Ухвала

від 31.01.2020 по справі 383/934/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 383/934/19

провадження № 61-1968ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пономарьовим Олегом Валентиновичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами до ПП Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 17 048,82 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,5197 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0206, розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21 листопада 2016 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, 22 листопада 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди.

Відповідно до п.п. 9, 10, 11 договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, тобто 7 229,66 грн на момент укладення договору, з урахуванням індексації в строки щорічно до 31 грудня. Відповідач умови договору оренди щодо сплати орендної плати у визначеному в договорі розмірі не виконує, за період з 2016 року по 2018 рік ним не сплачено орендну плату в розмірі 17 048,82 грн.

Посилаючись на викладене, позивач розірвати договір оренди землі

від 21 листопада 2016 року, укладений між нею та відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати в розмірі

17 048,82 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та

ПП Світоч , зареєстрований 22 листопада 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 17686175, щодо земельної ділянки площею 5,5197 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0206, розташованої на території міста Бобринець Бобринецького району Кіровоградської області.

Стягнуто з ПП Світоч на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки в загальній сумі 17 048,82 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП Світоч оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПП Світоч задоволено.

Скасовано рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

21 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пономарьов О. В. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня

2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову

у позовах про розірвання договору оренди визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом спору в даній справі є як вимога майнового характеру - стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 17 048,82 грн так і немайнова вимога - розірвання договору оренди землі.

Ціна позову у справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн) та становить 17 048,82 грн.

Справа є незначної складності, ціна позовув якій не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що справа є малозначною в силу своїх властивостей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France,

№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року , згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Пономарьовим Олегом Валентиновичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду

від 18 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило