Постанова

від 24.07.2007 по справі 10/38-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 липня 2007 р.                                                                                  

№ 10/38-07 

       Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши 

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агро-торговий дім "Дніпровський"

на                    

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2007р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від  17.04.2007р.                       

у справі          №10/38-07

за позовом           Товариства з обмеженою

відповідальністю "Агро-торговий дім

"Дніпровський"

до                        Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

про                        визнання угоди

недійсною,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явися.

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою

відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" звернулося до

господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 і просило суд визнати недійсним укладений

між сторонами договір від 20.08.2005р. про надання послуг по хімобробці посівів

соняшника.

Позов обґрунтований тим, що

відповідач, укладаючи спірний договір, не мав ліцензії на проведення польотів

та відповідного дозволу на внесення отрутохімікатів з повітря на території

Апостолівського району, наявність яких, за висновком позивача, є істотними умовами

спірного договору, та їх не додержання, є підставою для визнання такого

договору недійсним.

Відповідач, заперечуючи заявлений

позов, посилається на те, що спірний договір не містить умов про те, що

відповідач має виконувати замовлені позивачем роботи з використанням авіаційної

техніки. За твердженням відповідача він 

має відповідне свідоцтво на право роботи з пестицидами та агрохімікатами

та виконував замовлені позивачем роботи наземним способом, про що свідчать підписані

сторонами акти виконаних робіт на суму 11 640,0 грн. і на 13 680,0 грн.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 27.02.2007р. (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без

змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

17.04.2007р. (головуючий, суддя Науменко І.М., судді Білецька Л.М., Голяшкін

О.В.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів ненадання позивачем доказів в

підтвердження обґрунтування свої позовних вимог, пов'язаних із твердженням про

те, що оспорюваний договір містить умови, які передбачають, що хімічна обробка

посівів соняшника повинна була здійснюватися з боку відповідача саме із

застосуванням авіації, що відповідно потребує ліцензії на проведення польотів

та одержання відповідного дозволу на внесення отрутохімікатів з повітря на

території Апостолівського району.

Не погоджуючись з  вказаними рішенням та постановою, позивач

звернувся  до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені

з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове

рішення. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що виконувати роботи по обробці

соняшника шляхом хімічної обробки можливо лише літаком, що потребує відповідної

ліцензії, яку відповідач не має.

Відповідач надіслав відзив на

касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову

залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, беручи до уваги

межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм

матеріального та процесуального права 

при ухваленні оскаржуваних судових 

актів, знаходить касаційну скаргу такою, що  не підлягає 

задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено,

що між сторонами укладено договір від 20.08.2005р. за умовами якого позивач

замовляє послуги по хімічній обробці посівів соняшника, а відповідач  приймає на себе зобов'язання з їх виконання.

Відповідно до п.3.1. договору

позивач здійснює оплату  за виконаний

обсяг робіт по обробці посівів соняшника з розрахунку 24,0 грн. за кожний

гектар, на загальну суму 26 400,0 грн. Грошові кошти перераховуються після

підписання акта приймання-передачі виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів

(п.3.2. договору).

Відповідність вказаного договору

чинному законодавству, є предметом розгляду у даній справі.

В обґрунтування недійсності

договору від 20.08.2005р. позивач посилається на те, що він не відповідає

вимогам закону, а саме ч.ч.2, 3, 7 ст.179 ГК України, тому суперечить ч.ч.1, 2

ст.203 ЦК України, тобто дієздатність юридичних осіб у певних випадках

підприємницької діяльності виникає лише після отримання у встановленому порядку

відповідної ліцензії, а зміст правочину не повинен суперечити актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів погоджується з

висновком судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у

зв'язку з його юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів,  що підтверджують недійсність оспорюваного

договору.

Так, в силу ч.7 ст.179 ГК України

господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним

кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими

нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є

необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. При цьому,

відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття,

зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво-

чи багатосторонніми (договори).

Згідно п.1 ст.203 ЦК України зміст

правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання

договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання  відповідних наслідків, а саме: відповідність

змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми

угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає

неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання

недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,

216  ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3

ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що

вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам

їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проте, як вірно встановлено судами

двох інстанцій, позивач у порушення ст.33 ГПК України, не довів, що спірний

договір містить умови, які передбачають, що хімічна обробка посівів соняшника

повинна була здійснюватися відповідачем саме із застосуванням авіаційної

техніки, що відповідно потребує ліцензії на проведення польотів та одержання

відповідного дозволу на внесення отрутохімікатів з повітря на території

Апостолівського району. Таким чином, відсутні обставини, які б свідчили про

невідповідність спірного договору чинному законодавству.

Натомість судами встановлено, що

16.03.2004р. відповідач отримав від Державної станції захисту рослин

Дніпропетровської області Посвідчення про проходження спеціальної підготовки з

питань безпечного проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами, а

20.08.2005р. уклав спірний договір з позивачем.

Доводи скаржника, викладені у

касаційній скарзі, щодо обставин фактичного виконання договору та неможливості

реального виконання відповідачем робіт наземною технікою, не можуть бути

підставою для визнання спірного договору таким, що не відповідає вимогам

чинного законодавства. Порушені скаржником питання можуть бути предметом

розгляду в іншому судовому провадженні з іншим предметом спору. Зокрема, ці

обставини можуть бути покладено в основу заперечень позивача щодо дійсних прав

та обов'язків сторін під час вирішення спору відносно виконання відповідачем

договору від 20.08.2005р.

Отже, з урахуванням меж перегляду

справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду

справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного,

повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають

цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням

норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування  оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "Дніпровський" залишити

без задоволення,  а постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2007р.  у справі №10/38-07  - без змін.

Головуючий, суддя                                                           

М.В.Кузьменко

Суддя                  

                                                             І.М.Васищак

Суддя                                                                               

В.М.Палій