Постанова

від 24.12.2019 по справі 923/602/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/602/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року, м. Херсон, суддя Немченко Л.М., повний текст рішення складено 07.10.2019 року

у справі № 923/602/19

за позовом Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м.Запоріжжя

про стягнення 44 075 грн. 02 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В липні 2019 року Каховська міська рада Херсонської області, м. Каховка Херсонської області звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя на користь Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності в розмірі 44 075 грн. 02 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, з часу виникнення права власності на нерухоме майно, набув обов`язку на укладення та реєстрацію договору оренди на спірну земельну ділянку, натомість, протягом тривалого часу цього обов`язку не виконував, а отже, без законних підстав частково зберігав кошти за оренду землі, у зв`язку з чим, останньому було нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою в періоди з 01.08.2016 - 31.12.2016 рік та з 01.01.2017-18.01.2017 рік у розмірі 44 075 грн. 02 коп., яка Товариством з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя позивачу відшкодована не була.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі №923/602/19 (суддя Немченко Л.М.) позов Каховської міської ради Херсонської області, м.Каховка Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя про стягнення 44 075 грн. 02 коп. задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя на користь Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у сумі 44 075 грн. 02 коп. та 1 921 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки земельна ділянка використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м.Запоріжжя без відповідної грошової компенсації, чим порушувались інтереси Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області, на період з 01.08.2016 року по 18.01.2017 року мало місце збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачеві коштів у розмірі 44 075 грн. 02 коп. у вигляді орендної плати, яка згідно встановлених законодавством приписів повинна сплачуватися за використання спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилаючись на приписи Закону України Про оренду землі зазначає, що позивачем при розгляді справи не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6510400000:06:003:0040, площею 0,3888 га відповідачеві. При цьому, на думку апелянта, сам по собі факт наявності нерухомого майна не свідчить про користування Товариством з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя всією площею земельної ділянки, та що на вказаній ділянці відсутні інші користувачі.

Посилання в мотивувальній частині рішення на те, що 31.01.2019 року представниками позивача проведено обстеження та визначення меж земельної ділянки по Чаплинському шосе, 14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, яка згідно виду використання земельної ділянки призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на думку скаржника, не спростовує вищезазначене твердження, з врахуванням того, що обстеження та визначення меж земельної ділянки проведено Позивачем за сплином дворічного терміну з моменту, коли Відповідач припинив бути власником нерухомого майна за адресою: м. Каховка, Чаплинське шосе, 14.

Разом з тим, на думку скаржника, у останнього перед позивачем взагалі не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки, оскільки жодного рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки саме Товариству з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя Каховська міська рада Херсонської області, м. Каховка Херсонської області не приймала, а тому, у позивача без прийняття відповідного рішення не виникло право на отримання орендної плати.

Також, скаржником в апеляційній скарзі з посиланням на норми Податкового кодексу України, зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя не мало обов`язку сплачувати орендну плату у зв`язку з тим, що як земельний податок, визначений податковим законодавством України, так і орендна плата за землю, об`єктом визначають земельні ділянки, передані у користування, а тому одночасне стягнення цих платежів недопустиме. Крім цього, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди, який між сторонами не укладався.

Крім цього, апелянт, посилаючись на норми ч . 2 ст . 120 Земельного кодексу України, вважає, що не має обов`язку перед позивачем сплати будь-яких коштів за користування земельною ділянкою, як власник комплексу будівель автозаправочної станції № 31, що розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 14, оскільки попередній власник вищевказаного нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю Новел-Істейт також не мало укладеного договору оренди земельної ділянки та сплачувало лише земельний податок в порядку і строки, встановлені Податковим кодексом України, а тому і у нового власника нерухомого майна - відповідача по справі немає такого обов`язку.

Також, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6510400000:06:003:0040, площею 0,3888 га виникло лише 16.01.2018 року, а саме, у момент реєстрації відповідного речового права Відділом державної реєстрації у Каховському районі, а тому судом не з`ясовано, чи перебувала спірна земельна ділянка, на час користування нею відповідачем у власності позивача, оскільки відповідно до витягу НВ-6504137262018 від 03.09.2018 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, земельна ділянка 6510400000:06:003:0040, площею - 0,3888 га, зареєстрована Відділом у Каховському районі Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Новій Каховці Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області лише 16.01.2018 року, натомість, відповідач мав у власності об`єкт нерухомого майна у період з 27.07.2016 року по 18.01.2017 року .

Разом з тим, на думку скаржника, наданий позивачем розрахунок орендної плати є помилковим, оскільки вихідні дані для вирахування ставки орендної плати є недостовірними: грошову оцінку земельної ділянки використано станом на 01.01.2019 року, у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м.Запоріжжя вищевказана земельна ділянка не передавалась, на час подання позову земельна ділянка відповідачем не використовувалась, в розрахунку використано невірний відсоток ставки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме 12 % замість встановлених рішенням органу місцевого самоврядування - 3 %.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м.Запоріжжя, посилаючись на п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України у апеляційній скарзі зазначає, що саме органи доходів та зборів мають уживати заходів щодо стягнення орендної плати за земельні ділянки з боржників, а тому, на думку апелянта, орган державної влади, який звернувся до суду з позовом, перевищив межі своїх повноважень.

Зважаючи на викладене, скаржник також звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на те, що спір, який виник між ним та позивачем по справі підпадає під територіальну юрисдикцію Господарського суду Запорізької області, тобто суду за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя, оскільки позивачем заявлено позов про стягнення коштів, а тому останній не є спором, який виник з приводу нерухомого майна.

В зв`язку з викладеним, скаржник вважає, що орендну плату нараховано відповідачеві неправомірно, що виключає можливість її стягнення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

25.11.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні вищевказаної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 в повному обсязі. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а є власним судженням останнього. Позивач зазначає, що Каховською міською радою Херсонської області, м. Каховка Херсонської області не були подані докази щодо передачі земельної ділянки відповідачу, оскільки надання останніх не вимагається, виходячи із правової природи спору, який виник між сторонами. Крім того, надання таких доказів вимагається лише у деліктних правовідносинах, тобто у відносинах, які виникають із завдання шкоди та де судом встановлюється склад цивільного правопорушення.

Каховська міська рада Херсонської області, м. Каховка Херсонської області, посилаючись на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27.06.2018 року у справі № 749/230/15-ц та інші, вказує у відзиві, що відносини між позивачем та відповідачем є кондикційними, тобто такими, у яких обставини встановлюють факт неправомірного набуття (збереження) майна, у даному випадку грошові кошти, однією особою за рахунок іншої, відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, вартість безпідставного збагачення.

Щодо акту обстеження, позивач наголошує, що вказаним актом було проведено обстеження та визначення меж земельної ділянки та повторно підтверджено площу земельної ділянки, якою користувався відповідач у період знаходження нерухомого майна у власності останнього, доказами чого є Інформаційна довідка та витяг з ДКЗ, наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач прийшов до хибного висновку щодо сплати земельного податку, оскільки не мав на земельну ділянку права власності або права постійного користування, як того вимагають п. 287.1, 287 Податкового кодексу України. До того ж, одночасно з відповідача платежі з орендної плати та земельного податку не стягувались за позовом, а лише було розраховано на підставі даних податкових органів суму орендної плати, яку мав би сплатити відповідач за звичайних умов користування земельною ділянкою комунальної власності. Відтак, оскільки відповідач не є власником або постійним користувачем земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата.

Разом з тим, позивач категорично не погоджується з позицією відповідача щодо правомочностей органу доходів і зборів в частині нарахування орендної плати, посилаючись на приписи Земельного кодексу України, та зазначає, що земельна ділянка, яка розташована в межах населеного пункту, є комунальною власністю, а відповідно розпорядження нею здійснюється територіальною громадою в особі сільських, селищних, міських рад.

Каховська міська рада Херсонської області, м. Каховка Херсонської області, також зазначає, що позиція позивача щодо ставки орендної плати на рівні 12 % є вірною та виправданою, оскільки саме за умовами використання (за витягом ДЗК), земельна ділянка по Чаплинському шосе, 14 відноситься до обслуговування автозаправної станції з відсотковою ставкою на рівні 12 %. За вищенаведених обставин, позивач наголошує, що підстави для скасування рішення повністю та ухвалення нового - у задоволенні позову - відсутні.

05.12.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та підтримує позицію, викладену ним раніше в апеляційній скарзі. Судовою колегією відповідь на відзив було долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив відповідач зазначає, що є помилковими твердження позивача щодо того, що спірні правовідносини є кондиційними, а тому подання доказів, які б підтверджували факт передачі відповідачу спірної земельної ділянки в даному випадку є обов`язковим, оскільки предметом дослідження в даному випадку є факт неправомірного набуття майна.

Також скаржник наголошує, що такі характеристики як площа земельної ділянки, її вартість, строк користування, тощо, безпосередньо впливають на визначення розміру орендної плати і як наслідок вартості безпідставного збагачення , а тому позивач повинен довести позовні вимоги, зокрема і обґрунтувати заявлену до стягнення суму, що неможливо без подання належних та допустимих доказів користування спірною земельною ділянкою в повному об`ємі.

Крім того, акт обстеження та визначення меж, складеній через 2 роки та чотири місяці після того як відповідач перестав бути власником нерухомого майна, не містить об`єктивних, достовірних даних і не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ. Витяги з реєстру ДЗК стосуються саме земельної ділянки загальною площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, яку відповідач лише хотів отримати у користування, однак яка фактично не використовувалася відповідачем та яка не передавалася ані відповідачу, ані попереднім власникам нерухомого майна (споруд), розташованих за адресою Чаплинському шосе, 14. Дані реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують лише те, що відповідач (з 27.07.2016 року по 18.01.2017 року) правомірно володів нерухомим майном, загальною площею 33 кв. м., а відтак і використовував лише 33 кв. м. земельної ділянки.

16.12.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області надійшло клопотання, в якому позивач просив суд відмовити відповідачу в прийнятті до розгляду та у залученні до матеріалів справи відповіді на відзив від 02.12.2019 року, яке обґрунтоване тим, що на стадії апеляційного перегляду такого процесуального документу, як відповідь на відзи, не передбачено, а тому право на надання останнього для сторін до суду апеляційної інстанції процесуальним законодавством не передбачено.

Розглянувши вказане клопотання позивача, судова колегія зазначає, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на те, що в даному випадку справа розглядається в письмовому провадження, тобто, відповідно до приписів ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання не проводиться, при цьому, відповідно до приписів ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, в даному випадку сторони обмежені у праві на участь в судових дебатах, в зв`язку з чим висловити свою правову позицію щодо суті позовних вимог та апеляційної скарги сторони мають право лише шляхом подання відповідних заяв по суті спору, однією з яких є відповідь на відзив. З огляду на зазначене, задоволення вказаного клопотання позивача призведе до обмеження гарантованих процесуальним кодексом прав сторони та порушення принципу змагальності сторін, що є неприпустимим.

Крім того, в силу вимог ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

26.07.2016 року за актом приймання-передачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" внесло, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт медіа", м. Запоріжжя прийняло до свого статутного капіталу належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на праві власності, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2009 року № 22426356, комплекс будівлі автозаправочної станції № 31 та все невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне та інше майно, до складу якого входять крім АЗС, резервуар (з бензопроводом) 25 м. куб, що розташовані за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 14.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який сформовано 07.09.2018 року, вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30670748 від 28.07.2016 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною 27.07.2016 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису 15642007) та зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт Медіа", м. Запоріжжя на комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33,0 кв. (літ. А - операторська, загальною площею 33,0 кв. м., літ. а -ґанок, літ. Б - туалет, літ. Г - навіс, літ. І, 3-13 - споруди), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 136979198 від 07.09.2018 року.

18.01.2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною Іриною Миколаївною внесено відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про припинення права власності (індексний номер рішення: 33475891) належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт Медіа" м. Запоріжжя, комплексу будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33,0 кв. (літ. А - операторська, загальною площею 33,0 кв. м., літ. а - ґанок, літ. Б - туалет, літ. Г - навіс, літ. І, 3-13 - споруди) та одночасно, на підставі акту приймання-передачі від 18.01.2017 року №12 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33475891 від 18.01.2017 року, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 985504065104) - комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33 кв. м., який розташований за адресою: Херсонська область, місто Каховка, Чаплинське шосе, буд. 14 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт", що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 136979198 від 07.09.2018.

Отже, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт Медіа" м. Запоріжжя на комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33,0 кв., розташованого за адресою: Херсонська область, місто Каховка, Чаплинське шосе, буд. 14 було належним останньому у період з 27.07.2016 року по 18.01.2017 року.

Господарським судом Херсонської області та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт Медіа" м.Запоріжжя вступило у фактичне володіння і користування земельною ділянкою: кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, площею - 0,3888 га, на якій розташоване вищевказане придбане відповідачем майно.

Крім того, вищевказаний об`єкт нерухомого майна, який у вказані періоди перебував у приватній власності відповідача, на той час знаходився і на даний час знаходиться на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Каховка, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 03.09.2018 року № НВ-6504137262018 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.09.2018 року № 136979198, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, площею - 0,3888 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для обслуговування автозаправної станції, місцезнаходження земельної ділянки: Херсонська область, місто Каховка, Чаплинське шосе, буд.14.

Вказана земельна ділянка кадастровий номер 6510400000:06:003:0040, площею - 0,3888 га, не зареєстрована у власності чи постійному користування за іншими особами, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.09.2018 року № 136979198.

Договір оренди земельної ділянки по Чаплинському шосе, буд. 14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040 між відповідачем та позивачем не укладався.

Проте, з листа ДФС у Херсонській області від 18.06.2019 року № 6964/9/21-22-50-12 та наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 47-51) вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фронтлайт Медіа", м. Запоріжжя за період з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року нараховано та сплачено - 26 208 грн. 20 коп. орендної плати.

В зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки по Чаплинському шосе, буд. 14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040 без правовстановлюючих документів, позивачем було здійснено розрахунок безпідставно утриманої орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, визначеної згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019 року № 18-21-0.181-4947/0/209-19 з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.

Як вбачається з розрахунку, безпідставно збережені кошти у вигляді суми орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, нараховані за період: з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року, орендна плата сплачена частково у розмірі 26 208 грн. 20 коп., несплачена сума становить 37 008 грн. 06 коп., за період з 01.01.2017 року по 18.01.2017 року, сплата відсутня, несплачена сума становить - 7 066 грн. 42 коп.

При цьому, рішенням Каховської міської ради від 30.01.2008 року № 455/31 Про затвердження ставки оренди землі від нормативної грошової оцінки на території міста Каховки , а саме з п. 3, встановлено, що за умови використання земельної ділянки для автозаправочних та газонаповнюючих станцій, розмір орендної плати нараховується ставкою 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області від 01.02.2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6510400000:06:003:0040, становить 1 264 335 грн. 67 коп.

З листа Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Новій Каховці Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.05.2019 року за № 31-21-0.181-1/308-19 (а.с. 42) вбачається, що вартість земельної ділянки, загальною площею 3888 кв.м., кадастровий номер 6510400000:06:003:0040, з урахуванням коефіцієнту функціонального використання та коефіцієнту індексації станом на 01.01.2017 року, становила 1 264 335 грн. 67 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 81, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пункт 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України).

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 с. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула право власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Разом з тим, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Частиною 4 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно, користування, володіння та розпорядження зазначеною нерухомістю неминуче призводить до фактичного використання земельної ділянки, на якій така нерухомість знаходиться. Іншими словами, неможливо здійснювати правомочності власника будівлі не використовуючи земельної ділянки під такою будівлею.

Згідно ч. 4 ст.319 Цивільного кодексу України - власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 27.07.2016 року по 18.01.2017 року був власником нерухомого майна - комплексу, будівлі автозаправочної станції № 31, що розташовані за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шоссе, буд. 14.

При цьому судова колегія зауважує, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю Фронтлат Медіа , м.Запоріжжя, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Каховською міською радою Херсонської області, м. Каховка та державної реєстрації такого права, а отже, відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак, судова колегія не приймає доводи відповідача щодо відсутності факту передачі спірної земельної ділянки позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя, оскільки користування, володіння та розпорядження вищевказаною нерухомістю призводить до фактичного використання земельної ділянки, на якій така нерухомість розташована.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Так, кондикційними зобов`язаннями є зобов`язання, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. При цьому, характерним для кондикційних правовідносин є саме бездоговірний характер таких правовідносин.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 06.02.2019 року у справі №922/587/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18).

Зважаючи на вищевикладене, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що земельна ділянка використовувалась відповідачем без належного оформлення документів, відсутність договору оренди земельної ділянки мало фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації у повному обсязі. Тобто, наразі, має місце збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачеві коштів у вигляді орендної плати, яка згідно встановлених законодавчих приписів повинна була сплачуватися за дану земельну ділянку.

Такі обставини порушують інтереси позивача і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна, збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Одночасно з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки до спірних правовідносин мають бути застосованим приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.02.2019 року у справі №922/391/18, від 11.06.2019 року у справі № 922/551/18).

За змістом ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом ч. 1 ст. 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт права 03.09.2018 року, має визначені межі, кадастровий номер, інформація про неї занесена до Державного земельного кадастру, а також проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок було виготовлено 08.01.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 25-29).

Крім того, відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, земельна ділянка площею 0,3888 га, розташована за адресою: Чаплинське шоссе, буд. 14, м. Каховка Херсонської області, може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 791 Земельного кодексу України, що надає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

З огляду на зазначене, судова колегія не погоджується з доводами апелянта і вважає їх помилковими стосовно того, що земельна ділянка, за користування якою позивачем заявлено до стягнення грошові кошти, не була сформованою та її межі не визначалися.

Крім того, за змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З урахуванням зазначених положень законодавства, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2303.1995 року № 213, згідно з п. 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Так, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області від 01.02.2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6510400000:06:003:0040, становить 1 264 335 грн. 67 коп. (а.с.32). При цьому, з листа Міськрайонного управління у Каховському районі та м. Новій Каховці Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.05.2019 року за № 31-21-0.181-1/308-19 (а.с. 42) вбачається, що вартість земельної ділянки, загальною площе. 3888 кв.м., кадастровий номер 6510400000:06:003:0040, з урахуванням коефіцієнту функціонального використання та коефіцієнту індексації станом на 01.01.2017 року становила 1 264 335 грн. 67 коп.

Тобто із зазначених доказів вбачається, що фактично нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 3888 кв.м., кадастровий номер 6510400000:06:003:0040 протягом 2017-2019 років не змінювалась, в зв`язку з чим, доводи скаржника щодо того, що розрахунок, здійснений позивачем із урахуванням саме такої нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, є невірним, судова колегія вважає безпідставним.

Що стосується використаного позивачем відсотку ставки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки для такого нарахування безпідставно збережених коштів, судова колегія зазначає наступне.

Каховська міська рада відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста Каховка Херсонської області, при цьому, 30.01.2008 року Каховською міською радою Херсонської області прийнято рішення № 455/31 Про затвердження ставки оренди землі від нормативної грошової оцінки на території м. Каховка , відповідно до якого розмір орендної плати для розміщення та обслуговування автозаправочних та газонаповнюючих станцій становить 12 % (а. с. 30), тобто в даному випадку, з огляду на функціональне призначення спірної земельної ділянки, розрахунок вартості безпідставно збережених коштів у вигляді неодержаної орендної плати позивачем було правомірно розраховано саме з урахуванням такого відсоткового значення.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем у справі розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді неодержаної орендної плати, з урахуванням часткової оплати орендної плата за землю у загальній сумі 26 208 грн. 20 коп., судова колегія зазначає, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та проведеним із урахуванням вищезазначених вимог, оскільки містить інформацію щодо технічної документації земельної ділянки та посилань на витяг з нормативної грошової оцінки землі, його здійснено, виходячи з 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в м.Каховка Херсонської області з урахуванням помноження вартості нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки на всю площу земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку (а.с. 33). Доводи скаржника щодо неправильності вказаного розрахунку відхиляються як необґрунтовані.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено копії платіжних доручень від 24.01.2017 року № 20, від 14.12.2016 року № 709, від 22.11.2016 року № 684, від 21.10.2016 року № 685, від 23.09.2016 року № 979 відповідно до яких, відповідачем частково сплачена орендна плата за землю у загальній сумі 26 208 грн. 20 коп.

Відтак, судом апеляційної інстанції не приймаються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м. Запоріжжя стосовно заперечення про нарахування орендної плати без укладеного договору оренди, оскільки останнім частково виконувались зобов`язання по сплаті з вказаним у платіжних дорученнях відповідним призначенням платежу. При цьому, розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, 44 075 грн. 02 коп., колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду перевірено та встановлено його вірність.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин справи, на підставі наданих доказів, та з огляду на те, що відповідач у період 01.08.2016 року по 18.01.2017 року був власником нерухомого майна, та у вищевказаний період не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомість, а також не сплачував за вказаний період у повному обсязі орендну плату, не вчиняв дій, спрямованих на укладення договору оренди та отримання земельної ділянки в користування на праві оренди та фактично її використовував, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про те, що вказаний спір підпадає під територіальну юрисдикцію Господарського суду Запорізької області колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В силу приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Оскільки спір між сторонами виник з приводу користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Чаплинському шосе, буд.14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, позивачем позовну заяву до Господарського суду Херсонської області подано без порушення правил територіальної юрисдикції.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст.6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фронтлайт Медіа , м.Запоріжжя на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 01.10.2019 року у справі № 923/602/19 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош