Постанова

від 20.12.2019 по справі 924/556/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року Справа № 924/556/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року в справі №924/556/19 (суддя - Крамара С.І.)

час та місце ухвалення: 16 вересня 2019 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 16:40 год; повний текст рішення складено 20 вересня 2019 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна"

до ОСОБА_1

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кангор Трейд"

про зменшення ціни договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Кангор Трейд", та стягнення 753 247 грн 11 коп..

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна"

про стягнення 102 802 грн 96 коп. пені, 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат, 8 754 грн 25 коп. 3% річних.

за участю представників сторін:

від Позивача за первісним позовом - Коберський А.П.;

від Відповідача за первісним позовом - Слівінський А.О.;

від Третьої особи - Продун Є.В..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ленакс України звернулося в Господарський суд Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про:

· зменшення ціни договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КАНГОР ТРЕЙД від 27 липня 2017 року, укладено між Позивачем та Відповідачем на 708 993 грн.;

· стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в розмірі 753 247 грн 11 коп., як такі, що були сплачені Позивачем надлишково, але не повернені Відповідачем.

Також в даній справі брала участь Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю КАНГОР ТРЕЙД (надалі - Третя особа).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27 липня 2017 року між Позивачем та Відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Третьої особи. Після укладення Договору Позивачем було виявлено нестачу товарно - матеріальних цінностей, існування простроченої заборгованості, зокрема, із заробітної плати, а також виявлено, що не були виконані домовленості, досягнені Позивачем по справі з Відповідачем по справі при погодженні умов Договору, чим Позивача було введено в оману. Враховуючи вищенаведені факти, Позивач вважає, що згідно пункту 4.3 Договору ціна має бути зменшена на суму в розмірі 708 993 грн (різниця між 1462 240 грн 11 коп. та 708 993 грн) та має складати 753 247 грн 11 коп. і підлягає стягненню з Відповідача як сума, яка була сплачена Позивачем надлишково, але не повернена Відповідачем. Правовими підставами позову зазначає вимоги статей 11, 509, 525, 526, 655, 675, 678, 679, 680 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

Відповідач 16 липня 2019 року подав зустрічний позов до Позивача про стягнення 102 802 грн 96 коп. пені, 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат, 8754 грн 25 коп. 3% річних.

У своєму позові Первісний Відповідач посилається на невиконання Первісним Позивачем зобов`язань за договором від 27 липня 2017 року, заборгованість за яким встановлена судовими рішеннями по справі №911/1729/18.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 102 802 грн 96 коп. пені, 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат та 8754 грн 25 коп. річних.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з позовними вимогами про зменшення ціни договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Третьої особи на 708 993 грн Первісний Позивач фактично просить змінити укладений договір в частині такої істотної умови, як ціна договору. Як вбачається із матеріалів справи, Первісний Позивач не звертався у встановленому законодавством порядку до Первісного Відповідача з пропозицією щодо зміни умов договору. При таких обставинах, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що підстави для зміни умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі від 27 липня 2017 року та зменшення ціни у господарського суду відсутні.

Що ж до зустрічних позовних вимог, то судом першої інстанції було зазначено, що у відповідності до пункту 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд вказав, що Первісним Відповідачем заявлено на суму боргу у розмірі 788 963 грн, згідно договору, до стягнення з Первісного Позивача 102 802 грн 96 коп. пені, 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат, 8 754 грн 25 коп. річних за період з 26 березня 2019 року по 7 серпня 2019 року згідно поданих розрахунків. Дослідивши подані Первісним Відповідачем розрахунки суд першої інстанції прийшов до висновку про їх правельність та підставність, а відтак задоволив зустрічний позов повністю.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Первісний Позивач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 120-123), в якій з підстав вказаних у даній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги Первісного Позивача, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Первісний Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Первісним Позивачем неодноразово направлялися для Первісного Відповідача пропозиції щодо зміни умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі. Що ж стосується зустрічного позову, то апелянтом зауважено, що судом першої інстанції не враховано вимоги статті 258 Цивільного кодексу України щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 5 листопада 2019 року в справі (том 2, а.с. 161) та запропоновано Первісному Відповідачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали, подати відзив на апеляційну скаргу Позивача.

