Постанова

від 17.12.2019 по справі 640/1470/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа №640/1470/19

адміністративне провадження №К/9901/23749/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Кривда В.І.,

представники: позивача - Макаренко Т.Д., Пхайко Ю.Л., відповідача - Лисенко Є.А., Шпак О.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної податкової служби) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 (суддя - Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - ТОВ "Лемтранс", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004444712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 44' 227' 973,75 грн; від 01.11.2018 №0004454712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 146`719`798,00 грн; від 01.11.2018 №0004464712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1190,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлених за результатами перевірки порушень Товариством податкового законодавства. Позивач зазначав, що коригування розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу для відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних з придбанням предмету лізингу (основних засобів) та обумовлених зміною курсу гривні по відношенню до курсу іноземної валюти, в якій лізингодавець отримав позику на придбання предмету лізингу (основних засобів), не заборонене та не суперечить чинному законодавству України. Вказував, що різниця між сумою платежу, зазначеного в графіку лізингових платежів, та фактичною сумою платежів, сплачених лізингодавцю з урахуванням проведеного коригування, є комісією (винагородою) лізингодавця відповідно до умов договорів лізингу, яка в бухгалтерському обліку та у звіті про фінансовий результат обліковується (відображається) як інші витрати діяльності.

На спростування висновку контролюючого органу в акті перевірки про порушення Товариством норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок врахування у складі інших операційних доходів/витрат курсових різниць, що виникли при переоцінці зобов`язань з виплати дивідендів на користь єдиного учасника - нерезидента, позивач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства у сферах регулювання іноземних інвестицій та бухгалтерського обліку згідно з рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Лемтранс" зобов`язання з виплати дивідендів було номіновано в іноземній валюті, тому такі зобов`язання підлягають переоцінці з визнанням доходів та витрат за курсовими різницями.

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг у ПП "Абсолют Транс", за наслідками яких оподатковуваний дохід Товариства за 2015 рік зменшено на 5417,00 грн, що відповідає витратам у зв`язку з придбанням цих послуг, позивач вважав такими, що не відповідає фактичним обставинам. Зазначив, що ці господарські операції підтверджені належними первинними документами, тоді як висновок контролюючого органу ґрунтується на даних інформаційних систем ДФС щодо податкової поведінки ПП "Абсолют Транс".

Стосовно висновку в акті перевірки про заниження Товариством податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2017 року з умовних операцій з постачання необоротних активів (747 напіввагонів, які станом на березень 2017 року знаходилися на тимчасово непідконтрольній Уряду України території, в бухгалтерському обліку щодо яких відображено зменшення корисності) позивач зазначив, що цей висновок суперечить нормам пункту 198.5 статті 198 ПК, відповідно до яких податкові зобов`язання з ПДВ збільшуються у випадку, якщо придбані/виготовлені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподаткованих операціях, в операціях переведення до складу невиробничих активів або в оподаткованих операціях, що не є господарською діяльністю. Товариство із зазначеними напіввагонами не вчинило жодної операції, яка могла бути підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ, а контролюючий орган не довів обставини щодо використання Товариством заблокованих на тимчасово непідконтрольних територіях напіввагонів в операціях, що не є об`єктом оподаткування/звільнення від оподаткування та/або вчинені поза межами господарської діяльності.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДФС від 01.11.2018 №0004444712 та №0004454712; в іншій частині позову відмовив.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень Офісу ДФС від 01.11.2018 №0004444712, №0004454712 вмотивований тим, що: 1) виплата дивідендів на користь нерезидента може бути здійснена як у національній грошовій одиниці - гривні, так і в іноземній валюті, а подальший облік зобов`язань, визначених в іноземній валюті, не стосується розміру чистого прибутку звітного (податкового) періоду (року), за якими нараховувалися дивіденди відповідно до рішень (протоколів) загальних зборів учасників Товариства. Облік Товариством виплачених сум дивідендів, скоригованих на курсову різницю гривні до долару США на дати нарахування та фактичної виплати дивідендів відповідає правилам бухгалтерського обліку, встановленим для обліку зобов`язань суб`єктів господарювання, виражених в іноземній валюті, які передбачають визначення курсових різниць відповідно до Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 21 (далі - П(с)БО); 2) суми сплачених позивачем лізингових платежів, обраховані із застосуванням передбаченого договорами коефіцієнту коригування, списуються на інші операційні витрати лізингоотримувача та включаються до складу інших операційних доходів лізингодавця, та, як наслідок, не збільшують вартість предмету фінансового лізингу, оскільки застосування коефіцієнта коригування не змінює вартість предмета лізингу, а впливає на інші складові лізингових платежів; 3) відповідач не довів безтоварність господарських операцій Товариства з ТОВ "Абсолют Транс"; операції з придбання позивачем транспортно - експедиційних послуг вартістю 6500,00 грн у межах договірних відносин із ТОВ "Абсолют Транс" підтверджені належними первинними документами (актом прийому-передачі наданих послуг; товарно-транспортною накладною; платіжним дорученням); 4) об`єктивна тимчасова неможливість використання Товариством необоротних активів (напіввагонів) не є підставою для зміни призначення цих активів на невиробниче використання, оскільки рішення про переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих приймається самостійно платником податків. У судовому процесі встановлено, що 747 одиниць рухомого залізничного складу (напіввагони) незалежно від волі позивача опинилися на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, що взагалі фактично унеможливлює користування та/або розпорядження рухомим залізничним складом.

ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи відповідача обґрунтовані посиланням на обставини, встановлені під час податкової перевірки ТОВ "Лемтранс", та правові позиції Верховного Суду щодо відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних з від`ємними курсовими різницями, отриманими в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання з виплати дивідендів (постанова від 16.04.2019 у справі №804/6909/17), та щодо збільшення вартості об`єкта лізингу у зв`язку з коригуванням лізингових платежів на різницю курсу валют (постанова від 19.03.2019 у справі №813/1814/17).

У додаткових поясненнях Офіс ДФС зазначив, що позивач отриманий у фінансовий лізинг об`єкт у бухгалтерському обліку правильно відображав як актив по Д-т рахунку 105 "Транспортні засоби", однак безпідставно проводив коригування розміру лізингових платежів на курсові різниці валют без переоцінки вартості об`єкта та списував курсові різниці на інші операційні витрати як відшкодовані лізингодавцю витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Позивач, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, у відзиві на скаргу та в додаткових поясненнях зазначив, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права; оскільки суди правильно встановили обставини у справі та дали їм правильну юридичну оцінку. Вважає, що довід Офісу ДФС про не врахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у вище вказаних постановах, не обґрунтований, оскільки ці правові позиції сформовані щодо застосування норм матеріального права до правовідносин, які є іншими, порівняно із правовідносинами, яких стосується спір у цій справі.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники відповідача підтримали касаційну скаргу, а представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальну заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника (в результаті реорганізації органів ДФС) - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 29.10.2018 №44641/10/28-10-47-12 про результати документальної планової перевірки ТОВ Лемтранс за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. Згідно з актом перевірки Товариство порушило, зокрема такі норми податкового законодавства:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на загальну суму 127' 084' 416,00 грн, (в тому числі за 2015 рік - 34' 330' 403,00 грн, І квартал 2016 року - 7' 422' 485,00 грн, півріччя 2016 року - 14' 576' 372,00 грн, три квартали 2016 року - 28' 456' 251,00 грн, 2016 рік - 41' 631' 486,00 грн, І квартал 2017 року - 14' 864' 635,00 грн, півріччя 2017 року - 29' 166' 934,00 грн, три квартали 2017 року - 39' 484' 514,00 грн, 2017 рік - 51' 122' 526 грн, І квартал 2018 року - 6' 808' 024,00 грн) та завищено податок на прибуток за І квартал 2018 року на 2' 842' 496,00 грн;

2) пункту 44.1 статті 44, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, підпункту 3 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 35' 383' 462,00 грн (в тому числі, за січень 2015 року - 1083,00 грн, березень 2017 року - 35' 382' 379,00 грн).

Висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Лемтранс" порядку ведення податкового обліку, встановленого вище переліченими нормами, обґрунтовані посиланням на такі обставини:

1) Товариство безпідставно у звіті про фінансовий результат збільшило інші операційні доходи на загальну суму 43`227`665,00 грн (рядок 2120) та інші операційні витрати на загальну суму 83`660`626,00 грн (рядок 2180) на курсові різниці по дивідендах, нарахованих у гривні відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства до виплати нерезиденту "LEMTRANS LIMITED", але сплачених в доларах США із визначенням суми до сплати за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення про їх виплату. Такий висновок в акті перевірки обґрунтований тим, що зобов`язання Товариства з виплати дивідендів визначені у функціональній валюті (гривні), відтак виплата дивідендів не є для Товариства операцією в іноземній валюті, у зв`язку з чим курсові різниці в бухгалтерському обліку по таких операціях не нараховуються.

2) У бухгалтерському обліку Товариство нарахувало комісію (курсові різниці) за договорами фінансового лізингу, укладеними з ПП "Лізингова компанія ВЛ", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ПП "Київська лізингова компанія", ТОВ "ОТП Лізинг" та ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" в загальній сумі 703' 408' 509,00 грн, відобразивши цю суму у звіті про фінансовий результат як інші витрати діяльності, однак при цьому не збільшив первісну вартість об`єкта лізингу на скориговану суму лізингових платежів (в частині вартості об`єкта лізингу).

3) Господарські операції позивача з ТОВ "Абсолют Транс" з придбання транспортно-експедиційних послуг вартістю 6500,00 грн (в тому числі, ПДВ 1083,00 грн) не підтверджені під час перевірки з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у ТОВ "Абсолют Транс" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого роду послуг. Зазначений контрагент має ознаки фіктивного підприємництва та фігурує у кримінальних провадженнях.

4) Товариство не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ виходячи із балансової вартості 583 напіввагонів (176`911`894,28 грн), щодо яких в бухгалтерському обліку відтворені втрати від зменшення корисності активів (Дт 972 "Втрати від зменшення корисності активів" - Кт 135 "Резерв знецінення необоротних активів") у зв`язку з розміщенням на тимчасово непідконтрольній Уряду України території та використання в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи викладаються відповідно до вище наведених підстав визначення Товариству сум податкових зобов`язань.

1) Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що в січні 2013 року - січні 2018 року рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Лемтранс", оформленими протоколами від 10.12.2013 №63, від 02.08.2016 №69, від 02.08.2016 №69, від 11.09.2017 №72, від 14.12.2017 №73, від 23.01.2018 №75, були затверджені звіти про результати фінансово-господарської діяльності за відповідні роки та розподілений прибуток, в тому числі на виплату дивідендів єдиному учаснику - компанії "LEMTRANS LIMITED" (резидент Республіки Кіпр). У цих рішеннях суми прибутку за відповідний звітний рік і залишку нерозподіленого прибутку за минулі роки, спрямовані на виплату дивідендів, були визначені в національній валюті - гривні. Не сплачені у визначені рішеннями зборів строки дивіденди обліковувалися по рахунку 671 "Розрахунки по нарахованим дивідендам" як кредиторська заборгованість.

Згідно з порядком виплати дивідендів, ухваленим загальними зборами учасників Товариства, належні нерезиденту гривневі суми дивідендів були перераховані в іноземну валюту (в долари США) за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення про їх виплату та виплачені у фіксованій сумі в доларах США. У бухгалтерському обліку зобов`язання з виплати дивідендів Товариство класифікувало як монетарну статтю в іноземній валюті з визнанням курсових різниць на дату складання фінансової звітності та на дату розрахунків, які у Звіті про фінансові результати (форма №2) відображало у складі інших операційних доходів (рядок 2120) та/або у складі інших операційних витрат (рядок 2180). Всього за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 до складу інших операційних доходів включено курсові різниці по дивідендам в сумі 43' 227' 665,00 грн, а до інших операційних витрат - 83' 660' 626,00 грн, тобто Товариство отримало збиток в розмірі 40' 432' 961,00 грн та зменшило на цю суму ж фінансовий результат.

Відхиляючи довід контролюючого органу про безпідставне відображення Товариством у Звіті про фінансові результаті курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку зобов`язання з виплати дивідендів, визначеного у функціональній валюті Товариства (гривня), в іноземну валюту (долар США), як необґрунтований, суди попередніх інстанцій послалися на такі встановлені у справі обставини: протокольним рішенням загальних зборів учасників Товариства було затверджено виплату дивідендів засновнику-нерезиденту в іноземній валюті; згідно з абзацом "в" пункту 20 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 21 (далі - МСБО) зобов`язання з виплати дивідендів, визначене в іноземній валюті, відноситься до операцій в іноземній валюті; від`ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання з виплати дивідендів, виникає об`єктивно поза волею платника податків та є його витратами в результаті збільшення розміру його зобов`язання в гривневому еквіваленті.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (абзац другий цього пункту).

Статтею 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2015-2018 роки) для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 №1706, і відповідно до статей 1 та 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - П(С)БО 21) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №515/4736). Пунктом 8 цього Положенням передбачено відображення у складі інших операційних доходів (витрат) курсових різниць від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність (статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (пункт 2 П(С)БО 21). Сферою застосування П(С)БО 21 є визначення методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

Для вирішення питання, чи є операція Товариства з нарахування до виплати дивідендів операцією в іноземній валюті, як ключового питання у вирішенні спору щодо права позивача відобразити курсові різниці за дивідендами в порядку, встановленому пунктом 8 П(С)БО 21, має значення визначення функціональної валюти.

Поняття функціональної валюти в МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" розкрито як валюти основного економічного середовища, у якому суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність (параграф 8). Функціональна валюта суб`єкта господарювання відображає основні операції, події та умови, які пов`язані з нею. Після визначення функціональної валюти її не змінюють, якщо не відбудеться зміна цих основних операцій, подій та умов (параграф 13). Операцію в іноземній валюті слід відображати після первісного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс "спот" між функціональною валютою та іноземною валютою на дату операції (параграф 21).

Функціональною одиницею Товариства є гривна, в якій він відповідно до статті 5 Закону №996-XIV веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність, визначає прибуток і суму дивідендів як частину прибутку. Звідси валютою зобов`язання Товариства для сплати дивідендів є гривня.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки рішення загальних зборів Товариства не є договором, законом або іншим нормативно-правовим актом, а зобов`язання з виплати дивідендів згідно з протокольними рішеннями загальних зборів учасників Товариства було визначено в функціональній валюті (гривні), враховуючи сутність дивідендів як частину прибутку, Товариство безпідставно відобразило у складі інших операційних доходів (інших операційних витрат) курсові різниці, отримані від перерахунку нарахованих в гривні дивідендів в іноземну валюту при їх фактичній виплаті.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо права платника податку на прибуток-резидента України на зменшення фінансового результату на від`ємні курсові різниці під час виплати дивідендів нерезидентам) викладено в постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд в зазначеній постанові зробив висновок, що, оскільки зобов`язання платника податку-резидента з виплати дивідендів визначені у гривні, такі операції не можуть бути віднесені до операцій в іноземній валюті; надлишкові витрати, пов`язані з курсовими різницями у зв`язку з рішенням платника податку виплатити дивіденди в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату прийняття такого рішення, не можуть бути віднесені до складу витрат, що призводять до зменшення об`єкту оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств.

Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, Верховний Суд у цій справі не знаходить.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вимога цієї норми не була дотримана судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки при ухваленні судових рішень у цій справі висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, не був врахований без будь-яких застережень стосовно причин для цього.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з 01.03.2012 по 14.08.2012 Товариство (лізингоодержувач) уклало з ПП "Лізингова компанія ВЛ", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ПП "Київська лізингова компанія", ТОВ "ОТП Лізинг" та ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (лізингодавці) договори фінансового лізингу. За умовами цих договорів лізингодавці зобов`язалися придбати і передати Товариству в лізинг майно (напіввагони в загальній кількості 4568) в тимчасове володіння і користування, а Товариство - прийняти майно у лізинг та сплачувати лізингодавцям лізингові платежі в розмірі та в порядку, які визначені в договорах.

У договорах фінансового лізингу (пункт 1 договорів) визначено, що лізинговий платіж - це суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю в день розрахунку відповідно до графіку нарахування та сплати лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, що підлягають сплаті за договорами, визначається з урахуванням коефіцієнту коригування.

У свою чергу коефіцієнт коригування (як вказано в договорах) - узгоджений сторонами спосіб визначення розміру платежів, що підлягають сплаті за договорами у визначену згідно з графіком нарахування та сплати лізингових платежів дату. Коригування розміру лізингових платежів обумовлене тим, що для придбання об`єкту лізингу лізингодавці використовували позичкові кошти, отримані в у іноземній валюті, тоді як грошові зобов`язання зі сплати лізингових платежів підлягали виконанню в національні валюті України; курс гривни до іноземних валют, в яких лізингодавці отримали позику (російський рубль і долар США) зазнавав змін впродовж часу користування позикою.

Враховуючи зазначене, лізинговий платіж, який Товариство повинно було сплатити лізингодавцю (сумарний (скоригований) лізинговий платіж) включав такі складові: грошову суму, яка сплачувалась на відшкодування вартості предмету лізингу; проценти, розмір яких визначався договором (винагорода лізингодавця); комісію - грошову суму, на яку збільшувався лізинговий платіж з врахуванням зміни курсу гривни до іноземних валют (російського рубля і долара США). Останню із перелічених складових лізингового платежу Товариство в бухгалтерському обліку відобразило як інші витрати діяльності (Д-т 977 "Інші витрати діяльності" - К-т "Розрахунки по нарахованим відсоткам"). Загальна сума, на яку позивач зменшив фінансовий результат за 2015 рік - І квартал 2018 року за рахунок зазначеної комісії, склала 703' 408' 509,00 грн.

Виключаючи цю суму з витрат у фінансовій звітності Товариства, контролюючий орган виходив з того, що позивач повинен був збільшити в бухгалтерському обліку на скоригований лізинговий платіж в частині, що стосувалася вартості предмета фінансового лізингу, вартість основних засобів з наступним нарахуванням амортизації. Як на правову підставі такого висновку Офіс ДФС послався на положення статті 1 Закону №996-XIV щодо використання для цілей цього Закону термінів у значеннях, визначених міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства, та пункту 5 МСБО 17 Оренда .

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР (Закон №723/97-ВР) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) .

Статтею 16 цього Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (частина друга цієї статті).

Для цілей оподаткування фінансовий лізинг (оренда) визначено як господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу (підпункт "б" підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Бухгалтерський облік операцій фінансового лізингу врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (П(С)БО 14), згідно з нормою пункту 4 якого фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов`язаних із правом користування та володіння активом за наявності хоча б однієї з ознак, наведених у пункт 4 цього Положення ( П(С)БО 14 Оренда затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об`єкт одночасно як актив і зобов`язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об`єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов`язань на початок звітного періоду.

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об`єкта фінансової оренди (пункт 6 П(С)БО 14 "Оренда").

З нормою пункту 6 П(С)БО 14 "Оренда" перекликаються з положенням пункту 14 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) (з наступними змінами), згідно з якими первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання.

Як вже зазначено, Офіс ДФС в обґрунтування доводів про неправомірне збільшення позивачем витрат на 703' 408' 509,00 грн посилається, зокрема на пункт 5 МСБО 17 "Оренда" (визнаний таким, що втратив чинність 30.06.2017 у зв`язку з прийняттям МСФЗ 16 "Оренда"), згідно з яким угода про оренду або зобов`язання може містити положення щодо коригування орендних платежів у разі змін собівартості будівництва чи придбання орендованої нерухомості або в разі зміни інших критеріїв собівартості чи вартості (наприклад, загального рівня цін або втрат орендодавця на фінансування оренди) протягом періоду з початку оренди до початку строку оренди.

Застосовуючи норму цього пункту, Офіс ДФС вважає, що коригування Товариством лізингового платежу буде правомірним при одночасному збільшенні Товариством в бухгалтерському обліку первинної балансової вартості основних засобів (вагонів).

Разом з тим, Товариство застосовує міжнародні стандарти для складання фінансової звітності з 01.01.2019, що Офісом ДФС не заперечується. Відтак, обов`язку щодо застосування для керівництва МСБО 17 "Оренда" під час ведення бухгалтерського і податкового обліку в період з 01.01.2015 по 31.03.2018 у Товариства не було. Доводів, що позивач входить до кола підприємств, передбаченого частиною другою статті 12-1 Закону №996-XIV, Офіс ДФС не навів.

Враховуючи зазначене, довід позивача, що нормами П(С)БО 14 "Оренда" та П(С)БО 7 "Основні засоби", так само, як і іншими нормами, чинними в зазначений вище період часу, не було передбачено збільшення первинної вартості об`єкта фінансової оренди (основного засобу) з інших підстав, окрім як в разі витрат на його поліпшення, спростований відповідачем в судовому процесі не був.

Та обставина, що згідно зі статтею 16 Закону №723/97-ВР лізинговий платіж може включати й інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу, а нормами чинного законодавства не було встановлено заборони щодо віднесення лізингоотримувачем до витрат сум, сплачених лізингодавцю на відшкодування курсових різниць за позичкою, отриманою в іноземній валюті і використаною для придбання об`єкта лізингу згідно з умовами договору про фінансовий лізинг, дає підстави для висновку, що контролюючий орган неправомірно виключив зі складу витрат у фінансовій звітності Товариства 703' 408' 509,00 грн з одночасним збільшенням на таку ж суму фінансового результату.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині доводів сторін з визнанням правомірною податкову поведінку позивача відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Посилання Офісу ДФС на не врахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні спору щодо збільшення витрат на скориговані суми лізингових платежів, викладеного у постанові від 19.03.2019 у справі №813/1814/17, відхиляється як необґрунтоване, оскільки в цій постанові Верховний Суд не висловив правової позиції з правозастосування, а підставою для скасування ухвалених у зазначеній справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд було неправильне встановлення обставин у справі.

3. Таким, що відповідає обставинам у справі і правильному застосуванню норм права, слід визнати висновок судів першої та апеляційної інстанцій про не підтвердження в судовому процесі доводів Офісу ДФС про заниження Товариством доходу за 2015 рік на 5417,00 грн внаслідок невідображення у складі доходів операції з безоплатного отримання транспортно-експедиційних послуг, фактичного постачання яких від ТОВ "Абсолют Транс" не відбулося.

Обставини щодо здійснення позивачем господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг вартістю 6500,00 грн (в тому числі ПДВ - 1083,33 грн) у ТОВ "Абсолют Транс" встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: податкової накладної, акта прийому-передачі послуг, товарно-транспортної накладної, платіжного доручення. Надаючи оцінку товарно - транспортній накладній від 28.01.2015 №7 щодо перевезення товарно-матеріальних цінностей, що належали позивачу (сталевих листів вагою 8,7 тон на вантажному автомобілі марки "Mercedes" державний номер НОМЕР_1 ), суд взяв до уваги, що вона містить відмітки структурних підрозділів Товариства, зокрема про місце відвантаження (вагонне депо Волноваха Дніпропетровської філії ТОВ "Лемтранс" (м. Волноваха, Донецької області, вул. Шевченка), про отримання перевезених товарно-матеріальних цінностей (вагонне депо Дніпродзержинськ Дніпропетровської філії ТОВ "Лемтранс" (м. Дніпродзержинськ (Кам`янське) вул. Енергетиків, 28-Б)). Доводи Офісу ДФС, що були покладені в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Абсолют Транс", такі як відсутність у ТОВ "Абсолют Транс" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів; підприємство має ознаки фіктивності (керівник ТОВ Абсолют Транс Морозов І.А. є посадовою особою на 61 підприємстві; за даними податкової інформації це товариство зареєстровано на підставних осіб та є фігурантом кримінальних проваджень №32015130010000036 та №12015040000001028, порушених по факту скоєння злочинів, передбачених статтею 205, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України відповідно), відхилені судом з огляду на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, на які він посилався.

Докази, надані відповідачем на підтвердження безпідставного збільшення позивачем витрат на 5417,00 грн, як і докази, надані позивачем на обґрунтування протилежного, судами першої та апеляційної інстанцій досліджені з дотриманням вимог норм статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності, допустимості, достовірності доказів та оцінені відповідно до вимог статті 90 цього Кодексу.

Відповідно до встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши норми підпункту 14.1.36 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134 ПК, статті 9 Закону №996-XIV та врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема в постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 щодо застосування зазначених норм до подібних правовідносин, зробили правильний висновок про правомірне включення позивачем до витрат 5416,67 грн як витрат у зв`язку з придбанням транспортно-експедиційних послуг.

4. Щодо нарахування Товариству грошових зобов`язань з ПДВ згідно з податковим повідомленням рішенням від 01.11.2018 №0004444712 у сумі 44' 227' 973,75 грн (в тому числі 35' 382' 379,00 грн - основний платіж та 8' 845' 594,75 грн - штрафні (фінансові) санкції) суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в цій частині позовних вимог, виходили з того, що Офіс ДФС не довів факт використання позивачем виробничих активів (напіввагонів) в операціях, що не є його господарською діяльністю, а тимчасова неможливість використання платником ПДВ основних засобів не є тотожним їх використанню в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У судовому процесі встановлено, що у зв`язку із забороною (припиненням) переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей згідно з Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017 №62/2017 на тимчасово окупованих територіях залишилося 747 напіввагонів, які належать Товариству.

На підставі наказу від 15.09.2017 №112-ОВ Товариство провело річну інвентаризацію основних засобів, які обліковуються на балансі, прийнятих в оренду, малоцінних необоротних матеріальних активів станом на 01.11.2017, за результати якої виявлено, що перевірка фактичної наявності 747 напіввагонів не виявляється можливою у зв`язку з їх перебуванням на тимчасово непідконтрольній Уряду України території.

У листопаді 2017 року на підставі протоколу результатів річної інвентаризації основних засобів та на виконання вимог П(с)БО 28 "Зменшення корисності активів" та П(с) БО 7 "Основні засоби" Товариство відобразило в бухгалтерському обліку втрати від зменшення корисності об`єктів основних засобів із використанням таких рахунків: Д-т 972 "Втрати від зменшення корисності активів" - К-т 135 "Резерв знецінення необоротних активів" на 222' 783' 920,18 грн; Д-т 793 "Результат іншої звичайної діяльності" - К-т 972 "Втрати від зменшення корисності активів" на 222' 783' 920,18грн.

Обґрунтовуючи підстави для нарахування Товариству суми грошових зобов`язань з ПДВ, Офіс ДФС посилається на порушення позивачем підпунктів "в", "г" пункту 198.5 статті 198, підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК та зазначає, що із 747 напіввагонів з первісною балансовою вартістю 462' 650' 859,25 грн, які на 15.03.2017 перебували на тимчасово непідконтрольній Уряду України території, 583 напіввагонів з балансовою вартістю 177' 190' 482,39 грн є необоротними активами, що не використовуються у господарській діяльності платника податків та є невиробничими необоротними активами в розумінні норм ПК, оскільки 378 напіввагонів станом на 01.01.2017 знаходилися на території України, а 205 - були придбані Товариством після 15.04.2014.

Факт перебування 378 напіввагонів на території України станом на 01.01.2017 контролюючий орган встановив на підставі листа ПАТ "Українська залізниця" від 25.09.2018 №ЦЦТех-10/776, в якому повідомлялася інформація щодо місць перебування напіввагонів (із зазначенням номерів напіввагонів) станом на 01.01.2017 та їх маршруту територією України після 01.01.2017.

Ці обставини позивачем не заперечуються.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктами "в", "г" пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК (у редакції, чинній станом на березень 2017 року) з метою оподаткування податком на додану вартість необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються: такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків; невиробничими необоротними активами в розумінні цього Кодексу.

Буквальне тлумачення норм підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК (в контексті застосування норм підпунктів "в", "г" пункту 198.5 статті 198 ПК) свідчить, що платник податку не нараховує податкові зобов`язання з ПДВ щодо необоротних активів, які одночасно відповідають таким вимогам: необоротні активи придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14.04.2014 і станом на 01.01.2017 знаходилися на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

За встановлених у справі обставин щодо перебування 378 напіввагонів станом на 01.01.2017 на території України та придбання 205 напіввагонів Товариством після 15.04.2014, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у позивача не виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, не відповідає правильному застосуванню норм підпунктів "в", "г" пункту 198.5 статті 198 та підпункту 38.10 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК.

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" введений в дію 15.03.2017 з метою забезпечення національної безпеки (зокрема, шляхом заборони переміщення товарів (вантажів), крім гуманітарних, на тимчасово окуповані території та з таких територій на строк дії пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України") та не регулює правовідносини у сфері оподаткування, а тому суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували норми Указу при вирішенні спору між сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004444712 та про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004454712 щодо визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8' 312' 377,50 грн (в тому числі, податкове зобов`язання - 7' 277' 932,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1' 034' 445,50 грн (ці суми податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій визначені Товариству у зв`язку із завищенням витрат на суму нарахованих курсових різниць на дивіденди, що переведені в долари США - а.с. 70 т. 18-й) не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, встановленим статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині.

Неправильним застосуванням норм матеріального права, як встановлено частиною третьою цієї статті, вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 52, 139, 250, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної податкової служби) задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004454712 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в розмірі 8'312'377,50 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 7'277'932,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1'034'445,50 грн, та податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0004444712 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44' 227' 973,75 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 35' 382' 379,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 8' 845' 594,75 грн.

В задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду