Рішення

від 23.12.2019 по справі 910/13601/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/13601/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Мрія-Медіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс

про стягнення 16 731, 50 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Почерняк І.С. за довіреністю від 22.07.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Мрія-Медіс (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані медичні послуги в сумі 16 731, 50 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 921, 00 грн., та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем 22.10.2018 року було укладено договір про надання медичних послуг (медичної допомоги) застрахованим особам № 22/10/18, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати, а відповідач оплатити медичні послуги. Відповідач взяті на себе за договором обов`язки щодо своєчасності та повноти оплати означених послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Відтак, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13601/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.11.2019 року.

03.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Враховуючи вищевказані клопотання відповідача та з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2019 року.

09.12.2019 року та 17.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2019 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 22/10/18 про надання медичних послуг (медичної допомоги) застрахованим особам (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати застрахованим особам медичні послуги, тобто вчинити сукупність медичних дій, які відповідають вимогам, що ставляться до методів діагностики, профілактики та лікування на території України, спрямованих на відновлення, підтримку або зміцнення здоров`я застрахованої особи в межах договору добровільного медичного страхування.

Замовник бере на себе зобов`язання оплачувати медичні послуги (медичну допомогу), надані Виконавцем застрахованим особам, у порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а також виконувати вимоги Виконавця, необхідні для виконання останнім вимог цього Договору (пункт 2.2. Договору).

Положеннями пункту 5.1. Договору визначено, що вартість медичних послуг (медичної допомоги) наданої Виконавцем застрахованим особам визначається відповідно до Прейскуранту, який затверджується сторонами у Додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 5.10. Договору визначено, що загальна ціна Договору складається із сукупності всіх сум, визначених в актах приймання-передачі наданих послуг та рахунках-фактурах, виставлених Виконавцем протягом строку дії даного Договору.

Згідно з пунктом 5.11. Договору підставою для здійснення Замовником оплати послуг Виконавця є наявність підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.12. Договору розрахунковим періодом вважається один календарний місяць.

Положеннями пункту 5.13. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний протягом 3 днів після завершення розрахункового періоду надіслати/передати Замовнику в письмовій формі 2 примірники Акту наданих послуг та рахунок-фактуру.

Не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг Замовник зобов`язаний повернути Виконавцю підписаний зі свого боку один примірник Акту наданих послуг або надати письмові вмотивовані зауваження чи претензії. Якщо у визначений строк Виконавець не отримає вказаних заперечень, Замовник вважається таким, що не має будь-яких заперечень та/або претензій до дій Виконавця щодо наданих ним послуг (пункт 5.14. Договору).

За умовами пункту 5.15. Договору усі розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються у грошовій одиниці України шляхом перерахування коштів з рахунку Замовника на рахунок Виконавця, які визначені в цьому Договорі, протягом 14 робочих днів з дня підписання уповноваженим представником Замовника Акту наданих послуг або з моменту закінчення строку, передбаченого п. 5.15. цього Договору для надання Замовником зауважень чи претензій на Акт наданих послуг.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині здійснення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору від жодної зі сторін не надійде письмової заяви про його припинення, договір вважається продовжений на той самий строк і на попередніх умовах (пункт 10.2. Договору).

26.11.2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони на основі двосторонньої домовленості погодились, що ціна (вартість), найменування окремих медичних послуг, перелік медичних послуг, що надаються відповідно до Договору визначаються на основі Прейскуранту, що розміщений у Додатку № 3.

Про зміну (оновлення) Прейскуранту Виконавець невідкладно інформує Замовника та протягом 2 робочих днів Сторони узгоджують застосування такого зміненого (оновленого) Прейскуранту (п. 2 Додаткової угоди № 1).

Згідно з пунктами 3-5 Додаткової угоди № 1 змінений (оновлений) Прейскурант підлягає застосуванню з дати підписання сторонами відповідної Додаткової угоди про застосування такого зміненого (оновленого) Прейскуранту. Сторони узгодили з дати набрання чинності даною Додатковою угодою застосовувати Прейскурант, розміщений у Додатку № 3 зі змінами та оновленнями станом на 26 листопада 2018 року. Сторони узгодили, що Додаток № 1 до Договору втрачає чинність та не підлягає застосуванню з дати набрання чинності даною Додатковою угодою.

Додатковою угодою № 2 від 26.11.2018 до Договору сторони, зокрема, на основі двохсторонньої домовленості погодились, що система знижок на надання медичних послуг, визначених у Додатку № 3, підлягає застосуванню також при наданні медичних послуг працівникам Замовника та членам їхніх сімей (чоловік/дружина, діти, батьки). Оплата наданих медичних послуг Виконавцю здійснюється самостійно працівниками Замовника або членами їхніх сімей безпосередньо при отриманні медичних послуг.

Позивач виконуючи взяті на себе за Договором зобов`язання склав Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 20164 від 31.12.2018 на суму 2 719, 70 грн., № 20165 від 31.12.2018 на суму 1 820, 25 грн., № 14 від 31.01.2019 на суму 3 643, 10 грн., № 43 від 28.02.2019 на суму 2 493, 00 грн., № 79 від 31.03.2019 на суму 153, 00 грн., № 98 від 31.03.2019 на суму 918, 00 грн., № 118 від 30.04.2019 на суму 951, 30 грн., № 137 від 30.04.2019 на суму 1 836, 00 грн., № 157 від 31.05.2019 на суму 2 197, 15 грн., які разом з рахунками на оплату № 190 від 31.12.2018 на суму 4 539, 95 грн., № 15 від 31.01.2019 на суму 3 643, 10 грн., № 43 від 28.02.2019 на суму 2 493, 00 грн., № 79 від 31.03.2019 на суму 153, 00 грн., № 98 від 31.03.2019 на суму 918, 00 грн., № 117 від 30.04.2019 на суму 951, 30 грн., № 135 від 30.04.2019 на суму 1 836, 00 грн., № 155 від 31.05.2019 на суму 2 197, 15 грн.

Відповідач, у свою чергу, вищевказані акти не підписав, вмотивованої відмови від їх підписання не надав, надані позивачем медичні послуги в сумі 16 731, 50 грн. не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 20164 від 31.12.2018 на суму 2 719, 70 грн., № 20165 від 31.12.2018 на суму 1 820, 25 грн., № 14 від 31.01.2019 на суму 3 643, 10 грн., № 43 від 28.02.2019 на суму 2 493, 00 грн., № 79 від 31.03.2019 на суму 153, 00 грн., № 98 від 31.03.2019 на суму 918, 00 грн., № 118 від 30.04.2019 на суму 951, 30 грн., № 137 від 30.04.2019 на суму 1 836, 00 грн., № 157 від 31.05.2019 на суму 2 197, 15 грн., які з боку відповідача не підписані.

Положеннями пункту 5.13. Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний протягом 3 днів після завершення розрахункового періоду надіслати/передати Замовнику в письмовій формі 2 примірники Акту наданих послуг та рахунок-фактуру.

Згідно з умовами пункту 5.14. Договору не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання Акту наданих послуг Замовник зобов`язаний повернути Виконавцю підписаний зі свого боку один примірник Акту наданих послуг або надати письмові вмотивовані зауваження чи претензії.

Отже, умовами укладеного між сторонами Договору чітко визначено порядок оформлення (підписання) сторонами відповідних актів надання послуг і, в разі якщо замовник (відповідач) не згодний з актом, він має певний строк (5 робочих днів) для надання заперечень на цей акт (мотивованої відмови від прийняття послуг).

При цьому, укладений сторонами Договір не містить умов щодо звільнення замовника від оплати або зменшення розміру оплати фактично наданих послуг за наявності претензій (заперечень) щодо належності наданих послуг.

Судом встановлено, що на виконання вимог пункту 5.13. Договору позивач 26.07.2019 року направив вищевказані Акти та рахунок-фактури відповідачу, що підтверджується описом вкладення до листа з оголошеною цінністю від 26.07.2019, фіскальним чеком та накладною з трек-номером 0421215874635.

Відповідач, у свою чергу, не скористався своїм правом та не надав відповідно до пункту 5.14. Договору мотивованої відмови від підписанні Актів наданих послуг № 20164 від 31.12.2018 на суму 2 719, 70 грн., № 20165 від 31.12.2018 на суму 1 820, 25 грн., № 14 від 31.01.2019 на суму 3 643, 10 грн., № 43 від 28.02.2019 на суму 2 493, 00 грн., № 79 від 31.03.2019 на суму 153, 00 грн., № 98 від 31.03.2019 на суму 918, 00 грн., № 118 від 30.04.2019 на суму 951, 30 грн., № 137 від 30.04.2019 на суму 1 836, 00 грн., № 157 від 31.05.2019 на суму 2 197, 15 грн.

Таким чином, судом встановлено, що факт надання послуг позивачем підтверджується відповідними актами наданих послуг, які були надіслані відповідачу і від підписання яких відповідач не відмовився шляхом надання мотивованої відмови, як то передбачено умовами Договору.

Водночас, за умовами пункту 5.14. Договору якщо у визначений строк Виконавець не отримає вказаних заперечень, Замовник вважається таким, що не має будь-яких заперечень та/або претензій до дій Виконавця щодо наданих ним послуг.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.16. Договору у разі виникнення у Замовника сумнівів щодо повноти та якості наданих Виконавцем послуг, Замовник викладає свої сумніви у претензії на Акт наданих послуг в порядку, передбаченому п. 5.15. даного Договору, з обґрунтуванням необхідності проведення відповідної перевірки.

Перевірка здійснюється комісією, яка складається з представників сторін, які мають вищу медичну освіту. Персональний склад таких комісій, порядок проведення перевірки, а також порядок здійснення сторонами розрахунків після проведення такої перевірки узгоджуються сторонами шляхом укладання додаткових угод до даного Договору. Під час здійснення перевірки сторони зобов`язані надавати представникам комісії всі необхідні документи щодо наданих Виконавцем послуг. Результати перевірки оформлюються протоколом, який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін та підписується усіма членами комісії. (пункти 5.17., 5.18. Договору).

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження незгоди відповідача з повнотою та якістю наданих позивачем медичних послуг та ініціювання проведення відповідної перевірки в порядку, передбаченому пунктами 5.16.-5.18. Договору.

У даному випадку суд вважає за можливе звернутися до принципу вірогідності доказів, закріпленому у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем були надані мотивовані заперечення, зауваження чи претензії щодо направлених позивачем актів наданих послуг, як і не містять доказів виникнення у відповідача сумнівів щодо повноти та якості наданих позивачем медичних послуг, суд, з огляду на умови пункту 5.14. Договору, дійшов висновку про те, що відповідач не має будь-яких заперечень та/або претензій до дій позивача щодо наданих ним послуг, а відтак послуги є прийнятими відповідачем, та відповідач зобов`язаний їх оплатити.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, пунктом 5.15. Договору передбачено, що усі розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються у грошовій одиниці України шляхом перерахування коштів з рахунку Замовника на рахунок Виконавця, які визначені в цьому Договорі, протягом 14 робочих днів з дня підписання уповноваженим представником Замовника Акту наданих послуг або з моменту закінчення строку, передбаченого п. 5.15. цього Договору для надання Замовником зауважень чи претензій на Акт наданих послуг.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, оскільки відповідач в обумовлений Договором строк не оплатив позивачу вартість наданих послуг, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Одночасно, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 1525 від 31.10.2018 на суму 3 090, 00 грн., № 1727 від 15.11.2018 на суму 3 840, 00 грн., № 2123 від 28.12.2018 на суму 780, 00 грн., № 2310 від 23.01.2019 на суму 8 757, 25 грн., № 3260 від 08.04.2019 на суму 13 526, 00 грн. стосуються оплати інших рахунків, які виставлялись позивачем за надані медичні послуги, і не стосуються оплат за тими рахунками, заборгованість по яким заявлена позивачем до стягнення в межах даної справи, у зв`язку з чим судом до уваги не приймаються.

Таким чином, відповідний борг в сумі 16 731, 50 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом з цим, вирішуючи у даній справі питання щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін . Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим .

У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн. позивачем надано Свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю № 386 від 21.08.2019, Договір про надання правової допомоги № ММ-06/19-1 від 03.06.2019, Акт № 1 про надання правової допомоги від 30.09.2019, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Разом з цим, ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування свідчать про на незначну складність даної справи, а заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу (20 000, 00 грн.) перевищує суму заявлених позовних вимог (16 731, 50 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За таких обставин, суд оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, нескладність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Мрія-Медіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс про стягнення 16 731, 50 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Асистанс (01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 11, літера А, офіс 22; код ЄДРПОУ 39790906) на користь Приватного підприємства Мрія-Медіс (04205, місто Київ, проспект Оболонський, будинок 23-А; код ЄДРПОУ 33346833) 16 731 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 50 коп. основного боргу, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2019 року.

Суддя В.С. Ломака