Постанова

від 01.08.2007 по справі 11/263-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.08.2007р.

м.Київ

№ 11/263-А

За позовом          Товариства з обмеженою

відповідальністю „ЛагерСервіс”

до                    Київської регіональної

митниці,

третя особа          Департамент аналізу ризиків та аудиту

Державної митної служби України,

про                    скасування рішення.

Суддя Євсіков

О.О.

Секретар

судового засідання Дупляк С.А.

Представники

від позивача:          Салата О.О. (предст. за дов.);

від відповідача:          Маньковська К.Е. (предст. за дов.)

від третьої особи          Качуровська Л.В. (предст. за дов.),

Новожилов Д.Ю. (предст. за дов.).

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України

в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_10о 11 год. 58 хв. проголошено вступну та

резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на ІНФОРМАЦІЯ_9 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після

проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з

урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю „ЛагерСервіс” звернулось до Господарського суду міста Києва з

позовом про скасування рішення, прийнятого Київською регіональною митницею на

підставі акта від ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 перевірки дотримання ТОВ „ЛагерСервіс”

законодавства України з питань митної справи за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по

ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач подав заяву про уточнення

позовних вимог від ІНФОРМАЦІЯ_8, згідно з якою просить винести постанову про

скасування податкових повідомлень-рішень від ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_6 прийнятих

Київською регіональною митницею про визначення суми податкового зобов'язання з

ввізного мита в розмірі 66.751,51 грн., в тому числі, за штрафними санкціями

-22.100,58 грн. та від ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_7 про визначення суми податкового

зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 375.771,78 грн., в тому

числі, за штрафними санкціями -118.402,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

висновки акта від ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 перевірки дотримання ТОВ „ЛагерСервіс”

законодавства України з питань митної справи за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по

ІНФОРМАЦІЯ_3не відповідають нормам чинного законодавства, а відповідно

податкові повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_6, НОМЕР_7 підлягають

скасуванню. В обґрунтування вимог позивачем надано копії вантажних митних

декларацій та копії довідок про транспорті витрати.

Відповідач позовних вимог не

визнав, мотивуючи заперечення тим, що Київською регіональною митницею податкові

повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_6, НОМЕР_7 були прийняті відповідно

до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ та Митного

кодексу України. Відповідач вважає, що відповідачем було занижено митну

вартість імпортованих товарів, що призвело до заниження податкових зобов'язань.

Третя особа позовних вимог не

визнала, мотивуючи заперечення тим, що результати перевірки свідчать, що при

митному оформленні товарів, ввезених позивачем, сума транспортних витрат

декларувалась на підставі недостовірної інформації та не в повному обсязі,

таким чином позивачем було занижено митну вартість товарів. На підтвердження

своєї позиції третьою особою надано копії документів, отриманих від

підприємств, що надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги.

Розглянувши подані сторонами та

третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог п. 4 Порядку

проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та

обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон

України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ІНФОРМАЦІЯ_1

НОМЕР_2, на підставі наказів Департаменту аналізу ризиків та аудиту від

ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 та від ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_5, посвідчення на право

проведення перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_4, виданого Департаментом аналізу

ризиків та аудиту, провідним інспектором-ревізором відділу контролю службової діяльності

митних органів та аудиту Департаменту аналізу ризиків та аудиту Державної

митної служби України ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку дотримання

товариством з обмеженою відповідальністю „Лагер Сервіс” законодавства України з

питань митної справи за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 по ІНФОРМАЦІЯ_3.

За результатами перевірки складено

Акт від ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1.

Департаментом аналізу ризиків та

аудиту під час перевірки встановлено, що протягом періоду, який перевірявся,

ТОВ „Лагер Сервіс” відповідно до умов укладених контрактів здійснювало

закупівлю продукції у іноземних суб'єктів підприємництва, що знаходяться в

Швеції, Німеччині, Бельгії.

Постачання здійснювалось на умовах

EXW та FCA відповідно до правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000.

Перевезення вантажів як до митної

території України, так по ній забезпечували суб'єкти підприємництва, у тому

числі приватні підприємці, з якими ТОВ „Лагер Сервіс” укладало угоди про

надання транспортно-експедиційних послуг.

Розрахунки з підприємствами, що

надають транспортні послуги, ТОВ „Лагер Сервіс” здійснює на підставі

рахунків-фактур, міжнародних транспортних накладних, податкових накладних, які

подаються перевізниками після розвантаження транспортних засобів і митного

оформлення.

Перевіркою рахунків-фактур, виписок

із банківських рахунків ТОВ „Лагер Сервіс” 

підтверджено, що оплата наданих протягом періоду, який перевірявся,

транспортних послуг здійснена в розмірах, зазначених у рахунках-фактурах

підприємствами -перевізниками, у повному обсязі.

Проте перевіркою документів з

митного оформлення товарів встановлено наступне.

Зіставленням фактичних видатків,

здійснених ТОВ „Лагер Сервіс” на транспортування товарів, з їх розміром,

зазначеним у довідках, поданих до митного органу, встановлено розбіжність між

сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та

сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників.

Загалом, за результатами перевірки,

платежі донараховано за 113 вантажними митними деклараціями, зокрема:

- у ІНФОРМАЦІЯ_14 році за 20 ВМД

митну вартість занижено на 186.047,46 грн., перерахуванню до бюджету належить

19.131,18 мита, 41035,73 грн. податку на додану вартість, 372,09 грн. митних

зборів.

- 

у ІНФОРМАЦІЯ_15 році за 40 ВМД митну вартість занижено на 382.101,43

грн., перерахуванню до бюджету належить 23433,10 мита, 81106,96 грн. податку на

додану вартість, 764,20 грн. митних зборів.

- у ІНФОРМАЦІЯ_16 році за 53 ВМД

митну вартість занижено на 584047,49 грн., перерахуванню до бюджету належить

2086,65 мита, 117226,83 грн. податку на додану вартість, 1168,09 грн. митних

зборів.

Всього перерахуванню до бюджету

належить 44650,93 грн. мита, 239369,52 грн. податку на додану вартість та

2304,38 грн. митних зборів, разом -286324,83 грн. платежів.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_8

Київська регіональна митниця направила на адресу підприємства податкові

повідомлення від  ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_6

про визначення суми податкового зобов'язання з ввізного мита в розмірі

66.751,51 грн., в тому числі, за штрафними санкціями -22.100,58 грн., та від

ІНФОРМАЦІЯ_7 НОМЕР_7 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на

додану вартість в розмірі 375.771,78 грн., в тому числі, за штрафними санкціями

-118.402,31 грн.

ТОВ „ЛагерСервіс” (код ЄДРПОУ

31486614) у встановлений граничний термін податкові  зобов'язання не сплатило.

Частиною 1 статті 19 Конституції

України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,

відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством. Частиною 2 вказано, що органи державної влади, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 1, 11, 40,

42, 69, 70, 72, 81, 88 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV митний

контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї

компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та

інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів

України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення -

виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням

результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються

через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого

використання цих товарів і транспортних засобів; митному контролю підлягають

усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України;

митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних

процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань

митної справи. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують,

зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення

товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються

через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними

органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання

законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок

їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших

нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в

установленому законом порядку. Митний контроль товарів, транспортних засобів

перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється

цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний

кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних

засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Обсяг

таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього

Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів

України, укладених в установленому законом порядку. Митні органи здійснюють

митний контролю і після митного оформлення товарів, які ввозилися на митну

територію України, в тому числі шляхом проведення перевірок суб'єктів ЗЕД.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного

контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон

України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного

обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту

через її територію товарів і транспортних засобів; митне оформлення

здійснюється посадовими особами митного органу; операції митного оформлення,

порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що

застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів,

визначаються Кабінетом Міністрів України. Декларування здійснюється шляхом

заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних

відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний

кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного

контролю та митного оформлення. На декларанта покладаються обов'язки:

здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку,

встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і

транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному

органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для

виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

          Відповідно до статті 259 Митного

кодексу України від 11.07.02 № 92-IV митною вартістю товарів, які переміщуються

через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає

сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

          Згідно із статтею 267 Митного кодексу

України від 11.07.02 № 92-IV для визначення митної вартості товарів до ціни

угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, витрати на

транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця

ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також

встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну

територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично

сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються

обчисленню.

Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону

України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” податкове повідомлення -це письмове

повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму

податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,

передбачених цим Законом.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2

Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” митні органи є контролюючими

органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та

вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів

справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 цього ж

Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим

органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає

платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для

такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої

був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи

збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх

наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх

несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для

оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх

наявності).

Законом встановлено, що штрафна

санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми

податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка

справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил

оподаткування, визначених відповідними законами.

У відповідності до підпункту 17.1.3

пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно

донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,

викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього

Закону (результати документальних перевірок результатів діяльності платника

податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань),

такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків

від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з

податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового

платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та

закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником

податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше

п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості

податкових періодів, що минули.

З метою визначення порядку

нарахування митними органами штрафних санкцій у випадку виявлення за

результатами документальних перевірок недоплат за податками і зборами, щодо

яких митні органи визначено контролюючими, Держмитслужба звернулась за

відповідними роз'ясненнями до Міністерства фінансів України.

Листом від ІНФОРМАЦІЯ_17 НОМЕР_11

Міністерство фінансів України надало Держмитслужбі роз'яснення, у відповідності

до якого на підставі підпунктів 4.1.4 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону під

податковим періодом для цілей нарахування митними органами штрафних санкцій,

передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, необхідно

розуміти один календарний місяць.

При цьому суд відзначає наступне.

Відповідно до Порядку проведення

митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів

і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04 №1730, та

статей 41, 60 і 69 Митного кодексу України, визначено механізм проведення

митними органами таких перевірок як у процесі митного оформлення товарів і

транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання

підприємствами вимог законодавства з питань митної справи. Заходи, вжиті

Київською регіональною митницею стосовно перевірки правильності нарахування

митних платежів та контролю за справлянням податків та зборів під час митного

оформлення товарів ТОВ „Лагер Сервіс”, 

здійснено у повному обсязі.

Однак під час митного оформлення

товарів за вантажними митними деклараціями, вказаними у додатках до акту від

ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 (копія першого примірника акта з додатками до нього наявна

в матеріалах справи), вартість транспортних витрат до пункту перетину митного

кордону України визначалась відповідно до довідок перевізників (експедиторів),

що були надані до митного оформлення. Зазначені довідки не є документами, що

підтверджують фактичні витрати на транспортування до перетину митного кордону

та фактичну сплату вартості цих витрат, та не є первинними документами

бухгалтерського обліку ТОВ „Лагер Сервіс”.

Перевіркою первинних документів

бухгалтерського обліку (рахунків перевізників в оплату послуг, податкових

накладних, виписок банку), що підтверджують таку сплату, встановлено, що ТОВ

„Лагер Сервіс”  були сплачені суми за

рахунками перевізників за транспортування до митного кордону України вищі, ніж

ті, що зазначені у довідках.

В акті перевірки встановлено та

матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідками перевізників вартість

перевезень за маршрутами Бельгія-Україна, Німеччина-Україна, Швеція-Україна

становила не більше 2500 грн.

Наприклад, за вантажною митною

декларацією від ІНФОРМАЦІЯ_11НОМЕР_9 задекларовано транспортні витрати на суму

2.500,00 грн.

Згідно рахунку-фактури ТОВ “Асстра

Україна” від ІНФОРМАЦІЯ_12 НОМЕР_10ціна транспортних послуг за межами митної

території України за даною вантажною митною декларацією склала 13.773,00 грн.,

по митній території України -819,00 грн., експедиційні послуги -1158,50 грн.,

податок на додану вартість -395,50 грн.

Разом до сплати 16.146,00 грн.

Згідно виписки банку АКБ

“Трансбанк” від ІНФОРМАЦІЯ_13 Товариство сплатило на рахунок ТОВ “Асстра

Україна” 16.146,00 грн. згідно рахунку від ІНФОРМАЦІЯ_12 НОМЕР_10(копії у

справі).

Розглядаючи спір по суті, суд також

бере до уваги наступне.

Згідно з абз. 3 п. 1.4, п. 1.14

ст.  1 Закону України «Про податок на

додану вартість»(далі -Закон про ПДВ) поставка послуг - будь-які операції

цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права

на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними

активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за

компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або

розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки,

ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право,

торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової,

власності.

Супутні послуги - послуги, вартість

яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості

товарів, що експортуються або імпортуються.

Як встановлено пп. 3.1.1, 3.1.2

ст.  3 Закону про ПДВ, об'єктом

оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце

надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з

передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для

погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового

лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх

послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

База оподаткування операції з

поставки товарів (послуг), згідно з п. 4.1 ст. 

4 Закону про ПДВ, визначається виходячи з їх договірної (контрактної)

вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з

урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та

зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань

оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого

зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної

(контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних

і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо

покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості

товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує

договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування

операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 6.1 ст.  6 Закону про ПДВ об'єкти оподаткування,

визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від

оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим

Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20

відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається

до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 6.2.4 ст.  6 Закону про ПДВ встановлено, що у тому числі

за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг

залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню

пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного

кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до

пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження

зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону

України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним

транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту

проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу

(товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України

(включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску

пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон

за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за

межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону

України.

Крім того, як встановлено, пп.

7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю

податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової

накладної;

б) дату виписування податкової

накладної;

в) повну або скорочену назву,

зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по

батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника

податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної

особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник

податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів

(робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву,

зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування

податку;

з) ставку податку та відповідну

суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають

сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.4

ст.  7 Закону про ПДВ податкова накладна

складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох

примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається

у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і

звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним

податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на

кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка

товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік

(номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до

податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної

податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових

зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати

податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для

зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та

складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як

платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як підтверджено матеріалами справи,

перевізники (постачальники послуг з перевезення) на кожний факт надання послуг

виписували на користь позивача рахунки-фактури та податкові накладні, в яких

здійснено чіткий розрахунок вартості перевезень з розмежуванням вартості

перевезень до кордону України та територією України (копії зазначених

документів до кожної ВМД, що досліджувались під час перевірки, на вимогу суду

надані сторонами та долучені до матеріалів справи. Відповідність цих копій

оригіналам перевірена судом). При цьому до вартості перевезень до кордону

України застосовано нульову ставку ПДВ.

Зважаючи на вимоги Митного кодексу

України, а також Закону про ПДВ, суд приймає зазначені податкові накладні, а

також рахунки-фактури перевізників та банківські виписки з рахунку позивача як

належні і допустимі докази, які свідчать про фактичну вартість отриманих

позивачем послуг з перевезення товарів, в т. ч. за маршрутами Бельгія-Україна,

Німеччина-Україна, Швеція-Україна. Згідно з цими документами вартість послуг

перевезення за вказаними маршрутами, отриманих позивачем, значно перевищує

вартість, задекларовану позивачем. Нарахування позивачеві податкових

зобов'язань здійснено митним органом на підставі саме цих документів (в тому

числі отриманих митним органом від постачальників послуг) і розрахунок таких

зобов'язань, визначений в додатках до акта перевірки (копії -у справі) та

письмових поясненнях (пояснення та розрахунки Департаменту аналізу ризиків та

аудиту Державної митної служби України, подані в судовому засіданні

23.07.2007), повністю підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 267 Митного

кодексу України від 11.07.02 № 92-IV для визначення митної вартості товарів до

ціни угоди додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема,

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого

місця ввезення на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу також

встановлено, що витрати на транспортування товару після його ввезення на митну

територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично

сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються

обчисленню.

Вказане свідчить про

безпідставність твердження ТОВ „Лагер-Сервіс” про те, що рахунки, які

виставляли автотранспортні компанії, і, відповідно, сплачувало ТОВ „Лагер

Сервіс”,  вміщували повну суму оплати

транспортування. Договірна вартість витрат на транспортування, зазначена у

довідках автотранспортних компаній та врахована при декларуванні митної

вартості, не відповідає ціні, що була фактично сплачена перевізникам за

транспортні послуги до митного кордону України, та спростовується матеріалами

справи.

Отже, податкові

повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_7 № НОМЕР_6, НОМЕР_7 Київської регіональної

митниці є таким, що відповідають дійсним обставинам справи та чинним нормам

законодавства.

Суд відзначає, що згідно ч. 3 ст. 2

КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це

повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо

(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу

рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували

правомірність спірних рішень, позивач суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних

повноважень довів суду правомірність спірних рішень.

На підставі викладеного позовні

вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,

158-163 КАС України, господарський суд, -

          П О С Т А Н О В И В:

          В позові відмовити повністю.

        Судові витрати покласти на

позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.О.

Євсіков

Дата складання та підписання

постанови в повному обсязі -ІНФОРМАЦІЯ_9.