Постанова

від 23.12.2019 по справі 918/319/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Справа № 918/319/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Хильчук К.Ю.

відповідача: Блажевський П.І.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 у справі №918/319/19, ухвалене суддею Пашкевич І.О., повний текст складено 23.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" (33027, м.Рівне, вул. Виговського, буд.45, код ЄДРПОУ 35717618)

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. В.Васильківська, буд 100, код ЄДРПОУ 00039019)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання припиненим іпотечного договору №733/041-Д9М/1 та зобов`язання вчинити дії щодо припинення обтяження нерухомого майна

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Анласт" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі Банк), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі Третя особа), у якій просило визнати припиненим Іпотечний договір №733/041-Д9М/1 укладений 28.07.2008 між Банком та Товариством. Зобов`язати Банк вчинити дії щодо державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки: будівлі оптово-роздрібного торгового дому "Бурштин", загальною площею 1 527,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5610100000:01:030:0197, яка виникла на підставі Іпотечного договору №733/041-Д9М/1 укладеного 28.07.2008 між Банком та Товариством.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилаючись на положення Закону України "Про іпотеку" та Цивільного кодексу України, зазначає про припинення іпотечного договору у зв`язку з припиненням забезпеченого ним зобов`язання - кредитного договору №733/041-Д9М від 28.07.2008 року укладеного між Банком та ОСОБА_1 , а саме виконання його в повному обсязі. Оскільки відповідач заперечує стосовно належного виконання позичальником основного зобов`язання та припинення у зв`язку з цим іпотечного договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненим іпотечного договору №733/041-Д9М/1 та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо припинення обтяження нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 р. у справі №918/319/19 повністю та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу, на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, 26 серпня 2016 року апеляційним судом Рівненської області було винесено рішення суду по справі №569/5813/14-ц, яким позовні вимоги суд задоволив в повному обсязі в описовій частині даного рішення суду зазначено, що:"...Позивач виконав умови договору та надав кредитні кошти, а відповідач в свою чергу порушив порядок погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості, яка станом на 20 березня 2014 року становить 153 312,17 доларів США та за офіційним курсом НБУ у гривневому еквіваленті становить 1 520 519, 40 грн. та складається з: 134 910,72 долара США (1 338 017,54 грн.) - заборгованість за тілом кредиту; 15 653,98 доларів США (155 253,03 грн.) - заборгованість по відсоткам; 11 027,68 грн. - пеня; 1 653,56 доларів США (16 221,16 грн.) - комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором", отже в самому рішенні суду встановлена заборгованість в розмірі 153 312, 17 доларів США, а в результативній тільки еквівалент в гривні.

Позивач по справі №918/319/19 же стверджує, що повністю виконав погашення по кредитному договору сплативши тільки еквівалент в гривні 1 520 519,40 грн. що становить на момент платежу тільки 56 364, 47 доларів всупереч встановленому факту заборгованості в розмірі 153 312, 17 доларів США в рішенні суду яке набрало законної сили це відображено в розрахунку заборгованості який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, скаржник звертає увагу суду, що кредитний договір є дійсним, не припиненим, доказів повного виконання кредитного договору немає в матеріалах справи, а отже і немає підстав для задоволення позову.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 р. у справі №918/319/19, справу призначено до розгляду.

05.12.2019 року представником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" подано до суду заяву про заміну сторони у справі в порядку правонаступництва, якою просив суд замінити сторону у справі №918/319/19 з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 00039019) на Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23464714).

В обґрунтування заяви про заміну сторони у справі, останній посилається на те, що АТ "Альфа-Банк" в порядку правонаступництва набуло все майно, права та обов`язки АТ "Укрсоцбанк" з 15 жовтня 2019 року, що підтверджується передавальним актом, затвердженим Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15.10.2019 та Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 р. замінено сторону у справі №918/319/19 з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 00039019) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23464714).

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства "Альфа-Банк" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення господарського суду Рівненської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить йог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції, вважає що рішення господарського суду Рівненської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Анласт" є власником будівлі оптово-роздрібного торгового дому "Бурштин", загальною площею 1 527,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №009735, виданого 12 березня 2008 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради та земельної ділянки площею 0,3888 га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий номер 5610100000:01:030:0197, яка належить ТОВ "Анласт" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №339603, виданого Рівненською міською радою 18 червня 2008 року .

28.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого стало Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник), було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №733/041-Д9М.

На виконання договору позичальнику відкрито кредитну лінію в розмірі 300000 доларів США та видано кредит двому траншами 250000 дол.США 29.07.2008 і 50 дол.США 18.08.2008.

Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до 05 числа кожного місяця, в сумі 2 631,58 доларів США, починаючи з 05.02.2009 та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 27.07.2018 на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п.1.4 Кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат, щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає, зокрема, з майновим поручителем - ТОВ "Анласт" іпотечний договір №733/041-Д9М/1 від 28.07.2008; поручителем ТОВ "Анласт" - Договір фінансової поруки №733/041-Д9М/3 від 28.07.2008.

28.07.2008, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1. зобов`язань за Кредитним договором, між Банком, Позичальником та Товариством було укладено Договір фінансової поруки №733/041-Д9М/3 (надалі - Договір фінансової поруки, а.с. 20,21), пунктом 1.1. якого передбачено, що поручитель зобов`язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Позичальником у повному обсязі зобов`язань за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №733/041-Д9М від 28.07.2008, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.

Також, 28.07.2008, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1. зобов`язань за кредитним договором (основного зобов`язання), між Банком та майновим поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Анласт" було укладено іпотечний договір №733/041-Д9М/1 (далі Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О. та зареєстрований в реєстрі за №1233, пунктом 1.1. якого передбачено, що у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, Товариство передає в іпотеку будівлю оптово-роздрібного торгового дому "Бурштин", загальною площею 1527,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,3888 га, що розташована за тією ж адресою, кадастровий номер 5610100000:01:030:0197 (далі - іпотечне майно).

Відповідно до пункту 6.3. Договору іпотеки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобов`язання.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1. взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором Банк звернувся до суду із позовом про стягнення усієї суми заборгованості, яка виникла із Кредитного договору.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1., ОСОБА_4., Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" про стягнення заборгованості, позов Банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість в сумі 1 520 519,40 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту - 1 338 017, 54 грн, заборгованості за процентами - 155 253,03 грн, комісії за кредитними операціями - 16 221,16 грн та пені - 11 027,68 грн а також 913,50 грн з кожного.

Враховуючи, що кінцевий термін погашення кредиту за Кредитним договором на момент звернення Банком до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ще не настав, приймаючи до уваги порушення позичальником умов кредитного договору, Банк скористався своїм правом щодо дострокового стягнення заборгованості.

В матеріалах справи міститься копія постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №52983826 з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Банку заборгованості в сумі 1 520 519,40 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту - 1 338 017, 54 грн, заборгованості за процентами - 155 253,03 грн, комісії за кредитними операціями - 16 221,16 грн., пені - 11 027,68 грн, а також судового збору в сумі 913,50 грн з кожного.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на день винесення рішення у даній справі рішення у справі №569/5813/14-ц про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості в сумі 1 520 519,40 грн. за Кредитним договором виконане в повному обсязі, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП№52983826 від 01.03.2019 (а.с.32), якою встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, Банк, після отримання задоволення своїх вимог, тобто після стягнення заборгованості за Кредитним договором продовжив нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, пенею за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне повернення відсотків, що згідно розрахунку банку склала 275 168,77 доларів США, що еквівалентно 7 343 706,34 грн. (розрахунок на а.с. 70-72).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Анласт" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якій просило визнати припиненим Іпотечний договір №733/041-Д9М/1 укладений 28.07.2008 між Банком та Товариством. Зобов`язати Банк вчинити дії щодо державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки: будівлі оптово-роздрібного торгового дому "Бурштин", загальною площею 1 527,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5610100000:01:030:0197, яка виникла на підставі Іпотечного договору №733/041-Д9М/1 укладеного 28.07.2008 між Банком та Товариством.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" задоволено в повному обсязі.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстави для задоволення поданої апеляційної скарги враховуючи наступне.

2. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст. 6 Конвенції, ототожнюється з правом на доступ до правосуддя, тобто кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо свої цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Статтею 509 ЦК України передбачено поняття зобов`язання та підстави його виникнення, а саме зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу; надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525 і 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від умов договору не допускається.

В даному випадку, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є Іпотечним договором, який підпадає під правове регулювання відповідних положень Цивільного кодексу України та Закону України Про іпотеку .

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини 1 та 5 статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Тобто, вже при визначенні законодавцем порядку виникнення та застосування іпотеки поряд із її похідним характером від основного зобов`язання (пов`язаності з ним) закладається альтернативність її дійсності: як до припинення основного зобов`язання, так і до закінчення строку дії іпотечного договору .

Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У відповідності до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

3. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3.2.2.2. Кредитного договору передбачено, що Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Апеляційний суд враховує правову позицію, викладену Верховним судом у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, щодо застосуванням положень статті 1050 ЦК України .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Кредитний договір у даній справі припинив свою дію у зв`язку з вимогою Банку до Позичальника про дострокове погашення всієї заборгованості, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надавало Банку право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак, подальше нарахування Банком відсотків, комісії та пені після отримання задоволення своїх вимог про дострокове погашення боргу в повному обсязі на думку суду є неправомірним.

З урахуванням зазначених норм іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі його виконання проведеного належним чином. При цьому законодавство не вимагає від Іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 1 520 519,40 грн. за Кредитним договором виконане в повному обсязі, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП№52983826 від 01.03.2019 (а.с.32), якою встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як зазначалось вище, пунктом 6.3.Іпотечного договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення Основного зобов`язання. Дія цього Договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку".

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання, а відповідно до Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки зобов`язання позичальника ОСОБА_1 перед Банком, які виникли на підставі Кредитного договору, виконані в повному обсязі, основне зобов`язання припинилось, а відтак припинилось і забезпечувальне зобов`язання, яке випливає з договору іпотеки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анласт", виходячи з того, що виконало усі зобов`язання щодо боргу перед позичальником, з метою усунення обмежень щодо нерухомого майна, власником якого воно є, звернулося до Банку із заявою скасування запису у Реєстрі обтяжень нерухомого майна. Однак, 06.05.2019 Товариство отримало відповідь Банку із відмовою у вчиненні таких дій, що стало причиною звернення до господарського суду з позовом.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (в подальшому його правонаступник Альфа-банк ) стверджує, що договір кредитної лінії не припинив своєї дії, оскільки боргове зобов`язання виконано не у повному обсязі.

Звертає увагу суду, що сума основного боргу Позичальником сплачена не повністю, оскільки оплата проводилась у національній валюті - гривні, однак зараховувалась Банком у валюті кредиту - доларах США, що призвело до неповного погашення боргу.

Однак, колегія суддів критично оцінює ці твердження Банку, оскільки рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26.08.2016 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість в сумі 1 520 519,40 грн, тобто в гривнях, без зазначення їх доларового еквіваленту. Таким чином, розмір грошового зобов`язання встановлено судовим рішенням, а виконання здійснено шляхом примусового виконання зобов`язання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Стаття 599 встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 5 статті 3 Закону Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки зобов`язання ОСОБА_1 перед Банком, які виникли на підставі Кредитного договору, виконані в повному обсязі, відтак зобов`язання припинилось з підстав, встановлених ст.599 ЦК України , отже відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України , частини 5 статті 3 Закону Про іпотеку дія іпотеки також припиняється.

Враховуючи наведене, виходячи з положень статей 599, 1049, 1050 ЦК України, доводи апелянта про наявність частини невиконаного зобов`язання боржника , а відтак і продовження дії кредитного договору не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, пов`язані з державною реєстрацією припинення іпотеки, апеляційний суд зазначає, що правомочності власника згідно статті 317, 321 ЦК України при усуненні підстав, які зумовили їх обмеження, підлягають відновленню в повному обсязі, що відповідає також положенням частини 2 статті 4 Закону України Про іпотеку , за яким іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Анласт" до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання припиненим іпотечного договору №733/041-Д9М/1 та зобов`язання вчинити дії щодо припинення обтяження нерухомого майна слід задовольнити повністю.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.2019 у справі №918/319/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/319/19 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "24" грудня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.