Рішення

від 11.12.2019 по справі 911/1952/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1952/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури

Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та

Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані»

про стягнення 216 495,30 грн.

Представники сторін:

від позивача-1: Федоренко Є.В.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Набок Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» про стягнення 216 495,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1 від 29.07.2016, а саме щодо обсягів виконаних робіт, вони є значно меншими, за визначені у кошторисі та здані виконавцем, внаслідок чого, прокурор звернувся із зазначеним позовом про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 216 495,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1952/19 від 06.08.2019 позовну заяву Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» залишено без руху.

20.08.2019 від Виконуючого обов`язки керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2019.

Ухвалою суду від 29.08.2019 було відкрито провадження у справі № 911/1952/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №911/1952/19 на 02.10.2019.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04205, м. Київ, проспект Московський, 23, оф. 404.

Однак, 04.10.2019 зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду із зазначенням працівником поштової установи підстави для повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судови, рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

02.10.2019 представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

02.10.2019 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого провадження у справі на 23.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

07.10.2019, з метою повідомлення відповідача та позивача-2 про дату судового засідання, господарський судом складено та направлено на адресу останніх ухвалу-повідомлення.

23.10.2019 представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

23.10.2019 в судовому засіданні суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, про що занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 23.10.2019 судом досліджено наявний в матеріалах справи висновок експерта №12-5/253 від 13.11.2018 судової будвіельно-технічної експертизи, призначеної за матеріалами кримінального провадження, у зв`язку із чим, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про відкладення підготовчого судового засідання на 13.11.2019 та виклик у судове засідання судового експерта.

13.11.2019 представник відповідача втретє судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 13.11.2019 на виклик суду з`явився судовий експерт. Судом попереджено судового експерта про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень після чого заслухано відповіді судового експерта на поставлені судом та учасниками справи питання.

В судовому засіданні 23.11.2019 судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 27.11.2019.

14.11.2019, з метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено на офіційну адресу відповідача ухвалу повідомлення.

27.11.2019 представник відповідача знову в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

03.12.2019, з метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу повідомлення.

27.11.2019 в судовому засіданні, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.12.2019.

В судовому засіданні 11.12.2019 прокурор та представник позивача 1 надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За твердженнями прокурора, відповідачем неналежним чином виконано умови договору № 1 від 29.07.2016 щодо обсягів виконаних робіт. Прокурор наголошує, що вони є значно меншими за визначені у кошторисі, а також, за здані виконавцем по акту прийому-передачі, та, в свою чергу, оплаченими позивачем 2, внаслідок чого, держава в особі позивачів зазначала значних збитків у розмірі безпідставно сплачених відповідачу коштів у сумі 216 495,30 грн.

Представник позивача 2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В свою чергу, представник відповідача 11.12.2019 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.12.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора та представника позивача 1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 між Комунальним закладом Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» (далі - замовник, позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» (далі - виконавець, відповідач) укладено договір № 1 (далі - договір). Пунктом. 1.1 якого сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по капітальному ремонту покрівлі даху та ремонтних робіт приміщень на об`єкті: Комунального закладу Київської облесної ради Яготинського історичного музею , а саме Археологічний Музей "Добраничівська стоянка'' за адресою: Яготинський район, с. Дрбраничівка, вул. Музейна, 1, згідно кошторису, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.2 договору, виконавець бере на себе 100% комплектацію об`єкта необхідними матеріалами, які є сертифікованими в Україні.

Відповідно до п.п. 2.2.5 договору, замовник зобов`язаний погодити технічне завдання на проект з виконавцем.

Умовами п. п. 4.1 та 4.2 договору встановлено, що виконані роботи передаються замовнику по акту виконаних робіт. 3амовник зобов`язується на протязі 5 днів з моменту отримання повідомлення про закінчення робіт по договору прийняти виконані роботи від виконавця.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія акту № 1 від 12.08.2016 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року на загальну суму 792 960,00 грн., який підписаний позивачем 2 та відповідачем.

Відповідно до п. п. 1.4, 3.1-3.3 договору, оплата виконаних робіт проводиться відповідно до положень цього договору. Договірна вартість з проведення робіт по капітальному ремонту покрівлі даху та ремонтних робіт приміщень Комунального закладу Київської обласної ради Яготинського історичного музею , а саме Археологічний Музей «Добраничівська стоянка'' за адресою: Яготинський район, с. Добраничівка, вул. Музейна, 1 складає: 792 960 грн. 00 коп( сімсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шістдесят грн. 00 коп.) з урахуванням ПДВ 20% - 132 160 грн. 00 коп. (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят грн. 00 коп.). Розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі. Замовник перераховує кошти не пізніше 10 банківських днів, після підписання акту виконаних робіт.

12.08.2016, на виконання умов договору, позивачем 2 здійснено перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 792 960,00 грн., здійснене на підставі платіжного доручення № 1 від 12.08.2016(копія наявна у матеріалах справи).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до повного виконання (п. 7.1 договору ).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1 від 29.07.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача 2 та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Одночасно, Бориспільською місцевою прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110320000130 від 30.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 сг. 366 КК України.

Під час досудового розслідування прокурором у кримінальному провадженні призначено судову будівельно-технічну експертизу, якою встановлено, що обсяги виконаних робіт є значно меншими за визначені у кошторисі та здані виконавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю СВТ Компані , замовнику - Комунальному закладу Київської обласної ради Яготинському історичному музею .

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю СВТ Компані умов договору, державі в особі Комунального закладу Київської обласної ради Яготинськнй історичний музей спричинено збитки у розмірі 216 495,30 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку різниці між сплаченими позивачем 2 грошовими коштами за роботи по договору та фактично виконаними відповідачем роботами, у сумі 216 495,30 грн., які по своїй суті є збитками.

Щодо наявності підстав для звернення саме прокурора до суду в інтересах позивачів, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» .

У відповідності до її. 1.2-1.4 Статуту Комунального закладу Київської обласної ради Яготинський історичний музей , затвердженого рішенням Київської обласної ради від 23.08.2011 №178-09-VI, Музей є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ міст Київської області. Київська обласна рада (далі - Засновник) від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження Музеєм. Музей безпосередньо підпорядковується Київській обласній державній адміністрації (Управління культури і туризму) (далі - орган управління). Розподіл повноважень між Київською обласною державною адміністрацією та Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації відбувається відповідно до розпорядчих документів Київської обласної державної адміністрації.

Музей є правонаступником Історико-красзнавчого музею ім. Т.Г. Шевченка . Історико-краєзнавчий музей ім. Т.Г. Шевченка створено у відповідності до рішення виконкому Яготинської районної ради депутатів трудящих від 05.11.1960 Про відкриття Яготинського історичного краєзнавчого музею та про присвоєння музею ім. Т.Г. Шевченка .

У своїй діяльності Музей керується чинним законодавством України, наказами та інструкціями Міністерства культури України, рішеннями Київської обласної ради, розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації, розпорядчими документами управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації та цим Статутом.

Частиною 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально- економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Згідно рішення Київської обласної ради від 12.01.2016 №050-02-УІІ Про обласний бюджет Київської області на 2016 рік затверджено Перелік об`єктів, видатки на які у 2016 році будуть проводитися за рахунок коштів бюджету розвитку обласного бюджету Київської області. Окрім того, відповідно до реєстру змін №7 від 30.06.2016 розподілу показників зведених кошторисів на 2016 рік на Комунальний заклад Київської обласної ради Яготинський історичний музей виділено 836500 грн з коштів обласного бюджету.

Відповідно до ст. 63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Таким чином, інтереси держави порушені у зв`язку з безпідставними витратами місцевого бюджету шляхом оплати робіт, які фактично не були надані.

Зважаючи на викладене та згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у правовідношенні щодо якого виник даний спір є Київська обласна рада.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до наданих повноважень, Київська обласна рада є належним позивачем в даних правовідносинах.

Крім того, враховуючи, що Комунальний заклад Київської обласної ради Яготинський історичний музей є окремою юридичною особою та стороною по договору, а саме - замовником, він також наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Так, відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган " державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3,4 ст. 53 ГПК України, ч. З ст, 23 Закону України Про Прокуратуру ).

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру ).

По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

Так, Київською обласною радою в листі від 10.05.2019 №987/10-02, у відповідь на лист Бориспільської місцевої прокуратури від 19.04.2019 №34-04-4974 щодо причин відсутності відповідних заходів представницького характеру зазначено, що їх не вжито, адже у даному випадку реалізація господарської компетенції обласною радою здійснюється лише від Імені відповідної комунальної установи, якою є Комунальний заклад Київської обласної ради Яготинський історичний музей .

Разом з тим, на лист Бориспільської місцевої прокуратури від 19.04.2019 щодо причини відсутності заходів представницького характеру отримано відповідь Комунального закладу Київської обласної ради Яготинський історичний музей (№30 від 31.05.2019), за змістом якого та на думку керівництва комунальної установи, на даний час правові підстави для повернення державі коштів у сумі 216495,3 гривень - відсутні.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що ні Київською обласною радою, ні Комунальним закладом Київської обласної ради Яготинський історичний музей не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із завданими державі збитками, що свідчить про бездіяльність позивача 1 та позивача 2 щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави.

Крім того, прокурором зазначено, що викладеними у позовній заяві порушеннями заподіяно матеріальну шкоду територіальній громаді сіл, селищ міст Київської області, що має наслідком необґрунтовані витрати із місцевого бюджету Київської обласної ради (ч. 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України), тим самим територіальній громаді сіл, селищ міст Київської області спричинено збитки шляхом вчинення кримінального правопорушення.

Також, на виконання приписів ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурором направлено Київській обласній раді та Комунальному закладу Київської обласної ради Яготинський історичний музей повідомлення №37-04-8358вих-19 від 11.07.2019 та №34-04-8358вих-19 від 11.07.2019 відповідно, у яких прокуратурою повідомлялося позивачів про вжиття заходів, спрямованих на пред`явлення позову в інтересах Київської обласної ради та Комунального закладу Київської обласної ради Яготинський історичний музей .

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України Про прокуратуру , Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, прокурор звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача завданих державі збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

В якості належного доказу підтвердження невиконання відповідачем в повному обсязі передбачених умов договору, а також, визначених у акті прийому виконаних будівельних робіт № 1, прокурором долучено до матеріалів справи висновок експерта щодо проведеної ним судової будівельно-технічної експертизи, яка проведена в рамках кримінального провадження. У висновку зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 та 385 КК України.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Умовами п. п. 1, 2, 5, 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експерта, складений судовим експертом Карєтніковою Є.В., суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку судового експерта вказано, що дослідження проводилось органолептичним (візуальним) та інструментальним методом.

У висновку судового експерта встановлено наступне. При дослідженні наданої проектно-кошторисної та фінансово-звітної документації передбачено виконання робіт, які відносяться до складу прихованих робіт, а отже такими, встановити факт виконання яких на момент проведення огляду об`єкта дослідження від 20.09.2018 підтвердити не можливо. Складання Актів на закриття прихованих робіт, що передбачено ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва , необхідно для підтвердження виконання робіт і застосування матеріалів згідно з виконавчою документацією. Акти на закриття прихованих робіт, виконаних на об`єкті дослідження, ініціатором проведення судової будівельно-технічної експертизи не надані.

Перелік та об`єми будівельних робіт за Договором № 1 від 29.07.2016 по капітальному ремонту покрівлі даху та ремонтних робіт приміщень на об`єкті: Комунального закладу Київської обласної ради Яготинського історичного музею , а саме: археологічний музей Добранічівська стоянка (с. Добранічівка вул. Музейна 1 Яготинського району Київської області), станом на дату проведення експертизи (огляду судовим експертом приміщення), можна вважати виконаними за виключенням робіт і матеріалів зазначених в табл. № 2, дослідницькій частині висновку .

Визначена в межах наданих документів та з урахуванням обмежень, наведених у дослідницькій частині висновку експерта, вартість виконаних будівельних робіт за Договором № 1 від 29.07.2016, станом на дату проведення експертизи ( огляду судовим експертом приміщення), на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі даху та ремонтних робіт приміщень на об`єкті: Комунального закладу Київської обласної ради Яготинського історичного музею , а саме: археологічний музей Добранічівська стоянка (с. Добранічівка вул. Музейна 1 Яготинського району Київської області), можливо були виконані підрядником на суму 576 451,50 (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят одна грн. 50 коп.).

Визначені в межах наданих документів та з урахуванням обмежень наведених у дослідницькій частині висновку експерта, обсяги та вартість виконаних будівельних робіт за Договором № 1 від 29.07.2016, станом на дату проведення експертизи (огляду судовим експертом приміщення), на виконання робіт з капітальному ремонту покрівлі даху та ремонтних робіт приміщень на об`єкті: Комунального закладу Київської обласної ради Яготинського історичного музею , а саме: археологічний музей Добранічівська стоянка (с. Добранічівка вул. Музейна 1 Яготинського району Київської області) можливо не відповідають обсягам та вартості, визначеним узгодженою проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією (дефектним актам, актам приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В) відповідно договору на суму 216 495,30 грн.

При цьому, судом враховані усні пояснення судового експерта, надані в судовому засіданні, відповідно до яких судовий експерт Карєтнікова Є.В. пояснила причини застосування у висновку терміну - можливо щодо сум, визначених експертом. Як зазначено судовим експертом, враховуючи відсутність належної документації на всі приховані роботи, тому вони визначені як виконанні умовно . Разом із тим, експертом чітко визначено, які саме роботи та в якому обсязі не були виконані підрядником-відповідачем. Враховуючи прийняті експертом, як умовно приховані роботи, останнім і було використано термін можливо у зазначеному висновку.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можно встановити дійсні обставини справи(ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи встановлений судовим експертом обсяг виконаних відповідачем робіт за договором підряду на суму 576 451,50 грн., а також здійснену позивачем 2оплату виконаних відповідачем робіт у загальній сумі 792 960,00 грн., господарський суд дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» умов укладеного між сторонами правочину в частині невиконання повного обсягу робіт, що у відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства є однією зі складових елементів складу цивільного правопорушення.

Наразі, господарський суд зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками та неправомірними винними діями відповідача полягає в тому, що фактично наведені вище збитки (вартість не виконаних робіт) були спричинені саме неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» умов укладеного між сторонами правочину в частині не виконання повного обсягу робіт, який зазначено в акті виконаних будівельних робіт №1 та які оплачені позивачем 2.

Отже, враховуючи наведене вище, виходячи з представлених до матеріалів справи документів, керуючись приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову про стягнення з відповідача 216 495,30 грн. збитків та його задоволенню.

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 247,43 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» (місцезнаходження: 04205, м. Київ, Облонський р-н, проспект Московський, 23, офіс 404; код ЄДРПОУ 38615208) на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» (місцезнаходження: 07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Незалежності, 114; код ЄДРПОУ 05277893) 216 495,30 грн. збитків.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ Компані» (місцезнаходження: 04205, м. Київ, Облонський р-н, проспект Московський, 23, офіс 404; код ЄДРПОУ 38615208) на користь Прокуратури Київської області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 3 247,43 грн. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко