Постанова

від 12.12.2019 по справі 922/1968/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа № 922/1968/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестейт" (вх.№3074Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №922/1968/19 (суддя Смірнова О.В, повний текст складено 16.09.2019 у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестейт", м.Мерефа Харківської області,

за участі третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1 , м.Харків, 2. ОСОБА_2 , м.Південне Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківжитло", м.Харків,

про внесення змін до договорів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрестейт", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківжитло", в якому просило внести зміни до договору на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями № 21/1 від 12.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, викладеній в позовній заяві; внести зміни до договору на пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями №20/1 від 12.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткову угоду до вказаного договору у редакції, викладеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №922/1968/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що положення частини 4 ст.188 Господарського кодексу України щодо права заінтересованої особи передати спір на вирішення суду, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, не означають, що суд має право визнати договір укладеним без передбаченого договором або законом обов`язку іншої сторони на укладення такого договору. Суд зазначив, що свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства, і ніхто не може бути зобов`язаний укласти договір без законодавчо встановлених підстав для цього. У даному випадку ані законом, ані умовами договорів не передбачено обов`язку відповідача укласти спірні додаткові угоди. Виконання третіми особами закріпленого у пункті 6.11 договорів порядку передачі прав та обов`язків іншій особі також не може свідчити про виникнення у відповідача обов`язку підписати спірні додаткові угоди. За таких підстав, вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з ненаданням доказів у підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови частини 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №922/1968/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Внести зміни до договору на пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями №21/1 від 12.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, викладеній у прохальній частині апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме: ст.16, частину 2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, а також при невідповідності висновків, викладених у рішення місцевого господарського суду обставинам справи. Заявник вважає, що ТОВ Харківжитло чинить перепони громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у їх бажанні хоч якось компенсувати ту шкоду, що завдана неправомірним невиконанням договорів з боку ТОВ Харківжитло у період з вересня 2010 (остаточний строк, коли за договорами відповідач повинен був збудувати будинок та передати приміщення), а позивачу чинить перепони в набутті прав пайщика за договорами №20/1 та №21/1. Позивач вважає, що відповідач - ТОВ Харківжитло , не виконавши свій обов`язок збудувати будинок до вересня 2010 та передати пайщикам приміщення, порушило істотні умови договору. У свою чергу, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання за договорами громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені результатів, на які розраховували при укладенні договору, протягом 9 років не отримали комерційної нерухомості, загальною площею 204,8 кв.м. Позивач вважає, що у даній ситуації наявні підстави для застосування частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України, а обраний ним спосіб захисту не суперечить закону та відповідає інтересам громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та найбільш ефективно захистить порушені права позивача. Посилається на рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002, в якому зазначено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист . Позивач зазначає, що судова практика підтверджує як невід`ємне право сторони на звернення до суду з позовом про визнання договору (додаткової угоди) укладеним, так і підсудність даних спорів судам.

До апеляційної скарги заявником надано копії договорів купівлі-продажу майнових прав та обов`язків від 21.02.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестейт" на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №922/1968/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 14.11.2019 о 12:15 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 01.11.2019 для подання заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

06.12.2019 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення (11542) щодо правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №922/2743/18, а також про спори між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ Харківжитло , які розглядалися у судах цивільної юрисдикції, предметами яких були спірні договори пайової участі.

У судовому засіданні 14.11.2019 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, відзивів на апеляційну скаргу не надали, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розпочавши розгляд справи по суті, з урахуванням того, що спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.12.2019, про що учасники справи були повідомлені ухвалою суду.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Звертаючись до господарського суду з позовом про внесення зміни до договорів на пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями №20/1 та №21/1 від 12.01.2006 шляхом визнання укладеною додаткових угод до вказаних договорів, позивач - ТОВ Укрестейт визначив відповідачем ТОВ Харківжитло , третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадян: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що відповідач протягом 2006-2008 років здійснював будівництво будинку №144 АДРЕСА_1 . Проте з кінця 2008 року припинило будівництво. У визначений договорами строк, у вересні 2010 року, відповідач не завершив будівництво, не здав об`єкт в експлуатацію і не передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщення в натурі. Будь-яких повідомлень щодо причин зупинення будівництва, термінів такого зупинення, інформації про нову дату закінчення будівництва та передачі нежитлових приміщень на адресу громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не направлялось. На даний час будівництво не завершено. Зупинка будівництва стала підставою зупинення оплати за договором з боку ОСОБА_1 . Позивач вважає, що права ТОВ Укрестейт та громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені відповідачем, оскільки останній не підписав додаткові угоди до договорів про передачу прав та обов`язків пайщика від зазначених громадян до ТОВ Укрестейт , що перешкоджає позивачу отриманню та реалізації позивачем майнових прав за договором про пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями №20/1, №21/1 від 12.06.2006 та порушує пункт 6.11 договорів.

З матеріалів справи убачається, що 12.01.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ "Харківжитло" укладено договір №21/1 на пайову участь в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (далі - договір-1; а.с.14-20, том 1).

За умовами договору-1 Брунь О.М. направляє власні грошові кошти на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 144, у порядку пайової участі, і доручає відповідачу сформувати частку ОСОБА_1 у загальному майні пайщиків та забезпечити будівництво будинку.

Відповідно до умов договору-1 та додатків до нього, відповідач зобов`язався в строк до вересня 2010 року, збудувати будинок, за адресою: м.Харків, Полтавський шлях, 144, ввести його в експлуатацію, та передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі 1/2 частину нежитлового приміщення у будинку, відповідно до додатку №2 до договору, загальною площею 204,8 кв.м.

Сума договору складає 440953,38 грн, що є еквівалентом 87317,5 дол. США.

Відповідно до пункту 6.11 договору-1 пайщик має право передати свої права та обов`язки іншій особі.

Передача прав та обов`язків за договором-1 повинна відбуватися за умови додержання наступних вимог:

- письмового звернення пайщика до ТОВ "Харківжитло" з повідомленням про передачу своїх прав та обов`язків іншій особі;

- сплати протягом трьох днів пайщиком на рахунок ТОВ Харківжитло додаткових коштів у відповідності до пункту 4.4 цього договору (зокрема, у розмірі 0,5% від суми договору;

- укладання між пайщиком, третьою особою (новим пайщиком) та ТОВ Харківжитло трьохсторонньої додаткової угоди до цього договору про заміну сторони у зобов`язанні, на підставі якого попередній пайщик передає свої права та обов`язки за цим договором новому пайщику;

- пайщик у момент підписання тристоронньої додаткової угоди до договору про заміну сторін у зобов`язанні передає свій екземпляр дійсного договору новому пайщику (а.с.14-20, том 1).

Договір №20/1, укладений 12.01.2006 між ОСОБА_2 та ТОВ "Харківжитло", на пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями має положення аналогічного змісту (далі - договір-2; а.с.27-33, том 1).

Відкриваючи провадження у даній справі, господарський суд в ухвалі від 08.07.2019 залучив фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (а.с.58-59, том 1).

Тобто, відповідно до викладених вище обставин, які підтверджуються матеріалами справи, правочини, на підставі яких ТОВ "Укрестейт" заявлено позовні вимоги у даній господарській справі №922/1968/19 (договір №20/1, 21/1 від 12.01.2006 про пайову участь у будівництві житлового будинку) укладалися між громадянами та ТОВ Харківжитло .

Матеріали справи свідчать, що спірні договори були предметом розгляду у цивільних справах №642/3001/17, №642/3671/17, за якими приймалися судові рішення Ленінським районним судом м.Харківа та Апеляційним судом Харківської області (152-166, том 1).

Як встановлено вище, сторонами правочинів, на підставі яких заявлено позовні вимоги у даній справі, є, зокрема, громадяни, фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів передачі їх прав за спірними договорами про пайову участь та набуття цих прав ТОВ Укрестейт до суду першої інстанції не було надано.

Договори купівлі-продажу майнових прав та обов`язків від 21.02.2019, на підставі яких, як стверджує позивач, до нього перейшли права та обов`язки громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договорами про пайову участь, не були предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції, а тому не беруться до уваги колегією суддів апеляційної інстанції у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що відповідне може бути підставою для висновку про зміну підвідомчості даного спору, з огляду на таке.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття проводження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

За приписами пункту 1 частини 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору, помилково розглянув справу по суті, зокрема, позовні вимоги про внесення змін до договорів пайової участі у будівництві житлового будинку, сторонами яких є фізичні особи, які не є підприємцями.

Частиною 1 пункту 4 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з пунктами 1, 2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20.23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику апеляційної скарги, що оскарження договорів (виконання, внесення змін та розірвання), в яких стороною є фізична особа, здійснюється за правилами цивільного судочинства згідно з частиною 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.231, 269, 270, 275, пунктами 1, 2 ст.278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрестейт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2019 у справі №922/1968/19 скасувати.

Провадження у справі №922/1968/19 закрити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова