Рішення

від 23.12.2019 по справі 420/5396/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5396/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ до Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ до Головного управління ДФС в Одеській області, про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0041861407 від 29.08.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 239360,00 гривень, з яких за податковим зобов`язанням сума збільшення складає 221926,00 гривень, за штрафними санкціями сума складає 110963,00 гривень, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Наголошувалося, що у ході проведення перевірки перевіряючим було надано усі документи бухгалтерського та податкового обліку, які висвітлюють взаємовідносини між ТОВ Контрактні матеріали та ТОВ ОШЛАН та підтверджують факт реальності укладеного правочину.

Крім того, ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ зазначалося, що операції з придбання товарів відповідають діючому законодавству, підтверджені первинними документами та призвели до зміни майнового стану позивача. Товари перевозились постачальником, про що свідчать наявні товарно-транспортні накладні, а посилання на те, що у даних осіб на транспортні засоби відсутні поліси страхування, авто не належить контрагенту, а водій не значиться в якості працівника - жодним чином не впливають на придбання товарів у ТОВ ОШЛАН , оплати вартості цих товарів, отримання податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в ЄРПН належним чином, що свідчить про наявність права позивача на податковий кредит.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

13 листопада 2019 року, вирішено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

05 грудня 2019 року, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

У судове засідання, призначене на 19 грудня 2019 року, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№36397/19 від 07.10.2019р.) на позовну заяву (т.VІІІ, а.с.3-42).

Відзив обґрунтований наступним .

Головним управлінням ДФС в Одеській області зазначено, що ТОВ ОШЛАН (ТОВ ПАРУБАЗ ), яке було постачальником ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ , у період липня-серпня 2018 року, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. На думку контролюючого органу, ТОВ ОШЛАН (ТОВ ПАРУБАЗ ) не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленістю контрагентів один від одного.

Договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Як зазначає Головне управління ДФС в Одеській області, недоведеність реальності здійснення ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ господарських операцій свідчить по формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

У відповіді на відзив (вх.№ЕП/7516/19 від 08.10.2019р.) Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ вказує, що не тільки отримало товар від ТОВ Ошлан , а і використало його у своїй господарській діяльності, а також реалізувало в якості наданих послуг ряду інших контрагентів. Позивачем наголошувалося, що недоліки господарської діяльності ТОВ ОШЛАН , не можуть мати вплив на ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ , оскільки кожен платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни (т.VІІІ, а.с.43-48).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 27.05.2014 року, за №10741020000049521.

До видів діяльності ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ згідно код КВЕД відноситься: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (т.VІІІ, а.с.53-58).

З 2015 року, ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ укладено ряд договорів, за якими останній виконує роботи з підготовки кузовів вантажних залізничних вагонів під навантаження дрібними фракціями, маркуванням вантажів, обробку внутрішньої частини кузова піввагона проти замерзання вантажу, тощо (т.І, а.с.72-161).

02.07.2018 року, між ТОВ ОШЛАН (постачальник) та ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ (покупець) укладено договір поставки №0207-2/2018 (т.І, а.с.161-163).

Згідно пункту 1.1. частини 1 вищевказаного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити його.

Договором поставки №0207-2/2018 від 02.07.2018 року, визначено, що на підтвердження постачання, постачальник зобов`язаний у момент передачі товару передати покупцеві наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 07.03.2018 року, за № 1 067 102 0000 028137 (т.І, а.с.67-71).

До видів діяльності ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ) згідно код КВЕД відноситься: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства (основний).

Для виконання своєї господарської діяльності ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ придбавало у ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ), зокрема, вапно негашене, піну будівельну, очищувач піни, папір мішковий, мітли сорго, мітли для вулиці, вуличні щітки, тощо.

Факт придбання вищевказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №72 віл 04 липня 2018 року (т.І, а.с.182), №17 від 08 серпня 2018 року (т.V, а.с.235), №16 від 03 серпня 2018 року (т.ІІІ, а.с.194), №73 від 06 липня 2018 року (т.ІІ, а.с.241), товарно-транспортними накладними (т.ІІ, а.с.242, т.І, а.с.183, т.ІІІ, а.с.105, т.V, а.с.236), рахунками (т.ІІ, а.с.243, т.І, а.с.184, т.ІІІ, а.с.106, т.V, а.с.367).

На виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ) складено і направлено на реєстрацію до Державної фіскальної служби України податкові накладні №№72 (т.І, а.с.185), 17 (т.V, а.с.238), 16 (т.ІІІ, а.с.107), 73 (т.ІІ, а.с.244).

Розрахунки між підприємствами за поставку товару були проведені у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученням (т.І, а.с.164-173) випискою з картки-рахунку ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ за липень-серпень 2018 року (т.І, а.с.174-179), оборотно-сальдовими відомостями (т.І, а.с.179-181).

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №5697 від 16.07.2019 року, було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ) за період з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року.

За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт №1575/15-32-14-07/39227772 від 07 серпня 2019 року (т.І, а.с.29-45).

У вищевказаному акті зазначено, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області встановлені порушення ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ п.44.1 ст.44, пп. а п.198.1 та абзацу першого п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та розділу 5 Порядку заповнення і поданні податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну №21 від 28.01.2016 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 221926,00 гривень, у тому числі: за липень 2018 року - 87306,00 гривень, за серпень 2018 року - 134620,00 гривень.

Головне управління ДФС в Одеській області за результатами перевірки дійшло висновку про недоведеність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ та ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ), що на думку контролюючого органу свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Не погоджуючись з встановленими Головним управлінням ДФС в Одеській області порушеннями, ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ подано заперечення на акт перевірки №1557/15-32-14-07/39227772 від 02.08.2019 року, за вих. №167 від 19.08.2019 року (т.І, а.с.46-58) .

За результатами розгляду заперечень ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ , ГУ ДФС в Одеській області відмовлено у задоволенні вимог, акту перевірки залишено без змін (т.І, а.с.59-65).

На підставі Акту перевірки №1557/15-32-14-07/39227772 від 02.08.2019 року, Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0041861407 від 29.08.2019 року, щодо збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями на 221926,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 110963,00 гривень (т.І, а.с.28).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - Податковий кодекс).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все у даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Таким чином, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №168/704 від 05.06.1995 року, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи у розумінні наведених норм законодавства.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як зазначалося судом, на підставі акту перевірки №1575/15-32-14-07/39227772 від 07 серпня 2019 року та з урахуванням висновку контролюючого органу за результатами розгляду заперечення платника податків, Головне управління ДФС в Одеській області, дійшло висновку про необхідність збільшення ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 221926,00 гривень та застосування штрафних санкцій сума яких складає 110963,00 гривень, винесенню податкового повідомлення-рішення №0041861407 від 29.08.2019 року.

Як вказано у акті перевірки №1575/15-32-14-07/39227772 від 07 серпня 2019 року, господарські операції між ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ та ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ) мали нереальний характер.

Зокрема, зазначалося, що документи надані ТОВ ОШЛАН щодо транспортного перевезення ТМЦ згідно товарно-транспортних накладних за липень-серпень 2018 року на адресу ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ не відповідають дійсності та не доводять факт здійснення доставки товару у визначені пункти розвантаження за відповідні періоди.

Про нереальність факту здійснення доставки товару, на думку контролюючого органу, свідчить те, що водій ОСОБА_1 , який вказаний у товарно-транспортних накладних, у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ТОВ ОШЛАН не значиться, також відсутні відомості щодо укладання ТОВ ОШЛАН цивільно-правових договорів. Крім того, на автомобіль зазначений у товарно-транспортних накладних, який за даними МВС України РЦС в Одеській області зареєстрований на ТОВ ВІКІНГ ТРАНС (т.VІІІ, а.с.18), відсутній поліс страхування.

На запит Головного управління ДФС в Одеській області (т.VІІІ, а.с.14-15), скерований на адресу ТОВ ВІКІНГ ТРАНС було отримано відповідь останнього, що будь-які господарські взаємовідносини між ТОВ ВІКІНГ ТРАНС та ТОВ ОШЛАН - відсутні, транспортні послуги - не надавались (т.VІІІ, а.с.16).

Крім того, за даними ІС Податковий блок , ТОВ ПАРУБАЗ (ТОВ ОШЛАН ), двічі змінювало місцезнаходження, директора та назву. Остання декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ у Дніпропетровському районі ГУ ДФС у м. Києві за листопад 2018 року.

Відносно контрагентів ТОВ ПАРУБАЗ Головним управлінням ДФС в Одеській області зазначалося про відсутність у останнього відомостей щодо придбання реалізованих товарів, тобто вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ ПАРУБАЗ та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів (послуг), їх транспортування, розвантаження/навантаження, зберігання та місця надання.

Суд критично ставиться до тверджень Головного управління ДФС в Одеській області, щодо порушення ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ вимог податкового законодавства, оскільки дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ ОШЛАН , судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар поставлявся, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання товару у власній господарській діяльності позивача та їх обліку, зокрема договорами на виконання робіт, актами списання товарів та переміщення.

Крім того, інформація про ознаки можливої фіктивної діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Податкова інформація, що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах по справам №816/809/17 від 27.03.2018 року, 826/3006/14 від 26.06.2018 року та №821/589/17 від 06.02.2018 року.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі № 804/15887/14.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу, що відсутність офіційного працевлаштування водія ОСОБА_1 , страхового полісу транспортного засобу, достатніх виробничих потужностей та інших основних засобів, зміна місця та назви, може свідчити про не виконання ТОВ ОШЛАН договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів у контрагента, суд дійшов висновку, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які у сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про нереальність господарських операцій між ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ та ТОВ ОШЛАН .

Тобто, податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0041861407 від 29.08.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 239360,00 гривень, з яких за податковим зобов`язанням сума збільшення складає 221926,00 гривень, за штрафними санкціями сума складає 110963,00 гривень - підлягає визнанню протиправним та скасуванню згідно частини 2 статі 245 КАС України.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ сплачено судовий збір у розмірі 4993,35 гривень, згідно платіжного доручення №872 від 04 вересня 2019 року, який підлягає відшкодуванню.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 36450,00 гривень, зокрема: ознайомлення з актом перевірки 1000,00 гривень; ознайомлення з бухгалтерськими документами підприємства відображеними в акті перевірки 3000,00 гривень; дослідження судової практики та формування правової позиції на акт перевірки 2000,00 гривень; написання заперечень на акт перевірки, участь у судових засіданнях 8000,00 гривень; написання позовної заяви 4000,00 гривень; підготовка матеріалів для подачі в суд 2000,00 гривень; ознайомлення з відзивом на позовну заяву 1000,00 гривень; підготовка та написання відповіді на відзив 3000,00 гривень; ознайомлення із запереченнями 500,00 гривень; участь в судових засіданнях в суді першої інстанції 6000,00 гривень; підготовка запиту до ДФС 1500,00 гривень; підготовка скарги до ДФС 4000,00 гривень; додаткові витрати 450,00 гривень.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

17 грудня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління ДФС в Одеській області надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу (вх.№47858/19 від 17.12.2019р.).

У вищевказаному клопотанні, представником відповідача наголошувалося на неможливості підтвердження наданні правової допомоги саме по адміністративній справі №420/5396/19 та співмірності розміру витрат на правову допомогу складності даної адміністративної справи. Також зазначалося, що розмір гонорару адвоката, з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховним Судом у додатковій постанові від 12.09.2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 року (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії , заява № 34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначалося судом, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 36450,00 гривень. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 36450,00 гривень, суду поміж іншим, були надані копії платіжних доручень №873 від 04.09.2019 гривень на 12000,00 гривень, №984 від 04.10.2019 року на 12000,00 гривень та №1072 від 05 листопада 2019 року на суму 12450,00 гривень.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, суд зазначає, що незважаючи на факт розгляду справи судом в загальному позовному провадженні, за характером правовідносин справа відноситься до справ незначної складності та не має жодного публічного інтересу.

Крім того, суд зауважує, що у справі фактично не відбувалось судових засідань, на яких адвокат би представляв інтереси ТОВ КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ та витрачав би час. У справі було одне судове засідання тривалістю дві години, проте представником позивача двічі у актах виконаних робіт зазначено участь у судових засіданнях (8 годин і 6 годин) та оцінено це у 14000,00 гривень.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів співмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката із: складністю справи (сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення складає 239360,00 гривень) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

З огляду на надані суду документи, незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви (16 аркушів) і відповіді на відзив (5 аркушів) з доданими до них документами, суд, беручи до уваги задоволення позовних вимог дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 гривень.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ (66100, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд.60, оф.32 А, код ЄДРПОУ 39227772) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 39398646), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0041861407 від 29.08.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 239360,00 гривень, з яких за податковим зобов`язанням сума збільшення складає 221926,00 гривень, за штрафними санкціями сума складає 110963,00 гривень, винесеного Головним управлінням ДФС в Одеській області - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0041861407 від 29.08.2019 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 239360,00 гривень, з яких за податковим зобов`язанням сума збільшення складає 221926,00 гривень, за штрафними санкціями сума складає 110963,00 гривень - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ (код ЄДРПОУ 39227772) понесені судові витрати у розмірі 4993,35 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні тридцять п`ять копійок) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТРАКТНІ МАТЕРІАЛИ (код ЄДРПОУ 39227772) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.