Рішення

від 12.12.2019 по справі 914/656/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 Справа № 914/656/19

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни ( АДРЕСА_1 ) до відповідача:Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, буд.1, м. Львів, 79008) третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Львівська міська рада (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79006) третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю Дейлор Консалт (вул. Оленівська, буд. 12/65, м. Київ, 04080) третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (пл. Галицька, 15, м. Львів, 79008) про:визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:не з`явився Відповідача:не з`явився Третьої особи-1:не з`явився Третьої особи-2:не з`явився Третьої особи-3:не з`явився

10.04.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 683 поступила позовна заява фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37 .

Ухвалою суду від 12.04.2019 р. позовну заяву фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37 залишено без руху та встановлено позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 914/656/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2019 р.

Ухвалою суду від 04.06.2019 р. підготовче засідання відкладено на 11.07.2019 р.

11.07.2019 р. до суду за вх. № 1885/19 від відповідача поступило клопотання про залучення Львівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

11.07.2019 р. до суду за вх. № 1886/19 від відповідача поступило клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Дейлор Консалт до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

11.07.2019 р. до суду за вх. № 1888/19 від відповідача поступило клопотання про залучення Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 11.07.2019 р. залучено до участі у справі Львівську міську раду, ТзОВ Дейлор Консалт , Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та представити суду належні докази такого надіслання; встановлено третім особам, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача строк у 15 календарних днів з дня отримання ухвали для подання пояснення щодо позову; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 03.09.2019 р.

03.09.2019 р. до суду за вх. № 36206/19 від позивача поступила заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.09.2019 р. підготовче засідання відкладено на 19.09.2019 р.

Ухвалою суду від 19.09.2019 р. підготовче засідання відкладено на 15.10.2019 р.

08.10.2019 р. до суду за вх. № 41540/19 від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло пояснення у справі з додатками.

15.10.2019 р. до суду за вх. № 42569/19 від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

15.10.2019 р. до суду за вх. № 42427/19 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.10.2019 р. до суду за вх. № 42431/19 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання учасникам справи позовної заяви з додатками.

15.10.2019 р. до суду за вх. № 2770/19 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ТзДВ Весна-Захід та Фонду державного майна України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 15.10.2019 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі ТзДВ Весна-Захід та Фонду державного майна України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019 р.

31.10.2019 р. до суду за вх. № 45195/19 від третьої особи-2 (ТзОВ Дейлор Консалт ) надійшло пояснення щодо позовної заяви.

12.11.2019 р. до суду за вх. № 46624/19 від позивача надійшла заява про надання матеріалів справи для ознайомлення та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.11.2019 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2019 р.

26.11.2019 р. до суду за вх. № 49374/19 від позивача надійшла заява про повернення судового розгляду до попередньої стадії підготовчого провадження у зв`язку з тим, що позивачем подано запити до Фонду державного майна України та Міністерства розвитку економіки, туризму та сільського господарства.

Ухвалою суду від 26.11.2019 р. відхилено заяву позивача від 26.11.2019 р. про повернення судового розгляду до попередньої стадії підготовчого провадження; оголошено перерву в судовому засіданні до 27.11.2019 р.

27.11.2019 р. до суду за вх. № 49494/19 від позивача надійшла заява про перенесення судового засідання на два тижні у зв`язку з хворобою.

Ухвалою суду від 27.11.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.12.2019 р.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

12.12.2019 р. до суду за вх. № 52344/19 від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що вимагає лікуванню на дому.

Суд розглянув клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, відхиляє вказане клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 202 ГПК України передбачені умови відкладення розгляду справи, при цьому суд констатує, що підстави для відкладення справи відсутні. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови належного повідомлення про дату, час і місце засідання, не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи (оголошення перерви) в судовому засіданні 12.12.2019 р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, в даному випадку не встановлено.

Також суд зазначає, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Гомзяк І. А. Адвокат Гомзяк І. А. брав участь в судових засіданнях у даній справі в якості представника позивача. Про причини неявки в судове засідання адвоката Гомзяка І. А. суд не повідомлено.

Оскільки позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.12.2019 р. за відсутності учасників справи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець Мачеус Оксана Василівна (позивач), у поданій позовній заяві, стверджує, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37 грубо порушується право власності позивача на нерухоме майно, на оформлення прав власності, а також зазначене рішення прийняте з грубим порушенням вимог актів чинного законодавства, і підлягає визнанню недійсним (незаконним) та скасуванню, з таких підстав:

- неналежність приміщень на пл. Ринок, 37 у м. Львові до комунальної власності Львівської міської ради;

- відсутність у виконавчого комітету Львівської міської ради компетенції приймати рішення про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна;

- неналежний порядок розгляду і прийняття спірного рішення, зокрема через те, що позивач не був проінформований про розгляд такого питання.

Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, таким.

Відповідно до договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 13.06.1997 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № у-818, Департамент економічної політики та ресурсів виконавчого комітету Львівської міської ради зобов`язався видати патент на користь Спільного українсько-швейцарського акціонерного товариства Весна відкритого типу на право оренди нежитлове приміщення площею 246,9 кв.м. за адресою: м. Львів, пл.Ринок, 37 (нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8).

20.06.1997 р. Департаментом економічної політики та ресурсів виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів видано патент № 4 на право оренди будівлі (споруди, приміщень) на ім`я Спільного українсько-швейцарського акціонерного товариства Весна відкритого типу щодо вказаного приміщення.

31.07.2002 р. Управлінням ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради видано позивачу патент № 694(4) на право оренди будівлі (споруди, приміщень) щодо спірного приміщення.

Відповідно до договору оренди № Г-1273 від 27.11.2002 р. нерухомого майна (будівель, спору, приміщень) Управління ресурсів Львівської міської ради передало фізичній особі-підприємцю Мачеус Оксані Василівні в оренду нежитлове приміщення площею 246,9 кв.м. за адресою м. Львів, пл. Ринок, 37, на підставі патенту № 694 (4) від 31.07.2002 р.

В подальшому, спірне приміщення орендувалось позивачем відповідно до договору оренди № Г-7015-9 від 10.03.2009 р.

Позивач вказує, що йому стало відомо, що на момент укладання вказаних договорів оренди, ні Управління ресурсів Львівської міської ради, ні Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не мали законного права та підстав бути орендодавцем нежитлових приміщень за адресою: Львів, пл. Ринок, 37 та передавати їх у найм позивачу, оскільки це майно не є об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Львова.

Укладаючи такі договори оренди, позивач вкладав у збереження та розвиток спірних приміщень свої кошти, підтримував їх належний стан, а тому і розраховував надання йому можливості приватизувати такі приміщення, чого відповідачем зроблено не було, а навпаки було прийнято спірне рішення.

Сплачена (хоч і помилково) орендна плата за вказані приміщення, які відповідачу не належать, фактично також втрачається і не сприяє захисту інтересу позивача у контексті викупу приміщення.

Позивач вважає, що законний інтерес і порушене право позивача, що потребують захисту через задоволення поданого даного позову, виявляються і у виникненні у позивача права набувальної давності на спірне приміщення, зважаючи на недійсність укладених договорів оренди нерухомого майна із не власником цього майна та відкрите і добросовісне володіння позивачем приміщеннями і відсутність претензій на таке майно власника майна.

Отже, на думку позивача, враховуючи наявність договорів оренди щодо спірного приміщення, відповідного патенту щодо оренди такого приміщення, свідчить про порушення прав позивача та наявні підстави для звернення з даним позовом до суду.

Також позивач вказує, що аналіз норм Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , інших актів чинного законодавства, актів Львівської міської ради, свідчить про відсутність у виконавчого комітету Львівської міської ради такого повноваження, як приймати рішення (чи вирішувати питання) щодо реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою.

На думку позивача, основною і беззаперечною підставою позовних вимог і правового обгрунтування даного позову є та обставина, що жодним актом законодавства чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено для Виконавчого комітету Львівської міської ради такого повноваження як приймати рішення про реєстрацію права комунальної власності , вирішувати зареєструвати територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності тощо.

Також у позовній заяві позивач звертає увагу на відсутність належного порядку розгляду і прийняття спірного рішення, хоча б тому, що орендар (позивач) не був поінформований про розгляд даного питання взагалі, йому не було направлено копію спірного рішення, а також матеріали, які розглядались відповідачем складені усупереч законодавству і орган, який їх представив відповідачу не мав відповідних на те повноважень. Виконавчий комітету не вправі був ані здійснювати виділ в окреме приміщення спірного приміщення, ані реєструвати право власності шляхом прийняття відповідного рішення.

Позивач стверджує, що договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-7015-9 від 10.03.2009 р. укладено шляхом омани з боку Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, яке навмисно ввело позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, щодо права відповідача управляти нежитловими приміщеннями за адресою: пл. Ринок, 37 у м. Львів, які є основними державними фондами Львівського виробничо-торгового швейного об`єднання Весна , і у процесі його приватизації залишилися на балансі Львівського колективного виробничо-торгового швейного підприємства Весна .

Позивач зазначає, що укладаючи договори оренди від 27.11.2002 р. та від 10.03.2009 р. орендодавець позбавив позивача права власності на спірні приміщення через набувальну давність.

Позивач звертає увагу суду на те, що нежитлові приміщення загальнодержавного житлового фонду за адресою Львів, пл. Ринок, 37, які використовувалися державним підприємством торгівлі на умовах оренди, не передавалися державою в порядку, встановленому законом у власність територіальної громади м. Львова.

Також позивач вказує на порушення законодавства у сфері державної реєстрації при прийняття спірного рішення, оскільки у мотивувальній частині оспорюваного рішення відповідача наведено назви і реквізити нормативно-правових актів, на підставі яких начебто це рішення прийнято, проте конкретних пунктів, частин, статей не наведено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

До 1991 року (в період дії законодавства Української РСР) усі об`єкти нерухомого майна на території України перебували у державній власності. За конституцією УРСР 1978 року, обласні, районні, міські, районні в містах, селищі та сільські Ради народних депутатів входили в систему органів державної влади України.

З розпадом Союзу РСР та створенням українського законодавства постало питання розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю.

З цього приводу Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 05.11.1991 р. № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю , якою постановлено затвердити перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якого, зокрема, включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Тому, станом на момент прийняття Кабінетом Міністрів України вказаної постанови від 05.11.1991 р. № 311, будинок за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37 перебував у комунальній власності, на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 р. № 222.

Тобто цей будинок на момент прийняття зазначеної постанови КМУ від 05.11.1991 р. № 311 однозначно відносився до житлового фонду рад народних депутатів і цілком законно перейшов у комунальну власність в цілому, в тому числі і нежитлові приміщення підвалу (індекси частин приміщення І,II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8).

Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів, залишаються у комунальній власності.

Львівською міською радою не приймалось жодних рішень про передачу спірних приміщень у власність позивачам.

Крім того, відповідач зазначає про безпідставність посилання позивача на відсутність повноважень щодо реєстрації права власності, оскільки відповідно до п. 2.27 Положення про виконавчий комітет Львівської міської ради, прийняття рішення щодо оформлення відповідно до законодавства права власності на об`єкти нерухомого майна незалежно від форм власності відноситься до повноважень виконавчого комітету.

Відповідач вказує, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. У даній справі позивач, беручи в оренду приміщення за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37, не міг не знати, що останні належить до комунальної власності, отже власник приміщень відомий, і набути право власності на комунальне майно за набувальною давністю у позивача не буде підстав.

При прийнятті рішення суд виходить з такого:

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону, як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому основною підставою для застосування набувальної давності як підстави для виникнення права власності у користувача майном є те, що майно щодо якого ставиться таке питання є таким, що не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не заперечується відсутність у нього правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 246,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл . Ринок , 37.

У матеріалах справи міститься договір оренди № Г-7015-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 10.03.2009 р. укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Мачеус Оксаною Василівною, предметом якого є надання в строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 37 загальною площею 246,9 м 2 .

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору оренди, термін дії договору оренди визначений на 2 роки 364 днів з 10 березня 2009 року до 09 березня 2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази пролонгації вказаного договору чи укладення іншого договору оренди.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, а не визнання права власності на приміщення за позивачем, відтак суд зазначає, що заявником не доведено, що оскаржене рішення порушує його майнові права та інтереси.

Також, позивачем не надано доказів наявності у нього законного інтересу щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37 слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 123, 129, 194, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 р. Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл. Ринок, 37 - відмовити повністю.

Повне рішення складено 23 грудня 2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.