Ухвала

від 23.12.2019 по справі 910/15639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/15639/19

Суддя Бондаренко Г.П., розглянувши

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР"

Про забезпечення позову

У справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 12, офіс 213; ідентифікаційний код: 41562963)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 38, офіс 203/2; ідентифікаційний код: 41348400)

Про стягнення заборгованості , інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 226 310, 69 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості , інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 226 310 (двісті двадцять шість тисяч триста десять) грн 69 коп.

Зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0025 від 11.03.2018. згідно пункту 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.03.2019. згідно пункту 7.1 договору позичальник має право повернути достроково повернути отриману повороту фінансову допомогу. Позивач зазначає, що відповідач достроково повернув частину отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 130678 від 12.07.2018, іншу частину зобов`язання відповідач в порушення пункту 3.1 договору не повернув. Таким чином у використанні відповідача залишилось 220 000 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 226 310, 69 грн (з яких: основний борг - 220 000 грн; інфляційні втрати - 2640, 00 грн; 3 % річних - 3 670, 69 грн), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 394, 66 грн.

Разом з позовною заявою позивач подав заву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в розмірі, що відповідає ціні позову, що є на будь-яких рахунках відповідача.

Ухвалою від 11.11.2019 Суд повернув заяву про забезпечення позову, з підстави повторного подання платіжного доручення про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в рамках іншої справи.

19.12.2019 заявник, користуючись своїм правом повторно подав заяву про забезпечення, до заяви було додано платіжне доручення від 13.12.2019 № 152 про сплату судового збору у розмірі 960, 50 грн.

Обґрунтовуючи дану заяву заявник зазначає, що що відповідач, порушуючи вимоги статті 193 Господарського кодексу України та статті 1046 Цивільного кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 0025 від 11.03.2018 року щодо повернення фінансової допомоги. Також заявник звертає увагу суду на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником товариства і його кінцевим бенефіціаром, є одна і та сама особа, і оскільки управління та володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" сконцентровано в руках однієї особи, яка є громадянином іншої держави, у позивача є вагомі підстави вважати настання ризику унеможливлення повернення грошових коштів, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: 1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, позивач зазначає, що направляв відповідач лист-вимогу № 0048 від 30.07.2019., якою просив повернути грошові кошти. Однак відповідач не відреагував на вимогу, а поштову кореспонденцію не отримує.

Суд, дослідивши доводи, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, звертає увагу позивача на те, що підставою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване переконання, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених, невизнаних або ос порених прав. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому позивач посилається лише щодо обставин невиконання заявленої ним вимоги щодо повернення грошових коштів відповідачем, до того є зазначає, що останній не отримує поштової кореспонденції, не додаючи при цьому доказів, які підтверджують спрямованість дій відповідача на ухилення від сплати заборгованості шляхом виведення коштів із банківських рахунків.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у обмеженні права користування майном, тому відповідно заявником повинно бути надане достатнє обґрунтування для застосування таких заходів.

Крім того, Суд звертає увагу заявника на те, що згідно підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заявник повинен надавати суду відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання заявника на можливість утруднення чи неможливість виконання рішення у разі зміни правовласника свідоцтв, передання майнових прав повністю чи частково третім особам, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не містить доказів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної з моменту підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 23.12.2019

Суддя Бондаренко Г. П