12 листопада 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення з приводу апеляційної скарги від Третьої особи, в котрих Третя особа просила суд задоволити апеляційну скаргу Первісного Позивача, а рішення місцевого господарського суду скасувати. При цьому, Третя особа зазначила, що доказами наявними в матеріалах справи доведено факт надлишкової сплати Первісним Позивачем для Первісного Відповідача коштів в розмірі 753 247 грн 11 коп..

Ухвалою Північно-апеляційного господарського суду від 2 грудня 2019 року було призначено справу № 924/556/19 до розгляду на 20 грудня 2019 року об 15:00 хв..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року було задоволено клопотання представника Первісного Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено справу в режимі відеоконференції на базі Господарського суду Житомирської області.

В судовому засіданні від 20 грудня 2019 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Первісного Позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити первісні позовні вимоги Первісного Позивача, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Вказав, що Первісним Позивачем було виявлено недостачу матеріальних цінностей, відсутність автомобіля марки BMW X6 та відсутність залишок коштів на електронному рахунку, згідно відомостей інформаційної системи Податковий блок .

В судовому засіданні від 20 грудня 2019 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Третьої особи підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі Первісного Позивача, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове яким зодоволити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Зазначив, що неодноразово на адресу Первісного Відповідача направлялися листи із пропозицією внести зміни у договір купівлі-продажу, водночас Первісний Відповідач на них не реагував.

В судовому засіданні від 20 грудня 2019 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Первісного Відповідача, зеперечив проти доводів апеляційної скарги Первісного Відповідача, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Первісний Позивач знав про те, що на підприємстві відсутній автомобіль марки BMW X6 , оскільки це була домовленість Первісного Позивача та Відповідача, а такий договір був укладений ще за довго до укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Третьої особи. Що ж до інших заперечень Первісного Позивача щодо фінансового становища Третьої особи, то на переконання представника Первісного Відповідача, Первісний Позивач укладаючи договір купівлі-продажу частки був обізнаний про фінансовий стан Третьої особи.

Заслухавши пояснення представників Первісного Позивача, Первісного Відповідача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, письмові пояснення Третьої особи, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Первісного Позивача без задоволення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 27 липня 2017 року між Первісним Позивачем та Первісним Відповідачем було укладено договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Третьої особи, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі за №8985 (надалі - Договір; том 1, а.с. 19-22).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Первісний Відповідач передав у власність Первісного Позивача частку в статутному капіталі Третьої особи (корпоративні (майнові та немайнові) права) в розмірі 2 900 000 грн, що становить 100 (сто) % статутного капіталу Третьої особи, на умовах цього Договору, а Первісний Позивач прийняв у власність Частку Первісного Відповідача в статутному капіталі Третьої особи (корпоративні (майнові та немайнові) права) та зобов`язався оплатити за неї продавцеві грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеному цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що під часткою (корпоративними правами), яка є предметом купівлі-продажу за цим Договором, розуміються всі майнові та немайнові права і обов`язки, які має Первісний Відповідач у Третій особі як його учасник, в тому числі, але не обмежуючись, права власності на статутний капітал Третьої особи, права управління, отримання активів у разі ліквідації Третьої особи, а також інші права учасника Третьої особи, визначені статутом та законодавством України.

В свою чергу, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що продаж Частки (корпоративних прав Третьої особи) здійснюється Первісним Відповідачем за ціною в гривнях 3 616 800 грн, що становить еквівалент 120 000 (сто двадцять тисяч) євро за курсом Національного банку України станом на дату укладення цього Договору.

Згідно пункту 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом сплати суми, що визначена пунктом 3.1 цього Договору, в безготівковому порядку Первісному Відповідачу в наступному порядку:

· в день підписання цього Договору після підписання Сторонами Договору та його нотаріального посвідчення Первісний Позивач перераховує на рахунок Первісного Відповідача кошти в гривнях 2 561 900 (два мільйони п`ятсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот), що є еквівалентом 85000 (вісімдесяти п`яти тисяч) євро станом на дату укладення цього Договору;

· після подання по Третій особі балансу за 2017 рік (але не пізніше 28 лютого 2018 року ) Первісний Позивач перераховує на рахунок Первісного Відповідача кошти в гривнях, що є еквівалентом 25000 (двадцяти п`яти тисяч) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України;

· до 30 червня 2018 року Первісний Позивач перераховує на рахунок Первісного Відповідача кошти в гривнях, що є еквівалентом 10 000 (десятьом тисячам) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України.

Крім того, пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що ціна Договору, передбачена пунктом 4.1 цього Договору, встановлена за згодою Сторін, є остаточною і не підлягає зміні, при умові виконання Первісним Позивачем всіх вимог Первісного Відповідача, які були пред`явлені ним Первісним Позивачем перед укладенням даного Договору (за Третьою особою рахується від`ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 380 073 грн, відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах та інші борги). В разі наявності різниці між від`ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від`ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах, кредиторської заборгованості ціна Договору може бути зменшена на відповідну різницю від`ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від`ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах, кредиторської заборгованості.

Пунктом 4.7 Договору сторони передбачили, що усі витрати, пов`язані з укладенням та нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачуються Сторонами (Продавцем і Покупцем) в рівних частинах.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі прострочення оплати за договором Первісний Відповідач має право вимагати сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріпленими печатками Сторін (для Покупця) і його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Датою набуття чинності вважається дата, яка зазначена в преамбулі цього Договору.

Як визначено пунктом 7.1 Договору, зміна та/або доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору вносяться лише за взаємною згодою Сторін, є невід`ємною частиною Договору та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін (для Покупця) та нотаріально посвідчені.

Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Третьої особи підписано Первісним Відповідачем та директором Первісного Позивача з відтиском печатки юридичної особи.

На підтвердження часткового виконання Первісним Позивачем грошового зобов`язання визначеного у пунктах 4.1-4.2 Договору було долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, а саме: платіжне доручення №327 на суму 500 грн із призначенням платежу згідно договору від 26.07.2017 р. не оподатковується згідно статті 170.2 ; платіжне доручення №328 від 26 липня 2017 року на суму 500 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ,; платіжне доручення № 329 від 27 липня 2017 року на суму 500 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ; платіжне доручення № 456 від 28 лютого 2018 року на суму 345 407 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ; платіжне доручення № 330 від 27 липня 2017 року на суму 2 560 900 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 . А всього Відповідачем було здійснено оплат по Договору на загальну суму 2 907 807 грн (том 1, а.с. 42-44).

Водночас суд констатує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 6 грудня 2018 року по справі №911/1729/18 в позові Первісного Відповідача до Первісного Позивача (за участю Третьої особи) було відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу Первісного Відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 грудня 2018 року в справі №911/1729/18 задоволено частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача заборгованість в сумі 788 963 грн та пеню в розмірі 77 805 грн 13 коп.. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 753 333 грн 87 коп. відмовлено.

В даній судовій справі суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованим та доведеними, оскільки укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу частки є дійсним, обставини невиконання відповідачем в повному обсязі зобов`язання з оплати придбаної за договором купівлі-продажу частки є доведеними, докази зміни сторонами ціни договору в порядку, встановленому договором, відсутні, однак, здійснений позивачем розрахунок пені в частині періоду її нарахування та розміру пені є арифметично неправильним, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені та задовольнив позовну вимогу про стягнення пені частково.

Постановою Верховного Суду від 21 травня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року в справі №911/1729/18 залишено без змін.

Крім того, рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/279/19 від 30 травня 2019 року задоволено частково позов Первісного Відповідача до Первісного Позивача про стягнення 294549 грн 79 коп..

Зважаючи на порушення, на думку Первісного Позивача, його прав, Первісний Позивач звернувся з позовом до Первісного Відповідача про зменшення ціни договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Третьої особи на 708 993 грн та стягнення з Первісного Відповідача 753 247 грн 11 коп. коштів, що були сплачені ним надлишково.

У зв`язку з невиконанням Первісним Позивачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі товариства Первісний Відповідача також звернувся до суду з зустрічними вимогами про стягнення з Первісного Позивача 102 802 грн 96 коп. пені, 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат, 8 754 грн 25 коп. річних за період з 26 березня 2019 року по 7 серпня 2019 року.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Північно-західний апеляційний господарський суд розглядаючи дану апеляційну скаргу щодо задоволення первісного позову та зменшення ціни Договору, в процесі дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, долученими до матеріалів справи звертає увагу на наступні обставини.

У відповідності до стаття 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому на переконання колегії суду, звертаючись до суду з позовними вимогами про зменшення ціни Договору на 708 993 грн Первісний Позивач фактично просить змінити укладений Договір в частині такої істотної умови, як ціна Договору.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Первісний Позивач не звертався у встановленому законодавством порядку до Первісного Відповідача з пропозицією щодо зміни умов Договору, а саме в сумі 708 993 грн.

Що ж стосується доказів на котрі акцентує увагу в своїй апеляційній скарзі Первісний Позивач, а саме на вимоги, які він розцінює як пропозиції для внесення змін в Договір, то колегія суддів дослідивши дані вимоги зауважує наступне.

Первісним Позивачем до матеріалів справи було долучено лист від 10 липня 2018 року за № 51 адресований Первісному відповідачу, зі змісту котрого вбачається, що Первісний Позивач пропонував Первісному Відповідачу розірвати Договір, з огляду на недосягнення згоди щодо зменшення ціни Договору (том 1, а.с. 142-144; доказ направлення на а.с. 145).

Первісним Позивачем до матеріалів справи долучено лист від 7 листопада 2018 року за № 68 адресованого Первісному Відповідачу, за змісту якого вбачається, що Первісним Позивачем було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, а відтак на його переконання згідн пункту 4.3 Договору ціна має бути зменшена на суму в розмірі 1 462 240 грн 11 коп.. Враховуючи мирне врегулювання спору Первісний Позивач звернувся до первісного Відповідача з пропозицією погодити зменшення ціни Договору на суму в розмірі 1 462 240 грн 11 коп.. Якщо домовленість не буде досягнута, то Первісний Позивач буде і надалі наполягати на розірвання Договору (том 1, а.с. 146-148; доказ направлення на а.с. 149-150).

Первісним Позивачем до матеріалів справи долучено вимогу із відміткою ПОВТОРНО від 4 грудня 2018 року за № 72 адресованого Первісному Відповідачу, зі змісту якої вбачається, що Первісним Позивачем було виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, а відтак на його переконання згідно пункту 4.3 Договору ціна Договору має бути зменшена на суму 1462 240 грн 11 коп. (том 1, а.с. 155-157; доказ направлення на а.с. 158).

Дослідивши дані листи, в розрізі позиції Первісного Позивача щодо віднесення таких листа до пропозиції про внесення змін до Договору в правому полі статті 188 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними.

По-перше, в даному випадку предметом спору є зменшення ціни Договору та стягнення певної суми (а не внесення змін до Договору) з відповідним посиланням на норми діючого законодавства України щодо належного виконання зобов`язань, при цьому Первісний Позивач самостійно обирав спосіб захисту та нормативно-правове обгрунтування своїх позовних вимог. По-друге, із аналізу змісту листів первісного Позивача не вбачається що він звертався до Первісного Відповідача саме із пропозицією про внесення змін до діючого Договору. По-третє, ціна на яку має бути зменшена ціна Договору не є стало визначеною сумою, адже в листах вона складає 1 462 240 грн 11 коп., а згідно позовної заяви вона складає 708 993 грн. По-четверте, а ні в одному зі своїй листів Первісний Позивач не зазначив, що у разі не врегулювання спору щодо ціни Договору дане питання (щодо внесення змін до Договору) буде вирішуватися в судовому порядку, а лише зазначалося про розірвання такого Договору. По п`яте, з огляду на те, що діюче законодавство (стаття 180 ГК України) передбачає, що будь-які зміни до договорів вносяться в той же спосіб, в якій він укладався, суд констатує, що Позивачем не доведено надсилання з вказаним листом жодної додаткової угоди щодо зміни пункту 4.1 Договору, щодо ціни укладеного Договору.

За таких обставинах, підстави для зміни умов Договору та зменшення його ціни відсутні.

разом з тим, апеляційний господарський суд констатує і той факт, що пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що ціна Договору, передбачена пунктом 4.1 цього Договору, встановлена за згодою Сторін, є остаточною і не підлягає зміні, при умові виконання Первісним Відповідачем всіх вимог Первісного Позивача, які були пред`явлені ним (Первісним Позивачем) Первісному Відповідачу перед укладенням даного Договору (за Товариством рахується від`ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 380 073 грн, відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах та інші борги). В разі наявності різниці між від`ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від`ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах, кредиторської заборгованості ціна Договору може бути зменшена на відповідну різницю від`ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від`ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов`язкових платежах, кредиторської заборгованості.

Розділом Договору "Зміни та доповнення до договору" передбачено зміни та/або доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору вносяться лише за взаємною згодою сторін, є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (для покупця) та нотаріально посвідчені. Зміни і доповнення до цього Договору повинні бути укладені в такому самому порядку, в якому укладено даний договір.

Також колегія суддів констатує, що даними умовами Договору сторони передбачили лише можливість зменшення ціни Договору, яка не носить зобов`язального (обов`язкового) характеру. А відповідно до пунктів 4.3, 7.1, 7.2. Договору в їх сукупності зміна ціни Договору є можливою лише за взаємною згодою сторін з дотриманням вимог пунктів 7.1, 7.2 щодо письмової форми таких змін з нотаріальним посвідченням, якої сторони мають дотримуватись при узгодженні змін та/або доповнень до Договору.

Дане ще раз вказує, що позов щодо зміни ціни Договору можливий лише шляхом внесення змін до Договору, шляхом укладення додаткової угоди до Договору, а у разі наявності заперечень однієї зі сторони Договору, шляхом подачі позову про внесення змін до Договору на основі відхиленої іншою стороною пропозиції у вигляді додаткової угоди до Договору.

Що ж стосується позиції Первісного Позивача відносно несприятливого фінансового становища Первісного Позивача, що й стало підставою для зменшення ціни Договору, то колегія суддів зауважує наступне.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу Первісного Відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 грудня 2018 року в справі №911/1729/18 задоволено частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача заборгованість в сумі 788 963 грн. та пеню в розмірі 77 805 грн 13 коп.. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 753 333 грн 87коп. відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності (наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року в справі № 922/2391/16).

Отже, на переконання колегія суддів преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №907/868/17).

Водночас суд апеляційної інстанції констатує, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року по справі № 911/1729/18 були встановлені наступні обставини:

По-перше, даним пунктом Договору (пункт 4.3) передбачено лише можливість такого зменшення, яка не носить зобов`язального (обов`язкового) характеру. По-друге, така можливість має місце бути тільки за наявності визначених у Договорі обставин та підтвердження їх відповідними доказами. По-третє, дані доводи по суті можуть бути підставою для подачі Відповідачем відповідного позову.

З доказів, складених в односторонньому порядку Відповідачем (акти інвентаризації), не вбачається, що дії Позивача привели до погіршення фінансового стану підприємства до укладення Договору. Крім того, як в письмових поясненнях так і в судовому засіданні Відповідачем не заперечується та обставина, що підписанню Договору передувало проведення аудитів щодо фінансового стану Третьої особи.

Дослідивши даний Юридичний висновок (том 1, а.с. 41-60), суд констатує, що з нього не вбачається, що при проведені такого аудиту були встановлені будь-які зміни у фінансовому стані підприємства, чи перебування його в тяжкому фінансовому стані та відсутність будь-яких товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів акцентує увагу, що зі змісту пунктом 8.3 Договору вбачається, що Відповідач підтверджує, що він дійсно повністю ознайомлений з характером діяльності та фінансовим станом Третьої особи, на підтвердження фінансового та матеріального стану Третьої особи. При цьому в день підписання Позивач був зобов`язаний надати Відповідачу акт інвентаризації з переліком усього майна Третьої особи. Після передачі і погодження з Відповідачем даного акту інвентаризації Позивач не мав права вчиняти жодних дій з майном Третьої особи, спрямованих на відчуження, передачу в іпотеку, заставу. Також сторони в даному пункті обумовили, що акт інвентаризації є невід`ємною частиною Договору.

Тобто ставлячи свій підпис та погоджуючись з умовами Договору Відповідач засвідчив факт обізнаності з фінансовим становим підприємства.

Відтак зважаючи на умови даного пункту та дійсність Договору , твердження Відповідача про зміну фінансового стану Третьої особи є необґрунтованими, оскільки підписуючи такий Договір сторони були обізнані про наявність чи відсутність товарно-матеріальних цінностей та про фінансовий стан підприємства.

При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про відчуження чи передання майна Третьої особи Позивачем або передачу його в заставу, саме після підписання Договору матеріали справи не містять."

Суд ще раз констатує, що дійсність Договору ніким на час розгляду справи № 911/1729 /18 не оспорена, і його умови (як встановлено вище) в встановленому діючим законодавством порядку не змінені (не змінюються).

Постановою Верховного Суду від 21 травня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2019 року в справі №911/1729/18 залишено без змін.

У постанові Верховного Суду зазначено, що:

Умови договору дійсно передбачають можливість зменшення ціни договорі за певних, визначених у договорі випадках (пункт 4.3. договору). Однак, у пунктах 7.1, 7.2 договору Розділу 7 "Зміни та доповнення до договору" зміни та/або доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору вносяться лише за взаємною згодою сторін, є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (для покупця) та нотаріально посвідчені. Зміни і доповнення до цього договору повинні бути укладені в такому самому порядку, в якому укладено даний договір. Отже, відповідно до пунктів 4.3, 7.1, 7.2 договору в їх сукупності зміна ціни договору є можливою лише за взаємною згодою сторін з дотриманням вимог пунктів 7.1, 7.2 щодо письмової форми таких змін з нотаріальним посвідченням, якої сторони мають дотримуватись при узгодженні змін та/або доповнень до договору. Однак, докази внесення сторонами за взаємною згодою, у письмовій формі з нотаріальним посвідченням змін до спірного договору в частині ціни матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові в площенні існування преюдиційних обставини (котрі не потребують повторного доведення по справі № 911/1729/18), колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги Первісного Позивача щодо стягнення з Первісного Відповідача 753 247 грн 11 коп. коштів, що були сплачені надлишково, не ґрунтуються на умовах Договору та актах цивільного законодавства, а тому до задоволення не підлягають. Відповідно колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог Первісного Позивача.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом, а відтак апеляційного господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж стосується зустрічних позовних вимог, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Первісний Відповідач передає у власність Первісного Позивача частку в статутному капіталі Третьої особи (корпоративні (майнові та немайнові) права) в розмірі 2 900 000 грн, що становить 100 (сто) % статутного капіталу Третьої особи, на умовах цього Договору, а покупець приймає у власність Частку продавця в статутному капіталі Товариства (корпоративні (майнові та немайнові) права) та зобов`язався оплатити за неї продавцеві грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеному цим Договором.

Також, сторони в пункті 4.2 Договору визначили порядок проведення розрахунків за корпоративні права (що вказано вище в даній постанові).

При цьому, даний Договір є дійсний, оскільки його дійсність ніким не оспорювалася та не визнавалася недійсним в судового порядку. Зміни до умов Договору щодо ціни Договору стороною не вносилися. Водночас до матеріалів справи додано докази часткового виконання Первісним Позивачем грошового зобов`язання перед Первісним Відповідачем. Докази повного та належного виконання Первісним Позивачем умов Договору та докази внесення сторонами змін до спірного Договору в частині ціни останнього в матеріалах справи відсутні.

Первісним Відповідачем нараховано на суму боргу у розмірі 788 963 грн (згідно Договору) пеню в розмірі 102 802 грн 96 коп., 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат та 8 754 грн 25 коп. річних за період з 26 березня 2019 року по 7 серпня 2019 року, згідно поданих розрахунків.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Первісного Позивача пені в розмірі 102 802 грн 96 коп., то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільногго кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ппунктом 6.3 Договору визначено, що у разі прострочення оплати за договором Позивач має право вимагати сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

При цьому з доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що Первісний Позивач не виконав свої зобов`язання по Договору в повному обсязі, що стало підставою для нарахування Первісним Відповідачем пені наступним чином.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, розмір пені за прострочку платежу не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Якщо у укладеному договорі сторонами передбачено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому колегія суддів не бере до уваги той факт, що Первісний Відповідач є фізичною особою і такі обмеження щодо застосування пені до нього не поширюються, адже відносини в даній справі виникли з приводу корпоративних прав шляхом продажу своєї части в статутному фонді товариства.

Відтак на переконання колегії суддів застосуванню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до пункту 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи № 924/279/19, судом першої інстанції було стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача (з огляду на несплату основної заборгованості по Договору) пеню, річні та інфляційні нараховані на суму боргу за період з 1 серпня 2018 року по 25 березня 2019 року.

В даній справі Первісним Відповідачем нарахування пені здійснено на суму 788 963 грн (по рішенню суду в справі № 911/1729/18) з 26 березня 2019 року (починаючи з наступного дня, кінцевої дати періоду, визначеного по справі № 924/279/19) та до 7 серпня 2019 року (згідно розрахунку Первісного відповідача (том 2, а.с. 3)).

Нарахування пені, після існування в юридичній природі рішення суду про стягнення основного боргу, яке не виконується боржником, є правом Первісного Відповідача до повного виконання Первісним Позивачем свого зобов`язання по рішенню суду в справі № 911/1729/18, що повністю нівелює твердження Первісного Позивача наведене в апеляційній скарзі, щодо порушення річного строку позовної давності що стягнення пені, адже підстави для її нарахування є залишення заборгованості, котра на час винесення постанови в даній справі залишається не сплачена (відповідно Первісний відповідач має право для нарахування пені на існуючу суму заборгованості поки дана заборгованість існує, але не більше річного строку до моменти подачі такого позову).

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора Системи ліга закон , колегія суддів констатує, що підставною та арифметично вірною до стягнення є пеня в розмірі 102 802 грн 96 коп.

Відтак Північно - західний апеляційний господарський суд задоволює зустрічні позовні вимоги Первісного Відповідача щодо стягнення пені в розмірі 102802 грн 96 коп..

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом, а відтак апеляційного господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат та 8 754 грн 25 коп. річних, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок (за допомогою системи "Законодавство") інфляційних нарахувань за визначений Первісним Відповідачем період: березень 2019 року - травень 2019 року встановив, що ним було вірно проведено розрахунки в межах зазначеного нарахування, тому вимога про стягнення 20 670 грн 83 коп. втрат від інфляції є такою, що підлягає задоволенню.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи "Законодавство"), колегія суддів прийшла до висновку, що Первісним Відповідачем вірно здійснено нарахування 8 754 грн 25 коп. 3% річних за період з 26 березня 2019 року по 7 серпня 2019 року. Відтак, апеляційний господарський суд задоволює зустрічні позовні вимоги про стягнення 20 670 грн 83 коп. інфляційних втрат та 8 754 грн 25 коп. річних.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом, а відтак апеляційного господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Первісним Позивачем, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Первісного Позивача згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року в справі №924/556/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 вересня 2019 року в справі №924/556/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 924/556/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.