Постанова

від 17.12.2019 по справі 520/5953/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 р.Справа № 520/5953/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 12.09.19 по справі № 520/5953/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАНОАГРІКОЛЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000361406 від 19.02.2019 р. про застосування 92368.10 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо ТОВ «НАНОАГРІКОЛЬ» ; стягнути з ГУДФС України у Харківській області на користь ТОВ «НАНОАГРІКОЛЬ» судовий збір у сумі 1921.00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 00000361406 від 19.02.2019 р. про застосування 92368.10 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо ТОВ «НАНОАГРІКОЛЬ» ;

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУДФС України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь ТОВ «НАНОАГРІКОЛЬ» (код ЄДРПОУ 39092015) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надана заява, в якій зазначено про заперечення проти апеляційної скарги, в зв`язку з чим просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просить в разі не прибуття в судове засідання, в зв`язку з розглядом справи в іншому судді відкласти розгляд даної справи на іншу дату. Колегія суддів вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області надано заяву, в якій просить замінити відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Дослідивши вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її обґрунтованість, виходячи з такого.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби. В додатку 1 вказаної постанови серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у Харківській області. Відповідно до положення про Головне управління ДПС у Харківській області, ствердженого наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14, Головне управління ДПС у Харківській області є правонаступником усіх прав та обов`язків Головного управління ДФС у Харківській області.

Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 13.12.2018 року № 9370 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Наноагріколь» з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом поставки від 31.07.2017 року № 1/3107 за період з 31.07.2017 року по 03.05.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.01.2019 року № 170/20-40-14-06-06/39092015, яким встановлено порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в зв`язку з несвоєчасним надходженням виручки по зовнішньоекономічному контракту поставки від 31.07.2017 року № 1/3107 (а.с.11-14).

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 19.02.2019 року № 00000361406 про застосування 92368.10 грн.(а.с. 18).

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результатами якого скарга залишена без задоволення, а скарга без змін. Рішення отримано позивачем 15.05.2019 року (а.с.9-10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не вірно визначено період з якого має обраховуватися пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а оскільки, суд не може підміняти собою податковий орган та розраховувати суму пені, належної до стягнення, а тому податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2017 року між ТОВ «Наноагріколь» та ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» (Limited Liability Company « Florecer Global Services Limited» ) укладений контракт поставки №1/3107 на загальну суму 172500 доларів США, відповідно до якого ТОВ «Наноагріколь» продає, а ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» купує хелатні добрива (а.с. 19-24).

Відповідно до розділу 7 контракту поставки №1/3107 (а.с. 20 - зворотній бік) та додатку до контракту "А" (а.с. 24 - зворотній бік) строк поставки складає 30 днів від дати набуття чинності контракту.

02.09.2017 року товар фактично вивезено (митна декларація UA 807170/2017/32822 від 23.08.2017), що підтверджується повідомленням ДФС України Харківської митниці ДФС з Єдиної автоматизованої системи від 16.08.2019 року (а.с. 106).

Відповідно до пунктів 6.2. та 6.3. контракту поставки №1/3107 покупець на підставі рахунку - фактури (проформа-інвойс) від 31 липня 2017 року, що надається продавцем при поставці товару, здійснює оплату за отриманий товар на розрахунковий рахунок продавця впродовж 110 (ста десяти) календарних днів з дати поставки товару за п. 3.1 ( а.с. 20 - зворотній бік). Отже, останній день терміну сплати грошових коштів за поставлений товар припадає на 22.12.2017 року.

26.12.2017 року ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» сплатило ТОВ «Наноагріколь» 6000 доларів США в рахунок погашення боргу.

23.02.2018 року ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» сплатило ТОВ «Наноагріколь» 8550 доларів США в рахунок погашення боргу.

Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Національний Банк України Постановою Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України встановив п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Постанова набирає чинності з 15.09.2016 та діє до 15.12.2016 включно.

Згідно Постанови Національного банку України від 13.12.2016 № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , встановлено: п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів .

Постанова набирає чинності з 16.12.2016 та діє до 15.06.2017 включно.

Згідно Постанови Правління НБУ від 25.05.2017 № 41 Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України внесено зміни до Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України : пункт 1 виключити.

Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

Тобто було скасовано введене тимчасове 120-денне обмеження щодо строків розрахунків за екпортно-імпортними операціями, отже з 26.05.2017 розрахунку по операціям з експорту здійснюються у строк , що не перевищує 180 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, ч.ч. 3, 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" обумовлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.12.2018 року по справі №821/81/16 та від 11.03.2019 року по справі №826/7409/16.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що у зв`язку з невиконанням нерезидентом своїх зобов`язань по експортному контракту 1/3107 від 31.07.2017року ТОВ «Наноагріколь» 27.02.2018 подано до Господарського суду Харківської області позов до ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» про стягнення 4557002.87 грн. заборгованості за контрактом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2018 по справі 922/451/18 позовну заяву ТОВ Наноагріколь залишено без руху та ухвалою від 22.03.208 позовна заява повернута підприємству.

Не погодившись з ухвалою суду про повернення позовної заяви ТОВ Наноагріколь оскаржило її в апеляційному порядку та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2018 апеляційна скарга залишена без руху .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви скасована, справа передана на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2018 у справі відкрито провадження та ухвалою від 04.06.2019 року затверджено мирову угоду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку штрафних санкцій, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що станом на 26.02.2018 року (остання дата перед поданням позову до господарського суду) заборгованість по експортному контракту складала 157950.00 дол., термін прострочення сплати 7 днів (з 20.02.2018 по 26.02.2018).

Колегія судів зазначає, що апелянт дійшов висновку про порушення позивачем 180-денного строку зарахування виручки в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним із ТОВ «Флоресер Глобал Сервісез Лімітед» в зв`язку з тим, що граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 180 календарних днів, є дата митної декларації на оформлення продукції, що експортується, а не момент фактичного перетину такою митного кордону.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції, наведені висновки є помилковими.

Так, за змістом абзаців десятого, чотирнадцятого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та абзаців другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту; імпортна операція у розумінні статті 2 Закону №185/94-ВР - здійснення суб`єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону №959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до частини першої статті 195 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.Якщо за умовами перевезення митне оформлення товарів у повному обсязі здійснюється не в місці перетину митного кордону, а перевезення здійснюється із зміною транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, органу доходів і зборів у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України (частина третя статті 198 МК України).

За змістом частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Як визначено частиною першою статті 322 МК України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

У відповідності до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що оформлена митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України i засвідчує право суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує (а не встановлює) права i обов`язки зазначених у такій декларації осіб щодо здійснення ними відповідних операцій.

Таким чином моментом вчинення експортної (імпортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину експортованим (імпортованим) товаром митного кордону України.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа №П/811/2370/15).

На підставі вищевикладеного, колегія зазначає, що суд першої інстанції вірно визначив, що податковим органом помилково визначено дату експорту як 23.08.2017-дата оформлення митної декларації, а не 02.09.2017 - дата вивезення товару за територію України.

Тобто, граничний строк надходження валютної виручки починається з 03.09.2017 та закінчується відповідно 01.03.2018 р.

На підставі вищенаведеного, слід зазначити, що сума заборгованості, яка перерахована на адресу позивача за у розмірі 8550.00 дол., яка надійшла на рахунок підприємства 23.02.2018 не може бути розцінена як прострочена.

Крім іншого податковим органом помилково було визначено, що термін сплати заборгованість по експортному контракту в розмірі 157950.00 дол. є 7 днів, а саме з 20.02.2018 по 26.02.2018 - (остання дата перед поданням позову до господарського суду).

Враховуючи викладене вище, колегія судів приходить до висновку, що відповідачем по справі не вірно визначено період з якого має обраховуватися пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав належні і допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року по справі № 520/5953/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.12.2019 року