Постанова

від 23.12.2019 по справі 440/1608/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 р. Справа № 440/1608/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.09.19 по справі № 440/1608/19

за позовом ОСОБА_1

до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі за текстом відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" від 17.04.2018 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та нечинним рішення п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів " від 17.04.2018.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги скаржник посилається на те, що спірне рішення не обмежує громадян у праві користування земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів як об`єктами права власності народу та прийнято в інтересах громади для реалізації їх прав на соціально - економічний розвиток, який прямо залежить від надходжень коштів до місцевого бюджету в рахунок плати за землю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

У зв`язку з неприбуттям жодного з представників учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

04.01.2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 52-СГ надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільсокї ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 12/.

17.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,00 га, кадастровий номер 5324086200:00:038:0052 із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с.13/.

01.02.2019 року розглянувши заяви гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 про затвердженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області вирішено дані питання зняти з порядку денного /а.с.18/.

Під час оскарження вищевказаного рішення в адміністративній справі № 440/799/19 ОСОБА_1 стало відомо про прийняття рішення п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" від 17.04.2018 року, яким заборонено надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с.11/.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування не можуть скасовувати чи обмежувати права громадян, які надані Конституцією та чинним законодавством України, в тому числі і право власності на землю та встановлювати порядок його набуття інший, ніж передбачено нормативними актами вищої юридичної сили. Враховуючи те, що спірне рішення обмежує право ОСОБА_1 на набуття права на землю із земель комунальної власності та суперечить положенням статей 118, 121, 122, 186-1 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу положень частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України воно підлягає визнанню протиправним та нечинним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Виключно законами України визначається правовий режим власності (пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України).

Згідно з статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частин першої-другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також, статтею 144 Конституції України, з якою кореспондується частина перша статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передбачено, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельним кодексом України (далі - Кодекс) передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (частина перша статті 2); земельні відносини регулюються Конституцією України, Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3).

Положеннями статті 6 Кодексу визначено, що до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до Конституції України (пункти "а", "д").

Кодексом передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78).

Положеннями частини першої статті 81 Кодексу встановлені загальні підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, до яких, зокрема, належить безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Вичерпний перелік способів та підстав безоплатної передачі таких земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у власність громадян, зокрема в межах, визначених Кодексом норм безоплатної приватизації, передбачений частиною третьою статті 116 Кодексу.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку у разі передачі її із земель державної власності у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації визначений приписами статей 118, 121, 122, 186 1 Кодексу. Зазначеними статтями Кодексу встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За приписами частин шостої - одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, вказаними правовими нормами встановлено чіткий порядок, підстави та строки передачі земельної ділянки у власність громадян.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області "Про розгляд питання щодо заборони надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів" від 17.04.2018 року фактично заборонено надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Згідно пояснень представника відповідача, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, спірне рішення прийнято для реалізації прав громади на соціально - економічний розвиток, який прямо залежить від надходжень коштів до місцевого бюджету в рахунок плати за змелю, оскільки плата за землю у формі земельного податку є значно меншою від орендної плати.

Також в доводах апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з метою збільшення надходжень до місцевого бюджету шляхом надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в оренду, а не в приватну власність.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки ні в Законі України Про місцеве самоврядування в Україні , ні у Земельному кодексі України не міститься норма, яка б надавала можливість органам місцевого самоврядування встановлювати обмеження щодо реалізації законних прав, в тому числі права власності на земельну ділянку.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування не можуть скасовувати чи обмежувати права громадян, які надані Конституцією та чинним законодавством України, в тому числі і право власності на землю та встановлювати порядок його набуття інший, ніж передбачено нормативними актами вищої юридичної сили.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що спірне рішення обмежує право ОСОБА_1 на набуття права на землю із земель комунальної власності та суперечить положенням статей 118, 121, 122, 186-1Земельного кодексу України, а тому в силу положень частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає визнанню протиправним та нечинним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 по справі № 440/1608/19 скасувати .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов