Постанова

від 11.12.2019 по справі 190/642/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9005/19 Справа № 190/642/19 Суддя у 1-й інстанції - Митошоп В. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.,

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи П`ятихатська районна держана адміністрація Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 про визнання недійсними рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2019 року до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи П`ятихатська районна держана адміністрація Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 про визнання недійсними рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи П`ятихатська районна держана адміністрація Дніпропетровської області, товариство з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 - про визнання недійсними рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 12.04.2019 року №448-23/ VII про відмову ОСОБА_1 в передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з сертифікатом серії ДП №0312900 із земель сільськогосподарського призначення, що належали колишньому КСП ім..Чкалова, розташованих на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 просить скасувати рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року по справі №190/642/19 та винести нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_1 до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа ТОВ АГРІКО 3119 та П`ятихатська районна держана адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсними рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0312900 - ОСОБА_1 , належить право на земельну частку (пай) розміром 10.40 у.к.га у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім.Чкалова, с. Біленщина П`ятихатського району Дніпропетровської області на підставі договору купівлі продажу АВН № 583805 від 31.08.2000р. № 1-3014 (а.с.9)

З копії договору купівлі-продажу від 31.08.2000 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятихатської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за №1-3014), вбачається, що ОСОБА_2 діючи від імені ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Чкалова, розміром 10,40 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що належало продавцю на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ДП №0045346, виданого П`ятихатською райдержадміністрацією від 31 березня 1997 року, згідно свідоцтва про право на спадщину, посвідченого П`ятихатською держнотконторою від 29.07.2000 року №1-2680 (а.с.10).

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області із заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 9,68 га, кадастровий номер 1224580500:01:001:0234 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №031290 із земель колишнього КСП ім..Чкалова, розташованої на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області (а.с.11).

З рішення Білещанської сільської Ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 12.04.2019 року №448-23/VII вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в передачі земельної ділянки у приватну власність з посиланням на відсутність "в пакеті документів купівлі-продажу" оригіналу первісного сертифікату серія ДП №0045346 (а.с.18).

З листа управління Держгеокадастру у П`ятихатському районі Дніпропетровської області від 28.04.2016 року №К-445/0-431/0/6-16, наданого представнику позивача ОСОБА_4 вбачається, що видати завірені копії сертифікатів не має можливсті у зв`язку з тим, що дані бланки сертифікатів на земельну частку (пай) в Управління відсутні (а.с.13).

Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовлено.

З заочного рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 року вбачається, що підставою відмови у визнанні права на земельну частку (пай) стало те, що ОСОБА_1 має Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ДП № 0312900, що виданий П`ятихатською районною державною адміністрацією від 06 вересня 2000 року, який є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), що виключає необхідність подання інших документів з метою реалізації такого права і виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), а тому підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) відсутні (а.с.14-15).

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Згідно п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст.3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) №899-IV від 05 червня 2003 року підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільські ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) №899-IV від 05 червня 2003 року вбачається, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсними рішення, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії ДП № 0312900, що виданий П`ятихатською районною державною адміністрацією 06 вересня 2000 року, який є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), що виключає необхідність подання інших документів з метою реалізації такого права і виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому є підстави для визнання незаконним рішення Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 12.04.2019 №448-23/УП про відмову ОСОБА_1 в передачі у приватну власність земельної ділянки (кадастровий номер 1224580500:01:001:0234) загальною площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з сертифікатом Серія ДП №0312900 із земель сільськогосподарського призначення, що належали колишньому КСП ім. Чкалова, розташованих на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області .

Та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині, суд першої інстанції також дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача виділити в натурі (на місцевості) позивачу земельну ділянку як власнику права на земельну частку (пай) згідно сертифікату Серія ДП №0312900, виданого 06 вересня 2000 року, шляхом передачі у приватну власність земельної ділянки (кадастровий номер 1224580500:01:001:0234) загальною площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення, що належали колишньому КСП ім. Чкалова, розташованих на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є передчасними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що 29.12.2018 року між ТОВ АГРІКО 3119 та П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було укладено договір оренди на земельну ділянку загальною площею 9,68 га кадастровий номер 1224580500:01:001:0234 строком на 49 років у зв`язку із чим, визнання незаконним рішення Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 12.04.2019 року №448-23/ VII про відмову ОСОБА_1 в передачі у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з сертифікатом серії ДП №0312900 із земель сільськогосподарського призначення, що належали колишньому КСП ім.Чкалова, розташованих на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області порушує його права передбачені вищезазначеним договором оренди, колегія суддів ставиться критично, оскільки вищезазначений довід не підтверджується жодними доказами у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто апелянтом на підтвердження на підтвердження своїх тверджень не надано договір оренди укладений 29.12.2018 року між ТОВ АГРІКО 3119 та П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було укладено договір оренди на земельну ділянку загальною площею 9,68 га кадастровий номер 1224580500:01:001:0234 строком на 49 років та не надано доказів його державної реєстрації.

Не надано доказів ,чим саме порушуються права ТОВ АГРІКО 3119 саме у передачі позивачу в приватну власність земельної ділянки, загальною площею 9,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з сертифікатом серії ДП №0312900 із земель сільськогосподарського призначення, що належали колишньому КСП ім.Чкалова, розташованих на території Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРІКО 3119 - залишити без задоволення .

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича