Постанова

від 23.12.2019 по справі 904/3275/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3275/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Мороз В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ВПК-Агро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2018 (повний текст рішення складено 30.09.2019 року, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/3275/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро", Дніпропетровська область, с. Вишневе

про стягнення 75 376,47 грн .

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" про стягнення 75 376,47 грн., з яких: 44 814,41 грн. - основний борг, 22 127,70 грн. - пеня, 1 858,87 грн. - 3% річних, 6 575,49 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна № 04/06/18 від 04.06.2018 в частині сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2018 у справі №904/3275/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" 75 311,07 грн., з яких: 44 814,41 грн. - основний борг, 22 071,30 грн. - пеня, 1 856,23 грн. - 3% річних, 6 569,13 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 919,21 грн.

В решті позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, суд зазначив, що доказів сплати орендної плати в сумі 44 814,41 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенні частково.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/3275/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство ВПК-Агро , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2018 у справі №904/3275/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, а саме те, що до договору (а.с.16-21) додається один додаток (Додаток №1 Специфікація №1 ) (а.с.22). Зміст відповідного додатку має визначений перелік елементів які передаються в оренду та інформацію про:

- вартість;

- вартість оренди за добу;

- вартість оренди за 14 календарних днів.

Скаржник зазначає, що пунктом 3.2. договору визначено те, що у випадку передачі інших елементів або додаткових елементів розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектуючих які передаються в оренду, тобто фактично з Додатку №1 до договору можна встановити те, що вартість орендної плати за добу становила 2 095,08 грн, за 14 календарних днів 29 331,06 грн.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази того, що при формування орендної плати сторони відступили від умов п. 3.1. договору підписавши Додаток №1 Специфікація №1 (а.с.22), тобто фінансові зобов`язання які з`явились у скаржника зменшились, про що свідчить перелік орендованого майна.

Судом встановлено обставини того, що позивач передав у користування майно, що підтверджується накладними 060618, 060618, 020718, 050618,120618, 060718 (а.с.23-29).

Скаржник вважає, що судом не було досліджено надані докази. Про походження відповідних документів скаржнику не відомо. Відповідні документи не підписувались скаржником. Пунктом 4.3.- 4.5. договору визначено те, що орендоване майно передається представнику скаржника після пред`явлення доручення, майно не передається особі орендаря без доручення. Тобто, позивач не мав права передати майно будь кому.

Також скаржник вважає, що судом не було досліджено та не встановлено те, що відповідно цих актів до сплати виставлено значно більше коштів аніж повинно було бути сплачено на умовах договору відповідно фактично відвантаженого орендованого майна - Специфікація №1 (Додаток №1 до договору) (а.с.22).

Скаржник зазначає, що судом не встановлено те, що підставою оплати є направлений скаржнику акт надання послуг (п. 3.8. договору).

Судом залишилось не встановлено те, що за фактично надане в оренду майно (Специфікація №1 (Додаток №1 до договору) (а.с.22), скаржник повинен був сплачувати 2 095,08 грн. за добу оренди. Враховуючи строк договору з 04.06.2018 року по 31.07.2018 року (п. 10.1. договору) орендна плата становить:

- червень 2018 року (26 діб): 2095,08 грн.*26= 54 427,08 грн.

- липень 2018 року (31 доба): 2095,08 грн. *31 - 64 947,48 грн.

Всього орендна плата становить: 119 374,56 грн.

Всього скаржником сплачено 152 572, 31 грн.

Скаржник наполягає, що судом залишилось не встановлено те, що скаржник переплатив 33 197,75 грн. (різниця між сумою нарахованої орендної плати та фактичною оплатою).

Судом залишилось невстановленим і те, що скаржник належним чином виконав умови договору сплативши у день укладення договору (04.06.2018 року) повну суму вартості оренди за період 04.06.2018 року по 31.07.2018 року (строк дії договору).

Скаржник зазначає, що позивач не повідомив суд першої інстанції про те, що сторони усно домовились про зміну умов договору в частині п. 4.1., 5.1. договору в частині того, що скаржник самостійно забирає та повертає орендоване майно (тобто власним транспортом). Відповідна сума (33 197,75 грн.) і є тою винагородою яку отримав позивач за використання власного транспорту.

Судом залишилось не встановлено те, що скаржником не порушувались строки оплати, так як акти надання послуг не направлялись в двох примірниках як передбачено п. 3.8. договору. Відповідні акти були надані скаржнику у лютому 2019 року, після того, як скаржник категорично заявив про небажання зберігати орендоване майно (яке залишалось з 01.08.2018 року на території скаржника).

Також скаржник вважає, що суд хибно дійшов до висновку про те, що скаржник має сплатити пеню та інфляційні витрати. Обставини справи вбачають те, що скаржник належним чином виконав умови договору. Підтвердження тому є факт оплати грошових коштів у повному обсязі у строк дії договору.

На думку скаржника, до сторони договору яка виконала належним чином умови договору, відповідні санкції застосовуватись не можуть.

Скаржник зазначає, що судова справа була розглянута без його участі, тобто скаржник не знав (не міг знати) про відкриття провадження та про встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву. Також зазначає, що підпис проставлений на повідомленні про вручення поштового відправлення, згідно якого скаржнику була направлена ухвала про відкриття провадження у справі не є підписом Гавриленка О.А.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись зокрема з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Мороз В.Ф. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства ВПК-Агро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2018 у справі №904/3275/19 та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2018 у справі №904/3275/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

04.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПК-Агро" (орендар) було укладено договір оренди майна № 04/06/18 (далі - Договір).

Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування будівельну опалубку (надалі - майно), асортимент, ціна та кількість якої визначені в Специфікації (Додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів (п. 1.1. договору).

Вказане в п. 1.1. договору майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт (п. 1.2. договору).

Сторони дійшли згоди у тому, що орендар не має права передати надане йому майно третім особам у піднайм (суборенду). Порушення орендарем вказаного положення дає орендодавцю підстави для розірвання договору в односторонньому порядку з правом пред`явлення вимоги про відшкодування нанесених таким порушенням матеріальних збитків (п. 1.3. договору).

Строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його чистини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі) (п. 2.1. договору).

Загальний розмір платежів за тимчасове користування майном (орендна плата) розраховується за фактичний строк перебування майна в оренді та становить, згідно Додаткам 1, 2 до договору, суму у розмірі 100 459,31 грн., у тому числі ПДВ: 16 743,22 грн. за 14 календарних діб оренди (п. 3.1. договору).

У випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових Специфікацій, які є невід`ємними частинами договору, та товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийому-передачі), без оформлення додаткових угод до цього договору. В цьому випадку розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації майна, що фактично передане, відповідно до Специфікацій та товаророзпорядчих документів (п. 3.2. договору).

Майно, що передається в орендне користування, відвантажується орендарю в спеціальній тарі. Тара передається виключно для переміщення і зберігання майна на будівельному майданчику і підлягає поверненню на склад орендодавця разом з орендним майном. На тару орендна плата не нараховується (п. 3.3. договору).

Орендна плата (п.п.3.1.,3.2.) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин. При цьому, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю шляхом передоплати орендну плату у розмірі, передбаченому п. 3.1. договору та у додаткових Специфікаціях, за 14 календарних діб оренди, протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору, або додаткових Специфікацій до нього та суму гарантійного платежу в розмірі 20 000 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 3.4. договору).

Щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники належним чином ним завіреного Акту наданих послуг по оренді майна. Орендар не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників Акту наданих послуг по оренді майна зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник Акту наданих послуг по оренді майна (п. 3.8. договору).

Орендодавець здійснює безпосереднє відвантаження майна орендарю зі свого складу, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 21А, а орендар власними силами та за власний рахунок здійснює переміщення майна у повному обсязі або в певній частині згідно власних виробничих потреб та комерційних цілей на будівельний майданчик, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, с. Вишневе (Складські приміщення) (п. 4.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 липня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підписали Додаток № 1 до договору «Специфікацію № 1 елементів опалубки» (а.с. 22).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування будівельну опалубку, що підтверджується накладними № 05 06 2018 від 05.06.2018 (а.с. 25), № 06 06 2018 від 06.06.2018 (а.с. 23), № 06 06 2018 від 06.06.2018 (а.с. 24), № 02 07 2018 від 02.07.2018 (а.с. 26).

Згідно з накладними № 12 06 2018 від 12.06.2018 (а.с. 27), № 06 07 2018 від 06.07.2018 (а.с. 28) відповідач повернув позивачу майно з оренди.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками Акту № 23-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018, вартість оренди майна (елементів опалубки) по договору у червні 2018 року склала 152 572,31 грн. з ПДВ (а.с. 29).

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками Акту № 24-07 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018, вартість оренди майна (елементів опалубки) по договору у липні 2018 року склала 44 814, 41 грн. з ПДВ (а.с. 30).

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата (п.п.3.1.,3.2.) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин.

Згідно з п. 7.1.1. договору орендар прийняв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати перерахування орендної плати за тимчасове користування майном.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач повинен був сплатити:

- орендну плату за Актом № 23-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 за користування орендованим майном у червні 2018 року у розмірі 152 572,31 грн. у строк до 09.07.2018 включно;

- орендну плату за Актом № 24-07 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018 за користування орендованим майном у липні 2018 року у розмірі 44 814,41 грн. у строк до 09.08.2018 включно.

Позивач зазначав, що відповідачем було здійснено часткову оплату:

- 04.06.2018 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. за платіжним документом № 1267, з призначенням платежу "оплата по сч.5 от 04.06.18 за оренду опалубки";

- 04.06.2018 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 100 459,31 грн. за платіжним документом № 1268, з призначенням платежу "оплата по дог. 04/06/18 от 04.06.18 за оренду опалубки";

- 21.02.2019 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 32 113, 00 грн. за платіжним документом № 2482, з призначенням платежу "оплата по дог. 04/06/18 от 04.06.18 за оренду опалубки". Всього відповідачем сплачено 152 572, 31 грн.

Таким чином, як зазначав позивач, відповідач порушив свої зобов`язання за договором оренди зі своєчасної оплати орендної плати, оскільки:

- орендну плату за користування орендованим майном у червні 2018 року сплатив у повному обсязі лише 21.02.2019;

- орендну плату за користування орендованим майном у липні 2018 року не сплатив взагалі. У зв`язку із викладеним, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44 814,41 грн.

Також позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 10.07.2018 по 17.07.2019 у розмірі 1 858,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 575,49 грн. за загальний період з липня 2018 року по червень 2019 року

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати орендної плати в сумі 44 814,41 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, про обгрунтованість та задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 44 814,41 грн.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.4. договору оренди пеня та інші санкції нараховуються за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності - три роки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що при розрахунку пені та 3% річних на заборгованість за Актом № 23-06 від 30.06.2018, позивачем не враховано приписи п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Матеріали справи свідчать, що орендну плату за користування орендованим майном у червні 2018 року відповідач сплатив у повному обсязі 21.02.2019

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, пеня та 3% річних на заборгованість з орендної плати за Актом № 23-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 за користування орендованим майном у червні 2018 року у розмірі 32 113,00 грн. повинна нараховуватись за період з 10.07.2018 по 20.02.2019, а відтак обгрунтовано визначено розмір пені 22 071,30 грн. та 3% річних у розмірі 1 856,23 грн. , які підлягають стягненню з відповідача.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 по справі №910/5625/18 сказав наступне.

«Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

…в розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця.»

Враховуючи викладене, інфляційні втрати підлягають нарахуванню:

- на заборгованість з орендної плати за Актом № 23-06 від 30.06.2018 за період з серпня 2018 року по січень 2019 року=2242,47грн., однак суд не виходить за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають нараховані позивачем 2183,68грн.;

- на заборгованість з орендної плати за Актом № 24-07 від 31.07.2018 за період з вересня 2018 року по червень 2019 року=4385,45грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом Дніпропетровської області правомірно стягнено з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 6 569,13 грн.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Посилання скаржника на те, що ухвалу суду першої інстанції від 31.07.2019 року про відкриття провадження у справі він не отримував колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвалу суду першої інстанції отримав Гавриленко 14.08.2019 року. (а.с. 38). Також безпідставним є посилання скаржника на те, що підпис проставлений на повідомленні про вручення поштового відправлення не є підписом Гавриленка О.А., оскільки за приписами ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а у даному випадку ця обставина може бути підтверджена лише експертизою.

Довід скаржника про те, що фінансові зобов`язання які з`явились у скаржника зменшились, про що свідчить перелік орендованого майна, зазначеного в додатку 1 до Договору (Специфікація 1), спростовується актами прийому-передачі, у яких зазначено вартість виконаних робіт.

Довід скаржника про те, судом не було досліджено надані накладні 060618, 060618, 020718, 050618, 120618, 060718 (а.с.23-29), а про їх походження скаржнику не відомо, а також посилання на те, що дані документи ним не підписувались відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно п. 4.6. Договору документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю, є відповідна накладна або акт прийому передачі, що підписується представниками обох сторін та вручається орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або окремій його частині. Перевірка дотримання орендодавцем умов договору щодо кількості асортименту та якості майна здійснюється орендарем в момент передачі йому майна. Підпис уповноваженої особи орендаря в товаророзпорядчих документах є необхідним і одночасно достатнім підтвердженням орендаря щодо: згоди на отримання від орендодавця майна в зазначених асортименті та кількості; підтвердження факту прийому від орендодавця майна по кількості та якості.

Відповідно до п. 5.3. Договору орендар в момент повернення повинен надати орендодавцю відповідні товаророзпорядчі документи на майно (накладна або акт прийому передачі). Орендар зобов`язується забезпечити присутність в момент повернення майна свого уповноваженого представника для підписання товаророзпорядчої та іншої (калькуляції з ремонту тощо) документації.

Так, накладні про передачу та повернення орендованого майна № 060618, 060618, 020718, 050618, 120618, 060718, які наявні в матеріалах справи містять підписи обох сторін, що зважаючи на п. 4.6., 5.3., договору є належними документом що засвідчують факт та обсяг передачі та повернення орендованого майна. Також зазначені накладні підтверджують той факт, що позивачем було передано відповідачу більшу кількість майна ніж зазначено в Додатку № 1 (Специфікація №1) до Договору.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржником не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами (накладними чи актами прийому - передачі), що він отримав від позивача меншу кількість майна ніж заявлену позивачем.

Крім того, п.3.2. Договору визначено, що у випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій, які є невід`ємними частинами Договору та товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийму-передачі), без оформлення Додаткових угод до цього Договору. В цьому випадку розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації майна, що фактично передане, відповідно до специфікацій та товаророзпорядчих документів. На порушення цих вимог у справі відсутні додаткові специфікації.

Довід скаржника про те, що судом залишилось не встановлено те, що скаржник переплатив 33 197,75 грн. (різниця між сумою нарахованої орендної плати та фактичною оплатою) спростовується пунктом 3.4 договору де зазначено, що орендна плата (п.п.3.1.,3.2.) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин. При цьому, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю шляхом передоплати орендну плату у розмірі, передбаченому п. 3.1. договору та у додаткових Специфікаціях, за 14 календарних діб оренди, протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору, або додаткових Специфікацій до нього та суму гарантійного платежу в розмірі 20 000 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 3.4. договору).

Відповідно до п.3.8 договору, щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники належним чином ним завіреного акту наданих послуг по оренді майна. Орендар не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників акту наданих послуг по оренді майна зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник акту наданих послуг по оренді майна.

Таким чином, відповідно до п. 3.4. договору відповідач повинен був сплатити:

- орендну плату за Актом № 23-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2018 за користування орендованим майном у червні 2018 року у розмірі 152 572,31 грн. у строк до 09.07.2018 включно;

- орендну плату за Актом № 24-07 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2018 за користування орендованим майном у липні 2018 року у розмірі 44 814,41 грн. у строк до 09.08.2018 включно.

Але, як встановлено колегією суддів скаржником було сплачено часткову оплату:

- 04.06.2018 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. за платіжним документом № 1267, з призначенням платежу "оплата по сч.5 от 04.06.18 за оренду опалубки";

- 04.06.2018 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 100 459,31 грн. за платіжним документом № 1268, з призначенням платежу "оплата по дог. 04/06/18 от 04.06.18 за оренду опалубки";

- 21.02.2019 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 32 113, 00 грн. за платіжним документом № 2482, з призначенням платежу "оплата по дог. 04/06/18 от 04.06.18 за оренду опалубки". Всього відповідачем сплачено 152 572, 31 грн.

Отже, відповідно до умов договору накладні підтверджують передачу майна, а акт наданих послуг по оренді майна - факт знаходження майна у користуванні орендаря та суму орендної плати за користування орендованим майном.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника про те, що сторони усно домовилися про зміну умов договору в частині п.4.1., 5.1. Договору в частині того, що відповідач самостійно забирає та повертає орендоване майно, а сума 33 197, 75 грн. є винагородою яку позивач отримав за використання власного транспорту, оскільки п. 10.8. Договору оренди майна встановлено, що будь-які зміни і доповнення до умов договору будуть мати юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та за взаємною згодою, із відповідними підписами уповноважених представників та відбитком печатки.

Факт підписання відповідачем акту №23-06 за червень 2018 року -30.06.2018, акту №24-07 за липень 2018 року - 31.07.2018 року спростовують доводи скаржника про те, що ці акти були ним отримані у лютому 2019 року, а тому строк оплати встановлений п 3.4. Договору оренди майна 319/09/18 від 19.09.2018 не порушувався. Дані обставини також підтверджують правомірний висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат.

Таким чином, договір оренди майна №04/06/18 від 04.06.2018 року, накладні, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) по договору оренди майна, підписані відповідачем, часткові розрахунки відповідача підтверджують у сукупності прийняття у користування та користування відповідачем орендованим майном, а відтак і наявність у відповідача в силу договору обов`язку сплатити орендну плату.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/3275/19 винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ВПК-Агро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/3275/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 у справі №904/3275/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді В.Ф. Мороз

Ю.Б. Парусніков