Постанова

від 04.12.2019 по справі 344/3170/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 344/3170/14-ц

провадження № 61-27018св18

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Центр еміграції ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року у складі судді Бойчук О. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Горейко М. Д., Проскурніцького П. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Центр еміграції (далі - ТОВ Центр еміграції ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та просило стягнути 65 600 грн за договором про надання інформаційно-консультативних послуг, 2 820, 80 грн пені, 19 680 грн штрафу та 14 240 грн збитків, спричинених різницею курсів валюти.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 12 жовтня 2012 року між ними було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг № DV-2013/21-10-2012(1), за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачам інформаційно-консультативні послуги щодо умов і порядку отримання ними імміграційної візи на право постійного проживання на території Сполучених Штатів Америки (США) та правильного заповнення документів, а останні зобов`язались оплатити за надані послуги 65 600 грн протягом дев`яти місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг у визначеному порядку.

Посилаючись на те, що відповідачі, отримавши послуги згідно договору, не виконали свої зобов`язання щодо їх оплати та вибули до США, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Центр еміграції 65 600 грн за отримані послуги за договором про надання інформаційно-консультативних послуг № DV-2013/21-10-2012(1) від 12 жовтня 2012 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Центр Еміграції 19 680 грн штрафу за несплату отриманих послуг за договором про надання інформаційно-консультативних послуг № DV-2013/21-10-2012(1) від 12 жовтня 2012 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Центр Еміграції 2 820, 80 грн пені за несплату отриманих послуг за договором про надання інформаційно-консультативних послуг № DV-2013/21-10-2012(1) від 12 жовтня 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором, а відповідачі отримані за цим договором послуги не оплатили, порушене право позивача підлягає захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів на його користь 65 600, 00 грн, а також передбачених за договором штрафу у сумі 19 680, 00 грн та пені у розмірі 2 820, 80 грн.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності, на власний ризик здійснює діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, а тому не може в даному випадку отримувати прибуток від різниці курсу валют.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що справу було розглянуто судом першої інстанції за їх відсутності, оскільки вони з поважних причин не мали можливості бути присутніми у судовому засіданні, в результаті чого порушено їх процесуальні права, передбачені статтею 10 ЦПК України 2004 року.

Вказують, що між ними дійсно існували договірні відносини щодо надання інформаційно-консультативних послуг з питань імміграції до США, однак усі умови їх надання та оплати узгоджувались усно, жодних договорів з відповідачем вони не підписували. За отримані у позивача послуги вони сплатили йому 6 000 доларів США, передача цих коштів відбулась у присутності свідка, проте апеляційний суд відмовив у його допиті в судовому засіданні, чим допустив грубе порушення цивільно-процесуального законодавства.

Вважають, що оскільки вони не підписували договір про надання інформаційно-консультативних послуг, то він є недійсним, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу № 344/3170/14-ц справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Від директора ТОВ Центр еміграції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 12 жовтня 2012 року між ТОВ Центр Еміграції (консультантом) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (клієнтами) було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг №DV-2013/21-10-2012 (1), предметом якого є надання інформаційно-консультативних послуг щодо умов і порядку отримання імміграційної візи на право постійного проживання на території США та правильного заповнення документів для подачі в посольство США, зі строком дії до 30 вересня 2013 року.

Пунктом 2.1 договору визначені обов`язки консультанта, а саме консультант надає клієнтам усні консультації та інформацію про імміграційні вимоги та імміграційне законодавство США; допомогу в заповненні імміграційних форм, анкет, переклад інформації про клієнтів на англійську мову, відправлення імміграційних форм в Національний візовий центр США; здійснення підготовки клієнтів для проходження співбесіди в посольстві США в м. Києві, а також інші послуги передбачені розділом I цього договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору вартість послуг за цим договором становить 65 600 грн, що еквівалентно 8000 доларам США.

Встановлено, що 15 березня 2013 року між сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг до договору №DV-2013/21-10-2012 (1), відповідно до якого клієнти підтверджують, що їм були надані інформаційно-консультативні послуги щодо умов і порядку отримання імміграційної візи на право постійного проживання на території США, а також послуги щодо правильного заповнення документів для подачі в посольство США, а саме: усні консультації та інформацію про імміграційні вимоги та імміграційне законодавство США, заповнено імміграційні форми, анкети для початку розгляду імміграційної справи, здійснено переклад інформації про клієнтів на англійську мову, відправлено імміграційні форми в Національний візовий центр США, надано усні консультації щодо проходження медичного огляду, надано інформацію про медичні заклади, в яких можна пройти медичний огляд, здійснено підготовку клієнтів для проходження співбесіди в посольстві США, здійснено формування пакета документів для подачі в посольство США, надано усні консультації щодо дотримання вимог США до осіб, які прибувають до США на постійне місце проживання та інше.

Крім того, на підтвердження заявлених вимог позивач надав копії документів відповідачів з перекладами на англійську мову, а саме копії паспортів, ідентифікаційних номерів, свідоцтв про народження, свідоцтва про одруження, атестатів про середню освіту, дипломів, військового квитка, довідки про відсутність судимості, копії закордонних паспортів та особисті документи їх сина.

Також встановлено, що відповідно до довідки Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання не значаться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частин другої-четвертої першої статті 60 ЦПК України 2004 року докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Встановивши, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг і позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 15 березня 2013 року, який підписаний відповідачами, а останні, в свою чергу, отримані ними послуги не оплатили, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з них вартості цих послуг та неустойки, передбаченої умовами договору.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про те, що вони сплатили за надані послуги 6 000 доларів США і договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 13 жовтня 2012 року вони не підписували , так як жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не надано, а показаннями свідків не можуть бути підтверджені обставини, які в силу вимог закону мають підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окрім цього, колегія суддів враховує, що заперечуючи дійсність вказаного договору, клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи відповідачі не заявляли, а тому доводи касаційної скарги про те, що договір є недійсним колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Разом з тим не заслуговують на увагу твердження заявників про те, що справу розглянуто судом першої інстанції без їх участі, чим порушено принцип змагальності сторін, оскільки дана справа переглядалася у апеляційному порядку і у розгляді справи апеляційним судом брав участь представник відповідачів ОСОБА_3 , а отже відповідачі не були позбавлені можливості, зокрема через свого представника, подавати докази, які вони не змогли подати до суду першої інстанції, заявляти клопотання про їх витребування тощо.

Інші доводи касаційної скаргине дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов