Трейд", ТОВ "Агроінвест Плюс ЛТД", ТОВ "Агропромтехтранс", ПП "Іркан", СГ "Джерело", СВК "Ставровский", ТОВ "Торговий дім" "РОСТ", Чаплинський аграрний професійний ліцей, ТОВ "Ленинталь", ТОВ "Куяльник"; видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні; листи про розірвання договорів № 05/1 від 05.05.2012 р., №14 від 03.03.2012 р., №22 від 01.04.2012 р., № 7 від 03.02.2012 р. (а.с. 204-304 том 7).

Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача та висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), оскільки з матеріалів справи вбачається, що експертна оцінка втраченої вигоди відбувалась на підставі аналізу ринкової кон`юнктури, стану ринку, за настання яких позивач міг би отримати той чи інший прибуток в залежності від здійснення оптової або роздрібної торгівлі (а.с. 175-177 том 7), однак експертами не проводився аналіз упущеної вигоди внаслідок розірвання позивачем наведених договорів з контрагентами. З цих же підстав, колегія суддів не приймає до уваги наданий до матеріалів справи звіт про оцінку майна станом на 14.07.2016 р., здійснений суб`єктом оціночної діяльності ПП "Синергія", згідно розрахунку якого упущена вигода складає 84 550 963,00 грн. і зі змісту якого вбачається припущення експерта, що еквівалентні вартості реалізованих за ринковою вартістю товарів кошти, після сплати податків, покладено на депозит до банку (на період з 17.05.2011 р. по 14.07.2016 р.) (а.с. 50-51 том 8). Окрім того, як вже зазначалось розрахунок позивачем здійснювався на підставі його акту інвентаризації, а не фактично вилученого товару.

Аналізуючи умови договорів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони укладені на поставку агрохімікатів, обсяги яких значно перевищують дійсну кількість вилучених агрохімікатів. При цьому, позивачем документально не доведено повної неможливості виконання своїх зобов`язань за договорами поставки, внаслідок вилучення частини продукції, зокрема, матеріали справи не містять заявок від зазначених контрагентів (покупців) про неналежне виконання постачальником зобов`язань за договорами; доказів звернення контрагентів до позивача про поставку або стягнення з нього збитків.

Надані позивачем листи про розірвання договорів № 10-01/1 від 01.04.2011 р., № 27-01/1 від 01.03.2011 р., № 11-01/1 від 01.04.2011 р., № 13-01/1 від 01.02.2011 р. не можуть бути належним доказом для стягнення упущеної вигоди, оскільки обов`язковою умовою розірвання цих договорів є укладення відповідної додаткової угоди (пункт 12.3), які позивачем до матеріалів справи не надані.

Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

При цьому при розгляді позовних вимог про відшкодування упущеної вигоди можливо відшкодувати ті збитки, які б могли бути реально отримані особою при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення.

З огляду на встановлені обставини, позивачем не доведена та необґрунтована упущена вигода у заявленому розмірі 84 550 963,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на утилізацію в розмірі 26 973 250,00 грн. позивач вказував на закінчення гарантійного терміну агрохімікатів та наявність підстав для утилізації вилученого майна. На підтвердження цих доводів ним надано листи Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції № 29147/000324 від 08.11.2014 р. та № 14933/039124 від 09.04.2014 р. (а.с. 148-153 т. 2).

Нормами статтей 11, 15 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" передбачено, що утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати, пакування від них підлягають вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок утилізації непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них визначається постановою Кабінетів Міністрів України № 354 від 27.03.1996 р. "Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них" (далі - Порядок).

Умовами пунктів 1, 2 Порядку встановлено, що утилізації, знищенню та знешкодженню підлягають непридатні або заборонені до використання пестициди і агрохімікати та тара від них, які визнані такими на основі результатів дослідження контрольно-токсикологічних установ та закладів, що належать до сфери управління МОЗ, та відповідних лабораторій Держветфітослужби. Визначення обсягів пестицидів і агрохімікатів, які підлягають утилізації, знищенню та знешкодженню, проводиться на основі результатів інвентаризації згідно із законодавством та обов`язковою лабораторної перевірки якості пестицидів і агрохімікатів із закінченим терміном зберігання, а також із зміненим товарним виглядом та фізичними властивостями. Утилізація, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них здійснюються підприємствами, на яких вони виготовлені, а також іншими підприємствами, що мають ліцензію Мінприроди на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, на договірних умовах.

Згідно висновків експертів № 155588/14-34 від 01.02.2016 р., № 8660 від 30.08.2016 р. (а.с. 12 том 7; а.с. 134 том 7) пестициди з простроченим терміном зберігання підлягають обов`язковому аналізу (дослідженню) у "відповідних лабораторіях для вирішення питання про можливість подальшого використання"; у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи № 10-26040, товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" необхідно понести витрати у сумі 22 379 270,00 грн. без ПДВ.

Колегія суддів, приймаючи до уваги зазначене, вважає що позивачем не надано доказів понесення збитків в розмірі 22 379 270, 00 грн., оскільки не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, що підтверджують утилізацію агрохімікатів, сроки для використання яких є вичерпаним та не надано оплати коштів на утилізацію вилучених добрив.

З огляду на встановлене, відсутні правові підстави для відшкодування вартості утилізації вилученої у позивача продукції на суму 22 379 270,00 грн., а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено про стягнення податку на додану вартість в загальному розмірі 70 637 696,00 грн.

Згідно статей 1, 6 та 7 Податкового кодексу України податком є обов`язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпунктів 14.1.18 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктами 200.7, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейська обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодування з бюджету.

Пунктами 6, 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою № 39 від 17.01.2011 р. визначено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статті 73 та 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ (висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби.

За правилами п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення із заявою про відшкодування вартості сплаченого ПДВ та відповідну податкову декларацію за наслідками розгляду яких йому було відмовлено податкових органом у здійсненні відшкодування. Разом з цим, відповідачі не належать до органів уповноважених здійснювати бюджетне відшкодування, а відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення податку на додану вартість на суму 70 637 696,00 грн., зважаючи на положення Податкового кодексу України, є неправомірним, а посилання позивача, що ставка ПДВ має сплачуватися з Державного бюджету, у зв`язку з бездіяльністю відповідача-1, внаслідок чого відбулось псування товару, не ґрунтуються на законодавчих підставах.

Відносно позовних вимог про стягнення з державного бюджету моральної шкоди у сумі 100 000 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство України закріплює, що право на недоторканність ділової репутації належить як фізичній так і юридичній особі (ст. 94, 299 Цивільного кодексу України), а її приниження розглядається як завдання моральної шкоди (ст. 23 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначав, що внаслідок бездіяльності посадових осіб відповідача-1, а саме: незабезпечення належних умов зберігання доказів, нездійснення перевірки стану та умов зберігання речових доказів, не вчинення дій щодо зменшення розміру збитків, було завдано шкоду діловій репутації товариства, у зв`язку із зниженням престижу та довіри до комерційної діяльності позивача, оскільки роздрібні покупці відмовились від продукції позивача, а оптові покупці розірвали з ним господарські відносини.

Водночас, позивачем не було доведено, що саме внаслідок дій відповідача-1 відбулось зниження його ділової репутації, іміджу, престижу та довіри до його діяльності. Позивачем не надано доказів на підтвердження втрат та їх розміру, які, як стверджував позивач, виникли внаслідок бездіяльності відповідача-1 та спричинені через зниження престижу та довіри до діяльності товариства. Матеріали справи не містять доказів звернення контрагентів позивача про зобов`язання поставити товар та/або стягнення з останнього штрафних санкцій, а посилання на листи про розірвання договорів із покупцями документально не підтверджують завдання моральної шкоди у заявленому розмірі.

Таким чином, позивачем не доведено безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-1 та завданою йому шкодою у наведеному останнім розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди 100 000 000 грн. через зниження престижу та довіри до діяльності товариства не підлягають задоволенню за недоведеністю.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у справі доказів, висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 р. у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення у розмірі 11 127 489,50 грн. збитків з Державного бюджету України; в решті вимог слід відмовити за їх недоведеністю, а отже апеляційні скарги Національної поліції України, Шевченківського районного управління Головного управління МВС, України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України підлягають частковому задоволенню; оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Національної поліції України, Шевченківського районного управління Головного управління МВС, України в м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. у справі № 910/15883/14 - частково задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 р. у справі № 910/15883/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 119, кімната 523; ЄДРПОУ 34714684) 11 127 489,50 грн. збитків.

У задоволенні решти позову відмовити.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/15883/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко

Дата ухвалення рішення12.12.2019
Оприлюднено23.12.2019

Судовий реєстр по справі —910/15883/14

Постанова від 16.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 09.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 19.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 17.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 14.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 01.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 02.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

Ухвала від 15.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткаченко Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні