Постанова

від 23.12.2019 по справі 295/13449/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13449/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м. в м.Житомирі цивільну справу №295/13449/16 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року , ухвалене під головуванням судді Слюсарчук Н.Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 2 червня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку .

ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилась з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору відповідачка надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів вона належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2016 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 29261 грн. 12 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 14967 грн. 29 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 4186 грн. 97 коп., 7725 грн. 38 коп. пені за прострочення зобов`язання, 750 грн. пені на несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: 250 грн. (фіксована частина) та 1381 грн. 48 коп. (процентна складова).

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 29261 грн. 12 коп.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що відповідно до законодавства держатель платіжної картки зобов`язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка надає змогу користуватись нею, контролювати рух коштів за своїм картковим рахунком та повідомляти банк про операції, які не виконувались держателем. Клієнт чи держатель картки має негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором. В іншому разі банк не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення.

ОСОБА_1 не повідомляла банк про втрату картки, грошові кошти знімались з її рахунку за допомогою системи Приват 24. Кожна операція, спрямована на використання коштів через мережу Інтернет Банкінг, підтверджується введеням ОТП-паролю, який надсилається банком на мобільний телефон клієнта. У разі, коли ОСОБА_2 буде введено невірно, платіж банком не буде проведений.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що в даному випадку банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ОТП-паролю. Позивачем не було допущено порушень умов договору. В свою чергу, ОСОБА_1 не вжила заходів щодо запобігання розголошенню інформації, що надає змогу користуватись її платіжною карткою. Відтак вона зобов`язана повернути банку кошти, зняті з її рахунку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» . У даній заяві вказаний кредитний ліміт у розмірі 250 грн.

Аналогічна заява була також підписана ОСОБА_1 24 січня 2011 року Проте, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення кредитного ліміту, нарахування відсотків та відповідальності у вигляді пені і штрафів за порушення будь-якого зобов`язання боржником.

На підставі даної заяви позивачем здійснено перевипуск кредитної картки на новий строк.

На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаних анкет-заяв, позивач надав суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» , а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідачка належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2016 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 29261 грн. 12 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 14967 грн. 29 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 4186 грн. 97 коп., 7725 грн. 38 коп. пені за прострочення зобов`язання, 750 грн. пені на несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: 250 грн. (фіксована частина) та 1381 грн. 48 коп. (процентна складова).

Матеріали справи також свідчать, що 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою, в якій повідомила про несанкціоноване зняття невідомими особами коштів з її рахунку.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 заперечувала ту обставину, що надавала згоду на перерахування на її рахунок кредиту у розмірі 15000 грн.

Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Долучені до позовної заяви витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт, а також Умов та правил надання банківських послуг передбачають можливість нарахування неустойки у разі прострочення виконання кредитних зобов`язань. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи та Умови були надані відповідачці для ознайомлення та були погоджені нею при підписанні анкети-заяви.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) зроблено висновок про те, що роздруківка Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку), яка може вносити відповідні зміни в умови і правила надання банківських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову.

Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві від 24 січня 2011 року домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок та умови нарахування відсотків та неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, надані банком витяги з Умов та Тарифів не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір кредитного ліміту та відповідальність у вигляді неустойки.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що при укладенні договору з відповідачкою банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 29261 грн. 12 коп. заборгоаності.

Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року , - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: