Рішення

від 11.12.2019 по справі 910/8620/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/8620/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Осокор плюс

(м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 03360911)

до 1. Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36)

та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП"

(02081, м.Київ, вул. Дніпровська набережна, 17-Ж)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Осокор" 02 липня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №121/6777 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва" є незаконним, та таким, що суперечить положенням статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 08.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8620/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 31.07.2019 року.

24.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року судом повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 31.07.2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці та підготовче судове засідання призначено на 11.09.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 року судом повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 11.09.2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному та підготовче судове засідання призначено на 02.10.2019 року.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду від 02.10.2019 №05-23/2426, в зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8620/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 справу №910/8620/19 02.10.2019 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 суддею Лиськовим М.О. прийнято справу № 910/8620/19 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.10.2019.

В судове засідання 30.10.2019 з`явились представник позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

30.10.2019 протокольною ухвалою суду, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-2 про повернення позовної заяви та відклав підготовче засідання на 20.11.2019.

19.11.2019 від позивача до суду надійшла заява про заміну сторони правонаступником. В обґрунтування необхідності заміни сторони правонаступником позивач зазначає, що у зв`язку із припиненням Приватного акціонерного товариства Осокор шляхом реорганізації (перетворення) правонаступником усіх прав та обов`язків останнього стало Товариство з обмеженою відповідальністю Осокор плюс (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 03360911).

20.11.2019 в судове засідання з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

В судовому засіданні судом розглянуто клопотання позивача про заміну сторони правонаступником, заслухано думку сторін.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною першою та другою статті 108 Цивільного кодексу України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Ухвалою суду від 20.11.2019, що занесена до протоколу судового засідання судом ухвалено задовольнити заяву позивача про заміну сторони правонаступником, здійснено заміну у справі №910/8620/19 Позивача Приватного акціонерного товариства Осокор (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 03360911) його процесуальним правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Осокор плюс (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 03360911,. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.12.2019.

Під час судового засідання, призначеного на 11.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 11.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство Осокор (далі - ПрАТ Осокор /Позивач) на підставі Договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.04.2009 р. №90-5-00019 укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством Осокор , який зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею та на підставі Договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.09.2016 р. (далі - Договір оренди) укладеного між Київською міською радою (далі - Київрада/Відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством Осокор (найменування якого згодом було змінено на Приватне акціонерне товариство Осокор ) (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною) є користувачем земельної ділянки площею 6,7364 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001, яка розташована на вулиці Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі міста Києва, з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази.

Відповідно до пункту 1 Договору оренди договір укладено на 49 років - з 21.04.1997 року дати реєстрації Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) Київським міським управлінням земельних ресурсів по 21.04.2046 року.

Позивач стверджує, що він є добросовісним користувачем орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 та завжди вчасно сплачував орендну плату за її користування, що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки ПрАТ Осокор №19/06/2019-1 від 19.06.2019 р. та відповідними платіжними дорученнями.

07.02.2019 р. Київською міською радою прийнято рішення №121/6777 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ ГРУП для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва (далі - рішення).

Відповідно до вищезазначеного рішення, Київська міська рада вирішила:

- Передати Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ ГРУП , за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074. витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000684582017) для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-ж у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2018 № 130349187) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02, заява ДЦ № 50061-003353459-031-03 від 01.11.2018, справа А-25876) (пункт 1 рішення).

- Припинити Публічному акціонерному товариству Осокор право користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки товариством з обмеженою відповідальністю АБВ ГРУП (пункт 3 рішення).

- Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.04.97 № 90-5-00019 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Осокор , в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 0.2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074). сформованою в результаті поділу земельної ділянки площею 6.7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) (пункт 4 рішення).

Позивач вважає таке рішення Київської міської ради незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 рішення, підставою передачі Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ ГРУП (далі - ТОВ АБВ ГРУП /Відповідач-2) в оренду земельну ділянку площею 0,2458 га для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-ж у Дарницькому районі м. Києва є набуття ТОВ АБВ ГРУП права власності на майно.

Так, згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, таким майном є нежила будівля цеху №4 (літера Ь ), загальною площею 537,7 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 17-Ж, власником якої з 14.06.2017 р. на підставі Акту приймання-передачі майна є ТОВ АБВ ГРУП .

Позивач вказує, що Будівля цеху №4 (літера Б ), загальною площею 537,7 кв.м., була розташована на земельній ділянці площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) з якої в результаті поділу було сформовано земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074), що також розташована на вулиці Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі міста Києва.

За твердженням позивача, при прийнятті спірного рішення Відповідач-1 не врахував те, що вищевказана будівля площа якої становить лише 537,7 кв.м., розташована безпосередньо на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001), яка на підставі Договору оренди земельної ділянки від 21.04.1997 р. №90-5-00019 знаходиться у користуванні ПрАТ Осокор до 21.04.2046 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Київська міська рада при прийнятті рішення не врахувала, вимоги встановлені статтею 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), та в порушення вказаної норми безпідставно передала ТОВ АБВ ГРУП в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) яка в п`ять разів перевищує площу самої будівлі.

Окрім цього, як зазначає позивач, Відповідач-1 у спірному рішенні не надав належного обґрунтування та не вказав підстави з яких необхідно було передати Відповідачу-2 у користування земельну ділянку саме площею 0,2458 га.

Звертаючись до суду із позовом, позивач також, не погоджується з рішенням Відповідача-1 щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.04.97 N 90-5-00019 (зі змінами), укладеного між Відповідачем-1 та Позивачем, в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074), сформованою в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001).

Наведене пояснюється тим, що земельна ділянка площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) яка вищезазначеним рішенням Київради була передана ТОВ АБВ ГРУП , сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) без згоди та відома Позивача. Про формування земельної ділянки площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001), Позивач дізнався лише після ознайомлення зі спірним рішенням Відповідача-1.

Пунктом 11.3 Договору оренди передбачено підстави його припинення. Такими підставами загалом є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу Земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження Земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника Земельних ділянок та Орендаря; ліквідації юридичної особи - Орендаря; набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою Земельних ділянок.

Позивач не заперечує, що пунктом 11.3 Договору оренди дійсно передбачено його припинення, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, яке розташоване на орендованій іншою особою земельній ділянці, проте, на його думку, таке припинення користування земельною ділянкою повинно відповідати положенню статті 377 ЦК України, та припинятися лише в тій частині площі яку займає об`єкт нерухомості, в іншому випадку таке припинення оренди земельної ділянки у площі значно більшої ніж площа самого об`єкту нерухомості є грубим порушенням прав Орендаря та як наслідок порушення Орендодавцем своїх обов`язків у тому числі пункту 8.2. Договору оренди, яким передбачено, що орендодавець зобов`язаний, не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Земельними ділянками.

Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної ТОВ АБВ ГРУП будівлі, зокрема 0,2458 га, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. ст. 134,135 ЗК України, однак, за твердженням позивача, така процедура не проводилася.

Однак, суд приходить до висновку, що вказані твердження позивача є юридично неспроможними та таким, що спростовуються наступним.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз`яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів ).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №121/6777 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ ГРУП незаконним та його скасування повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 вказує, що механізм оформлення земельних ділянок в м. Києві регламентовано, зокрема, Земельним кодексом України, рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві яким затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві а також Регламентом Київради, що затверджений рішенням Київради від 07.07.2016 №579/579.

Так, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною третьою вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Твердження Позивача, що при прийнятті спірного рішення Київська міська рада не врахувала та порушила положення cт. 377 Цивільного кодексу України є помилковими та юридично не спроможними, адже вказана норма не регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування, а рішення Київради від 07.02.2019 №121/6777 прийнято в порядку cт. cт. 9, 83, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України Про оренду землі .

Ст. 120 Земельного Кодексу України визначено, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 знаходиться окремий об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера Ь ) площею 537,7 кв.м., який належить ТОВ АБВ ГРУП відповідно і до ТОВ АБВ ГРУП переходить право користування земельною ділянкою площею 0,2458 та для розміщення та обслуговування майна.

Щодо посилання Позивача на те, що площа земельної ділянки, яка передана ТОВ АБВ ГРУП в 5 разів більша за площу нерухомого майна не кореспондується з вимогами Закону, адже жодним нормативним актом, що регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування не визначено співвідношення площі майна та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Твердження Позивача що земельна ділянка площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 була поділена, та сформована нова земельна площею 0,2458 га з кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 без його згоди та відома і передана оспорюваний рішенням ТОВ АБВ ГРУП не відповідає дійсності, що підтверджується наступним:

Позивач 21.12.2016 із клопотанням звернувся до Київської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером

Заявою від 16.12.2015 №2261 яка була посвідчена приватним нотаріусом Іванчик І.І. Позивач надав Київській міській раді згоду на поділ зазначеної земельної ділянки на п`ять окремих ділянок згідно площ, які будуть встановлені технічною документацією.

Так, 06.04.2017 року Київська міська рада Рішенням № 172/2394 надала згоду Позивачу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ПАТ Осокор у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівський, 7-Г площею 6,734 га.

Таким чином наведене підтверджує, що Позивач на виконання вимог Земельного кодексу України, за власною ініціативою звернувся до Відповідача-1 за дозволом про розробку документації із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 і отримав дозвіл у встановленому законом порядку.

Отже, вказане вище спростовує доводи Позивача стосовно безпідставності поділу земельної ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 та підтверджує, що сам Позивач за власного ініціативою звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 і отримав дозвіл у встановленому законом порядку.

17.06.2017 року, на підставі зазначеного Рішення КМР № 172/2394, Позивач затвердив Технічне завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,734- га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 (Копія Технічного завдання- Додаток №4). У п. З Технічного завдання Позивач затвердив утворення шляхом поділу 5 земельних ділянок площею: 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га , 6,3302 га та 0,2458 га. П. 7 Технічного завдання Позивач визначив що кінцевим результатом робіт є утворення земельних ділянок в натурі та реєстрація їх в Державному земельному кадастрі.

Після розробки технічної документації, 26.06.2017 Позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) за погодженням вказаної документації щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 ПАТ Осокор для обслуговування та експлуатації виробничо-технічної бази на 5 земельних ділянок площами 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га , 6,3302 га та 0,2458 га на вул. Здолбунівський, 7-Г у Дарницькому районі м. Києва.

У наданій на погодження Позивачем технічній документації стор. 5 пояснювальної записки визначена підстава для оформлення у користування Відповідачем-2 земельної ділянки, а саме зазначено що на ділянці знаходиться окремий об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера Ь ) площею 537,7 кв. м., який належить Відповідачу -2 згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2017 року індексний номер 89806094 тому земельну ділянку площею 0,2458 виділено в окрему з метою подальшого її оформлення у користування власником майна.

16.08.2017 року Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська адміністрація) в особі Департаменту земельних ресурсів погодив розроблену Технічну документацію із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 ПАТ "Осокор" для обслуговування та експлуатації виробничо-технічної бази на 5 земельних ділянок площами 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га, 6,3302 га та 0,2458 га. На вул. Здолбунівський, 7-Г у Дарницькому районі м. Києва.

Викладене вище підтверджує, що за ініціативою Позивача шляхом поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівський, 7-Г була сформована нова земельна ділянка площею 0,2458 для розміщення і обслуговування об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера Ь ] площею 537,7 кв. м., який належить Відповідачу -2, та були визначені і закріплені межі, утвореної шляхом поділу земельної ділянки.

Після чого у Державному земельному кадастрі була зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 земельна ділянка площею 0,2458 га комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Із відзиву Відповідач-2 вбачається, що останній не звертався до Позивача або інших осіб з метою визначення розміру земельної ділянки. Позивач за власною ініціативою розробив Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівський, 7-Г, в якій визначив підстави надання земельної ділянки її межі, розмір земельної ділянки який необхідне для розміщення, та обслуговування нерухомого майна Відповідача-2 і самостійно узгодив це з Відповідачем-1.

Враховуючи наведене твердження Позивача, що формування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 площею 0,2458 га шляхом поділу земельної ділянки 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 відбувалося без його згоди та відома про що Позивачу нібито стало відомо лише після ознайомлення з Рішенням Київської міської ради 121/6777 від 07/02/2019 p., та заяви про те що Позивач вважає площею земельної ділянки яка була передана Відповідачу -2 не обґрунтованою не відповідають фактичним обставинам справи є неприйнятними і спростовуються діями Позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Київської міської ради прийняте у спосіб та у цілковитій відповідності до вимог чинного законодавства.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Осокор плюс до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" про визнання незаконним та скасування рішення.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Осокор плюс відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 21.12.2019.

Суддя М.О. Лиськов