Постанова

від 18.12.2019 по справі 2-3514/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Черкаси

Справа № 22-ц/821/805/19 провадження № 22-ц/821/805/19 категорія: 351000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

заявник : Державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області;

стягувач: ПАТ АБ УкргазБанк , ОСОБА_1 ;

боржник: ОСОБА_2 ;

зацікавлені особи: ОСОБА_3 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ПАТ АБ УкргазБанк - адвоката Крупного Олексія Григоровича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року у справі за поданням Державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, зацікавлені особи: ПАТ АБ УкргазБанк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділ частки майна боржника зі спільної сумісної власності подружжя, у складі: головуючого судді Пироженка С. А., повний текст ухвали складений 29 жовтня 2019 року

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Державний виконавець ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області звернувся до суду із поданням про виділ частки майна боржника зі спільної сумісної власності подружжя.

Подання обґрунтовував тим, що на виконанні в ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області перебуває зведене виконавче провадження № 46710070 відносно боржника ОСОБА_2 . До складу даного виконавчого провадження входять два виконавчих провадження про стягнення коштів на користь юридичних та фізичних осіб на загальну суму 549 438 грн. 12 коп.

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дружині боржника - ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Частка боржника ОСОБА_2 в даному майні не визначена, тому державний виконавець в силу вимог ст. ст. 70, 73 СК України та ст. 443 ЦПК України просив виділити частку майна боржника ОСОБА_2 , а саме половину частини квартири АДРЕСА_2 , для звернення на неї стягнення в процедурі примусового виконання рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року відмовлено Державному виконавцю ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області у задоволенні подання про виділ частки майна боржника зі спільної сумісної власності подружжя.

Ухвала суду мотивована тим, що суду не надано доказів (правовстановлюючих документів) на час звернення до суду із зазначеним поданням, кому на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Крім того, районним судом зазначено, що не можуть бути застосовані, як підстава для задоволення подання державного виконавця, норми, що передбачені ст. ст. 371, 366 ЦК України, оскільки в даному випадку питання про виділ частки із майна, що є у спільній власності має ставити кредитор, шляхом звернення до суду з позовом про виділ частки із спільного майна, а тому у суду відсутні підстав для задоволення подання державного виконавця.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник ПАТ АБ УкргазБанк - адвокат Крупний О. Г., вважаючи ухвалу суду незаконною, прийнятою із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким визначити за ОСОБА_2 право на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю та зареєстрована на ім`я дружини боржника ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги обставини справи.

Зокрема, скаржник вказує, що суд визнав інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2019 №165140408 неналежним та недопустимим доказом, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 12 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , де вказано, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі із третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Також, скаржник вказує, що у судовому засіданні ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не заперечували, що квартира АДРЕСА_2 належить їм на праві спільної часткової власності.

На думку скаржника, суд невірно визначив які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, застосувавши положення ст. ст. 366, 371 ЦК України, що регулюють відносини між кредитором і боржником.

На переконання скаржника, судом першої інстанції під час розгляду подання державного виконавця було невірно розтлумачено вимоги, що містилися у поданні, не враховано наведені підстави цих вимог та пояснення учасників процесу.

Крім того, зазначає, що некоректність викладення державним виконавця прохальної частини подання виділ частки замість визначення частки у спільному майні подружжя, як це передбачено ст. 443 ЦПК України та ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження не може бути підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця, так як обставини справи свідчать про подання державного виконавця у відповідності з вищевказаними нормами права.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в від 25 листопада 2019 відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ПАТ АБ УкргазБанк - адвоката Крупного О. Г.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду на 18 грудня 2019 року на 11 год. 30 хв. із повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом установлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2011 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ УкргазБанк заборгованість по кредиту в сумі 8 332, 77 доларів США, заборгованість по процентам поточна 54, 79 доларів США, заборгованість по процентам прострочена 1 829, 54 доларів США, а всього 10 217, 10 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 23 550, 54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 3 454, 69 грн., штраф за порушення умов договору застави № СМПВДЗ-07/07-10 від 14 листопада 2007 року в сумі 9 360 грн., а всього 36 355, 23 грн., та судовий збір в сумі 1178, 72 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 1 298, 72 грн. (а. с. 40 - 41).

13 травня 2019 року Державний виконавець ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області звернувся до суду із поданням про виділ частки майна боржника зі спільної сумісної власності подружжя.

У прохальній частині державний виконавець просив суд, виділити частку майна боржника, ОСОБА_2 , а саме: половину частини квартири АДРЕСА_2 для звернення на неї стягнення в процедурі примусового виконання рішення (а. с. 1 - 2 провадження № 6/712/275/19).

Додатком до подання державний виконавець надав копії матеріалів виконавчого провадження (а. с. 3 - 10 провадження № 6/712/275/19).

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні в ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області перебуває зведене виконавче провадження № 46710070 відносно боржника ОСОБА_2 . До складу вищевказаного виконавчого провадження входять два виконавчих провадження про стягнення коштів на користь юридичних та фізичних осіб на загальну суму 549 438, 12 грн. (а. с. 43 провадження № 6/712/275/19).

Згідно відповіді Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 12 лютого 2019 року виявлено актовий запис про шлюб, складений 24 серпня 1991 року відносно ОСОБА_2 (а. с. 8 провадження № 6/712/275/19).

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дружині боржника - ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9 - 10 провадження № 6/712/275/19).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судом встановлено, що державний виконавець звернувся до суду з поданням про виділ частки майна боржника із спільної сумісної власності подружжя та посилаючись на ст. 443 ЦПК України та ст. ст. 70, 73 СК України просив суд виділити частку майна боржника ОСОБА_2 , а саме половину частини квартири АДРЕСА_2 , для звернення на неї стягнення в процедурі примусового виконання рішення.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно до ст. 50 приведеного Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Сттатею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ст. 371 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

Державний виконавець подання обґрунтовував тим, що з отриманої ним відповіді Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану виявлено актовий запис про шлюб, складений 24 серпня 1991 року відносно ОСОБА_2 та, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дружині боржника - ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Колегія суддів враховуючи норми цивільного та сімейного законодавства вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано те, що, при зверненні з поданням про виділ частки із спільної сумісної власності, державним виконавцем суду не було надано доказів, зокрема, правовстановлюючих документів, які б містили інформацію про власника квартири АДРЕСА_2 , виділити частку із якої просив державний виконавець, та підстави виникнення у нього даного права.

Разом з тим, ст. 443 ЦПК України встановлено можливість вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, і таке питання вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб; і неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

Отже, ст. 443 ЦПК України виділ частки майна для реалізації не передбачений.

При вирішенні питання про виділ частки майна суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки в майні, що не є по суті його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій тільки визначається конкретне майно, що підлягає саме виділу.

Отже, враховуючи, що державний виконавець не ставив питання про визначення частки майна у спільній сумісній власності, а подання щодо виділу частки майна боржника, з приведених вище підстав, не підлягає до задоволення, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального і матеріального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі про те, що некоректність викладення державним виконавцем прохальної частини подання виділ частки замість визначення частки у спільному майні подружжя, як це передбачено ст. 443 ЦПК України та ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , не може бути підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать та не узгоджуються із нормами процесуального законодавства.

Так, у відповідності до ст. 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій - ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

На ряду з викладеним колегія суддів враховує і те, що державний виконавець, у відповідності до вимог ст. 443 ЦПК України, не позбавлений права звернутися до суду з вмотивованим поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У відповідності до ст. 258 ЦПК України ухвали є видом судових рішень.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ПАТ АБ УкргазБанк - адвоката Крупного Олексія Григоровича - залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді О.В.Карпенко

Л.В.Нерушак