Ухвала

від 19.12.2019 по справі 205/747/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 9 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 205/747/19

провадження № 61-22082ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу № 353

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року житлово-будівельний кооператив № 353 (далі - ЖБК

№ 353) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території

7 954, 98 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, позов ЖБК № 353 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК № 353 заборгованість

за спожиті житлово-комунальні послуги за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6 945, 54 грн, інфляційні втрати -

749, 76 грн та 3 % річних у розмірі 259, 68 грн, а всього - 7 954, 98 грн .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати постанову та змінити рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про відмову

у задоволенні позову , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи,

у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 7 954, 98 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн * 100 = 192 100, 00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних.

Суд апеляційної інстанції помилково зазначив у своїй постанові

про можливість її оскарження у касаційному порядку.

Заявник у касаційній скарзі вказала, що справа стосується питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить суспільний інтерес, а тому

є підстави для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд, враховуючи ціну позову, доводи заявника, які значною мірою стосуються обґрунтованості судових рішень про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з такими твердженнями ОСОБА_1

не погоджується і вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 04 листопада 2019 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу № 353 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников