Рішення

від 18.12.2019 по справі 120/3553/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 грудня 2019 р. Справа № 120/3553/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Чайки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5722-58 У від 13.05.2019 року на суму 21030,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 24.10.2019 року отримав виклик до державного виконавця з приводу виконання вимоги про сплату боргу, коли позивач і дізнався про існування оскаржуваної вимоги.

Однак позивач вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки будь-яким видом підприємницької діяльності позивач не займався з 2012 року та не перебував на обліку як підприємець, а тому позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

26.1.2019 року позивачу поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18.12.2019 року в порядку ст. 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

16.12.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно даних ІС «Податковий блок» позивач зареєстрований Літинською районною державною адміністрацією як фізична - особа підприємець 21.09.2007 р. Та є платником єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 2464) платники єдиного внеску зобов`язані подавати звітність по єдиному внеску згідно порядку та у строки визначені законодавством.

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року). Тобто незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність позивачем він зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи (ч.8 ст.4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ).

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частини 4 ст. 6 Закону № 2464).

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5722-58 У від 13.05.2019 року правомірною, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду з внесенням до протоколу судового засідання від 18.12.2019 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головного управління ДПС у Вінницькій області.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, надавши пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та зазначив, що звертався до податкового органу та державного реєстратора з заявами про припинення підприємницької діяльності, не знав, що таку діяльність припинено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав вказаних у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, судом встановлено наступне.

21.09.2007 року ОСОБА_1 , згідно наданих відповідачем відомостей, був зареєстрований Літинською районною державною адміністрацєю як фізична - особа підприємець, взятий на облік в Літинській ДПІ (Хмільницьке управління ГУ ДФС у Вінницькій області) за № 1325 від 03.10.2007 року та перебував на обліку як платник єдиного внеску на спрощеній системі оподаткування.

В той же час, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за 2017, 2018 роки та 1 квартали 2019 року, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі даних інформаційної системи прийнято (сформовано) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5722-58 У від 13.05.2019 року на суму 21030,90 грн, що включає в себе: 8448 грн-нарахування одноразово за 2017 рік; 2457 грн 18 коп. за І квартал 2018 року; 2457 грн 18 коп. за ІІ квартал 2018 року; 2457 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2018 року; 2457 грн 18 коп. за ІV квартал 2018 року; 2754 грн 18 коп за І квартал 2019 року.

Сума недоїмки підтверджується обліковою карткою платника.

Разом із тим, не погоджуючись із даною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

П.4 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Позивач не виконав обов`язок щодо самостійного нарахування єдиного внеску відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та подання відповідних звітів, що не відміняє його обов`язок сплатити єдиний внесок.

Враховуючи, що позивачем самостійно не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2017 та 2018 роки, 1 квартал 2019 року, відповідних звітів не подано, в інформаційній системі органів доходів в автоматичному режимі сформовано вимогу, виходячи з розміру мінімального страхового внеску визначеного законом.

В той же час, судом встановлено, що оскаржувана у даній справі вимога направлена відповідачем із порушенням строків, адже мала б бути надіслана протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України № 2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Що стосується посилання на те, що позивач з 2012 року не займався підприємницькою діяльністю, звертався до податкового органу та державного реєстратора із заявами про припинення діяльності та не був обізнаний зі змінами в законодавстві України щодо необхідності сплати єдиного внеску незалежно від отримання ним доходу, то суд не приймає їх до уваги, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи -підприємця відсутній.

Що стосується посилань позивача в позовній заяві на норми Податкового кодексу та Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610, то суд звертає увагу, що такі норми в спірних правовідносинах не застосовуються, оскільки відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу 1.3. цей Кодекс не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши письмові та інші докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 21.12.2019

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ 43142454, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя /підпис/ Шаповалова Тетяна Михайлівна

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Помічник судді: