Постанова

від 14.11.2019 по справі 910/3505/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 910/3505/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 14.11.2019р.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. (повний текст складено 16.08.2019р.)

у справі №910/3505/19 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика

2) Приватного підприємства Дніпровський краєвид 07

про визнання недійсним договору

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 13.03.2017р. за Договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014р.

1.2. Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу та в частині суб`єктного складу сторін суперечить ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України, оскільки Новий кредитор не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, що виключає для нього можливість бути фактором у спірних договорах.

1.3. Відповідач 1 згідно письмових пояснення заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірний договір не є договором факторингу, оскільки не містить ознак договору факторингу чи договору фінансових послуг, не передбачає отримання прибутку, а передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, та суб`єктний склад на укладення якого не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, а отже, наявність у відповідача 2, як нового кредитора, ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не вимагається.

1.4. Відповідач 2 відзив на позов, у встановлений судом строк не надав.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

2.1. 25.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрлогістика та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика було укладено Договір користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1.

2.2. Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2016р. по 26.07.2016р., станом на 26.07.2016р. за ТОВ Укрлогістика рахується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика у розмірі 1 465 303,45 грн.

2.3. 26.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нагваль-Фіш (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/24/14-1 від 25.12.2014р.

2.4. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №910/19198/16 визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика та Товариством з обмеженою відповідальністю Нагваль-Фіш .

2.5. 13.03.2017р. між відповідачем 1 - ТОВ ТЛК Арктика (цедент) та відповідачем 2 - ПП Дніпровський краєвид 07 (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого цедент передає цесіонарію право вимоги до ТОВ Укрлогістика (боржника) зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014р., що утворилася за період з 01.07.2016р. по 26.07.2016р. та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016р. - 26.07.2016р., складений між ТОВ ТЛК Арктика та ТОВ Укрлогістика за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014р. (основний борг).

2.6. Згідно з п. 2.1. Договору за відступлення за цим договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду, сума якої погоджується сторонами у додатковій угоді до цього договору.

2.7. Додатковою угодою від 20.03.2017р. до Договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017р. сторони встановили, що предметом відступлення за даним договором є визначена в п. 1.1. сума права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика (код 36040006) зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014р., без будь-яких додаткових прав на рахування цесіонарієм передбачених зазначеним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань ( в т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов`язань.

2.8. Згідно з п. 2. Додаткової угоди від 20.03.2017р. в порядку, передбачено п. 2.1. договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує на користь цедента грошові кошти у розмірі отриманого права вимоги, визначеного у п.1.1. даного договору, виключно після їх стягнення (отримання) з боржника.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку про те, що спірний договір було укладено без передбачення плати відповідачем 2 на користь відповідача 1 за відповідне відступлення, тобто за номінальною вартістю права вимоги.

3.3. Укладений 13.03.2017р. договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, а чинним законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні договору про відступлення права вимоги (цесії).

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. по справі №910/3505/19 та прийнято нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції всупереч приписів чинного законодавства не враховано той факт, що станом на дату укладання оскаржуваного Договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017р., не був оскаржений та не визнаний недійсним Договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016р., відповідно до умов якого ТОВ Укрлогістика було належним чином виконано свої боргові зобов`язання, тобто обсяг і зміст прав за оскаржуваним Договором, які перейшли до нового кредитора не існували на момент їх переходу.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Відповідач 1 заперечив проти апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надав.

5.2. . Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 16.09.2019р. позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19.

6.2. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. залишено без руху апеляційну скаргу позивача.

6.4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці , сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/3505/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Дідиченко М.А., Руденко М.А.

6.5. Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Укрлогістика пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19.

6.6. Позивачем надані письмові пояснення по справі №910/3505/19, які апеляційним судом залишаються без розгляду, оскільки подані поза межами, встановленого судом строку.

6.7. Позивачем заявлено клопотання про зупинення розгляду справи №910/3505/19 до вирішення по суті справи №910/11345/19.

6.8. Представник відповідача 1 заперечив проти заявленого клопотання.

6.9. Апеляційний суд після виходу з нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання про зупинення з огляду на наступне.

6.10. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

6.11. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

6.12 Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

6.13. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №910/11345/19, місцевий суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №910/3505/19.

6.14. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

6.15. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив апеляційний суд скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6.16. Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого суду без змін.

6.17. Відповідач 2 своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

6.18. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

7.2. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.3. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

7.4. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.5. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

7.6. Відповідно до п. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

7.7. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.8. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

7.9. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

7.10. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

7.11. Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

7.12. Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як встановлено судом, 13.03.2017р. між відповідачем 1 - ТОВ ТЛК Арктика (цедент) та відповідачем 2 - ПП Дніпровський краєвид 07 (цесіонарій) був укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами п.1.1 якого цедент передає цесіонарію право вимоги до ТОВ Укрлогістика (боржника) зі сплати заборгованості у розмірі 1 465 303,45 грн. за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг № 25/12/14-1 від 25.12.2014р., що утворилася за період з 01.07.2016р. по 26.07.2016р. та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2016р. - 26.07.2016р., складений між ТОВ ТЛК Арктика та ТОВ Укрлогістика за договором № 25/12/14-1 від 25.12.2014р. (основний борг).

8.3. Згідно з п. 2.1. Договору за відступлення за цим договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду, сума якої погоджується сторонами у додатковій угоді до цього договору.

8.4. Додатковою угодою від 20.03.2017р. до Договору про відступлення права вимоги від 13.03.2017р. сторони встановили, що предметом відступлення за даним договором є визначена в п. 1.1. сума права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика (код 36040006) зі сплати заборгованості за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг №25/12/14-1 від 25.12.2014р., без будь-яких додаткових прав на рахування цесіонарієм передбачених зазначеним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань (в т.ч. встановлених положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України) за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов`язань.

8.5. Згідно з п. 2. Додаткової угоди від 20.03.2017р. в порядку, передбачено п. 2.1. договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує на користь цедента грошові кошти у розмірі отриманого права вимоги, визначеного у п.1.1. даного договору, виключно після їх стягнення (отримання) з боржника.

8.6. Отже, як вірно встановлено місцевим судом, спірний договір не передбачає плати за відповідне відступлення, що спростовує доводи апелянта про те, що спірний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу, який передбачає необхідність наявності відповідного дозволу (ліцензії) та підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. 227 ЦК України.

8.7. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.8. Щодо належного виконання зобов`язання та подвійного стягнення, то слід зазначити наступне.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018р. у справі № 910/19198/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ТОВ ТЛК Арктика скасовано, прийнято нове рішення, яким позов третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика задоволено, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 26.07.2016р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-логістичний комплекс Арктика та товариством з обмеженою відповідальністю Нагваль-Фіш . В іншій частині судові рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, договір відступлення права вимоги від 26.07.2016р. є недійсним з моменту його вчинення, що спростовує доводи апелянта про подвійне стягнення.

Щодо сплати 1 465 303,45 грн., то зазначене було предметом дослідження під час розгляду справи №910/14240/18 і не потребує потворного доказування в силу ст. 75 ГПК України.

8.9. Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи №910/14240/18 не досліджувалось питання щодо сплати 1 465 303,45грн., то як зазначено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.07.2019р., надані відповідачем докази перерахування на користь ТОВ Нагваль-Фіш коштів у розмірі 1 465 303,45 грн. не можуть підтверджувати виконання ним взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати за Договором оренди, оскільки в силу встановлених постановою Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі № 910/19198/16 обставин таке перерахування здійснено за відсутності правових підстав для цього.

8.10. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі Walchli v. France , заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007р.; ТОВ Фріда проти України , заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016р.).

8.11. Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії , № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

8.12. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

9.2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлогістика на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2019р. у справі №910/3505/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Укрлогістика .

4. Матеріали справи №910/3505/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24.12.2019р.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко