Ухвала

від 05.06.2020 по справі 295/13449/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 295/13449/16-ц

провадження № 61-8034ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк )звернулося до суду із вищевказаним позовом про стягнення заборгованості.

Позов обгрунтований тим, що 02 червня 2008 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав їй кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Під час укладення договору ОСОБА_1 надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів вона належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2016 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 29 261,12 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 14967,29 грн, заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 4186,97 грн, 7725,38 грн - пені за прострочення зобов`язання, 750,00 грн - пені на несвоєчасну сплату боргу на суму від 100,00 грн, штрафи: 250,00 грн (фіксована частина) та 1 381,48 грн (процентна складова).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргуАТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року - без змін.

Суди дійшли висновку, що банк не вжив усіх передбачених законами заходів безпеки, не зарахував на рахунок користувача списані з її картки кошти, крім того, позивач не довів, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_1 у знятті коштів з кредитної картки.

Позивач не надав підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила та за відсутності у анкеті-заяві від 24 січня 2011 року домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок та умови нарахування відсотків та неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, надані банком витяги з Умов та Тарифів не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

Надані позивачем Умови і Правила, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та Правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір кредитного ліміту та відповідальність у вигляді неустойки.

У травні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з 1 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 29 261 , 12 грн кредитної заборгованості . Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані АТ КБ ПриватБанк рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 вересня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик