Рішення

від 29.03.2018 по справі 310/4627/17

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/4627/17

2/310/175/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді -Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Романченко Віталій Володимирович, ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який згодом уточнила, до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченко В.В., ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування. Позовна заява вмотивована тим, що 26.12.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування Ѕ частки чотирьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,9 м.кв., житловою площею 48,9м.кв., посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченко В.В. та зареєстровано в реєстрі №3614. Вказує, що під час укладення договору її було введено в оману. Це стало їй відомо з розписки, яка випадково потрапила до її рук. Розписка була написана відповідачем до укладення вище вказаного договору дарування. З її тексту вбачається що відповідач отримує у свою власність Ѕ частки вказаної квартири в рахунок виплати їй частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Норд Атлантік , яка становить 28% акцій. Належні їй 28% акцій в ТОВ Норд Атлантік вона передала ОСОБА_5 .. Позивач додатково вказує, що відбувся фактичний перехід права власності на квартиру до відповідача, оскільки позивач ні до укладання спірного договору дарування, ні після нього не проживав і не проживає у подарованій ним квартирі, має інше місце проживання, відповідач у свою чергу проживає у спірній квартирі після укладення договору дарування, несе обов`язки власника житла щодо його утримання, що свідчить про фактичну передачу майна обдарованому, тобто реальне настання наслідків передбачених договором дарування. Вказане свідчить про наявність згоди у сторін договору щодо всіх його істотних умов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав. Викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування Ѕ частки чотирьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана квартира належала позивачу на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого 13.09.2014 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Градовою В.Г..

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа яка вчинила правочин помилилась щодо обставин, як мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину , прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків , встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Перелік правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна наведено у ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень . Відповідно до ч. 1 зазначеної статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1)договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2)свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно вимог цього Закону;

3)свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4)державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5)рішень судів, що набрали законної сили;

6)інших документів, що підтверджують виникнення, перехід припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положенням ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину , прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 19 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року №9 роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Навідміну від помилки ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман -наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, і сам факт обману.

Укладаючи договір, сторони підтвердили розуміння значення і умов цього договору та його правові наслідки, які були роз`яснені нотаріусом, дійсність намірів при укладанні договору дарування, те, що договір не носив характеру мнимого та удаваного договору, і не був договором зловмисним, дарування здійснювалося без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як морального так і фізичного.

Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України, договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відтак, вчинення будь-яких дій майнового характеру дарувальником на користь обдаровуваного не можуть бути істотними умовами договору дарування.

Таким чином, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, перевіряючи обставини вчинення правочину під впливом обману, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, можливо прийти до висновку, що для визнання договору дарування недійсним позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Розглянувши матеріали справи, оскільки ОСОБА_1 в позові посилається на те, їй стало відомо, що 25.12.2016 року ОСОБА_3 написала розписку ОСОБА_5 про те, що вона отримала у свою власність Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 в рахунок виплати її частки, яка складає 28% у статутному капіталі ТОВ Норд Атлантік , чим самим ввела її в оману. Доказів наявності в діях відповідача ОСОБА_3 умислу щодо введення в оману ОСОБА_1 щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, для того, щоб спонукати останньою до вчинення договору дарування частини квартири, як і самого факту обману позивачем суду не надано, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : А. І. Крамаренко