Рішення

від 23.12.2019 по справі 546/30/18

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/30/18

номер провадження 2/546/93/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Гмирі Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області у особі служби у справах дітей, Сухорабівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області як органу опіки та піклування, про скасування усиновлення,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018 позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просить скасувати усиновлення ним неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.12.2007 вони з відповідачкою уклали шлюб, який було розірвано 25.10.2017 за рішенням суду. Від шлюбу вони мають спільну дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За рішенням суду від 18.05.2011 позивач усиновив сина відповідачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідачка із дітьми переїхала від позивача у інше місце проживання та повідомила ОСОБА_4 , що відповідач не є його рідним батьком. Вважає, що діями ОСОБА_3 та усиновленого ОСОБА_1 він позбавлений можливості здійснювати батьківські права відносно ОСОБА_4 , окрім обов`язку сплати аліментів. ОСОБА_4 припинив спілкування з позивачем, повністю його ігнорує, зустрічей уникає, застосовує нецензурну лайку відносно останнього, посилається на те, що ОСОБА_1 не є його батьком. Тому, посилаючись на те, що між ним та дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим їх спілкування, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 26.01.2018, якою її було залишено без руху, 14.02.2018 суддею Беркутою Л.Г. було відкрито провадження у справі. Розгляд справи не було завершено у зв`язку зі звільненням головуючого судді у відставку 27.03.2018.

02.05.2018 справу прийнято до провадження суддею Горульком О.М., однак розгляд справи не було завершено, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку 27.09.2018.

У зв`язку з відсутністю у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення автоматизованого розподілу справи між суддями було неможливим, що підтверджується відповідним протоколом від 16.10.2018.

За результатами повторно проведеного автоматизованого розподілу справ між суддями, 13.02.2019 справу передано на розгляд новому складу суду із головуючою Лизенко І.В. (відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19).

05.03.2019 суддею Лизенко І.В. справу прийнято до розгляду, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляю самостійних вимог щодо предмета спору Сухорабівську сільську раду Решетилівського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, повторно розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.07.2019 позивачем надано до суду заяву про уточнення підстав позову, якою продубльовано текст позовної заяви (а.с.83-86).

Ухвалою від 27.09.2019 відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою.

27.09.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Суд зазначає, що розгляд справи відбувся у відкритому засіданні, оскільки таємницю усиновлення розкрито, і сторони не порушували питання про проведення розгляду у закритому судовому засіданні за недоцільністю.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що у 2007 він познайомився із відповідачкою, на той час вона вже мала сина - ОСОБА_4 , якому було на той час було 1,5 роки. Після того, як сторони уклали шлюб, він усиновив ОСОБА_4 . Вони з відповідачкою домовились не говорити сину про те, що позивач не є його рідним батьком. У шлюбі у них народилась спільна дочка - ОСОБА_5 . У липні 2017 вони з відповідачкою розійшлись та живуть окремо. Після розлучення дружина повідомила ОСОБА_4 , якому вже було 13 років, що його було усиновлено позивачем, після чого спілкування з сином не склалося та вони не спілкуються вже два роки. Зараз до нього приходить тільки дочка ОСОБА_5 . Він з відповідачкою та дітьми живуть в одному селі. Пояснив, що якось дзвонив сину, але той не захотів спілкуватись. Також повідомив суду, що усиновити ОСОБА_4 його умовила відповідачка та його мати, але відповідальність він розумів та ставився до нього, як до рідного сина. Хоча вони живуть у одному селі, але у школу до сина він не приходив, до служби у справах дітей з приводу того, що йому чинять перешкоди у спілкуванні, не звертався. Зазначає, що бажання спілкуватись із сином у нього було, але контакту з ним немає. Налагодити стосунки з сином він не намагався, подзвонив декілька разів і все. Спочатку, після розлучення діти приїздити до нього, але після того, як він накричав на сина, той пішов до матері та сказав, що там йому краще. За що саме він накричав на сина він не пам`ятає, але з дому він його не виганяв. Вказує на те, що після того, як син дізнався про усиновлення, його ставлення змінилось у гіршу сторону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити на підставах, викладених у позові. Наголошував на тому, що між позивачем та ОСОБА_4 незалежно від волі усиновлювача склалися стосунки, які роблять неможливим виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. Відповідачка спровокувала несприятливі стосунки між ними, повідомила дитині таємницю усиновлення. ОСОБА_4 нехтує батьком, не сприймає його як батька, що унеможливлює виховання дитини.

Відповідачка у судовому засіданні повідомила, що визнає позов, так як син ображений на батька і хоче скасування усиновлення. У листопаді 2006 познайомилась із позивачем та 30.01.2007 вона з півторарічним сином ОСОБА_4 переїхала до позивача. У грудні 2007 року вони зареєстрували шлюб. Вона запропонувала позивачеві усиновити ОСОБА_4 , але останній сам розумів важливість усиновлення та сам прийняв це рішення, про що казав у суді. У липні 2017 року вона пішла від відповідача, бо жити було неможливо. З липня 2017 по 04.10.2017 вона проживала у своєї матері. Діти були у батька, але пізніше вона їх забрала. У серпні 2017 року син спитав її про усиновлення, вона сказала, що це неправда. Після чого вона зателефонувала позивачу та повідомила, що у школі сину розповіли про усиновлення та з ним треба поговорити, однак позивач сину так нічого і не сказав. Пізніше на питання сина вона повідомила йому правду. ОСОБА_4 ходив до батька, але відношення до нього вже було інше, не таке, як до ОСОБА_5 . Позивач попросив ОСОБА_4 , щоб той приніс йому з дому якісь документи, золото. Після того, як ОСОБА_4 відмовився, сказав, щоб більше він не приходив до нього. Позивач ні разу не дзвонив, щоб поспілкуватись із сином. Два роки позивач не спілкується з ОСОБА_4 . Спочатку, ОСОБА_4 ображався, що батько вигнав його з дому, але хотів спілкуватись із ним та був готовий примиритися, якщо батько виявить ініціативу. Зараз ОСОБА_4 не бажає з ним спілкуватися та казав, що йому такий батько не потрібен.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області в особі служби у справах дітей, заперечувала проти задоволення позову та вказала, що згідно висновку органу опіки та піклування скасування усиновлення є недоцільним. Вважає, що дитина страждає, оскільки не отримала від батька підтримки, коли дізналася про усиновлення. Обоє батьків діяли лише у своїх інтересах та не підтримували дитину. Позивач не мав бажання бути батьком, він не вчиняв дій щодо виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, Сухорабівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області як органу опіки та піклування, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. До суду надав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, у вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с.151).

Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, вивчивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 04.12.2007 по 25.10.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.10.2017 у справі № 546/708/17 (а.с.10,12).

Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.13).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про встановлення змін у зв`язку з усиновленням від 25.06.2014, копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 про згоду на усиновлення та копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , виданого 06.06.2011 повторно, вбачається, що на підставі рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.05.2011 у справі № 2-о-34/11 про усиновлення, позивач усиновив сина відповідачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до актового запису про народження було внесено зміни, а саме: у відомості про дитину - щодо зміни по батькові з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 та у відомості про батька, де батьком дитини зазначено - ОСОБА_1 замість ОСОБА_8 (а.с.14-17).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 30.11.2017 у справі № 546/709/17 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 липня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.19-20).

Своєю заявою, направленою на адресу Служби у справах дітей Решетилівської РДА, ОСОБА_4 не заперечує проти скасування його усиновлення ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній не спілкується із ним, не телефонує, придирається до нього, не запрошує до себе в гості, у зв`язку з чим ОСОБА_4 ображений (а.с.105).

З висновку Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, як органу опіки та піклування (а.с.106-107), наданого в порядку ч. 5 ст. 19 СК України, вбачається, що розірвання шлюбу ОСОБА_1 з матір`ю усиновленої дитини не є підставою для припинення спілкування усиновителя з дитиною, він після розлучення зобов`язаний турбуватися про дитину. За результатами бесіди з дитиною було встановлено, що між ОСОБА_1 та дитиною склалися напружені стосунки. Хлопчик має образу на свого батька, тому що він не спілкується із ним, не телефонує, не запрошує у гості, не цікавиться його життям та здоров`ям. Дитина боляче реагує на те, що молодша сестра може вільно спілкуватися з батьком, а він позбавлений такої можливості, хоча має таке бажання. Відповідачка, за її словами, не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком. До Комісії з питань захисту прав дитини при Решетилівській РДА ОСОБА_1 не звертався із заявою стосовно участі у вихованні усиновленого, спілкуванні з ним. Тобто, фактично позивач жодним чином не намагався і не намагається змінити ситуацію та налагодити стосунки з усиновленим. Хлопчик дав згоду на скасування усиновлення, але ним керувала образа на батька. У зв`язку з наведеним орган опіки і піклування вважає недоцільним скасування усиновлення ОСОБА_4 ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_9 , сусід позивача, у судовому засіданні повідомив, що дружить із позивачем з дитинства, з відповідачкою знайомі з того часу, як вони з позивачем одружились. Йому відомо, що сторони мають двох дітей, зараз проживають окремо. Знає, що ОСОБА_4 позивач усиновив. Зараз до нього приходить тільки дочка - ОСОБА_5, ОСОБА_4 не з`являється. Після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_4 у будинку позивача не було. На сільській вечірці чув від ОСОБА_4 у спілкуванні з його друзями нецензурну лайку на батька з приводу розлучення батьків. У селі всім відомо про усиновлення ОСОБА_4 . Чи намагався позивач налагодити спілкування з сином, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 , сусідка позивача по справі, яка перебуває у дружніх відносинах з батьками позивача, суду повідомила, що у сім`ї до відповідачки та до ОСОБА_4 добре ставилися. Батьки позивача возили ОСОБА_4 на лікування. До цього часу допомагають дочці ОСОБА_5 . Позивач не хотів, щоб ОСОБА_4 знав про усиновлення, ставився до нього, як до рідного. Чула від позивача, що ОСОБА_4 не хоче спілкуватися та не вважає його батьком. Після розлучення позивач з ОСОБА_4 не спілкується тому, що мати сказала, що він не рідний син позивача. У селі всі знають, що він усиновлений. Сама вона не чула, щоб ОСОБА_4 лаявся на батька. Чи намагався позивач налагодити стосунки їй не відомо.

Неповнолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що стосунки із матір`ю у нього хороші. Із позивачем також були хороші стосунки, а потім між ними стався скандал і він більше до нього не приходив. З того часу до сьогоднішнього дня з ним не зустрічався. У школі йому казали про усиновлення, але він не вірив. Про те, що не є позивачеві рідним сином дізнався наприкінці літа 2017 року та у вересні 2017 року після конфлікту почав називати позивача вітчимом. Пояснив, що скандал стався через те, що батько сказав, що він нічого не робить. Батько його не виганяв, він сам пішов з його будинку. Не хотів бачити його після цього, а батько не намагався спілкуватися. Батько якось йому дзвонив, але спитав лише про справи сестри ОСОБА_5 . Його справами навіть не поцікавився. Стосунки між ними були нормальними до цього скандалу. Зазначив, що образився на вітчима та не хоче з ним спілкуватися, інших причин не спілкуватися він не має. Якби батько намагався помиритися, мабуть, відмовився б. Вказав, що не заперечує проти скасування усиновлення.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ч. 1-3 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

За ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до положень ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Згідно ч. 1 та ч. 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

У частині першій статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

З аналізу даних норм права випливає, що предметом доказування при розгляді судом даної категорії справ є доведення того, що незалежно саме від волі усиновлювача між ним і дитиною склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог про скасування усиновлення позивач посилається на те, що між ним і дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спілкування, проживання і виконання ним, як усиновлювачем, своїх батьківських обов`язків.

Позивач зазначає, що такі стосунки склалися у зв`язку з тим, що з ініціативи дружини шлюб між ними було розірвано та вона з дітьми переїхала до іншого місця проживання у тому ж селі, а також те, що вона повідомила неповнолітньому ОСОБА_4 про факт його усиновлення позивачем.

Однак, як встановлено з пояснень неповнолітнього ОСОБА_4 , сам факт того, що йому стало відомо про його усиновлення позивачем, не є підставою припинення спілкування між ними.

Факт проживання дитини у іншому будинку із матір`ю у тому ж селі, де проживає позивач, жодним чином не перешкоджає позивачеві у виконанні його батьківських обов`язків щодо ОСОБА_4 . Більше того, він продовжує виконання своїх батьківських обов`язків щодо спільної дитини сторін - ОСОБА_5 , яка також проживає із матір`ю.

Судом встановлено, що позивач та неповнолітній ОСОБА_4 припинили спілкування між собою, що визнано сторонами та підтверджено свідками.

Напружені стосунки між позивачем та ОСОБА_4 стали наслідком сварки між ними, що викликало образу дитини на позивача.

При цьому сам позивач у судовому засіданні повідомив, що не намагався налагодити стосунки із сином після конфлікту, не відвідував його ні у школі, ні удома, не запрошував до себе у гості, не цікавився його життям.

Свідками також не підтверджено того, що позивач будь-яким чином намагався налагодити стосунки з дитиною.

Дитина не бажає спілкуватися з позивачем через образу на нього, яка виникла після їхньої сварки, оскільки після цього батько із ним не спілкується; дзвонив, але тільки для того, щоб спитати, як справи у сестри, його життям не цікавився. Пояснення дитини про те, що якби батько, проявив ініціативу до примирення, то можливо він би і не примирився, також свідчать про образу на батька через відсутність ініціативи, тобто бажання до спілкування з боку батька, усвідомлюючи, що він не є його рідним сином.

Таким чином, припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце через конфлікт між ними, а також, у тому числі, небажання батька налагоджувати стосунки із сином, у той період, коли останньому стало відомо про його усиновлення позивачем, тобто поведінка позивача також мала вплив на погіршення стосунків з дитиною і такі обставини відбулись не поза волею усиновлювача.

Окрім того, суд зважає на те, що конфлікт між позивачем та дитиною стався у вересні 2017 року, а вже 11.01.2018 позивач звернувся до суду із позовом про скасування усиновлення. Це також свідчить про відсутність наміру позивача налагодити стосунки з сином та належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено того, що саме незалежно від його волі, між ним, як усиновлювачем, і усиновленою дитиною склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Засвідчені секретарем Сухорабівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області письмові пояснення свідків ОСОБА_11 ,ОСОБА_12 , ОСОБА_9 суд вважає недопустимими доказами, оскільки покази свідків досліджуються судом безпосередньо у судовому засіданні.

У Декларації прав дитини (принцип 6) проголошено, що Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що скасування усиновлення ОСОБА_4 суперечитиме інтересам дитини .

При вирішенні спору суд вважає необхідним звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі Курочкін проти України від 20 травня 2010 року, яке набуло статусу остаточного рішення 20 серпня 2010 року. У цій справі Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що висновки національних судів, якими мотивувалося скасування усиновлення, не були підкріплені відповідними й достатніми підставами, які б виправдали таке втручання в сімейне життя заявника.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування обставин, встановлених статтею 238 СК України, а саме, що напружені стосунки між ним та дитиною виникли поза його волею, а тому відсутні підстави для скасування усиновлення.

Керуючись ст. 238 СК України, ст. 12, 13, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: 38432, Полтавська область, Решетилівський район, с. Сухорабівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області у особі служби у справах дітей (місцезнаходження: 3840, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, буд. 17, код ЄДРПОУ 04057511), Сухорабівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області як органу опіки та піклування (місцезнаходження: 38432, Полтавська область, Решетилівський район, с. Сухорабівка, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 21044131), про скасування усиновлення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23.12.2019.

Суддя І.В. Лизенко