Рішення

від 17.12.2019 по справі 922/2762/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2762/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", м. Харків про стягнення 442285,68 грн. за участю представників:

позивача - Ворожбянов А.М., дов. № 08-21/1/2-19 від 02.01.2019;

відповідача - Калугін О.Ю., дов. № 02 від 02.01.2019, св-во про право на заняття адвокатською діяльністю № 2163 від 22.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада, м. Харків, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 442285,68грн., за використання земельної ділянки площею 0,0674га по вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові, з посиланням на статтю 206 ЗК України, статті 14, 288 ПК України та статті 1212-1214 ЦК України.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач у період з 01.10.2015 по 30.09.2018 без достатніх правових підстав використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності Харківської міської ради, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування землею за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2019 у справі №922/2762/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019, позовні вимоги задоволені.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 та рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2019 у справі № 922/2762/18 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019, для нового розгляду справи № 922/2762/18 визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою господарського суду 30.09.2019 призначено справу № 922/2762/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.10.2019 об 11:00 год.

16.10.2019 представником відповідача, через канцелярію суду, надав відзив на позов (вх. № 24792), в якому проти позову заперечував, та, зокрема, зазначив, що у позовній заяві та додатках до неї відсутні усі необхідні складові для покладання на відповідача обов`язку відшкодувати міській раді безпідставно збережені кошти за користування позивачем земельною ділянкою, згідно ст. ст. 1212 -1214 ЦК України у вказаному в позові розмірі, без належного розрахунку цієї суми, при невірному визначені площі спірної ділянки, недоведеному факті належності цієї ділянки до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також відсутні пояснень позивача щодо бездіяльності Харківської міської ради стосовно намагань відповідача протягом 2015-2018 років унормувати і належним чином зареєструвати своє право на користування спірною земельною ділянкою. Наголосив, що позивач повинен в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, а саме докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до ЗУ Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

28.10.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 25859), в якій зазначив, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Вказаний витяг можливо отримати тільки у разі наявності розробленої та затвердженої, відповідно до вимог чинного законодавства, технічної документації на конкретну земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номеру. Враховуючи те, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між позивачем та відповідачем склались позадоговірні, кондиційні правовідносини, розрахунки Харківської міської ради зроблені не для укладання з ТОВ Фортуна угоди щодо земельної ділянки, а застосовуються в якості цивільного елементу та, як доказу обґрунтування ціни позову, яку відповідач безпідставно зберіг, не сплачуючи за використання цієї ділянки. Отже, за твердженням позивача, для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельної ділянки комунальної власності - та вирішення справи по суті, не потрібен Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Позивач наголошує, що відповідач, набувши 29.12.2015 у власність нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, використовував земельну ділянку для обслуговування цих нежитлових будівель, без здійснення плати за землю, без державної реєстрації прав на вищевказану земельну ділянку та без правовстановлюючих документів, чим завдав шкоди інтересам Харківської міської ради, як власнику земельної ділянки, а звернення, з метою оформлення договірних відносин із Харківською міською радою правового значення для вирішення справи по суті не має. Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення. З урахуванням зазначеного, на думку позивача, висновки відповідача про відсутність підстав для стягнення з Відповідача заявлених позивачем коштів є необґрунтованими.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 30 грудня 2019 року. Відкладено підготовче засідання на 03.12.2019 об 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2762/18 до судового розгляду по суті на 17.12.2019 об 11:30 год.

17.12.2019 до початку судових дебатів представником відповідача заявлено про намір подати до суду заяву про розподіл понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.12.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.09.2018 за № 139243776 право власності на нежитлову будівлю літ. "Э-1" загальною площею 887,3 кв.м. на вул АДРЕСА_1 з 10.08.2015 зареєстроване за відповідачем - ТОВ "Фортуна" на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2015 № 42859970.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р. Г. за участі інженера-геодезиста Рябової А. В. (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 № 012901) та інженера-землевпорядника Кондратюка І. В. (кваліфікаційний сертифікат від 08.02.2018 № 013297) в порядку та на підставі статей 12, 189 ЗК України 26.09.2017 здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89, розташована спірна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Фортуна".

Земельна ділянка площею 0,0674 га по вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові не огороджена, використовується ТОВ "Фортуна" для експлуатації та обслуговування спірної нежитлової будівлі. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0674 га. Межі земельної ділянки, визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S66ОР № S6626С123188554.

Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S66ОР № S6626С123188554). Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

За результатами обстеження складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 89.

Отже, позивач зазначає, що ТОВ "Фортуна" набуло 10.08.2015 на підставі свідоцтва про право власності від 27.08.2015 № 42859970 нежитлову будівлю на вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові, розташовану на земельній ділянці площею 0,0674 га.

Проте, відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля. З 01.10.2015 по 30.09.2018 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, не сплачував за користування орендну плату за землю, у встановленому законом порядку, що і стало підставою для звернення до суду з вищезазначеним позовом.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 27 серпня 2019 року, наголосив, що позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог, без наявності даних щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який може бути визначено у вигляді витягу з технічної документації після формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в порядку, визначеному статтею 79-1 ЗК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах № 920/739/17, № 922/3780/17, № 908/220/18, № 922/587/18. Тому оскаржувані судові рішення про задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не можна визнати законними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або, які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Підставою для визначення розміру орендної плати за землекористування є затверджена органом місцевого самоврядування Технічна документація з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки .

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду, відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів), а саме: відповідної технічної документації на спірну земельну ділянку по вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові, з її нормативною грошовою оцінкою.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: у справах №№ 922/392/18 від 13.02.2019; № 922/3639/17 від 07.02.2019; № 923/921/17 від 06.02.2019; № 922/955/18 від 29.05.2019; № 922/535/18 від 09.07.2019, № 922/652/18 від 09.04.2019.

Відповідно до ч. 5 та 6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, площею 0,0674 га, межі якої самостійно визначені позивачем, шляхом складання акту обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, виходячи з розміру якої здійснений розрахунок позовних вимог, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності - є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Водночас, як вбачається з розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки, визначеної згідно акту обстеження від 26.09.2017, такі розрахунки здійснені виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів та коефіцієнтів функціонального призначення, помножених на площу земельної ділянки, визначену згідно акту обстеження земельної ділянки від 18.12.2017.

Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Натомість, позивачем в обгрунтування своїх вимог щодо стягнення визначеної у розрахунку орендної плати не надано витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 0,0674 га по вул. Великій Панасівській, 89 у м. Харкові та будь-яких даних щодо зміни її подальшого розміру.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 79-1 ЗК України та ст. ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою є недоведеним, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки, на підставі акту обстеження від 26.09.2017, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, ні нормами чинного законодавства, не передбачено визначення площі земельної ділянки на підставі акту обстеження, в якому межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені за допомогою геодезичної зйомки супутниковим методом із застосуванням RTK, GPS приймача.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає, що акт обстеження від 26.09.2017 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки (що складається з земельних ділянок), яку використовує відповідач, та її формування, як об`єкта права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під сумнів обґрунтованість розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем, в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, на позивача покладаються понесені відповідачем судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого відповідачем, у зв`язку з подачею апеляційної та касаційної скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корпус В-2, кімната 8, код ЄДРПОУ 32778133) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9951,44 грн. та касаційної скарги в сумі 13268,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101, корпус В-2, кімната 8, код ЄДРПОУ 32778133).

Повне рішення складено 23.12.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2762/18