Постанова

від 24.12.2019 по справі 904/4285/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4285/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 (повне рішення складено та підписано 24.10.2019, суддя Бєлік В.Г.) у справі

за позовом фермерського господарства "СУЧКОВА В.В.", с.Світлогірське, Криничанський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА", с.Миколаївка-1, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 174 776,79 грн. за договором купівлі-продажу № 75-19см від 22.05.2019.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фермерське господарство "СУЧКОВА В.В." звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" заборгованість у розмірі 174 776,79 грн. за договором купівлі-продажу № 75-19см від 22.05.2019, з яких: 151 731,60 грн. - основний борг, 22 097,39 грн. - пеня, 947,80 грн. - 3 % річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу № 75-19см від 22.05.2019 щодо повного розрахунку за поставлений позивачем товар.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" на користь Фермерського господарства "Сучкова В.В." основний борг у розмірі 151 731,61 грн., пеню у розмірі 19 487,84 грн., 3% річних у розмірі 947,80 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 582,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на те, що в порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, а саме на суму 900 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку. На момент прийняття рішення у справі відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування, оскільки з урахуванням п.6.3 договору прострочення виконання грошового зобов`язання відбувалося починаючи з 30.05.2019, відтак загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 19 487,84 грн.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних зазначив, що він є правильним, тому задовольнив зазначену вимогу у повному обсязі.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із згаданим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Скаржник зазначає, що в результаті отримання товару ТОВ "СМЄЛА" 24.05.2019 був проведений аналіз відповідності якісним показникам та встановленого його невідповідність, а саме: смітна домішка склала 20, масова доля олії в перерахунку на суху речовину - 35.

Тобто поставлений товар неналежної якості, що зафіксовано в акті про бракування сировини до договору від 24.05.2019, який був направлений ФГ "СУЧКОВА В.В." засобами поштового зв`язку.

ТОВ "СМЄЛА" 24.05.2019 було складено та направлено претензію разом з актом про бракування сировини на адресу ФГ "СУЧКОВА В.В." з проханням здійснити безоплатну заміну товару неналежної якості на аналогічний товар або запропонувати інші варіанти для вирішення ситуації, що склалася.

При складанні зазначеної претензії, між сторонами тривали телефонні переговори щодо вирішення зазначеної ситуації, за результатами яких ТОВ "СМЄЛА" було складено та надіслано ФГ "СУЧКОВА В.В." для підписання додаткову угоду №1 від 25.05.2019 до договору купівлі-продажу №75-19см (про зменшення ціни за поставлений товар), яка не була підписана з боку ФГ "СУЧКОВА В.В.".

Апелянт вважає, що сторони погодили відсутність заборгованості між ТОВ "СМЄЛА" та ФГ "СУЧКОВА В.В.", згідно п.1 ст.639 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо договору не встановлені законом. На підставі погодженої відсутності заборгованості між товариствами, весь час починаючи з травня 2019 року та по теперішній час, не виникало жодних суперечок щодо необхідності проведення розрахунків по договору з боку ТОВ "СМЄЛА" за поставлений товар.

Судом першої інстанції при розгляді відзиву на позовну заяву, наданого відповідачем, взагалі не досліджувалися всі наведені у ній доводи, пояснення та докази, тобто були проігноровані судом.

Про судове засідання, яке відбулося 22.10.2019 відповідача не було повідомлено належним чином.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає безпідставними доводи скаржника про поставку товару неналежної якості саме 24.05.2019, про що було зафіксовано в акті про бракування сировини, який був направлений позивачу засобами поштового зв`язку, оскільки ні до відзиву ні до апеляційної скарги відповідач не додає докази направлення ані акту про бракування сировини ані докази направлення претензії на адресу позивача.

Позивач зазначає, що акт про бракування сировини від 24.05.2019 не містить підпису представника позивача Сучкова В.В., що свідчить про непогодження сторонами даного факту.

На усіх документах наданих відповідачем до суду відсутній підпис та печатка позивача.

Відповідач, починаючи з 24.05.2019 сплачував грошові кошти за товар частинами. Останній платіж було зроблено 05.07.2019.

06.09.2019 позивач направив відповідачу претензію, яку останній отримав 10.09.2019, що підтверджується статусом відстеження листа. Жодної відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідно до п.10.2 договору будь-які зміни у доповнення до договору дійсні за умови, якщо вони здійснені додатковими угодами, складеними у письмовій формі, підписаними уповноваженими представниками сторін і скріплені печаткою.

Таким чином, дії відповідача суперечать умовам договору, а твердження про складання акту та додаткової угоди № 1 до договору від 22.05.2019 не відповідають дійсності.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції знав про судовий розгляд справи, оскільки надав відзив на позовну заяву, а відтак, на думку позивача, не був позбавлений можливості отримати інформацію про час та дату розгляду відповідної справи.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чус О.В., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в резолютивній частині ухвали, не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.12.2019 № 2197/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019, постановлено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

06.12.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" про зняття арешту, в якому заявник просив зняти арешт з рахунків, що належать ТОВ "СМЄЛА", який накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.А. на виконання наказу від 14.11.2019 по справі №904/4285/19, виданого на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019.

Зі змісту зазначено заяви вбачається, що відповідач не погоджується із діями приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунки, що належать ТОВ "СМЄЛА".

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частиною 4 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Заява про зняття арешту подана відповідачем з порушенням наведених правових норм, а тому не приймається колегією суддів до розгляду.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Між фермерським господарством "СУЧКОВА В.В." (далі - продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 75-19см від 22.05.2019 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього визначену договором грошову суму (п. 1.1. договору).

Товаром, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до цього договору, являється: - соняшник (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.2.1 договору, загальна приблизна кількість товару складає 100 (сто) метричних тонн, відповідно до специфікацій.

За умовами п.2.2. договору якість товару, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до цього договору, повинен відповідати вимогам: ДСТУ 7011:2009, а також наступними якостями: вологість - не більше 8,0; смітна домішка - не більше 15,0; масова доля олії в перерахунку на суху речовину - не менше 46; масляна домішка - макс. 7; зараженість шкідниками не допускається.

Кількість переданого товару визначається шляхом зважування на вагах покупця (п.2.3. договору).

Згідно п.3.1. договору, вартість товару складає 8 833,33 грн., окрім того ПДВ 1 766,67 грн., всього, з урахуванням ПДВ 10 600,00 грн. за 1 тонну.

Ціна на товар може змінюватись. Зміна ціни узгоджується додатковою угодою. Загальна сума договору 883 333,00 грн., окрім того ПДВ 176 667,00 грн. Всього, з урахуванням ПДВ 1 060 000,00 грн. за 1 тонну. Загальна вартість цього договору визначається як сумарна вартість поставлених за цим договором партій товару згідно рахунків, специфікацій та видаткових накладних на товар (п.п.3.2,3.3 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.4 договору, продавець поставляє товар покупцеві, партіями, одночасно з передачею товару продавець зобов`язаний надати покупцеві оригінали наступних документів: рахунок; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; документи, що підтверджують якість товару (якісне посвідчення, сертифікат, тощо).

Сторонами було складено та підписано специфікацію №1 від 22.05.2019 до договору, якою погоджено поставку 100 тон соняшника на загальну суму 1 060 000,00 грн. (а.с. 11).

На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, позивач поставив відповідачу соняшник на загальну суму 1 051 731,61 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 34 від 22.05.2019 на суму 630 063,77 грн. № 35 від 24.05.2019 на суму 421 667,84 грн. (а.с. 13-14).

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору, покупець робить оплату за фактично поставлений товар впродовж 3-х банківських днів з моменту виконання продавцем зобов`язань по передачі товару покупцем, плата за продукцію вважається здійсненою у момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, відповідно до реквізитів, вказаних в цьому договорі.

В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, а саме на суму 900 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку (а.с. 15).

06.09.2019 позивач направив відповідачу претензію № б/н від 06.09.2019, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 151 731,61 грн. з дати отримання претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (а.с. 17-26), яка була залишена без відповіді та без задоволення.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем термінів оплати виставлених рахунків за товар, передбачених специфікаціями, до цього договору, покупець починаючи з дня затримки відповідного платежу, зобов`язаний сплачувати продавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми неоплаченої в трок, за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 28.05.2019 по 19.09.2019 у розмірі 22 097,39 грн.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.07.2019 по 19.09.2019 у розмірі 947,80 грн.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" на користь Фермерського господарства "Сучкова В.В." основного боргу у розмірі 151 731,61 грн., пені у розмірі 19 487,84 грн., 3% річних у розмірі 947,80 грн.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з частиною першою ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору та специфікації №1 до нього, позивач поставив відповідачу соняшник на загальну суму 1 051 731,61 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними № 34 від 22.05.2019 на суму 630 063,77 грн. № 35 від 24.05.2019 на суму 421 667,84 грн.

В порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, а саме на суму 900 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 151 731,61 грн. Доказів погашення заборгованості за спірним договором відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 151 731,61 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування, оскільки з урахуванням п.6.3. договору прострочення виконання грошового зобов`язання відбувалося починаючи з 30.05.2019, відтак загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 19 487,84 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.07.2019 по 19.09.2019 у розмірі 947,80 грн.

Судове рішення в частині правильності нарахування пені та 3% річних відповідачем не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції у цій частині не переглядається.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 19 487,84 грн. та 3% річних у розмірі 947,80 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта про поставку товару неналежної якості, враховуючи таке.

Згідно із частинами 1, 4 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Частиною першою статті 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Частинами 1,3 ст. 680 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю встановлено Інструкцією, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 за №П-7 (далі - Інструкція П-7).

Відповідно до пункту 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці, і виявлені лише в процесі обробки, використання і зберігання продукції.

Відповідно до п.14 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю проводиться в точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших обов`язкових для сторін правил.

У пункті 2.2. договору сторони дійшли згоди, що якість товару, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до цього договору, повинен відповідати вимогам: ДСТУ 7011:2009, а також наступними якостями: вологість - не більше 8,0; смітна домішка - не більше 15,0; масова доля олії в перерахунку на суху речовину - не менше 46; масляна домішка - макс. 7; зараженість шкідниками не допускається.

Пунктом 17 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено:

а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отримано;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання терміну);

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Відповідно до пункту 18 Інструкції П-7, повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Представник виробника (відправника) з того ж міста зобов`язаний з`явитися за викликом одержувача не пізніше ніж на наступний день, а по швидкопсувній продукції - не пізніше 4 годин після отримання виклику, якщо в ньому не вказаний інший термін явки (п.19 Інструкції П-7).

Відповідно до вимог п.20 Інструкції П-7, при неявці представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника виробника (відправника) з іншого міста не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявку його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником із числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника (п.23 Інструкції).

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачено відбір зразків (проб), особи, що беруть участь у прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) проводиться в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, що приймають участь у відборі (п.26 Інструкції П-7).

Пунктом 33 Інструкції П-7 визначено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами і договором.

Дослідивши складений відповідачем акт про бракування сировини по договору купівлі-продажу № 75-19см від 24.05.2019, колегія суддів приходить до висновку, що складання цього акту відбулося з порушенням порядку, передбаченому Інструкцією П-7, а тому цей акт не є належним доказом поставки неякісного товару.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про досягнення між сторонами в усній формі домовленості щодо відсутності заборгованості.

Так, частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України (на яку посилається апелянт), встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

У п.9.1 договору сторони дійшли згоди, що договір може бути змінений тільки за угодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Отже, усі домовленості між сторонами щодо умов спірного договору повинні вчинятися у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з пропозицією про внесення змін до договору, а також досягнення між сторонами домовленості щодо відсутності заборгованості.

Щодо посилання скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги поданий ним відзив на позовну заяву, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Так, судом першої інстанції зазначено, що всупереч встановленим п.61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, вимогам відповідачем не надано оригінал/копія фіскального чеку, а опис вкладення у цінний лист на ім`я позивача, долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с.36), не містить номеру накладної, через що у суду відсутня можливість пересвідчитися у направленні саме цих документів на адресу позивача.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

З аналізу п. п. 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання документів.

В підтвердження надіслання відзиву на позовну заяву відповідачем надано фіскальний чек ПН215600426655 від 10.10.2019 та опис вкладення у лист від 10.10.2019.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до п.129 Інструкції Про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв`язку , затверджена наказом Міністерства інфраструктури України №6 від 13.01.2014 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2014 за №165/24942, оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що опис вкладення не є належним доказом направлення відзиву на позовну заяву позивачу, у зв`язку з відсутністю на описі вкладення реєстраційного номеру поштового відправлення, є необґрунтованими, оскільки за неналежне оформлення поштового відправлення відповідальність несе оператор поштового зв`язку.

Крім того, колегія суддів враховує, що господарським процесуальним кодексом не передбачено надіслання відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

Отже, місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги наданий відповідачем відзив на позовну заяву та не досліджено додані до нього докази.

Водночас, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що наведене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неналежне повідомлення його місцевим господарським судом про час та місце розгляду справи.

Так, ухвалою господарського суду від 25.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.10.2019.

Копія зазначеної ухвали 25.09.2019 надіслана учасникам справи.

Поштове відправлення було отримано відповідачем 05.10.2019, про що міститься інформація на офіційному веб-сайті Укрпошти (відправлення № 4930009982053).

Крім того, 11.10.2019 відповідачем було подано до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції "СМЄЛА" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/4285/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Т.А.Верхогляд

І.О.Вечірко