Постанова

від 10.12.2019 по справі 280/556/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 280/556/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 р. у справі №280/556/19 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦИЯ до: про:Головного управління ДФС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

05.02.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦИЯ (далі - ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦИЯ ) за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , судом першої інстанції позов зареєстровано 07.02.2019р. / а.с. 4-8,108-109 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2019р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №280/556/19 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові, з урахуванням уточненої позовної заяви / а.с. 114-119 том 1, / на те, що фахівцями відповідача у період з 16.10.2018р. по 22.10.2018р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ Каріус за березень 2018 р., за результатами якої складено акт №644/08-01-14-02/33273087 від 29.10.2018р., у якому відповідачем за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за березень 2018 року у сумі 42334 грн., та заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2018 року у сумі 124836 грн.. У подальшому на підставі акту перевірки, за результатами перевірки відповідачем 08.11.2018р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0017411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на 187254,00 грн.; - №0017421402, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 42334,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті ним рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони гуртуються лише на припущення податкового органу щодо безтоварності господарських операцій контрагента позивача ТОВ Каріус по всьому ланцюгу постачання, тоді як ТОВ Каріус виконав свої зобов`язання перед позивачем за договором поставки товару №11.17 від 01.11.2017р. та за договором про надання послуг №П-18.02 від 23.02.2018р., а позивач сплатив вартість отриманих від нього товарів та послуг і використав їх у подальшому у власній господарській діяльності, що підтверджується належними первинними документами на підставі яких позивачем формувалась фінансова та податкова звітність, при цьому позивач також зазначав, що він не може нести відповідальність за господарські зобов`язання цього контрагента по всьому ланцюгу постачання. Тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0017411402 та №0017421402 від 08.11.2018р.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. у справі №280/556/19 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій №0017411402 та №0017421402 від 08.11.2018р.. (суддя Бойченко Ю.П. ) / а.с. 78-82 том 1/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 23.07.2019 р., подав апеляційну скаргу /а.с. 228-232 том 1/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 23.07.2019 р. у даній справі та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Адміністративна справа №280/556/19, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 21.10.2019р. / а.с. 227 том 1/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019р. у справі №280/556/19 апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. у справі №280/556/19 залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 237 том 1/

У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги були усунуті /а.с. 240,241 том 1/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019р. у справі №280/556/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019р. у справі №280/556/19 / а.с. 245 том 1/, та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 15-00 годин 10.12.2019р. /а.с. 246 том 1/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи /а.с. 247-250 том 1/ .

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 2-5 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, його контрагент - ТОВ Каріус виконав свої зобов`язання за договором поставки товару №11.17 від 01.11.2017р. та за договором про надання послуг №П-18.02 від 23.02.2018р., а позивач сплатив вартість отриманих від нього товарів та послуг і використав їх у подальшому у власній господарській діяльності, при цьому позивач не може нести відповідальність за господарські зобов`язання цього контрагента по всьому ланцюгу постачання, судом першої інстанції було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, досліджено первинні документи по взаємовідносинам позивача з зазначеним у акті перевірки контрагентом, які свідчать про фактичне виконання цих договорів сторонами та подальше використання позивачем отриманих від контрагента робіт та послуг у власній господарській діяльності, і постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.07.2019 р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 23.07.2019 р. у справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність свого представника / а.с.248,250 том 1, а.с. 7-8 том 2/

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦИЯ , зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради 08.12.2004р., код ЄДРПОУ 33273087, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, видами економічної діяльності підприємства є надання в оренду будівельних машин і устаткування, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, підготовчі роботи на будівельному майданчику, будівництво житлових і нежитлових будівель, вантажний автомобільний транспорт /а.с. 94 -106 том 1/.

У період з 16.10.2018р. по 22.10.2018р. фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ Каріус за березень 2018 р., за результатами якої складено акт №644/08-01-14-02/33273087 від 29.10.2018р.. (далі - акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 66-80 том 1/ вбачається, що відповідачем за результатами перевірки зроблено висновки про порушення платником податків (позивачем у справі) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за березень 2018 року у сумі 42334 грн., та заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2018 року у сумі 124836 грн.

Та у подальшому, на підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.11.2018р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0017411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі на 187254,00 грн. / а.с. 89 том 1/;

- №0017421402, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 42334,00 грн. / а.с. 91 том 1/,

які і є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Відповідно до наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 16-25 том 1/ висновок про порушення підприємством (позивачем у справі) норм чинного Податкового кодексу України, яке призвело до невірного відображення платником податків у фінансовому обліку та податковій звітності, у відповідних звітних періодах, показників ПДВ та податкового кредиту відповідачем зроблено з огляду на те, що позивачем, на думку податкового органу, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах протягом перевіряємого періоду суми ПДВ сплачені у вартості робіт (товарів, послуг) по проведеним нереальним (безтоварним) господарським операціям з придбання робіт ( послуг) у контрагента - ТОВ Каріус , що на думку податкового органу свідчить про формування активу за рахунок надходження товарно-матеріальних цінностей та послуг з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання документів від ТОВ Каріус , яке фактично не могло і не здійснювало постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг на користь ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ .

Щодо господарських взаємовідносин позивача у справі з контрагентом - ТОВ Каріус , які стали підставою для формування позивачем показників податкової звітності у відповідних звітних періодах, за які відповідачем у справі проведено перевірку та складено акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові-повідомлення рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, наступне.

Так під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач у справі мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Каріус за договором поставки товару №11.17 від 01.11.2017р. (предмет договору - запасні частини, вид та кількість яких визначені специфікацією №4 від 01.03.2018р. , яка є невід`ємною частиною цього договору) /а.с. 9-14 том 1/ та за договором про надання послуг №П-18.02 від 23.02.2018р. (предмет договору - транспортування гірничої маси в межах ОСОБА_1 ) / а.с. 34-36 том 1/ , господарські зобов`язання за цим договорами виконані сторонами у повному обсязі, а саме: вищезазначеним контрагентом було постановлено визначений умовами договору поставки товар та виконані визначені умовами договору про надання послуг роботи, а позивачем (замовником) прийнято товар та виконані роботи, сплачено вартість виконаних ремонтних робіт (у формі безготівкових розрахунків) , і отриманий від ТОВ Каріус товар у подальшому використано у власній господарській діяльності рід час ремонту транспортних засобів, які належать позивача та використовуються ним у господарській діяльності, а отримані від цього контрагента послуги - транспортування гірничої маси в межах Анновського кар`єру, використано позивачем у якості субпідрядного договору у межах укладеного позивачем з ПрАТ Північний ГЗК договору підряду №781 від 14.09.2016р., при цьому цей контрагент позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цим правочином був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та платника податків, у тому числі ПДВ / а.с. 13-14 том 1/ , і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу - відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем послуг від цього контрагента у власній господарський діяльності, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи /а.с. 9-65 том 1/.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача, викладені у цьому акті обставини щодо порушень ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ податкового законодавства, зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагента позивача або з огляду на не можливість проведення звірки контрагента позивача - ТОВ Каріус , з його контрагентами по ланцюгу постачання ( тобто с суб`єктами підприємницької діяльності з якими позивач не мав господарських взаємовідносин протягом перевіряємого періоду) , але така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і підприємство не може автоматично бути правопорушником лише на тій підставі, що його контрагента (та підприємства по усьому ланцюгу постачання) не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про відображення ними у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування висновки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Каріус у на те, що ТОВ Каріус фігурує в кримінальному провадженні, відкритому Генеральною прокуратурою України 17.11.2017р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000004294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України, не може бути прийнято судом до уваги з огляду на те, що відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а таких доказів щодо ТОВ Каріус відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України та положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, при цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, шо факт реальності виконання ТОВ Каріус своїх зобов`язань за договором поставки товару №11.17 від 01.11.2017р. (предмет договору - запасні частини, вид та кількість яких визначені специфікацією №4 від 01.03.2018р. , яка є невід`ємною частиною цього договору) та за договором про надання послуг №П-18.02 від 23.02.2018р. (предмет договору - транспортування гірничої маси в межах Анновського кар`єру), які були укладені з позивачем у справі, підтверджується вищенаведеними первинними документами, копії яких були досліджені судом та долучені до матеріалів справи, які також є належним підтвердження реального характеру спірних операцій, оскільки спричинили реальні зміни майнового стану платника податків - позивача у справі, оскільки були використані позивачем у власній господарській діяльності /а.с.9-65 том 1/.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних відносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (роботи, послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (роботи, послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), що у даному випадку свідчить про те, що несплата продавцем товару (роботи послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з контрагентом - ТОВ Каріус , протягом відповідних звітних періодів, які були предметом перевірки, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання робіт та послуг від цього контрагента і подальше їх використання у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання його контрагентом (по всьому ланцюгу постачання) вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано суду належних доказів правомірності зроблених ним за результатами перевірки висновків, як і не надано належних доказів правомірності прийняття ним рішення, яке є предметом оскарження у справі.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо не підтвердження реальності проведених позивачем господарських операцій та щодо завищення позивачем протягом перевіряємого періоду від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та заниження ПДВ податкових зобов`язань з ПДВ по господарським операціям з ТОВ Каріус .

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів цієї справи, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для відображенні у податковій звітності з ПДВ результатів фінансово-господарської діяльності з ТОВ Карія у відповідних звітних періодах, і як наслідок мав право на формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від цього контрагента робіт (послуг), оскільки у позивача у справі були ( на наявні зараз) наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеними суб`єктами господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження ПДВ по операціям з вищезазначеними контрагентам є безпідставними, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0017411402 та №0017421402 від 08.11.2018р., які є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів під час розгляду справи судом правомірності прийнятого ним рішення, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог про визнання протиправними та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦИЯ .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 23.07.2019 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення .

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 р. у справі №280/556/19 - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 20.12.2019р..

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко