Рішення

від 23.12.2019 по справі 927/891/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/891/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В. за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер ,

юридична адреса: пров. Райрадівський, 1, м. Харків, 61004;

поштова адреса: пров. Пластичний, 9, м. Харків, 61177;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд ,

вул. Пантелеймона Куліша, 85, м. Борзна, Чернігівська область, 16400;

предмет спору: про стягнення 8385,62грн

Без виклику сторін

25.10.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (надалі - ТОВ ВФ Полімер ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (надалі - ТОВ Лира-Конд ) про стягнення 8385,62грн, з них: 1474,35грн пені, нарахованої за порушення грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару за період з 01.09.2019 по 16.10.2019 у відповідності до п.6.2. договору поставки №1202П від 11.06.2019 (надалі - Договір), 5574,43грн штрафу, нарахованого за порушення грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару понад 10 календарних днів у відповідності до п.6.2. Договору, 1336,84грн 30% річних за період з 01.09.2019 по 16.10.2019, нарахованих у відповідності до п.6.3. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань, а саме несвоєчасною оплатою за товар поставлений згідно вказаного Договору на підставі видаткових накладних №4566 від 30.07.2019 та №5184 від 22.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/891/19. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Зазначеною ухвалою суду сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 7 календарних днів з дня отримання відзиву для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - 7 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду та позивачу заперечення на відповідь на відзив.

Будь-яких клопотань від сторін про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) на адресу суду не надходило. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснено при відкритті провадження у справі в ухвалі суду від 28.10.2019, яку направлено сторонам за адресами їх державної реєстрації згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №1400045898085, №1400045898093 та №1400045898107, ухвала суду від 28.10.2019 одержана позивачем - 30.10.2019 (за юридичною адресою), 06.11.2019 (за поштовою адресою), відповідачем - 31.10.2019 (за юридичною адресою).

З урахуванням процесуальних строків встановлених ухвалою суду від 28.10.2019 для подачі сторонами заяв по суті спору, граничним строком для подачі до суду відзиву є 15.11.2019.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов у строк, встановлений судом, у порядку визначеному статтями 165, 178 ГПК України не скористався, проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами у відповідності до статей 178, 251, 252 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (надалі - ТОВ ВФ Полімер , Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (надалі - ТОВ Лира-Конд , Покупець) укладено договір поставки №1202П (надалі - Договір), за п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю товар, найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у додатках до Договору, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору. Додатками до договору є видаткові накладні, рахунки-фактури, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2. Договору).

За п.2.1. Договору, асортимент і кількість кожної партії товару визначається на основі заявок Покупця, і вказуються в рахунку-фактурі Постачальника. Виставлення рахунку-фактури Постачальником є підтвердженням прийняття ним заявки Покупця. Оплата рахунку-фактури або надання доручення Покупцем для отримання товару, зазначеного в рахунку-фактурі, служить підтвердженням узгодження з боку Покупця асортименту, кількості та ціни товару, що поставляється за цим Договором.

Пунктами 2.3., 2.4. Договору сторони узгодили, що поставка здійснюється на умовах СРТ, Чернігівська область, м. Борзна, вул. Ганни Барвінок, буд. 3, відповідно до правил Інкотермс 2010 . При умовах поставки СРТ або FCA датою поставки вважається дата передачі товару Покупцю. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при поставці на умовах СРТ/ FCA з моменту передачі товару Перевізнику.

Розділом 4 Договору Ціна та загальна сума договору сторони узгодили, що ціна кожної партії товару встановлюється в рахунку-фактурі Постачальника та узгоджується в порядку, визначеному п.2.1. цього Договору. Загальна вартість Договору складається із суми всіх підписаних сторонами видаткових накладних до цього Договору.

За умовами п.3.1. Договору, оплату за поставлений товар Покупець здійснює на протязі 30 календарних днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Даний Договір згідно п.9.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

У межах даного позову заявлено вимогу про стягнення неустойки (пені та штрафу) та відсотків річних (у збільшеному розмірі - 30%) за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за отриманий товар на підставі письмового договору.

Таким чином, до обставин, які є предметом доказування у даній справі, належить: наявність договірних відносин між сторонами; факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару, обумовленого письмовим договором; порушення відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за отриманий товар; наявність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як неустойка у формі пені та штрафу, а також наявність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків річних за порушення грошових зобов`язань у збільшеному розмірі (30%).

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем на підставі видаткових накладних №4566 від 30.07.2019 на суму 27972,00грн, №5184 від 22.08.2019 на суму 27772,30грн та товарно-транспортних накладних №106190730857290/804612000092874 від 30.07.2019 та №106190822879340/804612000093769 від 22.08.2019 поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 55744,30грн (з ПДВ).

За товарно-транспортною накладною №106190730857290/804612000092874 від 30.07.2019 товар вартістю 27972,00грн розвантажено у місці призначення 31.07.2019 та за товарно-транспортною накладною №106190822879340/804612000093769 від 22.08.2019 товар вартістю 27772,30грн розвантажено у місці призначення 23.08.2019. Товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Видаткові накладні №4566 від 30.07.2019 та №5184 від 22.08.2019 підписані обома сторонами та засвідчені печатками юридичних осіб; товарно-транспортні накладні №106190730857290/804612000092874 від 30.07.2019 та №106190822879340/804612000093769 від 22.08.2019 підписані обома сторонами, а також перевізником ТОВ Рабен Україна та засвідчені печатками юридичних осіб.

Факт отримання товару за вказаними документами відповідачем не заперечується.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з умов п.2.4. та п.3.1. Договору відповідач мав розрахуватися за товар вартістю 27972,00грн, отриманий 31.07.2019 за видатковою накладною №4566 від 30.07.2019 та товарно-транспортною накладною №106190730857290/804612000092874 у строк по 30.08.2019; за товар вартістю 27772,30гр, отриманий 23.08.2019 за видатковою накладною №5184 від 22.08.2019 та товарно-транспортною накладною №106190822879340/ 804612000093769 від 22.08.2019 у строк по 23.09.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України).

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар вартістю 55744,30грн у встановлений строк не розрахувався.

Матеріалами справи підтверджується повний розрахунок відповідача за отриманий товар станом на 17.10.2019, про що свідчать платіжні доручення №973 від 04.10.2019 на суму 17972,00грн та №1031 від 17.10.2019 на суму 37772,30грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом усього періоду, за який сплачується пеня від суми поставленого, але неоплаченого товару, за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше ніж на 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але неоплаченого товару.

Керуючись умовами п.6.2. Договору, позивачем заявлено до стягнення 1474,35грн пені, нарахованої у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за період прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару за період з 01.09.2019 по 16.10.2019 та 5574,43грн штрафу, нарахованого у розмірі 10% від вартості поставленого товару, оплату якого прострочено більше ніж на 10 календарних днів.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, як форм неустойки, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто сторони є вільними у визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, враховуючи що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за отриманий товар, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені у заявленому періоді частково в сумі 1458,10грн, беручи до уваги невірне визначення кількості днів прострочення у заявленому періоді, та в частині штрафу в повному обсязі в сумі 5574,43грн (10% від суми боргу, оплату якого прострочено більше ніж на 10 календарних днів).

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто наведена норма передбачає право сторін погоджувати інший розмір процентів, що мають бути сплачені боржником, у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення або зменшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено або зменшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За умовами п.6.3. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п.6.2. Договору) зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми згідно статті 625 ЦК України.

З наведеного слідує, що сторонами збільшено розмір відсотків, що підлягають стягненню у відповідності до приписів частини 2 статті 625 ЦК України, у разі порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару.

Керуючись приписами статті 625 ЦК України та умовами п.6.3. Договору, позивачем заявлено до стягнення 1336,84грн відсотків річних (30%) за період з 01.09.2019 по 16.10.2019, нарахованих за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань по своєчасній оплаті вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позивача, приймаючи до уваги, що відповідач у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних (30%) у період з 01.09.2019 по 16.10.2019 підлягають частковому задоволенню в сумі 1322,07грн, беручи до уваги невірне визначення кількості днів прострочення у заявленому періоді.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, факт порушення грошових зобов`язань перед позивачем не спростував.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення договірних зобов`язань по своєчасному розрахунку за отриманий товар, за відсутності заперечень зі сторони відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині пені в сумі 1458,10грн за період 01.09.2019 по 16.10.2019, в частині штрафу в сумі 5574,43грн та в частині відсотків річних (30%) в сумі 1322,07грн за період з 01.09.2019 по 16.10.2019.

При ухвалені рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до п.2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача мають бути відшкодовані понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1913,89грн, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, 233, 236, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (61125, Харківська область, м. Харків, провулок Райрадівський, буд. 1, ЄДРПОУ 32335155) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (16400, Чернігівська область, Борзнянський район, м. Борзна, вул. Пантелеймона Куліша, 85, код ЄДРПОУ 40005617) про стягнення 8385,62грн., - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лира-Конд (16400, Чернігівська область, Борзнянський район, м. Борзна, вул. Пантелеймона Куліша, 85, код ЄДРПОУ 40005617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Полімер (61125, Харківська область, м. Харків, провулок Райрадівський, буд. 1, ЄДРПОУ 32335155) - 1458,10грн пені, 5574,43грн штрафу, 1322,07грн відсотків річних (30%) та 1913,89грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 23.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко