Рішення

від 10.12.2019 по справі 910/13417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2019Справа № 910/13417/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , Чернігівська обл., м. Ніжин

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «МИТЬ», Київська обл., смт Гребінки

про зобов`язання повернути майно -

За участю представників:

від позивача: Кушнір М.І.;

від відповідача: Власов М.Г.;

від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання повернути Військовій частині НОМЕР_1 до місця постійної дислокації автомобільне базове шасі ЗІЛ-131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 , в комплектності та в стані не гіршому від того, в якому він був отриманий.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі № 66 від 26.05.2015 в частині виконання зобов`язань повернути Військовій частині НОМЕР_1 до місця постійної дислокації автомобільного базового шасі ЗІЛ-131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 .

Ухвалою Господарського міста Києва від 03.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.10.2019.

28.10.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою носить всі ознаки договору підряду, а не договору надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі. Окрім того, відповідач зазначає, що згідно «Положення про військові комісаріати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Покладення на військові комісаріати завдань, не передбачених законодавством, не допускається. Отже, укладений договір про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі, є нікчемний та такий, що суперечить вимогам Закону.

Також відповідач зазначає, що транспортний засіб ЗІЛ-131 № 312946 було передано для проведення капітального ремонту за Актом передавання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) його складових частин Товариству з обмеженою відповідальністю «МИТЬ», для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

У прохальній частині відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МИТЬ».

У підготовчому засіданні 30.10.2019 судом розглянуто клопотання, викладене у прохальній частині відзиву на позовну заяву, про залучення третьої особи. За результатами розгляду зазначеного клопотання постановлено протокольну ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні клопотання відповідача через недотримання вимог щодо необхідного змісту у вказаному клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 за власною ініціативою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МИТЬ».

За наслідками проведення підготовчого засідання 30.10.2019, зважаючи на першу неявку позивача, судом відкладено підготовче засідання на 20.11.2019.

07.11.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив Військова частина НОМЕР_1 вказує на те, що відповідач фактично намагається уникнути відповідальності за взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі, нікчемність якого законом не встановлено. Натомість, статтею 902 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок виконавця надати послугу особисто, а у випадках покладання обов`язку з надання послуг на іншу особу, виконавець залишається відповідальним перед замовником в повному обсязі за порушення умов договору.

У відповіді на відзив позивач також зазначає, що всупереч умовам пунктів 5.6. та 6.2. договору, відповідачем (виконавцем за договором) було залучено до надання послуг співвиконавцем Товариство з обмеженою відповідальністю «МИТЬ» без повідомлення та письмової згоди позивача (замовника за договором).

Позивач також вказує на те, що положеннями статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип «свободи договору», право укладання договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам та право сторін відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що відповідно до Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2007, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 04.04.2007 за № 76 (в редакції яка діяла на час укладання договору), предметом державної закупівлі є: за кодом 50117300-1 «Послуги з відновлювання транспортних засобів» за кодом 50112000-3 «Послуги з ремонтування і технічного обслуговування автомобілів».

Товариством з обмеженою відповідальністю «МИТЬ» 12.11.2019 подано до суду пояснення щодо позову. У своїх поясненнях третя особа не заперечує, що майно яке є предметом спору фактично знаходиться у товариства та вказує на готовність повернути спірне майно після проведення розрахунків за надані послуги з ремонту.

У підготовчому засіданні 20.11.2019, судом на виконання вимог частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України, з`ясовано думку позивача щодо визначення ним складу відповідачів у даному позові та роз`яснено учасникам справи обставини, які входять до предмета доказування.

У вказаному підготовчому засіданні позивачем повідомлено суду про небажання змінювати склад відповідачів у справі (залучати у якості співвідповідача ТОВ «МИТЬ») та обізнаність щодо обставин, які входять до предмета доказування.

За результатами проведення підготовчого засідання 20.11.2019 судом прийнято, не виходячи до нарадчої кімнати, протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.12.2019.

У судовому засіданні 11.12.2019 судом розглянуто усне клопотання відповідача про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Васильківську районну державну адміністрацію та відмовлено у задоволенні даного клопотання, у зв`язку із порушенням вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України щодо стадії судового розгляду та форми заявленого клопотання.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову надав заперечення з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення учасників, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

26.05.2015 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі за № 66 (далі договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язався безоплатно надати послуги з відновлення працездатного стану (ремонту) автомобільного базового шасі ЗІЛ 131 (далі виріб) в кількості 5 (п`яти) одиниць: 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_3 ; 1976 року випуску, шасі № НОМЕР_4 ; 1975 року випуску, шасі № НОМЕР_5 ; 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_6 ; 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_7 , а замовник зобов`язався прийняти ці послуги на умовах та у порядку визначеному цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору послуги надаються безоплатно виконавцем на вироби в кількості п`яти одиниць та включають: визначення обсягу робіт з відновлення працездатного стану виробу; проведення відновлення працездатного стану (ремонту) кожного виробу; безоплатна організація проведення повного технічного огляду кожного виробу спеціалізованою організацією, яка має відповідні дозвільні документи.

Згідно п. 1.3. договору вироби, вузли, блоки, агрегати та комплектуючі, які входять до комплекту кожного виробу й отримані виконавцем для їх відновлення, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність, визначену законодавством України за передане йому військове майно до моменту передачі його замовнику.

За умовами пунктів 3.1. 3.3. договору послуги за цим договором виконавцем надаються замовнику безоплатно. Відновлення (ремонт) кожного виробу проводиться виконавцем за власні кошти за власним бажанням. Виконавець безоплатно зберігає на своїй території військове майно (вироби) передані за цим договором, на протязі всього часу надання послуг (у тому числі після проведення відновлення) до моменту його прийняття замовником з оформленням відповідних документів, що передбачені цим договором.

Всі витрати, які виникають під час відновлення (ремонту) кожного виробу (у тому числі випробування, заправлення мастильними матеріалами, зберігання тощо) на добровільній основі несе виконавець, а відшкодування витрат не може бути пред`явлено замовнику. Фінансові зобов`язання зі сторони замовника не виникають. Сторони домовилися, що замовник не зобов`язується відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору, та понесені виконавцем. Сторони домовилися, що замовник не зобов`язується відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати у випадках, коли неможливість виконати договір виникне з вини замовника або внаслідок дії непереборної сили (п. 4.1. 4.4. договору).

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що замовник для проведення відновлення (ремонту) за договором військової техніки, передає виконавцю п`ять виробів, вказаних у п. 1.1. договору. Термін надання послуг не більше трьох місяців (90 календарних днів) від дати приймання-передачі виробу.

Відповідно до п. 5.3. договору передавання кожного виробу від замовника до виконавця здійснюється за актом прийому-передачі технічного засобу силами та засобами виконавця з дотриманням діючих правил безпеки. Переміщення до місця виконання робіт та у зворотному напрямку здійснюється за рахунок виконавця. Виконавець бере на себе зобов`язання відшкодувати повну вартість переданого йому за договором кожного виробу у разі його пошкодження чи втрати. Виріб, який надійшов від замовника, тимчасово обліковується у виконавця на позабалансовому рахунку.

Пунктом 5.8. договору встановлено, що приймання-передача наданих послуг згідно договору здійснюється представниками сторін з підписанням акту приймання наданих послуг. Виконавець оформляє акт приймання наданих послуг та надає його замовнику, підписання акту підтверджує відповідність наданих виконавцем послуг умовам договору. У разі наявності у представників замовника зауважень стосовно якості наданих послуг, виконавець зобов`язується в найкоротший строк виконати послуги (роботи), направлені на усунення причин зауважень.

Після підписання сторонами акту приймання наданих послуг, виконавець зобов`язується в п`ятиденний термін доставити виріб до місцезнаходження замовника силами та засобами виконавця з дотриманням діючих правил безпеки. Після доставки виробу сторонами підписується акт приймання-передачі виробу (п. 5.11. договору).

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, зокрема, що виконавець має право залучати до надання послуг співвиконавців за письмовою згодою замовника за власний рахунок, що не тягне обов`язку замовником відшкодувати йому витрати на оплату наданих співвиконавцями послуг, виконаних робіт; достроково провести відновлення (ремонт) кожного виробу. Виконавець зобов`язаний повернути замовнику за його першою вимогою виріб в комплектності та стані, не гіршому ніж той, в якому він був отриманий виконавцем.

За умовами п. 7.1. договору сторони беруть на себе зобов`язання неухильно виконувати всі умови цього договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. Закінчення строків договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, які мали місце під час дії договору.

Відповідно до п. 10.1. договору , договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2015.

Додатковою угодою № 1 від 31.08.2015 до договору про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі сторони змінили п. 10.1. договору та встановили строк дії договору до 30.09.2016.

Матеріали справи містять копії актів передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 04.08.2015, за змістом яких позивачем передано, а відповідачем прийнято для відновлення (ремонту) дві одиниці техніки: автомобільне базове шасі ЗІЛ 131 №226709, двигун № 243692 та автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № 717669.

Звертаючись до суду з даним позовом Військова частина НОМЕР_1 вказує на те, що 05.02.2016 на виконання умов договору ІНФОРМАЦІЯ_3 за Актом приймання № 2 передано позивачу з ремонту лише одна одиниця техніки, а саме: автомобільне базове шасі ЗІЛ 131 №226709, двигун № 243692.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати умови договору в частині повернення з ремонту автомобільного базового шасі ЗІЛ - 131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 .

Відповідач листом № 1366 від 02.04.2019 повідомив позивача, що автомобільне базове шасі ЗІЛ - 131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 передано для проведення ремонтних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Мить», після вирішення питання по оплаті між підприємством та Васильківською районною державною адміністрацією, відремонтоване базове шасі буде повернуто позивачу Васильківським обласним районним військовим комісаріатом.

Спір у справі виник на підставі доводів позивача про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача, в судовому порядку, виконати обов`язок щодо повернення після ремонту автомобільного базового шасі ЗІЛ - 131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 .

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, а також пояснення третьої особи, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою договір № 66 від 26.05.2015 є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає укладений між сторонами Договір як належну та достатню підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом, у пункті 1.1. договору сторони погодили, що виконавець зобов`язався безоплатно надати послуги з відновлення працездатного стану (ремонту) автомобільного базового шасі ЗІЛ 131 (далі виріб) в кількості 5 (п`яти) одиниць: 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_3 ; 1976 року випуску, шасі № НОМЕР_4 ; 1975 року випуску, шасі № НОМЕР_5 ; 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_6 ; 1978 року випуску, шасі № НОМЕР_7

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, у пункті 3.1. договору сторони погодили, що послуги за цим договором виконавцем надаються замовнику безоплатно. Відновлення (ремонт) кожного виробу проводиться виконавцем за власні кошти за власним бажанням.

Матеріали справи містять копію акту передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 04.08.2015, за змістом якого позивачем передано, а відповідачем прийнято для відновлення (ремонту) автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № 717669.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов`язання, а саме - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов`язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов`язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов`язання (ст. 599 ЦК).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.1 договору сторонами визначено, що термін надання послуг не більше трьох місяців (90 календарних днів) від дати приймання-передачі виробу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 та п. 5.1. договору виконати послуги з відновлення працездатного стану (ремонту) у строк до 02.11.2015, однак відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку щодо надання послуг з ремонту в повному обсязі не виконав, автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № НОМЕР_2 не відремонтував та не повернув позивачу.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 залучено до надання послуг співвиконавця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мить» якому передано для відновлення (ремонту) автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № НОМЕР_2 .

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 ЦК України).

При цьому, у пункті 5.6. договору сторони визначили, що виконавець має право залучати до виконання робіт за цим договором співвиконавців. Залучення співвиконавців узгоджується з замовником у письмовому вигляді (виконавцем складається «Перелік співвиконавців», який затверджується замовником). Під час узгодження виконавець вказує номер дозволу (ліцензії) на право надання послуг кожним із співвиконавців. Відповідальним за результат.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що виконавець має право залучати до надання послуг співвиконавців за письмовою згодою замовника за власний рахунок, що не тягне обов`язку замовником відшкодувати йому витрати на оплату наданих співвиконавцями послуг, виконаних робіт; достроково провести відновлення (ремонт) кожного виробу.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов п. 5.6. та п. 6.2 договору, без погодження із позивачем (замовником) самостійно залучив до виконання ремонту співвиконавця.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

У пункті 6.2 договору сторонами також визначено, що виконавець зобов`язаний повернути замовнику за його першою вимогою виріб в комплектності та стані, не гіршому ніж той, в якому він був отриманий виконавцем.

В матеріалах справи наявні листи претензії позивача до відповідача № вих. 2831 від 16.11.2016, № вих. 261 від 26.01.2017, № вих. 1460 від 26.06.2018, № вих. 913 від 28.03.2019, № вих. 2036 від 02.08.2019, № вих. 2037 від 02.08.2019 з вимогою виконати умови договору та повернути замовнику автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № НОМЕР_2 в комплектності та стані, не гіршому ніж той, в якому він був отриманий виконавцем.

Проте, всупереч положенням п. 6.2. до говору та ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором № 66 від 26.05.2016 не виконав, автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 №312946, двигун № 717669 в комплектності та стані, не гіршому ніж той, в якому він був отриманий позивачу не повернув.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повернення позивачу майна отриманого для надання послуг з відновлення працездатного стану (ремонту) та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання повернути Військовій частині НОМЕР_1 до місця постійної дислокації автомобільне базове шасі ЗІЛ-131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 , в комплектності та в стані не гіршому від того, в якому він був отриманий є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

При цьому, необґрунтованими є твердження відповідача у відзиві на позов про те, що укладений договір про надання послуг з відновлення техніки на безоплатній основі є нікчемний та такий, що суперечить вимогам Закону.

У даному випадку суд виходить із того, що договір № 66 від 04.08.2015 сторонами підписано без наявності будь-яких заперечень (протокол розбіжностей відсутній), позивачем не надано суду жодного доказу, що на час укладення спірного договору з боку відповідача вчинялись дії, які примушували позивача підписати договір.

Також, на виконання умов договору відповідач за актами передання-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту від 04.08.2015 прийняв для відновлення (ремонту) дві одиниці техніки та відповідно на виконання умов договору надано послуги з ремонту автомобільного базового шасі ЗІЛ 131 №226709, двигун № НОМЕР_8 , яке відповідно повернуто позивачу за актом приймання №2 від 05.02.2016.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору волевиявлення сторін було вільним, а спірний Договір спрямований на реальне настання правових наслідків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Наразі суд зазначає, що відповідач є місцевим органом військового управління, в своїй діяльності керується «Положенням про військові комісаріати», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 за № 389. Водночас відповідно до п.п. 3 п. 15 Положення передбачено, що військовий комісаріат може поряд зі своєю основною діяльністю забезпечувати разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування виконання плану проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Отже, положенням про військові комісаріати передбачено можливість вступу відповідача у відносини з іншими установами, до яких, зокрема, відноситься і Військова частина НОМЕР_1 , виключно на договірних засадах.

При прийнятті рішення судом також враховано, що автомобільне базове шасі ЗІЛ-131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 на час розгляду спору фактично знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мить».

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив умови п. 5.6. договору, не отримавши письмової згоди позивача (замовника) залучив співвиконавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Мить».

У даному випадку судом враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України».

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що «право на суд», яке передбачено статтею 6 Конвенції, відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення судами статті 16 Цивільного кодексу України суперечить зазначеним положенням та призводить до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

За висновками суду, маючи на меті усунення невизначеності, яка виникла у спірних правовідносинах, належним чином, керуючись принципом змагальності, позивач підтвердив за допомогою доказів, які було можливим зібрати, наявність у нього порушеного суб`єктивного права.

На думку суду, порушені права позивача підлягають захисту права власності, закріпленого в частині 2 статті 386 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Водночас позивач відповідну позовну вимогу не пред`являв. Військова частина НОМЕР_1 звертаючись до суду з даним позовом, в мотивувальній частині позовної заяви вказує як на підставу позову статті 386, 387 Цивільного кодексу України, однак прохальна частина позову Військової частини НОМЕР_1 викладена на підставі статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 179 Господарського кодексу України, а саме: зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути Військовій частині НОМЕР_1 до місця постійної дислокації автомобільне базове шасі ЗІЛ-131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 , в комплектності та в стані не гіршому від того, в якому він був отриманий.

При цьому, судом на виконання вимог частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні 20.11.2019, з`ясовано думку позивача щодо визначення ним складу відповідачів у даному позові та роз`яснено учасникам справи обставини, які входять до предмета доказування. У вказаному підготовчому засіданні позивачем повідомлено суду про небажання змінювати склад відповідачів у справі (залучати у якості співвідповідача ТОВ «МИТЬ») та обізнаність щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Разом з цим, виходячи з приписів статті 11 Цивільного кодексу України, судом також враховано і те, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, дотримуючись при цьому принципів розумності та добросовісності, не зловживаючи своїми правами та не маючи на меті порушення прав іншої особи.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенії кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись «правом власності», а відтак і «майном» (рішення Європейського суду з прав людини «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999, заява №31107/96).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Отже, враховуючи вищенаведене, господарський суд задовольняючі позовні вимоги виходить із того, що Військовою частиною НОМЕР_1 обрано спосіб захисту який полягає у зобов`язанні відповідача виконати умови договору щодо повернення майна, який в силу приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає захисту на рівні із правом власності.

Інші доводи та заперечення сторін, не описані і не відхилені судом вище у рішенні, судом також розглянуті і відхиляються усі разом у сукупності як такі, що на результат вирішення спору (задоволення позовних вимог з наведених вище обґрунтувань) впливу не мають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 921,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання повернути майно - задовольнити.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) повернути Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_10 ) до місця постійної дислокації автомобільне базове шасі ЗІЛ -131 № 312946, двигун № НОМЕР_2 в комплектності та стані не гіршому ніж той в якому він був отриманий.

3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_10 ) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2019.

Суддя В. В. Князьков