Рішення

від 23.01.2020 по справі 910/15639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020Справа № 910/15639/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15639/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 12, офіс 213; ідентифікаційний код: 41562963)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 38, офіс 203/2; ідентифікаційний код: 41348400)

Про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 226 310, 69 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 226 310 (двісті двадцять шість тисяч триста десять) грн 69 коп.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0025 від 11.03.2018, згідно якого поворотна фінансова допомога надана позивачем відповідачу в розмірі 370 000, 00 грн підлягає поверненню до 11.03.2019, відповідач достроково повернув частину отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000, 00 грн, а іншу частину свого зобов`язання відповідач не виконав. У зв`язку з цим? позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 226 310, 69 грн (з яких: основний борг - 220 000, 00 грн; інфляційні втрати - 2 640, 00 грн; 3 % річних - 3 670, 69 грн), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 394, 66 грн.

Разом з позовною заявою позивач подав заву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в розмірі, що відповідає ціні позову, які розміщені на будь-яких рахунках відповідача.

Ухвалою від 11.11.2019 Суд повернув заяву про забезпечення позову заявнику без розгляду, з підстав повторного подання платіжного доручення про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, сплаченого в рамках іншої справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 про залишення позовної заяви без руху Судом залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" без руху та встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 днів, шляхом надання належних доказів направлення копії позовної заяви з ідентифікованими додатками на адресу відповідача.

20.11.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 18.11.2019, направлена до суду 18.11.2019 засобами поштового зв`язку, якою останній усунув недоліки визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.11.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/15639/19 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін. В ухвалі запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

19.12.2019 заявник, користуючись своїм правом, повторно подав заяву про забезпечення позову, до заяви було додано платіжне доручення від 13.12.2019 № 152 про сплату судового збору у розмірі 960, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" про забезпечення позову відмовлено, мотиви та обґрунтування прийнятого рішення викладені судом у вказаній ухвалі.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/15639/19 та її прийняття до провадження суддею Бондаренко Г.П., про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження та її прийняття до провадження суддею Бондаренко Г.П. у справі № 910/15639/19 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: поштовий індекс: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 38, офіс 203/2).

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105470663096, відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі та здійснення його за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновком суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 11.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (позикодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (позичальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №0025 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 договору поворотна допомога надається в національній валюті України в межах суми 370 000, 00 грн без ПДВ.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.03.2019.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за ним договором відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю.

Згідно з п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві 12.07.2018 загальну суму фінансової допомоги 370 000,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 137, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в той же день - 12.07.2018 відповідач достроково повернув позивачеві частину отриманої поворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 136078 від 12.07.2018.

В липні 2019 року позивач звертався до відповідача з листом - вимогою вих. № 0048 від 30.07.2019, в якому вимагав повернення, відповідно до умов договору, 220 000, 00 грн. Доказів направлення вказаної вимоги відповідачу позивач суду не надав.

Доказів повернення повної суми поворотної фінансової допомоги матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 220 000, 00 грн основної заборгованості, 3 670,69 грн 3 % річних та 2 640,00 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.1. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.03.2019.

Позивач належним чином виконав зобов`язання, передбачені договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 137 від 12.07.2018.

Про належне виконання своїх зобов`язань позивачем свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання з повернення коштів виконав лише частково, перерахувавши позивачеві 150 000,00 грн, згідно платіжного доручення від № 136078 від 12.07.2018.

На дату подання позивачем позову до суду та на момент вирішення справи судом, відповідач свої зобов`язання за договором з повернення решти отриманих коштів у розмірі 220 000, 00 грн та/або в будь-якому іншому розмірі не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ЦК України, а саме статтями 525, 526 внормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 220 000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 220 000, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення відповідача в цілому підлягають задоволенню.

Так, в даному випадку нарахування штрафних санкцій за договором починається з 12.03.2019, оскільки термін виконання обов`язку позичальника за договором був визначений сторонами до 11.03.2019 (включно).

Позивачем надані розрахунки 3 % річних у розмірі 3670,69 грн за період прострочення з 12.03.2019 по 30.09.2019 та інфляційних втрат у розмірі 2 640,00 грн за березень - серпень 2019 року.

Нарахування 3 % річних здійснено відповідачем у відповідності до діючого законодавства, при правильному визначенні початку періоду прострочення відповідача (за період з 12.03.2019 по 30.09.2019), відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних задовольняються судом в розмірі розрахованому позивачем - 3 670, 69 грн.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, то суд не погоджується з позивачем, що у даному випадку інфляційні втрати можуть бути нараховані на суму боргу в березні 2019 року, з урахуванням нижчевикладеного.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положенням постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Тобто, інфляційні втрати можуть бути нараховані лише на заборгованість, яка мала місце впродовж одного повного місяця, відповідно нарахування позивачем інфляційних втрат за березень 2019 не відповідає вимогам чинного законодавства, адже в березні 2019 період прострочення відповідача складав 20 календарних днів, а не календарний місяць.

У разі якщо розрахунок санкцій позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок інфляційних втрат в даному випадку необхідно здійснювати за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року.

Враховуючи зазначене суд здійснив перерахунок суми інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за порушення грошових зобов`язань, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення. За розрахунком суду за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 636, 90 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати повернення фінансової допомоги за договором в повному обсязі, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростували факт отримання ним фінансової допомоги за вказаним договором.

Суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 220 000, 00 грн основного боргу, 636, 90 грн інфляційних втрат та 3 670, 69 грн 3 % річних.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до наведеної норми суд покладає судовий збір на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 226 310, 69 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК МАСТЕР" (01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 38, офіс 203/2; ідентифікаційний код: 41348400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-МАЙСТЕР" (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 12, офіс 213; ідентифікаційний код: 41562963) 220 000,00 (двісті двадцять тисяч) грн 00 коп. суми основного боргу, 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн 69 коп. 3 % річних, 636 (шістсот тридцять шість) грн 90 коп. інфляційних втрат та 3 364(три тисячі триста шістдесят чотири) грн 61 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 2 003, 10 грн інфляційних втрат, відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.01.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко