Постанова

від 14.07.2020 по справі 546/30/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/30/18 Номер провадження 22-ц/814/714/20Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді: Гальонкіна С.А.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

з секретарем судового засідання: Мисечко А.І.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Служби у справах дітей Решетилівської РДА - Тесленко-Колісник А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у складі головуючого судді Лизенко І.В., ухвалене в залі суду в м. Решетилівка, повний текст якого складено 23 грудня 2019 року, у справі № 546/30/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Служба у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Сухорабівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про скасування усиновлення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

11 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про скасування усиновлення.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04.12.2007 вони з відповідачкою уклали шлюб, який було розірвано 25.10.2017 за рішенням суду. Від шлюбу мають спільну дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням суду від 18.05.2011 позивач усиновив сина відповідачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідачка з дітьми переїхала від позивача у інше місце проживання та повідомила сину - ОСОБА_4 , що він не є його рідним батьком.

Вважає, що діями ОСОБА_3 та самої усиновленої дитини позивач позбавлений можливості здійснювати батьківські права відносно сина ОСОБА_6 , окрім обов`язку сплати аліментів, які стягнуті з нього рішенням суду на утримання двох дітей. Позивач вказує, що ОСОБА_4 припинив з ним спілкування, повністю його ігнорує, зустрічей уникає, застосовує нецензурну лайку відносно останнього та посилається на те, що ОСОБА_1 не є його батьком.

В позові, окрім іншого, ОСОБА_1 зазначає, що усиновлення ОСОБА_6 ним здійснювалося на час коли позивач та відповідач проживали однією сім`єю, мали почуття любові і поваги один до одного, користувалися правами і виконували взаємні обов`язки, зумовлені спільним проживанням однією сім`єю.

Посилаючись на те, що між ним, як усиновлювачем, та усиновленою дитиною, незалежно від волі усиновлювача, склалися стосунки, які роблять неможливим їх спілкування, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, позивач просив скасувати усиновлення відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції розглядав справу у відкритому засіданні, мотивуючи ці обставини недоцільністю проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні, оскільки таємницю усиновлення розкрито та сторони не порушували питання про проведення розгляду у закритому судовому засіданні.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Служба у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Сухорабівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про скасування усиновлення - відмовлено.

З рішенням суду не погодився позивач.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є упередженим, протиправним та таким, що винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки місцевого суду про те, що складні стосунки між батьком і дитиною склалися не поза волею усиновлювача, є помилковими, оскільки наявність складних стосунків між усиновлювачем та усиновленим, що унеможливлюють їхнє подальше спільне проживання, спілкування та виконання батьківських обов`язків, зумовлено виключно діями відповідача та усиновленої дитини. Зазначає, що виключно діями колишньої дружини - відповідача у справі, він позбавлений можливості здійснювати батьківські права відносно усиновленого ОСОБА_6 , оскільки остання розповіла синові таємницю усиновлення та розповідає йому негативну інформацію про усиновлювача, перешкоджає їхньому спілкуванню. Тобто, відповідач власними діями створила умови щодо неможливості виконання позивачем своїх батьківських обов`язків перед усиновленою дитиною.

Окрім того, вважає, що судом першої інстанції грубо проігноровано факт того, що відповідач в повному обсязі визнала позовні вимоги та просила їх задовольнити, однак суд необґрунтованою та помилковою ухвалою відмовив у прийнятті визнання позову.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від учасників справи не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи в режимі відеоконференції.

В судове засідання з`явилися позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Портянко Євген Вікторович, відповідач - ОСОБА_3 , неповнолітній ОСОБА_4 та представник третьої особи Служби у справах дітей Решетилівської РДА - ОСОБА_8 -Колісник Аліна Валеріївна.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток. Підстави відкладення апеляційного розгляду відсутні.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з підстав визначених п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України -невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 04.12.2007 по 25.10.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.10.2017 у справі № 546/708/17 (а.с.10,12).

Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.13).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про встановлення змін у зв`язку з усиновленням від 25.06.2014, копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_9 про згоду на усиновлення та копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , виданого 06.06.2011 повторно, вбачається, що на підставі рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.05.2011 у справі № 2-о-34/11 про усиновлення, ОСОБА_1 усиновив сина відповідачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До актового запису про народження було внесено зміни, а саме: у відомості про дитину - щодо зміни по батькові з ОСОБА_10 на ОСОБА_4 та у відомості про батька, де батьком дитини зазначено - ОСОБА_1 замість ОСОБА_9 (а.с.14-17).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 30.11.2017 у справі № 546/709/17 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 липня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.19-20).

Як вбачається з заяви ОСОБА_6 на ім`я начальника служби у справах дітей Решетилівської РДА від 05.07.2019 року, неповнолітній ОСОБА_4 бажав скасувати його усиновлення ОСОБА_1 , посилаючись при цьому на те, що останній не спілкується із ним, не телефонує, придирається до нього, не запрошує до себе в гості, у зв`язку з чим ОСОБА_4 ображений. (а.с.105).

З висновку Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, як органу опіки та піклування, від 29.07.2019 за № 1-48/174 (а.с.106-107), наданого в порядку ч. 5 ст. 19 СК України, вбачається, що розірвання шлюбу ОСОБА_1 з матір`ю усиновленої дитини не є підставою для припинення спілкування усиновителя з дитиною, він після розлучення зобов`язаний турбуватися про дитину. За результатами бесіди з дитиною було встановлено, що між ОСОБА_1 та дитиною склалися напружені стосунки. Хлопчик має образу на свого батька, тому що він не спілкується із ним, не телефонує, не запрошує у гості, не цікавиться його життям та здоров`ям. Дитина боляче реагує на те, що молодша сестра може вільно спілкуватися з батьком, а він позбавлений такої можливості, хоча має таке бажання. ОСОБА_3 , за її словами, не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком. До Комісії з питань захисту прав дитини при Решетилівській РДА Савеля С . І. не звертався із заявою стосовно участі у вихованні усиновленого, спілкуванні з ним. Тобто, фактично позивач жодним чином не намагався і не намагається змінити ситуацію та налагодити стосунки з усиновленим. Хлопчик дав згоду на скасування усиновлення, але ним керувала образа на батька. У зв`язку з наведеним орган опіки і піклування вважає недоцільним скасування усиновлення ОСОБА_4 ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні судом першої інстанції постановлено ухвалу від 27 вересня 2019 року, якою відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті визнання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування усиновлення. Ухвала мотивована тим, що не досліджуючи докази у справі, неможливо визначити чи не суперечить визнання позову інтересам неповнолітньої дитини (а.с.126).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено наявність обставин, встановлених статтею 238 СК України, для скасування усиновлення, окрім того скасування усиновлення ОСОБА_4 суперечитиме інтересам дитини.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), у якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини понад іншими, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її норми є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Обґрунтовуючи рішення суду, суд першої інстанції посилався на норми Декларації прав дитини, проте, колегія суддів вважає, що дане посилання є безпідставним, оскільки Декларація прав дитини не ратифікована Україною, тобто не є частиною українського законодавства та не має в Україні виключно обов`язкового характеру.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частиною першою статті 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

У матеріалах справи наявний висновок Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, як органу опіки та піклування, від 29.07.2019 за № 1-48/174 стосовно того, що скасування усиновлення є недоцільним.

Разом з цим, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_4 бажав скасувати усиновлення, оскільки не спілкувався з позивачем з 2018 року і не бажає з ним спілкуватися в подальшому. Відповідач - ОСОБА_3 повністю підтримала позицію сина. Також ОСОБА_3 не заперечувала проти звільнення позивача від сплати аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 .

Судом також встановлено, що відповідач розповіла синові таємницю усиновлення, а тому власними діями створила умови щодо неможливості виконання позивачем своїх батьківських обов`язків перед усиновленою дитиною.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вказані підстави є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасуванням усиновлення права неповнолітнього ОСОБА_6 не будуть порушені. Між усиновлювачем, дитиною та його матір`ю, незалежно від волі усиновлювача, склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам апеляційної скарги, встановленим у справі обставинам та наявним доказам, враховуючи характер виниклих правовідносин та норми матеріального права, що їх регулюють, приходить до висновку, про задоволення апеляційної скарги та необхідність скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.239 СК України у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, ім`я та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

Під час судового засідання неповнолітній ОСОБА_4 виявив бажання залишити прізвище, ім`я та по батькові, які він одержав після усиновлення.

Враховуючи клопотання позивача про покладення на нього понесених судових витрат, колегія суддів вважає, що понесені судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст. ст. 141; 367; 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382; 383; 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Служба у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, Сухорабівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке відбулося на підставі рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 травня 2011 року у справі № 2-о-34/11.

Залишити неповнолітньому прізвище, ім`я, по батькові, які він одержав у зв`язку з усиновленням - ОСОБА_4 .

Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 липня 2020 року.

Головуючий: С.А. Гальонкін

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль