Рішення

від 10.12.2019 по справі 925/956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Черкаси справа № 925/956/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом малого приватного підприємства фірма ЕРІДОН , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46 (поштова адреса: м. Київ, а/с 50)

до приватного підприємства МЛІЇВ , Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Гараня, 10

про стягнення 1 181 288,83 грн заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Черніговцев О.О. - адвокат;

від відповідача: Бакатанов В.Г. - за довіреністю.

Мале приватне підприємство фірма ЕРІДОН звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства МЛІЇВ про стягнення заборгованості за поставлений товар - насіння, засоби захисту рослин, позакореневі добрива, міндобрива згідно договору поставки від 30.01.2018р. №1737/18/163 в розмірі 1 181 288,83 грн., в тому числі:

128 528,19 грн. інфляційних,

164 007,38 грн. - 10% річних від простроченої суми,

304 585,40 грн. плати за користування товарним кредитом,

584 167,86 грн. пені,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Заперечення відповідача мотивовані тим, що при укладанні Договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 та підписанні додатків до Договору поставки №1737/18/163, здійсненні розрахунків за поставлений Товар та підписанні Актів звірки розрахунків директор ПП Мліїв перевищив обсяг своїх прав на здійснення повноважень, оскільки Статутом від 29.09.2017 директор підприємства має право без попереднього погодження Загальних зборів укладати господарські та інші договори на суму до 100000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач з твердженнями відповідача не погоджується, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вказує на обставину, що Договір поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 є чинним, підписаний представниками обох сторін. Від імені відповідача директор ПП Мліїв Чеберяк Денис Юрійович на час підписання вказаного договору діяв у межах повноважень, наданих йому Статутом підприємства-відповідача, а також відповідачем були вчинені дії, спрямовані на подальше схвалення умов вказаного договору поставки та додатків до нього, а саме: відповідачем було частково оплачено замовлений товар, отримано поставлений йому товар, а також в подальшому використано вказаний товар за призначенням при проведенні польових робіт з вирощування власної сільськогосподарської продукції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2019 року суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено.

28.10.2019 до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в якій відповідач проти доводів позивача заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 10 грудня 2019 року.

В судовому засіданні:

- представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Спростував доводи відповідача про недійсність договору поставки. Стверджує про волевиявлення відповідача та його дії на настання певних правових наслідків - отримання ЗЗР та міндобрив транспортом відповідача на станції призначення, часткова оплата відповідачем отриманих матеріальних цінностей тощо.

- представник відповідача вимоги заперечив та просить в задоволенні позову відмовити, оскільки керівник відповідача діяв з перевищенням повноважень. Отримання ЗЗР, добрив та посівного матеріалу, проведення часткового розрахунку за товар, використання отриманого товару в господарській діяльності підтвердив.

Сторони не вирішили спір в позасудовому порядку.

Сторони не змінили предмет чи підставу позову. Додаткових клопотань, доказів, документів по суті спору не подано.

Представники сторін заявили, що подали суду всі докази по справі.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.12.2019 проголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між сторонами виникли та тривають господарські відносини постачання за плату товарів сільськогосподарського призначення промислового використання.

30.01.2018 Мале приватне підприємство фірма Ерідон (постачальник), в особі представників Копаниці Ігоря Олеговича, який діє на підставі довіреності №1940 від 20.12.2017 та Курченка Євгенія Олександровича, який діє на підставі довіреності №02/01-133 від 02.01.2018, які можуть діяти як спільно так і незалежно один від одного, з однієї сторони, та Приватне підприємство Мліїв (покупець), в особі директора Чеберяка Дениса Юрійовича, який діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали договір поставки №1737/18/163 (далі - Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений підписами їх повноважних представників та печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (том 1, а. с. 21-22).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі- товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною (п.п. 1.2. Договору).

Ціна та загальна вартість товару узгоджена сторонами у Розділі 2 Договору.

Відповідно до п.п. 2.3 Договору загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 2.3 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

Згідно договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 МПП фірма Ерідон (постачальник) в особі представника Копаниці І.О., що діє на підставі довіреності №1940 від 20.12.2017 та Курченка Є.О., який діє на підставі довіреності №02/01-133 від 02.01.2018 поставив (передав), а ПП Мліїв (покупець) в особі директора Чеберяка Д.Ю., що діє на підставі Статуту, прийняв та використав у господарській діяльності посівний матеріал (насіння), засоби захисту рослин, позакореневі добрива, мінеральні добрива:

1 . додаток №1737/18/163/1-Н від 30.01.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №36098 від 23.04.2018,

Відповідачеві було поставлено насіння на суму 640 440,00 грн.

Відповідач частково сплатив за отримане ним насіння - сума 602 731,25 грн.:

платіжне доручення №136 від 23.03.2018,

платіжне доручення №145 від 06.04.2018,

платіжне доручення №159 від 25.04.2018,

платіжне доручення №177 від 02.10.2018,

платіжне доручення № 60 від 14.12.2018,

платіжне доручення № 81 від 03.01.2019.

Неоплачена частина вартості отриманого насіння за додатком №1737/18/163/1-Н від 30.01.2018 до договору поставки №1737/18/163 складає 37 708,75 грн.

2. додаток №1737/18/163/1-ЗЗР від 07.05.2018 до договору поставки

№1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №47777 від 10.05.2018 Відповідачеві поставлено засоби захисту рослин (ЗЗР) на суму 47250 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

3. додаток №1737/18/163/2-ЗЗР від 14.05.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №49660 від 14.05.2018 Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 19 814,76 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

4. додаток №1737/18/163/3-ЗЗР від 15.05.2018 до договору поставки

№1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №50189 від 15.05.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 75 332,92 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

5. додаток №1737/18/163/4-ЗЗР від 22.05.2018 до договору поставки

№1737/18/163 від 30.01.2018 Відповідачеві було поставлено насіння на суму 63 561,46 грн.

за видатковою накладною № 54200 від 22.05.2018 на суму 21 214,66 грн.;

за видатковою накладною № 56466 від 29.05.2018 на суму 42 346,80 грн.

Отримане насіння Відповідачем не оплачено повністю.

6. додаток №1737/18/163/5-ЗЗР від 24.05.2018 до договору поставки

№1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №54939 від 24.05.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 85 470,84 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

7. додаток №1737/18/163/6-ЗЗР від 29.05.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №56461 від 29.05.2018,

Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 199 783,20 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

8. додаток №1737/18/163/7-ЗЗР від 01.06.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №58757 від 04.06.2018,

Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 138 646,56 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

9. додаток №1737/18/163/8-ЗЗР від 06.06.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №60299 від 06.06.2018,

Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 186 912,66 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

10. додаток №1737/18/163/9-ЗЗР від 13.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №62167 від 13.06.2018,

Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 31 012,92 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

11. додаток №1737/18/163/10-ЗЗР від 20.06.2018 до договору поставки №

1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №64108 від 20.06.2018,

Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 4 477,02 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

12. додаток №1737/18/163/11-ЗЗР від 22.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №65118 від 02.07.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 14 158,80 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

13. додаток №1737/18/163/12-ЗЗР від 20.07.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №69183 від 20.07.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 61 574,40 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

14. додаток №1737/18/163/14-ЗЗР від 30.07.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 Відповідачеві було поставлено насіння на суму 105 895,08 грн.:

видаткова накладна №75136 від 14.08.2018 на суму 70 970,40 грн.;

видаткова накладна №76167 від 21.08.2018 на суму 34 924,68 грн.

Отримане насіння Відповідачем не оплачене.

15. додаток №1737/18/163/15-ЗЗР від 07.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №80687 від 07.09.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 98 608,32 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

16. додаток №1737/18/163/16-ЗЗР від 18.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №84514 від 18.09.2018, Відповідачеві було поставлено засоби захисту рослин на суму 37 989,00 грн.

Отримані засоби захисту рослин Відповідачем не оплачені.

17. додаток №1737/18/163/2-МД/П від 22.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №54209 від 22.05.2018, Відповідачеві було поставлено позакореневі добрива на суму 20 025,60 грн.

Отримані добрива Відповідачем не оплачені.

18. додаток №1737/18/163/4-МД/П від 01.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №59342 від 05.06.2018, Відповідачеві було поставлено позакореневі добрива на суму 62 784,00 грн.

