Постанова

від 18.12.2019 по справі 383/934/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року м. Кропивницький

справа № 383/934/19

провадження № 22-ц/4809/1844/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

секретар Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник - адвокат Пономарьов Олег Валентинович

відповідач - Приватне підприємство Світоч , представники - адвокат Пільгуй Олексій Миколайович, адвокат Бірюков Андрій Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Світоч на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Бондаренка В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 5,5197 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0206, розташована на території Бобринецької міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21 листопада 2016 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, 22 листопада 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди. Відповідно до п.п.9,10,11 договору орендар зобов?язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, тобто 7229 грн. 66 коп., на момент укладення договору, з урахуванням індексації в строки щорічно до 31 грудня. Відповідач умови договору оренди щодо сплати орендної плати у визначеному в договорі розмірі не виконує, за період з 2016 року по 2018 рік ним не сплачено орендну плату в сумі 17 048 грн. 82 коп.

Просила розірвати договір оренди землі від 21 листопада 2016 року, укладений між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати в сумі 17 048 грн. 82 коп.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати задоволено. Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору оренди землі, а саме: систематична несплата орендної плати позивачу за користування належною йому земельною ділянкою за 2016-2018 роки, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів виплати орендної плати позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що предметом дослідження у суді першої інстанції були платіжна відомість № 14 про видачу коштів за земельні паї за 2016 рік, за якою позивач 11 листопада 2016 року отримала 12 000 грн., видатковий касовий ордер № 22 від 17 листопада 2016 року, за яким позивач отримала 60 000 грн. за пай земельний чотири роки 2017-2020 роки , заява позивача від 17 листопада 2016 року, за якою позивач просила видати їй в рахунок майбутніх паїв за земельну ділянку за чотири роки кошти в сумі 60 000 грн. на придбання будматеріалів, що є доказом того, що кошти отримано в якості орендної плати за 2017-2020 роки. Заява від 17 листопада 2016 року написана позивачем вже після закінчення строку дії попереднього договору оренди. Судом також було встановлено, що між сторонами існував попередній договір оренди землі, зареєстрований 14 листопада 2006 року на строк 10 років. Строк дії попереднього договору закінчився 14 листопада 2016 року. Після закінчення строку дії попереднього договору між сторонами було укладено договір оренди землі, зареєстрований 22 листопада 2016 року. Орендна плата в розмірі 12 000 грн. була сплачена 11 листопада 2016 року одним платежем за договором від 14 листопада 2006 року та за договором від 21 листопада 2016 року. Доводи позивача, що кошти в розмірі 60 000 грн. нею отримано в якості позики, спростовуються видатковим касовим ордером № 22 від 17 листопада 2016 року та її заявою від 17 листопада 2016 року. Доказів на підтвердження цього позивач не надала. Заперечення позивача щодо отримання орендної плати за 2017-2020 роки зводяться до намагання довести іншу підставу їх отримання, тобто позику, а не до доведення їх отримання не на підставі договору, що є предметом спору.

Апеляційне провадження відкрито 22 листопада 2019 року (а.с.107), ухвалою від 04 грудня 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 18 грудня 2019 року (а.с.121).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В засіданні апеляційного суду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, а представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виплатив позивачу орендну плату, однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, зроблений судом внаслідок неналежної оцінки доказів, які надали сторони на підтвердження своїх вимог та заперечень та з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України . Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України .

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України . Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема , орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону ).

Статтею 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди..

Відповідно до ст.21 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, за правилами ст.ст. 13,15,21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України .

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати або неналежне виконання умов договору щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України .

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449 цс17, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, провадження № 61-16985св18, в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2019 року в справі №616/871/15-ц ,в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17, провадження № 61-2475св19.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зформульовано висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 21 листопада 2016 року між орендодавцем власником земельної ділянки ОСОБА_1 та орендарем ПП Світоч укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,5197 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0206, розташованої на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області, строком на 7 років, договір зареєстрований 22 листопада 2016 року ( а.с.10,11).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - гривня, у розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки шляхом виплати орендарем готівкових коштів орендодавцю за місцем розташування орендаря або шляхом перерахування коштів на рахунок у банківській установі, вказаний орендодавцем письмово. Виплата орендної плати орендодавцю оформлюється у письмовому вигляді, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. За згодою сторін можливе використання інших форм та способів внесення орендної плати.

Відповідно до п.10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється з урахуванням щорічного коефіцієнту індексації без внесення змін та доповнень до даного договору. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня. За згодою сторін можливі інші строки внесення орендної плати.

У пункті 5 договору визначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на 01 січня 2016 року - 144 593 грн.28 коп., тому орендна плата становить 7229 грн.66 коп.

Пунктом 38 договору оренди землі встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема, за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов?язків, передбачених договором.

В позовній заяві позивач посилався на те, відповідач не сплатив орендну плату за 2016 рік за 40 днів використання земельної ділянки у 2016 році з урахуванням індексу інфляції - 890 грн.53 коп.; за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції - 8220 грн.12 коп. та за 2018 рік з урахуванням індексу інфляції 7938 грн.17 коп., а всього 17048 грн.82 коп., разом з тим стягнення орендної плати за 2016-2018 роки із застосуваннням індексу інфляції не передбачено умовами укладеного між сторонами договору (а.с.2- 5).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі справа № 732/1709/16-ц, провадження № 61-32947св18 висловив правову позицію про те, що посилання позивача на положення ст. 21 Закону України Про оренду землі , як на підставу для висновку про необхідність сплати орендної плати із урахуванням індексу інфляції, є помилковим, оскільки указаною нормою встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено інше: обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

Заперечуючи проти позову, відповідач на підтвердження належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати надав платіжну відомість №14 на видачу земельних паїв за 2016 рік, в якій ОСОБА_1 розписалася в отриманні 12000 грн. (а.с.28), заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2016 року з проханням видати в рахунок майбутніх паїв за земельну ділянку за чотири роки гроші в сумі 60000 грн. для придбання будівельних матеріалів (а.с.30), видатковий касовий ордер №22 від 17 листопада 2016 року, в якому позивач розписалася про одержання 60000 грн. за земельний пай за чотири роки 2017-2020 роки (а.с.29). Факт написання заяви та отримання від відповідача грошей на загальну суму 72000 грн. позивач не заперечує.

Матеріалами справи також підтверджується, що між сторонами 24 жовтня 2006 року був укладений договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років з виплатою орендної плати у розмірі 2 % від нормативно-грошової оцінки землі в розмірі 1015 грн. у строк з 31 серпня по 31 грудня щорічно, договір зареєстровано 14 листопада 2006 року, що підтверджується витягом (а.с.58), тобто строк дії цього договору закінчився 14 листопада 2016 року, а новий договір укладено 21 листопада 2016 року на 7 (сім) років.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України . Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Задовольняючи позов про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що 12 000 грн. сплачені за платіжною відомістю № 14 на виплату орендної плати за 2016 рік є отриманими позивачем до укладення спірного договору землі, а тому їх необхідно вважати сплатою орендної плати за попереднім договором оренди землі за період користування земельною ділянкою по 14 листопада 2016 року, а не за повний 2016 рік, тому з часу укладення 21 листопада 2016 року нового договору існує заборгованість з орендної плати.

Такий висновок суду є припущенням, оскільки відомість на виплату орендної плати за 2016 рік не містить вказівки про те, що це сплата орендної плати за період користування земельної ділянки в строк по 14 листопада 2016 року та й отримана сума орендної плати не свідчить, що вона виплачена не за повний рік.

Щодо неврахування судом першої інстанції отриманих позивачем 17 листопада 2016 року грошей в сумі 60000 грн., як оплату орендної плати, колегія суддів зазначає, що дійсно 14 листопада 2016 року закінчився строк дії договору оренди, новий договір оренди зареєстровано 22 листопада 2016 року, разом з тим письмові докази: письмова заява позивача і видатковий касовий ордер свідчать про правову природу отриманих коштів: орендна плата за 2017-2020 роки. Належні та допустимі докази на спростування цього не надані.

Між сторонами проходила процедура поновлення договору оренди, наслідком якої стало укладення договору та його державна реєстрація 22 листопада 2016 року. Ці обставини не оспорюються. Земельна ділянка з користування відповідача не вибувала, позивач не подавала заяви про повернення їй земельної ділянки в зв`язку із закінченням строку договору, за актом прийому-передачі земля їй не поверталася.

Відповідно до п.11 договору оренди за згодою сторін можливі інші строки внесення орендної плати.

За таких обставин за правилами ст.89 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність виконаної письмової домовленості між сторонами про виплату відповідачем та отримання позивачем 60000 грн., як орендної плати за договором оренди земельної ділянки, внаслідок чого відсутня заборгованість з орендної плати за 2016-2018 роки та передбачені законом підстави для розірвання договору оренди.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Очевидно, що дії позивача, який подав письмову заяву про видачу йому наперед орендної плати та отримав її під розписку, підписав договір оренди, а згодом пред`являє позов про стягнення орендної плати та розірвання договору, суперечить його попередній поведінці (отриманню коштів) і є недобросовісним.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст.141 ЦПК України позивач повинен відшкодувати відповідачу судовий збір, сплачений за поданння апеляційної скарги в сумі 2305 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Світоч задовольнити. Скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року.

Ухвалити нове рішення.

В позовіОСОБА_1 до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Світоч (місце знаходження 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Устинівське шосе, 2, код ЄДРПОУ 31916724) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2305 грн.20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.

Головуюча суддя Т. М. Авраменко

Судді: Л. В. Суровицька

В. В. Черненко