Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/8620/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/8620/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 26.02.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.12.2019 (повний текст складено 21.12.2019)

у справі №910/8620/19 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс"

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Осокор" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутності права.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №121/6777 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва" є незаконним, та таким, що суперечить положенням статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 121/677 "Про передачу земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-ж у Дарницькому районі міста Києва".

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" права користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) на вулиці Здолбунівська,7-Г, у Дарницькому районі міста Києва.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що Київська міська рада без отримання згоди від орендаря, з порушенням вимог законодавства, прийняла рішення №121/6777 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ Груп для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної баз на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва яким вирішили припинити позивачу право користування земельною ділянкою площею 0,2458 га.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19. Призначено справу до розгляду на 26.02.2020.

21.02.2020 від відповідача-2 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зазначаючи при цьому, що заявою від 16.12.2015 №2261, яка була посвідчена приватним нотаріусом Іванчик І.І., скаржник сам надав Київській міській раді згоду на поділ зазначеної земельної ділянки на п`ять окремих ділянок згідно площ, які будуть встановлені технічною документацією. Після розробки технічної документації, 26.06.2017 скаржник звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) за погодженням вказаної документації щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 ПАТ Осокор для обслуговування та експлуатації виробничо-технічної бази на 5 земельних ділянок площами 0021 га, 0,0307 га, 0,1082 га, 6,3302 га та 0,2458 га на вул. Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі м. Києва.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник відповідача-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 26.02.2020 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 26.02.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-1 та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, Приватне акціонерне товариство "Осокор" (далі - ПрАТ "Осокор"/Позивач) на підставі Договору на право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.04.2009 р. №90-5-00019 укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Осокор", який зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею та на підставі Договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.09.2016 (далі - Договір оренди) укладеного між Київською міською радою (далі - Київрада/Відповідач-1) та Публічним акціонерним товариством "Осокор" (найменування якого згодом було змінено на Приватне акціонерне товариство "Осокор") (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною) є користувачем земельної ділянки площею 6,7364 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001, яка розташована на вулиці Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі міста Києва, з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази.

Відповідно до пункту 1 Договору оренди договір укладено на 49 років - з 21.04.1997 дати реєстрації Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) Київським міським управлінням земельних ресурсів по 21.04.2046.

Позивач стверджує, що він є добросовісним користувачем орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 та завжди вчасно сплачував орендну плату за її користування, що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки ПрАТ "Осокор" №19/06/2019-1 від 19.06.2019 та відповідними платіжними дорученнями.

07.02.2019 Київською міською радою прийнято рішення №121/6777 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва" (далі - рішення).

Відповідно до вищезазначеного рішення, Київська міська рада вирішила:

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074. витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000684582017) для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-ж у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2018 № 130349187) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 11.02, заява ДЦ № 50061-003353459-031-03 від 01.11.2018, справа А-25876) (пункт 1 рішення).

- припинити Публічному акціонерному товариству "Осокор" право користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки товариством з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" (пункт 3 рішення).

- внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.04.97 № 90-5-00019 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Осокор", в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074). сформованою в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) (пункт 4 рішення).

Позивач вважає таке рішення Київської міської ради незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 рішення, підставою передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" (далі - ТОВ "АБВ ГРУП"/Відповідач-2) в оренду земельну ділянку площею 0,2458 га для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної бази на Дніпровській набережній, 17-ж у Дарницькому районі м. Києва є набуття ТОВ "АБВ ГРУП" права власності на майно.

Так, згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, таким майном є нежила будівля цеху №4 (літера "Ь"), загальною площею 537,7 кв. м., яка знаходиться за адресою м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 17-Ж, власником якої з 14.06.2017 на підставі Акту приймання-передачі майна є ТОВ "АБВ ГРУП".

Позивач вказує, що Будівля цеху №4 (літера "Б"), загальною площею 537,7 кв. м., була розташована на земельній ділянці площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) з якої в результаті поділу було сформовано земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074), що також розташована на вулиці Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі міста Києва.

За твердженням позивача, при прийнятті спірного рішення відповідач-1 не врахував те, що вищевказана будівля площа якої становить лише 537,7 кв.м., розташована безпосередньо на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001), яка на підставі Договору оренди земельної ділянки від 21.04.1997 №90-5-00019 знаходиться у користуванні ПрАТ "Осокор" до 21.04.2046.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Київська міська рада при прийнятті рішення не врахувала, вимоги встановлені статтею 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), та в порушення вказаної норми безпідставно передала ТОВ "АБВ ГРУП" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) яка в п`ять разів перевищує площу самої будівлі.

Окрім цього, як зазначає позивач, відповідач-1 у спірному рішенні не надав належного обґрунтування та не вказав підстави з яких необхідно було передати відповідачу-2 у користування земельну ділянку саме площею 0,2458 га.

Звертаючись до суду із позовом, позивач також, не погоджується з рішенням відповідача-1 щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.04.97 N 90-5-00019 (зі змінами), укладеного між відповідачем-1 та позивачем, в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074), сформованою в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001).

Наведене пояснюється тим, що земельна ділянка площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) яка вищезазначеним рішенням Київради була передана ТОВ "АБВ ГРУП", сформована в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001) без згоди та відома Позивача. Про формування земельної ділянки площею 0,2458 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0074) в результаті поділу земельної ділянки площею 6,7364 га (кадастровий номер 8000000000:90:145:0001), позивач дізнався лише після ознайомлення зі спірним рішенням відповідача-1.

Пунктом 11.3 Договору оренди передбачено підстави його припинення. Такими підставами загалом є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу Земельних ділянок для суспільних потреб та примусового відчуження Земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника Земельних ділянок та Орендаря; ліквідації юридичної особи - Орендаря; набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою Земельних ділянок.

Позивач не заперечує, що пунктом 11.3 Договору оренди дійсно передбачено його припинення, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, яке розташоване на орендованій іншою особою земельній ділянці, проте, на його думку, таке припинення користування земельною ділянкою повинно відповідати положенню статті 377 ЦК України, та припинятися лише в тій частині площі яку займає об`єкт нерухомості, в іншому випадку таке припинення оренди земельної ділянки у площі значно більшої ніж площа самого об`єкту нерухомості є грубим порушенням прав Орендаря та як наслідок порушення Орендодавцем своїх обов`язків у тому числі пункту 8.2. Договору оренди, яким передбачено, що орендодавець зобов`язаний, не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Земельними ділянками.

Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної ТОВ "АБВ ГРУП" будівлі, зокрема 0,2458 га, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. ст. 134,135 ЗК України, однак, за твердженням позивача, така процедура не проводилася.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що за ініціативою позивача шляхом поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівській, 7-Г була сформована нова земельна ділянка площею 0,2458 для розміщення і обслуговування об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера" Ь"] площею 537,7 кв. м., який належить Відповідачу -2, та були визначені і закріплені межі, утвореної шляхом поділу земельної ділянки.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз`яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради від 07.02.2019 №121/6777 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "АБВ ГРУП" незаконним та його скасування повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Колегією суддів встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 знаходиться окремий об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера "Ь") площею 537,7 кв.м., який належить ТОВ "АБВ ГРУП" відповідно і до ТОВ "АБВ ГРУП" переходить право користування земельною ділянкою площею 0,2458 та для розміщення та обслуговування майна.

Щодо посилання скаржника на те, що площа земельної ділянки, яка передана ТОВ "АБВ ГРУП" в 5 разів більша за площу нерухомого майна не кореспондується з вимогами Закону, адже жодним нормативним актом, що регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування не визначено співвідношення площі майна та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Щодо твердження скаржника що земельна ділянка площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 була поділена, та сформована нова земельна площею 0,2458 га з кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 без його згоди та відома і передана оспорюваний рішенням ТОВ "АБВ ГРУП", судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, скаржник 21.12.2016 із клопотанням звернувся до Київської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером

Заявою від 16.12.2015 №2261 яка була посвідчена приватним нотаріусом Іванчик І.І. скаржник надав Київській міській раді згоду на поділ зазначеної земельної ділянки на п`ять окремих ділянок згідно площ, які будуть встановлені технічною документацією.

Так, 06.04.2017 Київська міська рада Рішенням № 172/2394 надала згоду скаржнику на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ПАТ "Осокор" у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівський, 7-Г площею 6,734 га.

Таким чином судова колегія дійшла до переконання, що скаржник на виконання вимог Земельного кодексу України, за власною ініціативою звернувся до відповідача-1 за дозволом про розробку документації із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 і отримав дозвіл у встановленому законом порядку.

Отже, вказане вище спростовує доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності поділу земельної ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 та підтверджує, що сам скаржник за власною ініціативою звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 і отримав дозвіл у встановленому законом порядку.

17.06.2017, на підставі зазначеного Рішення КМР № 172/2394, скаржник затвердив Технічне завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,734- га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 (Копія Технічного завдання- Додаток №4). У п. З Технічного завдання Позивач затвердив утворення шляхом поділу 5 земельних ділянок площею: 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га , 6,3302 га та 0,2458 га. Пунктом 7 Технічного завдання скаржник визначив що кінцевим результатом робіт є утворення земельних ділянок в натурі та реєстрація їх в Державному земельному кадастрі.

Після розробки технічної документації, 26.06.2017 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) за погодженням вказаної документації щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 ПАТ "Осокор" для обслуговування та експлуатації виробничо-технічної бази на 5 земельних ділянок площами 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га , 6,3302 га та 0,2458 га на вул. Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі м. Києва.

У наданій на погодження позивачем технічній документації стор. 5 пояснювальної записки визначена підстава для оформлення у користування відповідачем-2 земельної ділянки, а саме зазначено що на ділянці знаходиться окремий об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера" Ь") площею 537,7 кв. м., який належить Відповідачу -2 згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2017 року індексний номер 89806094 тому земельну ділянку площею 0,2458 виділено в окрему з метою подальшого її оформлення у користування власником майна.

16.08.2017 Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська адміністрація) в особі Департаменту земельних ресурсів погодив розроблену Технічну документацію із землеустрою щодо поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 ПАТ "Осокор" для обслуговування та експлуатації виробничо-технічної бази на 5 земельних ділянок площами 0.021 га, 0,0307 га, 0.1082 га, 6,3302 га та 0,2458 га. На вул. Здолбунівській, 7-Г у Дарницькому районі м . Києва.

Викладене вище підтверджує, що за ініціативою скаржника шляхом поділу ділянки площею 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівській, 7-Г була сформована нова земельна ділянка площею 0,2458 га для розміщення і обслуговування об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля цеху №4 (літера" Ь") площею 537,7 кв. м., який належить відповідачу - 2, та були визначені і закріплені межі, утвореної шляхом поділу земельної ділянки.

Після чого у Державному земельному кадастрі була зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 земельна ділянка площею 0,2458 га комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 не звертався до позивача або інших осіб з метою визначення розміру земельної ділянки. Позивач за власною ініціативою розробив Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у Дарницькому районі міста Києва на вулиці Здолбунівській, 7-Г, в якій визначив підстави надання земельної ділянки її межі, розмір земельної ділянки який необхідне для розміщення, та обслуговування нерухомого майна відповідача-2 і самостійно узгодив це з відповідачем-1.

Враховуючи вищенаведене, твердження скаржника, що формування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:145:0074 площею 0,2458 га шляхом поділу земельної ділянки 6,734 га, з кадастровим номером 8000000000:90:145:0001 відбувалося без його згоди та відома про що скаржнику, нібито, стало відомо лише після ознайомлення з Рішенням Київської міської ради 121/6777 від 07/02/2019 та заяви про те що позивач вважає площею земельної ділянки яка була передана відповідачу-2 не обґрунтованою не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються діями самого скаржника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла до переконання, що оспорюване рішення Київської міської ради прийняте у спосіб та у цілковитій відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним рішення Київської міської ради №121/6777 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю АБВ Груп для експлуатації та обслуговування виробничо-технічної баз на Дніпровській набережній, 17-Ж у Дарницькому районі м. Києва , колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про визнання відсутнім у відповідача-2 права користування земельною ділянкою площею 0,2458 га.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Осокор плюс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/8620/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/8620/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 03.03.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала