Рішення

від 11.12.2019 по справі 520/9831/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2019 р. № 520/9831/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Крайза О.І.

представника відповідача Саблукова Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський елеватор" (вул. Шевченка, буд. 2, смт. Шевченкове, Шевченківський район, Харківська область,63601, код ЄДРПОУ42977130) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом та просить суд: визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення-рішення № 0000010515, №0000020515, №0000030515 від 10.09.19, прийняті за результатами перевірки ТОВ «Шевченківський елеватор» на підставі акту від 29.08.2019 р. № 2996/20-40-14-18-07/42977130; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 02.10.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 02.12.2019 підготовче засідання по справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, при винесенні оскаржуваних рішень контролюючим органом не взяті до уваги усі обставини здійснення підприємством господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив залишити позовні вимоги без задоволення з тих підстав, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, основним видом діяльності якого згідно витягу з ЄДРПОУ в тому числі є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство , надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна тощо.

На підставі наказу від 08.08.2019 № 5591 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, про що складено акт від 29.08.2019 № 2996/20-40-14-18-07/42977130.

Під час проведення перевірки встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до необґрунтованого декларування в податковій звітності від`ємного значення фінансового результату до оподаткування за період з 26.04.2019 по 31.07.2019 в сумі 195371.00 грн., заниження податку на прибуток за період з 26.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 47559.00 грн.;

п.п.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, 266.3.3 п.266.3, п.п. 266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, внаслідок чого знижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період з 26.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 146003.88 грн.

Порушення встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення 10.09.2019 податкових повідомлень-рішень № 0000010515, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 59448.75 грн., в тому числі основний платіж 47559.00 грн., штрафні санкції 11889.75 грн.; № 0000020515, яким зменшено суму від`ємного значення у розмірі 195371.00 грн; № 0000030515, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 182504.85 грн., в тому числі основний платіж 146003.88 грн. та штрафні санкції у сумі 36500.97 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

У відповідності пп. 14.1.129 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В свою чергу, ПК України не містить тлумачення терміну "будівлі промисловості", що використовуються в пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.

Разом з тим, Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність-процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Тобто, в цілях застосування норм пункту 266.2.2 статті 266.2 ПК України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.

Водночас, термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв`язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964). При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125) належать будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Згідно з ДК 018-2000 до групи Будівлі промислові та склади (код 125) включає в себе наступні класи: Будівлі промислові (код 1251) та Резервуари, силоси та склади (код 1252).

Клас Будівлі промислові (код 1251) включає в себе: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням. Клас Резервуари, силоси та склади (код 1252) включає в себе резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади, а також складські майданчики.

Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення обчислюється відсотковим співвідношенням площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.

При цьому, нормами Податкового кодексу України, з метою застосування положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, обмежень щодо використання або невикористання таких об`єктів нерухомості за цільовим призначенням не передбачено.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачу на підставі договору укладеного з ТОВ Гутянський елеватор належать нежитлові приміщення , які відносяться до класу 1251 будівлі промисловості ДК 018-2000, в тому числі : будівля, нежитлова будівля вагонної вагової, загальною площею 19.2 м 2 , що знаходиться за адресою: смт. Шевченкове, Харківський шлях 2Б, реєстраційний номер 1108428763257; комплекс загальною площею 13543.3 м 2 за адресою смт. Шевченкове, вул.Шевченка, 2 реєстраційний номер об`єкту 314287263257; комплекс загальною площею 15878.3 м 2 , за адресою смт. Шевченкове, Харківський шлях1, реєстраційний номер об`єкту 314303263257.

Вказані об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 6325755100:02:000:0240, 6325755100:02:000:0265, цільове призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно витягу з ЄДРПОУ одним з видів діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (код 10.61 за КВЕД), яка віднесена до секції С Переробна промисловість .

Окрім того, слід зазначити, що позивач є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна. Підприємство надає комплекс послуг із зберігання зерна, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

За КВЕД одним з видів діяльності позивача є діяльність у сфері складського господарства, що фактично включає в себе діяльність із зберігання та складування зернових культур.

Враховуючи вищевикладене, позивач є суб`єктом ринку зерна та здійснює свою діяльність у відповідності до положень Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні .

Відповідно до статті 7 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Відповідно до пункту 15 статті 1 цього Закону, зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Згідно із пунктом 10 статті 1 цього Закону, процес зберігання зерна являє собою комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно, всі будівлі і споруди товариства використовуються у технологічному процесі зберігання зерна, а тому є такими що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а процес зберігання зерна полягає не тільки у знаходженні зерна у місцях його зберігання (токів, зерноскладів, елеваторів, насіннєсховищ силосного типу, одноповерхових складів з горизонтальними або похилими підлогами та допоміжних будівель), а й у проведенні з ним певних технологічних операцій, які є необхідними для доведення якості зерна до необхідних вимог діючих стандартів та надання йому стійкості під час зберігання.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, що не спростовано належними доказами відповідачем, будівлі, які використовуються позивачем в наданні послуг із зберігання зерна становлять цілісний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання. Будь-яких доказів використання позивачем вказаних будівель для цілей не пов`язаних з роботою підприємства відповідачем не надано.

За таких обставин, будівлі, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення його діяльності необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що дає підстави для висновку, що наявні у позивача нежилі приміщення підпадають під визначення будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2019 № 0000030515, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 182504.85 грн., в тому числі основний платіж 146003.88 грн. та штрафні санкції у сумі 36500.97 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПКУкраїни господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується в тому числі на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті. Так, за приписами п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до П (С) БО 16 витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318 елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат; об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір надання інформаційно-правових послуг від 02.05.2019 № 0205/2019-АО відповідно до якого виконавець зобов`язаний надати на користь замовника послуги інформаціно - правового характеру з правових питань щодо чинного законодавства України та правового аналізу ситуацій, що виникли в ході господарської діяльності позивача.

На виконання умов договору на адресу позивача виписано акти про надання послуг № 156 від 31.05.2019, № 139 від 30.06.2019, надано платіжне доручення від 19.07.2019 № 2.

Крім того між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договори про надання правової допомоги від 26.04.2019 № 2604 та від 01.07.2019 № 0107/01 відповідно до яких виконавець зобов`язується надавати правову допомогу в обсязі та на умовах , передбачених договором , в тому числі перевіряє відповідність вимогам законодавства України документи замовника, надає допомогу замовнику при підготовці та оформленні документів, що надаються замовником; приймає участь у підготовці та юридичному оформленні договорів, що укладаються замовником, надає допомогу в організації контролю за виконання зазначених договорів; представляє у встановленому законом порядку інтереси замовника в судових органах, зокрема в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та інших державних органах; здійснює у встановленому законом порядку захист прав та інтересів замовника у випадках передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у замовника; інформує замовника, на його запит, про зміни в законодавстві та інші види правової допомоги.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 , на адресу позивача виписано акти про надання послуг від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 15.07.2019; надані платіжні доручення від 24.07.2019 № 7, від 17.09.2019 № 32, від 18.09.2019 № 33.

Згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Положеннями ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

З приводу посилання відповідача на неможливість встановити з наданих позивачем документів який економічний ефект спричинили надані послуги, суд зазначає, що відсутність зв`язку консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача не може обумовлюватись відсутністю факту збільшення доходу або появою нових контрагентів, тощо оскільки спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного здійснення діяльності підприємства, підвищення ефективності управління та організації товариства, підвищення ефективності правового забезпечення діяльності товариства та його бухгалтерського та податкового обліку, що і обумовлює господарський характер послуг наведених вище контрагентів для позивача.

При цьому такі послуги, зокрема з консультування з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, комерційної діяльності, а також послуг з правової оцінки договорів, мають економічний ефект самі по собі, оскільки фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення для господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Доводи відповідача щодо відсутності у актах виконаних робіт конкретного їх переліку, обсягу та змісту є безпідставними, оскільки чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання послуг. В свою чергу, у наявних в матеріалах справи актах міститься перелік отриманих послуг, їх зміст та обсяг.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем, на якого покладається обов`язок доказування, нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами та відповідно наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2019 № 0000010515, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 59448.75 грн., в тому числі основний платіж 47559.00 грн., штрафні санкції 11889.75 грн.; № 0000020515, яким зменшено суму від`ємного значення у розмірі 195371.00 грн;

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000010515, № 0000020515, № 0000030515 від 10.09.19, прийняті за результатами перевірки ТОВ «Шевченківський елеватор» на підставі акту від 29.08.2019 р. № 2996/20-40-14-18-07/42977130.

Стягнути на користь ТОВ " Шевченківський елеватор" (код ЄДРПОУ 42977130) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 6559 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 89 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Харківський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 21.12.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.