Отримані позакореневі добрива Відповідачем не оплачені.

19. додаток №1737/18/163/5-МД/П від 06.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №60309 від 06.06.2018, Відповідачеві було поставлено позакореневі добрива на суму 17 269,56 грн.

Отримані позакореневі добрива Відповідачем не оплачені.

20. додаток №1737/18/163/7-МД/П від 18.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткової накладної №84522 від 18.09.2018, Відповідачеві було поставлено позакореневі добрива на суму 31 066,56 грн.

Отримані позакореневі добрива Відповідачем не оплачені.

21. додаток №1737/18/163/1-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткових накладних, Відповідачеві було поставлено міндобрива на суму 595 650,00 грн., а саме:

видаткова накладна №27331 від 12.04.2018 на суму 400 710,00 грн.;

видаткова накладна №27334 від 13.04.2018 на суму 194 940,00 грн.

Відповідач частково сплатив за отримані ним міндобрива за вказаним додатком, сума 119 130,00 грн. (платіжне доручення №135 від 23.03.2018). Неоплачена частина складає 476520 грн.

22. додаток №1737/18/163/2-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, згідно видаткових накладних, Відповідачеві було поставлено мінеральні добрива на суму 424 080,00 грн.:

видаткова накладна №08651 від 06.03.2018 на суму 212 040,00 грн.;

видаткова накладна №09583 від 12.03.2018 на суму 212 040,00 грн.

Відповідач частково сплатив за отримані ним міндобрива за вказаним

додатком - 84 816,00 грн. (платіжне доручення №113 від 05.03.2018).

Неоплачена частина вартості отриманих міндобрив становить 339264,00 грн.

Тобто за вищевказаними додатками до Договору сторін Позивачем було поставлено, а Відповідачем отримано та спожито товар (насіння, засоби захисту рослин, позакореневі добрива, міндобрива) на загальну суму 2 961 803,66 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору. ПП Мліїв зобов`язане було оплатити товар у строки та на визначених договором умовах.

Строк розрахунку за поставлений товар визначається в додатках до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018.

Згідно додатків до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 товар підлягав остаточній оплаті у наступи строки:

- згідно додатку №1737/18/163/1-Н від 30.01.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/1-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/2-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 28.09.2018 року;

- згідно додатку №1737/18/163/15-ЗЗР від 07.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 06.10.2018 року.

- згідно додатку №1737/18/163/16-ЗЗР від 18.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/7-МД/П від 18.09.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 17.10.2018 року.

- згідно додатку №1737/18/163/1-ЗЗР від 07.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/2-ЗЗР від 14.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку № 1737/18/163/3-ЗЗР від 15.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку № 1737/18/163/4-ЗЗР від 22.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/5-ЗЗР від 24.05.2018 до договору поставки № 1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/6-ЗЗР від 29.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/7-ЗЗР від 01.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку № 1737/18/163/8-ЗЗР від 06.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/9-ЗЗР від 30.06.2018 до договору поставки № 1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/12-ЗЗР від 20.07.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/14-ЗЗР від 30.07.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку № 1737/18/163/2-МД/П від 22.05.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку № 1737/18/163/4-МД/П від 01.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, додатку №1737/18/163/5-МД/П від 06.06.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 15.11.2018 року.

Проте до моменту розгляду справи відповідач ПП "МЛІЇВ" зобов`язання з оплати отриманого товару згідно описаних додатків до договору поставки № 1737/18/163 від 30.01.2018 виконав лише частково - сплатив Позивачу в загальній cyмі 806 677,25 грн., з яких:

602 731,25 грн. (платіжне доручення №136 від 23.03.2018, платіжне доручення №145 від 06.04.2018, платіжне доручення №159 від 25.04.2018, платіжне доручення №177 від 02.10.2018, платіжне доручення №60 від 14.12.2018, платіжне доручення №81 від 03.01.2019) - було частково оплачене отримане Відповідачем насіння згідно додатку №1737/18/163/1-Н від 30.01.2018 до договору поставки № 1737/18/163 від 30.01.2018;

119 130 грн. (платіжне доручення № 135 від 23.03.2018) - були частково оплачені отримані Відповідачем міндобрива згідно додатку №1737/18/163/1-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018.

84 816,00 грн. (платіжне доручення №113 від 05.03.2018) - було частково оплачені отримані Відповідачем міндобрива згідно додатку №1737/18/163/2-МО від 22.02.2018 до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018.

Інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за вищевказаними Додатками до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 від Відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спociб також не проводилося.

Факт невиконання Відповідачем договірних зобов`язань за вищевказаним Договором поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 та Додатками до договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018 товару, а також факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати отриманого товару встановлений Господарським судом Черкаської області у справі №925/183/19. Рішенням від 26.06.2019 у справі №925/183/19 присуджено до стягнення з ПП "МЛІЇВ" на користь МПП Фірма Ерідон 2 155 126,41 грн боргу, 32 326,91 грн судових витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 вказане рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Це рішення є чинним, набрало законної сили, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню повторно та є преюдиційними.

Рішення суду Відповідачем не виконано.

В зв`язку з цим на суму заборгованості - як прострочене грошове зобов`язання - Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача:

128528,19 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2018 по 29.07.2019 з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України (том 1, а.с. 9);

164007,38 грн. - 10% річних з простроченої суми за період з 29.09.2018 по 29.07.2019 (том 1, а.с. 9-10);

305585,40 грн - плати за користування товарним кредитом посиланням на приписи ст. 536 ЦК України (том 1, а.с. 10-11);

584167,86 грн. - пені з посиланням на приписи ст.ст. 546, 549 ЦК України та п. 6.8 договору (том 1, а.с. 11-13).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом представлений договір №1737/18/163 від 30.01.2018 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки (купівлі-продажу) від 30.01.2018 №1737/18/163 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Як встановлено судом, Позивач протягом квітня - вересня 2018 здійснив поставку партій товару, а Відповідач прийняв товар - ЗЗР, добрива, посівний матеріал на загальну суму 2 961 803,66 грн, що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 3 додатків до Договору - оплата з відстроченням відповідно до 28.09.2018р., 06.10.2018р., 17.10.2018р., 15.11.2018р. окремих партій постачання.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Станом на 01.12.2019 основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію сільськогосподарського призначення в сумі 2155126,41 грн. - не погашена.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано відповідачу 128528,19 грн інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме за періоди:

29.09.2018 - 29.07.2019 - на суму 66049,74 грн;

07.10.2018 - 29.07.2019 - на суму 7631,06 грн;

18.10.2018 - 29.07.2019 - на суму 4100,39 грн;

16.11.2018 - 29.07.2019 - на суму 50747,00 грн.

Умовами договору поставки №1737/18/163 від 30.01.2018, а саме пунктом 6.7 встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 10 % (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України , та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 164007,38 грн - 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості.

Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних і річних, за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: Ліга Закон» , судом встановлено, що позивачем здійснено вірно розрахунки та нарахування.

Окрім того, на підставі приписів ст. 536 ЦК України та пунктів 4 та 5 додатків до Договору поставки, сторони узгодили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом(користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості товару.

Тому на підставі вказаних пунктів додатків до Договору сторін та в силу положень ст. 536 ЦК України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 271113,56 грн (127953,76 грн +143159,80 грн) за періоди прострочення виконання грошового зобов`язання:

29.09.2018-29.07.2019 та 16.11.2018-29.07.2019 відповідно.

Згідно умов пунктів 4 та 5 додатку №1737/18/163/15-ЗЗР від 07.09.2018 до договору поставки, а також додатків №1737/18/163-16ЗЗР від 18.09.2018, №1737/18/163/7-МД/П від 18.09.2018 сторони встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом(користування чужими грошовими коштами) у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості товару.

Тому на підставі вказаних пунктів додатків до Договору сторін та в силу положень ст. 536 ЦК України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 33471,84 грн (19991,82 грн + 13480,02 грн) за користування товарним кредитом(користування чужими грошовими коштами) у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару, за періоди прострочення виконання грошового зобов`язання:

07.10.2018-29.07.2019 та 18.10.2018-29.07.2019 відповідно.

Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 304585,40 грн плати за користування товарним кредитом за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 Договору Відповідач у разі несвоєчасної оплати товару зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 584167,86 грн пені (розрахунок штрафних санкцій знаходиться в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.» судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку не надав.

Твердження відповідача про перевищення директором своїх повноважень під час укладання Договору, також при підписанні Додатків до нього суд не бере до уваги як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на дату укладання Договору, тобто станом на 30.01.2018, діяла редакція Статуту ПП Мліїв від 29.09.2017. Копія вказаного Статуту знаходиться в матеріалах справи (том 1, а.с. 238-241).

Договір сторін не містить такого визначення як ціна договору, який виражено у зафіксованому грошовому розмірі, оскільки всі істотні умови Договору, зокрема, такі як ціна товару та загальна вартість товару, що постачався за цим Договором, були узгоджені сторонами у Додатках до цього Договору щодо поставки певних товарів або у видаткових накладних, відповідно до яких покупець (відповідач) отримав певний товар у постачальника. А у випадку розбіжностей між даними, зазначеними у відповідному Додатку та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна (п.п.2.1., 2.3 Договору сторін).

Додатки до Договору були укладені сторонами не одним числом, а в період з січня по листопад 2018 року.

Таким чином, на час укладання Додатків до Договору діяли Статути відповідача у редакціях від 29.09.2017 та від 13.07.2018.

Відповідно до положень Статуту ПП Мліїв в редакції від 29.09.2017, а також Статуту в редакції від 13.07.2018, вирішення Загальними зборами засновників підприємства будь-яких питань щодо погодження (попереднього погодження) укладення господарських та інших договорів з третіми особами не віднесено до виключної компетенції Загальних зборів засновників, у тому числі, передбачених в п. 8.4 Статуту ПП Мліїв як в редакції від 29.09.2017, так і в редакції від 13.07.2018.

В обох вищевказаних редакціях Статуту відповідача відсутній будь-який порядок, процедура та умови погодження (попереднього погодження) Загальними зборами засновників підприємства господарських та інших договорів, а також дій директора при вчиненні правочинів.

Окрім того, суд враховує ту обставину, що відповідно до відомостей щодо відповідача (ПП Мліїв ) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо даних про обмеження повноважень директора відповідача.

Суд також звертає увагу відповідача на ту обставину, що у рішенні господарського суду Черкаської області у справі №925/183/19 від 26.06.2019, яке набрало законної сили, суд уже встановив факт укладання сторонами Договору, а також наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним Договором.

Оскільки відповідач на виконання умов Договору сторін вчиняв дії, а саме приймав поставлений товар, здійснював часткову оплату вказаного товару, то відповідно ці дії можуть бути розцінені як подальше схвалення укладеного сторонами правочину та вчинення дій на зменшення заборгованості.

Згідно правового висновку, викладеного судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 19.08.2014 у справі №5010/238/2012-16/12, генеральний директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому укладення договору страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу заставного майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи .

Окрім того, спору про визнання Договору чи Додатків до нього недійсними - між сторонами немає.

Вищевказані заперечення відповідача проти позову суд розцінює як зловживання правом з метою уникнення примусового погашення заборгованості, що є неприпустимим. Заперечення Відповідача суд не враховує при прийнятті рішення.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування запропонованих санкцій до ПП Мліїв , суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог МПП Ерідон до ПП Мліїв . Позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:

128 528,19 грн. інфляційних втрат,

164 007,38 грн. - 10% річних від простроченої суми,

304 585,40 грн. плати за користування товарним кредитом,

584 167,86 грн. пені (а всього 1 181 288,83 грн).

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності - недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 17719,34 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: приватного підприємства МЛІЇВ , Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Гараня, 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33570084, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: малого приватного підприємства фірма ЕРІДОН , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46 (поштова адреса: м. Київ, а/с 50), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19420704, номер рахунку в банку невідомий

128 528,19 грн. інфляційних,

164 007,38 грн. - 10% річних від простроченої суми,

304 585,40 грн. плати за користування товарним кредитом,

584 167,86 грн. пені,

та 17719,34 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 21.12.2019

Суддя Г.М. Скиба